Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/4876/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 листопада 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/4876/20 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Стас Л.В., суддів: Шеметенко Л.П., Турецької І.О., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В : Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі відповідач/скаржник), в якому просила: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25 вересня 2020 року №00005290904 про накладення штрафних санкцій за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів на суму 6800 грн. Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач наголошував про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем на підставі матеріалів перевірки Южноукраїнського ВП Первомайського ВП ГУНП в Миколаївській області від 06 квітня 2020 року №325692, за наслідками якої складено протокол про адміністративне правопорушення щодо продажу алкогольних напоїв неповнолітньому. Разом з тим, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення за вказаним протоколом, закрито справу про адміністративне правопорушення, у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення. Таким чином, позивач впевнений в тому, що протокол про адміністративне правопорушення не може слугувати підставою для накладання штрафу за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів, оскільки він не є самостійним доказом факту вчинення адміністративного правопорушення, так як вина працівника магазину позивача не встановлена. Разом з тим, позивач зауважила про відсутність акту перевірки, за наслідками якого відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, що вказує на порушення порядку його складання. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року позов ФОП ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано прийняте Головним управлінням ДПС у Миколаївській області податкове повідомлення-рішення від 25 вересня 2020 року №00005290904, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовані штрафні санкції в сумі 6800 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області на користь ФОП ОСОБА_1 судовий збір у сумі 2102 грн. Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження. В апеляційній скарзі, Головне управління ДПС у Миколаївській області посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги, податковий орган вказав, що судом першої інстанції помилково не враховано п.5 Порядку застосування фінансових санкцій, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 червня 2003 року №790 (далі Порядок №790), за яким підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є, серед іншого, матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб`єктами господарювання вимог законодавства та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Скаржник наголосив, що факт продажу алкогольного напою особі, яка не досягла 18 років, підтверджується протоколом від 06 квітня 2020 року ВАБ18 №325692 про адміністративне правопорушення та постановою виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради №10 від 23 червня 2020 року, відповідно до висновку яких в діях продавця магазину позивачки - ОСОБА_2 вбачається порушення вимог ст.15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР (далі-Закон №481/95-ВР). При цьому, скаржник пояснив, що постановою адміністративної комісії при виконавчому комітеті Южноукраїнської міської ради №10 від 23 червня 2020 року не спростовано вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, адже справу про адміністративне правопорушення закрито на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строку, передбаченого статтею 38 цього Кодексу. Правомірність оскаржуваного рішення податкового органу, на думку відповідача, підтверджує також висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 09 березня 2021 року у справі №804/8054/17 з аналогічним предметом спору. ФОП ОСОБА_1 не скористалася процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до приписів п.3 ч.1 ст.311 КАС України справу розглянуто у письмовому провадженні, у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Судом встановлено, що позивач, ФОП ОСОБА_1 , зареєстрована як фізична особа-підприємець та здійснює господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_1 , магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та визнається сторонами у заявах по суті справи. 25 серпня 2020 року до відповідача надійшло подання Южноукраїнського відділення поліції Первомайського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними виробами за місцем торгівлі АДРЕСА_1 (протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ18 №325692 від 06 квітня 2020 року) з доданими документами: - копією листа виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 23 червня 2020 року «Про розгляд протоколу про адміністративне правопорушення»; - копією протоколу про адміністративне правопорушення від 06 квітня 2020 року серії ВАБ18 №325692 та адміністративних матеріалів. Протокол про адміністративне правопорушення від 06 квітня 2020 року серії ВАБ18 №325692 складений про те, що гр. ОСОБА_2 здійснила продаж алкогольного напою неповнолітньому ОСОБА_3 , чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 156 КУпАП. Адміністративна комісія при виконавчому комітеті Южноукраїнської міської ради Миколаївської області постановою від 23 червня 2020 року закрила провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі пункту 7 КУпАП (закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу), що підтверджується листом виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 23 червня 2020 року №21/02-34/2297. 25 вересня 2020 року відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №00005290904, який застосував до позивача штрафні санкції в сумі 6800 грн. за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Як зазначено у податковому повідомленні-рішенні, воно прийняте на підставі матеріалів перевірки Южноукраїнського ВП Первомайського ВП ГУНП в Миколаївській області від 06 квітня 2020 року №325692. У розрахунку суми штрафних санкцій вказано про виявлення порушення, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 15-3 Закону №481/95-ВР, а саме: продаж алкогольних напоїв особі, яка не досягла 18 років. Вважаючи вказане повідомлення-рішення протиправним, позивач звернулася до суду з даним позовом. Задовольняючи позов суд першої інстанції вказав, що у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття спірного рішення про застосування штрафних санкцій, оскільки відповідачем акт перевірки про порушення статті 15-3 Закону №481/95-ВР не складався, відповідна перевірка контролюючим органом не проводилась, а застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на підставі копії протоколу про адміністративне правопорушення суперечить положенням Податкового кодексу України. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла такого висновку. Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до пп.20.1.19 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи, серед іншого мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи. Згідно пп.14.1.265 п.14.1 ст.14 ПК України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Статтею109 ПК України визначено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Відповідно до положень п.113.1 ст.113 ПК України строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов`язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори. Згідно приписів п.113.3 ст.113 ПК України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України. Наведене свідчить про те, що контролюючі органи, до яких у спірних правовідносинах відноситься відповідач, у своїй діяльності при вирішенні питання про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій та відповідальність платника податків за порушення законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, повинні керуватися виключно нормами Податкового кодексу України. При цьому, на відповідача покладено обов`язок щодо контролю за дотриманням суб`єктами господарювання іншого законодавства, зокрема, Закону №481/95-ВР зі змінами та доповненнями, що прямо передбачено статтею 16 цього Закону, відповідно до якої контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 15-3 Закону №481/95-ВР забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років. Згідно з частинами 4 та 5 статті 15-3 цього ж Закону №481/95-ВР продавець пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів зобов`язаний отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні напої, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, паспорт або інші документи, які підтверджують вік такого покупця, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку. У разі відмови покупця надати такий документ продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів такій особі забороняється. У частині 2 статті 17 Закону України №481/95-ВР зазначено, що за порушення вимог статті 15-3 цього Закону до суб`єкта господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 6800 грн. Таким чином, аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що запровадження в імперативній формі заборони на продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18-ти років, а у разі її порушення, наявність підстав для накладення фінансових санкцій саме на суб`єкта господарювання, а підставою для даного виду відповідальності є доведений факт продажу алкогольних чи тютюнових виробів неповнолітній особі. При цьому, виходячи зі змісту наведених положень законодавства, визначальним для вирішення питання застосування до суб`єкта господарювання фінансових санкцій є саме факт реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів з порушенням встановленого порядку (в заборонених місцях, забороненими особами або забороненим особам тощо). Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 25 вересня 2020 року №00005290904, яким позивачу нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6800 грн. за реалізацію алкогольних напоїв особі, яка не досягла 18 років, є матеріали перевірки Южноукраїнського ВП Первомайського ВП ГУНП в Миколаївській області від 06 квітня 2020 року №325692, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ18 №325692 від 06 квітня 2020 року; лист Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 23 червня 2020 року «Про розгляд протоколу про адміністративне правопорушення»; пояснення ОСОБА_3 ; пояснення ОСОБА_2 ; пояснення ОСОБА_4 ; рапорт інспектора з ЮП СП ПП Южноукраїнського ВП Первомайського ВП ГУНП в Миколаївській області старшого лейтенанта поліції Шендрик А.М. З наявного в матеріалах справи Рапорту інспектора з ЮП СП ПП Южноукраїнського ВП Первомайського ВП ГУНП в Миколаївській області старшого лейтенанта поліції Шендрик Анастасії вбачається, що нею 06 квітня 2020 року у АДРЕСА_2 було виявлено двох неповнолітніх ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), які розпивали слабоалкогольний напій «Revo» у громадському місці, що заборонено законом. Відносно неповнолітніх та їх батьків складено адміністративні протоколи за ч.1 ст.178 КУпАП та ст.184 КУпАП, відповідно. Проведено профілактичну бесіду, з якої стало відомо, що вказані особи щойно придбали алкоголь у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Відносно продавщиці, яку описав неповнолітній, було складено адміністративний протокол за ч.2 ст.156 КУпАП. Разом з тим, дослідивши наявну в матеріалах справи постанову Адміністративної комісії Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 23 червня 2020 року про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно гр. ОСОБА_2 за ч.2 ст.156 КУпАП, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строку, передбаченого ч.1 ст.38 КУпАП, колегією суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що цим рішенням було встановлено факт реалізації продавцем ОСОБА_2 алкогольних напоїв та тютюнових виробів з порушенням встановленого законодавством порядку.(а.с.17) Так, під час винесення вказаної постанови питання по суті спору, а саме: встановлення факту реалізації продавцем ОСОБА_2 алкогольних напоїв особі, яка не досягла 18 років, адміністративною комісією Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області не розглядалося. Окрім того, з наявних в матеріалах справи пояснень ОСОБА_3 та ОСОБА_4 продаж 2 пляшок слабоалкогольного напою «Revo» даним неповнолітнім особам здійснила «продавщиця віком близько 25-30 років, середньої статури з темним кольором волосся», тобто з вказаних пояснень не вбачається факт продажу алкогольного напою вказаним неповнолітнім особам саме ОСОБА_2 . Факт продажу алкогольних напоїв неповнолітнім також заперечує і ОСОБА_2 у пояснені та протоколі про адміністративне правопорушення серія ВАБ18 №325692 від 06 квітня 2020 року, вказавши про те, що не здійснювала продаж алкогольних напоїв особі, яка не досягла 18 років. Більш того, в матеріалах справи відсутні докази придбання вказаними неповнолітніми особами слабоалкогольного напою « ІНФОРМАЦІЯ_4 » у вказану дату, час та місці магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Згідно статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Виходячи із змісту п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Згідно ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 КУпАП протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. З урахуванням змісту вказаних норм чинного законодавства колегія суддів дійшла до висновку про відсутність в матеріалах справи належних доків продажу неповнолітнім особам слабоалкогольного напою «Revo» 06 квітня 2020 року саме продавцем магазину «Добрий кошик» ОСОБА_2 . При цьому, з урахуванням того, що для вирішення питання застосування до суб`єкта господарювання фінансових санкцій є саме факт реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів з порушенням встановленого порядку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у податкового органу не було правових підстав для накладення штрафних санкцій за порушення ФОП ОСОБА_1 законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів на суму 6800 грн. Разом з тим, колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції, що застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій можливо лише на підставі акту перевірки про порушення статті 15-3 Закону №481/95-ВР, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 02 червня 2003 року №790 затверджено Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», пунктом 5 якого передбачено, що підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є, зокрема, матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб`єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Втім, дані висновки суду першої інстанції не спростовують протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 25 вересня 2020 року №00005290904, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги податкового органу. Разом з тим, колегія суддів вважає необґрунтованим посилання податкового органу на практику Верховного Суду викладену в постанові від 09 березня 2021 року у справі №804/8054/17, оскільки дана справа містить інші обставини, а тому не є аналогічною. З огляду на наведене, колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у даній справі, проте з підстав, викладених судом апеляційної інстанції. За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає зміні у мотивувальній частині щодо мотивів задоволення позову у справі. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії- від 9 грудня 1994 року, серія А, N 303-А, п.29). Згідно зі ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст.ст. 308, 315, 317, 322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області - залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-змінити. Мотивувальну частину рішення викласти в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Повний текст судового рішення складений 04.11.2021 року. Головуючий суддя Стас Л.В. Судді Шеметенко Л.П. Турецька І.О.