Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 369/17840/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 369/17840/21 Суддя (судді) суду 1-ї інст.: Фінагеєва І.О. ПОСТАНОВА Іменем України 05 серпня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Сорочка Є.О., суддів Федотова І.В., Єгорової Н.М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07.06.2022 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області про скасування постанови, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення №100 від 25.11.2021, винесену адмінстративною комісією при Виконавчому комітеті Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07.06.2022 у задоволенні позову відмовлено. Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що підстави для винесення оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності були відсутні. Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що позивач ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 на посаді продавця з червня 2021 року по вересень 2021 року, про що в матеріалах справи свідчить копія довідки 5-ОК. У подальшому після вересня 2021 року позивач співпрацювала з ФОП ОСОБА_2 , але не на посаді продавця. Згідно протоколу серія ВАБ № 426349 від 11.11.2021 про адміністративне правопорушення 10.11.2021 близько 17:30 год. за адресою АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 продавець магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ФОП ОСОБА_2 , порушила правила торгівлі, а саме здійснила продаж пива марки «Арсенал» міцне, ємністю 1 літр та пиво марки «Львівське» ємністю 1 літр неповнолітній особі, а саме ОСОБА_4 , чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). Адміністративною комісією Виконавчого комітету Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області 25.11.2021 винесено постанову № 100 про накладення адміністративного стягнення, згідно якої ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 6 800 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 156 КУпАП. Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з позовом. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що закон не пов`язує відповідальність суб`єкта господарювання із тим, хто саме здійснив правопорушення з продажу алкогольних напоїв неповнолітній особі; необхідною умовою для відповідальності є факт реалізації алкогольного напою особі, яка не досягла 18 років, а факт неперебування у трудових відносинах з суб`єктом господарювання особи, якою здійснено реалізацію алкогольних напоїв, не може бути підставою для звільнення такого суб`єкта господарювання від встановленої законом відповідальності. Крім того, позивач не заперечувала факту того, що дійсно нею було здійснено продаж алкогольних напоїв особі, яка не досягла 18 років у зазначеній в оскаржуваній постанові дату. Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого. Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також достовірне встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством. Як зазначалося, оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 156 КУпАП, якою передбачено, що порушення працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування правил торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, <…>, а саме: <…> продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв <…> особі, яка не досягла 18-річного віку, <…> - тягне за собою накладення штрафу від чотирьохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Так, відповідач наполягає на тому, що позивачем 10.11.2021 близько 17:30 год. за адресою АДРЕСА_1 , (магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ФОП ОСОБА_2 ) здійснено продаж пива марки «Арсенал» міцне, ємністю 1 літр та пиво марки «Львівське» ємністю 1 літр неповнолітній особі, а саме ОСОБА_4 . Суд першої інстанції вірно відхилив доводи позивача про те, що на неї не розповсюджуються дія частини другої статті 156 КУпАП, оскільки вона не була офіційним працівником у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ФОП ОСОБА_2 . За даних обставин, факт виконання позивачем функцій продавця не заперечується учасниками справи, а тому нездійснення офіційного оформлення працевлаштування у цьому випадку не може бути підставою для звільнення позивача від адміністративної відповідальності. У свою чергу, приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції вказав про те, що продаж пива неповнолітній особі позивач не заперечує. Проте, наведене не відповідає дійсності, оскільки відповідних посилань позивача матеріали справи не містять, а надані позивачем пояснення (а.с. 20) свідчать про те, що вона заперечує факт такого продажу. Відповідно до статей 251-252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно частин першої, другої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Відповідно до частин першої-другої статті 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Згідно статей 75-76 КАС достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Як вбачається з матеріалів справи, факт скоєння позивачем спірного правопорушення, відповідач доводить складеним протоколом про адміністративне правопорушення, показаннями двох свідків неповнолітнього віку. Проте, колегія суддів наголошує на тому, що сам лише протокол та показання двох свідків за даних обставин не можуть бути визнані достовірними та достатніми доказами вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Окрім того, із протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що продаж пива позивачем неповнолітній особі мав місце 10.11.2021 о 17:30 год, хоч жодних доказів саме такого часу вчинення порушення матеріали справи не містять, при тому, що свідки у своїх поясненнях вказують, що продаж мав місце близько 14:30 год. Водночас, будь-яких доказів які б підтверджували саму подію продажу пива неповнолітній особі, зокрема зафіксовані факти передачі відповідного товару, його оплати, докази віку покупця та належність проданого товару до пива чи іншого алкогольного напою, матеріли справи не містять. Відповідач не надав фото-, відео- або ж аудіо-фіксації порушення, документів, які б підтверджували вік покупця, фіскального чеку, підтвердженої інформації про те, проданий товар є пивом або ж іншим алкогольним напоєм, тощо. Відтак, відповідачем не доведено факту скоєння позивачем спірного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 156 КУпАП, оскільки жодних достовірних доказів самої події правопорушення матеріали справи не містять. Окрім того, у протоколі про адміністративне правопорушення, з яким було ознайомлено позивача, вказано про те, що розгляд справи відбудеться «за викликом», що свідчить про те, що позивача не було належним чином повідомлено про розгляд справи. Інших доказів повідомлення позивача про розгляд справи про адміністративне правопорушення позивач не надав. Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є неправомірною та підлягає скасванню. Водночас, суд апеляційної інстанції відхиляє посилання скаржника на відсутність у протоколі про адміністративне правопорушення відомостей про його складення протягом 24 годин. Відповідних відомостей, у тому числі, які стосуються зазначення часу складення протоколу, вимоги статті 256 КУпАП не передбачають. Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про відмову у задоволенні позову. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС. Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов задоволенню. Згідно частин першої, шостої статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи, що за подання позовної заяви та апеляційної скарги позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 2270 грн (908+1362), то відповідні кошти підлягають присудженню на користь позивача за рахунок відповідача. Керуючись статтями 34, 243, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07.06.2022 та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області про скасування постанови задовольнити. Визнати протиправною та скасувати постанову адміністративної комісії при Виконавчому комітеті Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області по справі про адміністративне правопорушення №100 від 25.11.2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Присудити на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) за рахунок Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області (ідентифікаційний код: 04358508; 08160, Київська обл., Фастівський р-н, село Гатне, вул.Київська, будинок 138) сплачений судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Суддя-доповідач Є.О. Сорочко Суддя І.В. Федотов Суддя Н.М. Єгорова