Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 278/6629/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 278/6629/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дубовік О.М. Суддя-доповідач - Боровицький О. А. 23 червня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Боровицького О. А. суддів: Ватаманюка Р.В. Курка О. П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 28 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області про визнання протиправною та скасування постанови, закриття провадження, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до Житомирського районного суду Житомирської області з позовом до Виконавчого комітету Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області про визнання протиправною та скасування постанови, закриття провадження. Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 28 квітня 2026 року у задоволені адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Сторони в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суду не повідомили, хоча про час та дату розгляду справи повідомлялись належним чином. Відповідно до ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Виходячи з приписів п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відділом поліції №1 ЖРУП №1 ГУНП в Житомирській області було передано на розгляд до Новогуйвиснкьої селищної ради матеріали адміністративного правопорушення відносно громадянки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 2 ст. 156 КУпАП (а.с. 36). Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №036695 від 24.03.2025 року вбачається, що 24.03.2025 року близько 14:30 год за адресою: АДРЕСА_1 , у приміщенні магазину «Цитрус» продавчиня ОСОБА_2 здійснила продаж спиртного напою коньяк «AZNAURI», об`ємом 0,5 л, у кількості 2 бутилки військовослужбовцю ОСОБА_3 , який перебував у військовому форменому одязі, чим порушила рішення №82 від 16.11.2022 року (а.с. 37). Згідно повідомлення про розгляд справи, ОСОБА_2 дане повідомлення про засідання комісії було направлено засобами поштового зв`язку на адресу її проживання (а.с. 41). Згідно протоколу №3 засідання адміністративної комісії при виконавчому комітеті Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області від 08.04.2025 року, що у телефонній розмові остання повідомила, що вона не приїде на засідання комісії, але прибуде її адвокат, якого запросив власник магазину «Цитрус»; ОСОБА_2 на засідання комісії не прибула, як і її адвокат (а.с. 42-43). Згідно постанови адміністративної комісії при виконавчому комітеті Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області від 08.04.2025 ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.156 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 6800 грн (а.с. 7, 44). Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України). Справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад (пункт перший частина перша статті 213 КУпАП). На підставі частини першої статті 218 КУпАП адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частиною другою статті 156 цього Кодексу. Частиною другою статті 156 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування правил торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, а саме: торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння у приміщеннях або на територіях, заборонених законом, або в інших місцях, визначених рішенням відповідного органу місцевого самоврядування як такі, де роздрібна торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння заборонена, або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння через торгові автомати чи особами, які не досягли 18-річного віку, а також продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння особі, яка не досягла 18-річного віку, або продаж тютюнових виробів в упаковках, що містять менш як 20 сигарет або цигарок, чи поштучно (крім сигар), або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, винами столовими у заборонений рішенням відповідного органу місцевого самоврядування час доби. Санкція цієї статті передбачає відповідальність у виді штрафу у розмірі від чотирьохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. У відповідності до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Факт вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КУпАП, підтверджується сукупністю узгоджених між собою доказів: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ №036695 від 24.03.2025, де зафіксовані обставини вчинення адміністративного правопорушення та власноручний напис ОСОБА_2 «за необачністю продала» (а.с. 37); протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію, згідно якого громадянином ОСОБА_4 було зафіксовано продаж алкогольних напоїв у вище вказаному магазині військовому ЗСУ, а також його письмовими поясненнями за даним фактом (а.с. 38-39); письмовими поясненнями ОСОБА_3 , з яких вбачається, що йому було продано алкогольні напої у вказаному магазині, хоча він був одягнений по формі ЗСУ, про що він одразу повідомив свого командира (а.с. 40). Відтак, суд критично ставиться до твердження представника позивача про те, що постанова є незаконною та підлягає скасуванню на підставі того, що розгляд справи проведений без участі позивачки, а сама постанова базується на припущеннях та суб`єктивних висновках, оскільки матеріали адміністративної справи не містять належних та допустимих доказів вини ОСОБА_2 , та вважає дану позицію способом захисту з метою уникнення відповідальності. Так, факт продажу ОСОБА_2 підтверджується письмовими показами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а також не заперечувалось самою позивачкою при складанні протоколу про адміністративне правопорушення. З огляду на наведене, доводи представника позивачки, викладені у позовній заяві, не виключають ознак та складу адміністративного правопорушення, не спростовують її вини та не впливають на притягнення до адміністративної відповідальності, при цьому судом перевірені та проаналізовані всі докази та твердження сторін, яким надано належну правову оцінку. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених сторонами по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, зроблених судом по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог. Водночас, суд наголошує на тому, що у статті 46 КАС України зазначено, що сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень. Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Зі змісту наведених положень процесуального законодавства вбачається, що належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального право відношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред`явленим позовом. Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами. Так, як зазначено у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 742/2298/17 від 17.09.2020, належним відповідачем у справах про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення є орган який таке стягнення застосував, а не конкретна посадова особа вказаного органу. Відтак, судом встановлено, що оскаржувану постанову ухвалено адміністративною комісією при виконавчому комітеті Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області, а позивачем визначено відповідачем Виконавчий комітет Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області, який не є належним відповідачем у даній категорії справ, на що суд звертав увагу позивача неодноразово в ухвалах від 27.01.2026 та від 10.02.2026. Частиною 3 ст. 286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що постанова адміністративної комісії при виконавчому комітеті Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області від 08.04.2025 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.156 КУпАП є законною та обґрунтованою, відповідає вимогам КУпАП та КАС України, прийнята уповноваженим органом із дотриманням вимог чинного законодавства, за наявності належних і допустимих, достатніх та беззаперечних доказів, які поза розумним сумнівом доводять факт вчинення позивачкою адміністративного правопорушення, тому підстави для визнання такої постанови протиправною та її скасування відсутні. Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Щодо інших доводі, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 28 квітня 2026 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Боровицький О. А. Судді Ватаманюк Р.В. Курко О. П.