Ухвала КГС ВС № 902/523/20

УХВАЛА 22 квітня 2021 року м. Київ справа № 902/523/20 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду: Булгакової І.В., розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), на рішення господарського суду Вінницької області від 05.11.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.03.2021 за позовом ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях про визнання незаконними та скасування наказу від 12.05.2020 №565 "Про відмову у затвердженні протоколу про результати електронного аукціону № UA-PS-2020-03-31-000089-3 з продажу об`єкта малої приватизації", та наказу від 12.05.2020 № 566 "Про відмову у затвердженні протоколу про результати електронного аукціону № UA-PS-2020-03-31-000084-3", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю "Зе тендер"; товариство з обмеженою відповідальністю "Кондитерський дім "Вацак", ВСТАНОВИВ: 06.04.2021 (згідно з відміткою на конверті) ОСОБА_1 звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення господарського суду Вінницької області від 05.11.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.03.2021 у цій справі. Водночас у касаційній скарзі скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження. Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку, що подана скарга підлягає залишенню без руху виходячи з такого. Відповідно до пункту 6 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; Кодекс) у касаційній скарзі повинні бути зазначені вимоги особи, яка подає скаргу. Між тим у поданій касаційній скарзі взагалі не зазначено номер справи, в межах якої оскаржуються судові рішення. Оскільки правильність оформлення касаційної скарги, її змісту та форми покладається саме на заявника касаційної скарги, а зміст поданої скарги не містить однозначних вимог щодо номеру справи, тому Суд зазначає, що скаржнику необхідно уточнити вимоги касаційної скарги щодо номера справи, в якій оскаржуються судові рішення. Крім того, відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. Приписами пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено, підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається норма права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду. Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України слід зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення. Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Зміст касаційної скарги свідчить, що підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає відсутність правових висновків Верховного Суду щодо питання застосування права у подібних правовідносинах, що визначений пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України. При цьому з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній. Проте саме лише посилання скаржника у касаційній скарзі на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України без зазначення конкретної норми права щодо якої, на думку скаржника, відсутній висновок її застосування не можна вважати таким, що відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 зазначеного Кодексу. Окрім того, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Відповідно до частини другої статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Порядок і розмір сплати судового збору встановлений Законом України "Про судовий збір" (далі - Закон). Відповідно до частини першої статті 4 Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За приписами підпунктів 1 і 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Приписами статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2020" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2020 року визначений у розмірі 2 102,00 грн. Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Так, рішенням господарського суду Вінницької області від 05.11.2020, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.03.2021, відмовлено у задоволенні позову про визнання незаконними та скасування наказу від 12.05.2020 № 565 та № 566 "Про відмову у затвердженні протоколу про результати електронного аукціону № UA-PS-2020-03-31-000089-3 з продажу об`єкта малої приватизації" та "Про відмову у затвердженні протоколу про результати електронного аукціону № UA-PS-2020-03-31-000084-3". Отже, враховуючи викладене, судовий збір з цієї касаційної скарги мав обчислюватись та сплачуватись до спеціального фонду Державного бюджету України з урахуванням вимог вказаних норм Закону у сумі 8 408,00 грн (2102*2*200%). Проте скаржником до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі за подання касаційної скарги у цій справі. Не зазначено про наявність такого доказу і в додатках касаційної скарги. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Отже, суд касаційної інстанції зазначає, що ОСОБА_1 необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме: уточнити вимоги касаційної скарги щодо номеру справи, та підставу касаційного оскарження судових рішень із зазначенням норми права щодо якої, на думку скаржника, відсутній висновок її застосування, а також надати оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 8 408,00 грн на реквізити рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом: Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102 Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783 Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) Код банку отримувача (МФО): 899998 Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007 Код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055») Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названих недоліків протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги відповідно до частини четвертої статті 174 ГПК України. З огляду на залишення касаційної скарги без руху клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження залишається без розгляду до усунення недоліків. На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду Вінницької області від 05.11.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.03.2021 у цій справі залишити без руху.

2. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги до 17 травня 2021 року. Документи про усунення недоліків направляти до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

3. Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Верховного Суду І. Булгакова