Постанова 4818 № 953/24412/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 14 квітня 2021 року м. Харків Справа № 953/24412/19 Провадження № 22-ц/818/1726/21 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Пилипчук Н.П. , суддів: Кругової С.С., Маміної О.В., за участю секретаря судового засідання : Плахотнікової І.О., Учасники справи: позивач - Департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради, відповідач - ОСОБА_1 , третя особа: Харківська міська рада розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: Харківська міська рада про визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в особі її представника Крайз Олександра Ігоровича , на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2020 року, постановлену суддею Бородіною Н.М., - В С Т А Н О В И В : У грудні 2019 року Департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Харківська міська рада про визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2020 року в задоволенні позову Департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради - відмовлено. 02 грудня 2020 року ОСОБА_1 , в особі свого представника Крайз О.І. , звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення. Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2020 року у прийнятті додаткового рішення - відмовлено. Постановою Харківського апеляційного суду від 14 квітня 2021 року Київського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2020 року - залишено без змін. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в особі свого представника Крайз О.І. , просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову про задоволення її заяви, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що її представником були дотримані процесуальні вимоги Закону щодо своєчасної подачі доказів про розмір витрат на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Постановляючи ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем до закінчення судових дебатів у справі не було зроблено відповідної заяви. Проте, погодитися з таким висновком суду колегія суддів не може, виходячи з наступного. Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до частин першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Частиною 8 ст.141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу. Відповідно до положень ст.270 ЦПК України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених ст.430 цього Кодексу. Статтею 264 ЦПК України визначені питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення, в тому числі - як розподілити між сторонами судові витрати (п.6 ч.1 цієї статті). Матеріали справи свідчать, що 25 вересня 2020 року в судовому засіданні суду першої інстанції представником відповідача Крайз О.І. заявлялося клопотання про доведення судових витрат після винесення судового рішення, про що зазначено секретарем в журналі судового засідання від 25 вересня 2020 року (а.с.102). Сама ж заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, а саме витрат на правову допомогу, була подана через засоби поштового зв`язку 23 листопада 2020 року, тобто на п`ятий день після ухвалення рішення у справі по суті, а отже з дотримання вимог ч.8 ст.141 ЦПК України. За таких обставин, висновок суду першої інстанції, що представником відповідача не заявлялось клопотання в порядку вимог ч.1 ст.246 ЦПК України, спростовується матеріалами справи. Що стосується розгляду заяви по суті, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Згідно ч.ч.1-3 ст.137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Частиною 1 та пунктом 2 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. До суду на підтвердження витрат на правничу допомогу представником відповідача ОСОБА_1 - Крайз О.І. надано наступні документи: Договір №б/н про надання правової допомоги, укладеного 24 лютого 2020 року між АО «ЛОУ УОЛВС», в особі Голови Крайз О.І. та ОСОБА_1 ; коефіцієнти складності; акт прийому-здачу наданих послуг від 20 листопада 2020 року на загальну суму 125 190грн.; додаткова угода №1 від 24 лютого 2020 року до договору про надання правової допомоги №б/н від 24 лютого 2020 року. Так, згідно п.4.1, 4.3, 4.7 Договору №б/н про надання банківських послуг від 24 лютого 2020 року вартість послуг визначається відповідно до затраченого часу. Час, затрачений на надання послуг визначається відповідно до Додатку №1 до Договору, що є невід`ємною частиною Договору. Ціна однієї години затраченого на надання послуги дорівнює розміру однієї мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, що визначається відповідно до закону на 01 січня року в якому надаються послуги. Загальна сума наданих послуг визначається Сторонами в акті наданих послуг. За результатами надання юридичної допомоги складається акт наданих послуг, що підписується представниками кожної зі Сторін. В акті вказується перелік наданої Адвокатським об`єднанням юридичної допомоги та її вартість Порядок та стоки оплати послуг Сторони визначають у відповідному акті прийому-здачі наданих послуг за Договором або у Додатковій угоді до Договору. Згідно п.п.2, 3 Додаткової угоди №1 від 24 лютого 2020 року до договору про надання правової допомоги №б/н від 24 лютого 2020 року оплата наданих послуг (гонорару) здійснюється клієнтом наступним шляхом: протягом 30 банківських днів з моменту підписання акту прийому-здачі наданих послуг за Договором. За домовленістю сторін вартість 1 години надання послуг встановлена з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати станом 01 січня 2019 року та становить 4 173грн. Обсяги правової допомоги, наданої клієнту визначено в акті прийому-здачі наданих послуг від 24 лютого 2020 року з зазначенням кількості годин та особи, яка здійснювала представництво, відповідно до яких здійснено наступні дії з зазначенням кількості годин: надання усних консультацій без вивчення документів - 1год.; надання усних консультацій з вивченням документів - 2год.; складання відзиву на позовну заяву - 6год.; аналіз судової практики - 3год.; участь в судовому засіданні з урахуванням часу на прибуття до суду та очікування. Таким чином, загальна кількість годин затрачених при наданні правової допомоги становить 15, вартість яких становить 62 595грн. (15 годи * 4 173грн. розмір мінімальної заробітної плати). При цьому, при складанні акту прийому-здачі заявником було використано коефіцієнт «2» передбачений додатком до договору, з урахуванням якого вартість наданих відповідачеві адвокатських послуг становить 125 190грн. (62 595грн. * 2). Натомість позивач Департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради заперечує проти даного розміру витрат на правову допомогу та вважає його необгрунтованим. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Відповідно до ст.19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Частиною 4 ст.137 ЦПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.137 ЦПК України). Таким чином, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19). Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Розподіляючи витрати, понесені відповідачем ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Як вбачається з Додатку до договору про надання правової допомоги №б/н від 254 лютого 2020 року, коефіцієнт складності, на який посилається заявник при розрахунку вартості правової допомоги, застосовується у наступних випадках: ціна позову менше 25000грн., ціна позову більше 25 000грн.; вплив на репутацію; публічний інтерес; захист в кримінальному процесі. Разом з тим, позовні вимоги заявлені позивачем у даній справі мають немайновий характер. Отже, вказаним додатком коефіцієнт для справ немайнового характеру не передбачений, а тому підстав для його застосування колегія суддів не вбачає. Таким чином, загальна сума витрати за надання правої допомоги, з урахування затрачених годин на надання правої допомоги зазначених в акті, становити 62 595грн. (15 годи * 4 173грн. розмір мінімальної заробітної плати). Між тим, враховуючи характер виконаної працівниками адвокатського об`єднання роботи наданої у зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної роботи, критерію необхідності подання відповідних документів зі сторони адвокатського об`єднання з метою захисту інтересів ОСОБА_1 , та значимості таких дій у справі, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з позивача Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000грн. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. За таких обставин, ухвала підлягає скасуванню з ухваленням нової про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 , в особі її представника Крайз О.І. про ухвалення додаткового рішення Керуючись ст.ст. 374 ч.1п.2, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі її представника Крайз Олександра Ігоровича - задовольнити частково. Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2020 року - скасувати. Заяву ОСОБА_1 , в особі її представника Крайз Олександра Ігоровича про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково. Стягнути з Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (юридична адреса: м. Харків, м-н Конституції, буд.7, м. Харків, код ЄДРПОУ 25610834) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код № НОМЕР_1 ) судові витрати у вигляді витрат за надання правової допомоги понесених в суді першої інстанції в розмірі 10000грн. (десять тисяч гривень 00коп.). В іншій частині - відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - Н.П. Пилипчук Судді - С.С. Кругова О.В. Маміна