Постанова 4818 № 626/767/22

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 24 листопада 2023 року м. Харків справа № 626/767/22 провадження № 22-ц/818/2137/23 Харківський апеляційний суд у складі: головуючого - Пилипчук Н.П., суддів - Тичкової О.Ю., Маміної О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної сиситеми «Харківгаз» до ОСОБА_1 про стягнення вартості необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , на рішення Красноградського районного суду Харківської області від 01 грудня 2022 року, ухвалене суддею Рибільченко І.Г., - В С Т А Н О В И В : У травні 2022 року Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної сиситеми «Харківгаз» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення вартості необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу. В обгрунтування позову зазначає, що АТ «ОГС «Харківгаз» надає ОСОБА_1 послуги з розподілу природного газу за адресою: АДРЕСА_1 . Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування) з АТ "Харківгаз" є підписана заява-приєднання до умов договору природного газу (для побутового споживача) від 23.12.2021 року. 22 листопада 2021 року співробітниками АТ "Харківгаз" при проведенні огляду лічильника природного газу типу Gallus-2000 G-4, заводський номер U00373099, на території домоволодіння відповідача за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ (комерційного ВОГ, зокрема лічильника газу), яке полягало в виявленні ознак зняття мастичних пломб або порушення повірчого тавра, а саме в підозрі на підрив скла суматора. В результаті виявленого порушення співробітниками АТ "Харківгаз" було складено Акт про порушення №КН 004703 від 22 листопада 2021 року, а також Акт про виявленні порушення№КН 004703 від 22.11.2021 року. Лічильник газу типу Gallus-2000 G-4, заводський номер U00373099 було демонтовано, запаковано з опломбуванням та відправлено в лабораторію АТ "Харківгаз" для проведення експертизи, про що 22 листопада 2021 року працівниками АТ «Харківгаз» було складено Акт (протокол) №КН004703 щодо направлення ЗВТ на експертизу. Згідно Акта експертизи лічильника газу № 1730 від 25 листопажа 2021 року зроблено висновок: "Несанкціоноване втручання в роботу газового лічильника, що призводить до викривлення даних обліку природного газу". На підставі акту експертизи представником ДП «Укрметртестстандарт» видано довідку про непридатність законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки, в якій зазначено, що "ЗВТ не відповідає вимогам п.п.6.4 Р50-071-98 "Лічильники газу побутовію Методи та засоби повірки". Підстава для визнання ЗВТ непридатним: " наявні ознаки пошкодження відлікового пристрою, що можуть перешкоджати роботі лічильника або впливати на його функціонування". За результатами розгляду комісією акту про порушення - 22 грудня 2021 року було прийнято рішення про задоволення Акту про порушення № КН 004703 від 22 листопада 2021 року проведено донарахування об`ємів природного газу за цінами закупівлі природного газу АТ "Харківгаз" за період з 22 травня 2021 року (з дня останнього контрольного зняття показань лічильника) по 21 листопада 2021 року в обсязі 1 398,21 м3 вартістю 39385,79 грн, про що складено протокол засідання комісії та акт-розрахунок від 22.12.2021 року. Також, цього ж дня на засіданні Комісії з розгляду актів про порушення, комісією було прийнято рішення: провести розрахунок вартості робіт, пов`язаних з демонтажем, транспортуванням та проведенням експертизи лічильника газу в сумі 5113,40 грн, які сплати споживачу. На даний час вартість обсягу необлікованого (донарахованого) природного газу в розмірі 39385,79 грн та вартість робіт, пов`язаних з демонтажем, транспортуванням та проведенням експертизи лічильника газу в сумі 5113,40 грн. відповідачем не оплачено. Просить суд стягнути з відповідача вартість необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу в сумі 39 385,79грн., вартість робіт, пов`язаних з демонтажем, траспортуванням та проведенням експертизи лічильника газу в сумі 5 113,40грн. та сплачений судовий збір в сумі 2 481грн. Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 01 грудня 2022 року позов АТ «ОГС «Харківгаз» - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ОГС «Харківгаз» вартість необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу в сумі 39 385,79грн., вартість робіт, пов`язаних з демонтажем, траспортуванням та проведенням експертизи лічильника газу в сумі 5 113,40грн., а всього - 44 498,19грн., а також сплачений судовий збір в сумі 2 481грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , просить на рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що ознаки пошкодження лічильника не вказують на однозначне та беззаперечне пошкодження ЗВТ або втручання в його роботу, висновки обстеження здійсненого представника ДП «Укрметрстанндарт» безпосередньо не вказують на вплив сторонніх осбі на ЗВТ, вони здійснені на припущеннях. Вказує, що метрологічна експертиза не була здійснена, оскільки в акті №1730 від 25 листопада 2021 року відсутні результати повірки. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 25 вересня 2023 року відповідно до вимог ч.1 ст.369 ЦПК України розгляд справи призначено без повідомлення (виклику) учасників справи. Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив із доведеності заявлених позовних вимог. Проте, погодитися з таким висновком суду колегія суддів не може, виходячи з наступного. Згідно з ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод. Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» встановлено: «Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважать важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами». Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу визначається Законом України «Про ринок природного газу». У статті 1 цього Закону наведено перелік визначень, зокрема: газорозподільна система - технологічний комплекс, що складається з організаційно і технологічно пов`язаних між собою об`єктів, призначених для розподілу природного газу від газорозподільних станцій безпосередньо споживачам; постачальник природного газу (далі - постачальник) - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу; постачання природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів; розподіл природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу; оператор газорозподільної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників). Відносини між газопостачальними організаціями та громадянами - споживачами газу регламентуються «Правилами постачання природного газу», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року № 2496 та Кодексом газорозподільних систем, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2494. АТ «ОГС «Харківгаз», як Оператор ГРМ відповідно до пунктів 2- 3 Глави 2 Розділу І Кодексу газорозподільних систем виконує функції розподілу природного газу, забезпечення комерційного обліку природного газу, формування добових, декадних, місячних, квартальних та річних показників фактичного об`єму та обсягу передачі (розподілу, споживання) природного газу тощо. Постачальником природного газу є суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу - ТОВ «Харківгаз Збут». Також, АТ «ОГС Харківгаз», як Оператор ГРМ, здійснює комерційний облік природного газу в газорозподільній системі. Абзацом 1 пункту 2 Глави 1 Розділу IX Кодексу газорозподільних систем визначено, що порядок комерційного обліку природного газу (визначення його об`ємів і обсягів) по об`єктах споживачів, у тому числі побутових споживачів, здійснюється згідно з договором розподілу природного газу, укладеним між споживачем та Оператором ГРМ, та з урахуванням вимог цього Кодексу. Відповідно до п.2 розділу ІІІ Правил постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, які є однаковими для всіх побутових споживачів України. Відповідно до п.4 розділу ІІІ Правил для забезпечення приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам усіх діючих побутових споживачів, об`єкти яких знаходяться в межах закріпленої території постачальника із спеціальними обов`язками, останній в установленому порядку надсилає кожному побутовому споживачу заяву-приєднання до умов договору. Якщо споживач не повернув постачальнику заяву-приєднання, фактом згоди споживача про приєднання до умов договору (акцептування заяви-приєднання) є сплачений позивачем рахунок (квитанція) постачальника за поставлений природний газ, а щодо постачальника із спеціальними обов`язками - і факт фактичного споживання природного газу після офіційного опублікування договору таким постачальником. Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам ТОВ «Харківгаззбут», затверджений постановою НКРЕКП № 2500 від 30 вересня 2015 року. Відповідно до пункту 7 Глави 3 Розділу VI Кодексу газорозподільних систем фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь - яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви - приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу. Договір на розподіл природного газу є договором публічним та договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641, 642 ЦК України на невизначений строк. Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказам, що АТ "Харківгаз" надає ОСОБА_1 послуги з розподілу природного газу за адресою: АДРЕСА_1 . На ім`я відповідача за вказаною адресою відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . У позовній заяві АТ «ОГС «Харківгаз», який є правонаступником ПАТ «Харківгаз», зазначає, що за місцем надання відповідачу послуг з газопостачання: АДРЕСА_1 , було виявлено несанкціоноване втручанням в роботу ЗВТ. На підставі виявленого порушення підприємством ПАТ «Харківміськгаз» було складено акт-розрахунок вартості необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу за цінами закупівлі протягом періоду з 22 травня 021 року по 21 листопада 2021 року в обсящі 1 398,21м3, вартістю 39 385,79грн. та вартість робіт, пов`язаних з демонтажем, траспортуванням та проведенням експертизи лічильника газу в сумі 5 113,40грн. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Статтею 76 ЦПК України визначено,що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Згідно вимог статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Стаття 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Так, апеляційним судом встановлено, що 22 листопада 2021 року співробітниками АТ «Харківгаз» при проведенні огляду лічильника природного газу типу Gallus-2000 G-4, заводський номер U00373099, на території домоволодіння відповідача за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ (комерційного ВОГ, зокрема лічильника газу), яке полягало в виявленні ознак зняття мастичних пломб або порушення повірчого тавра, а саме в підозрі на підрив скла суматора, про що було складено Акт про порушення №КН 004703 від 22 листопада 2021 року, а також Акт про виявленні порушення№КН 004703 від 22 листопада 2021 року, який був підписаний представниками позивача та відповідачем. 22 листопада 2022 року у зв`язку із виявленим несанкціонованим втручанням в роботу ЗВТ газовий лічильник типу Gallus-2000 G-4, заводський номер U00373099 представниками позивача у споживача ОСОБА_1 було демонтовано та направлено на експертизу до Метрологічного Центру АТ «Харківгаз», про що складено акт (протокол) №КН004703 про демонтаж лічильника газу для проведення експертиизи/щодо направлення ЗВТ на експертизу, який підписаний відповідачем. Споживача під підпис в зазначеному акті (протоколі) було повідомлено та запрошено для проведення експертизи на 25 листопада 2021 року на 12-00 год. 25 листопада 2017 року комісією у складі АТ «Харківгаз» спільно з ДП «Укрметртестстандрат» було проведено експертизу лічильника газу, за результатами якої було встановлено цілісність заводської пломби, підрив скла відлікового пристрою (сліди невідомої речовини між склом та корпусом відлікового механізму), існує доступ до відлікового механізму, про що був складений відповідний Акт № 1730 від 25 листопада 2021 року експертизи лічильника газу. ДП «Укрметртестстандарт» було видано довідку про непридатність законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №39-1-3/87325 від 25 листопада 2021 року. За результатами комісійного розгляду Акту про порушення №4703 від 22 листопада 2021 року, було прийнято рішення про його задоволення. На підставі виявленого порушення підприємством АТ «Харківгаз» було складено акт-розрахунок вартості необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості від 22 грудня 2021 року, згідно з яким за період з 22 травня 2021 року по 21 листопада 2021 року вартість необлікованих (донарахованих) об`ємів природного газу становить 39 385,79грн. Відповідно до пункту 2, 3 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний своєчасно вживати заходів до усунення виявлених неполадок, пов`язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини; забезпечувати цілісність обладнання приладів (вузлів) обліку комунальних послуг відповідно до умов договору та не втручатися в їхню роботу. Згідно з пунктом 3 частини 2, частини 3 статті 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов`язаний, зокрема, не допускати несанкціонованого відбору природного газу. У разі порушення або невиконання своїх обов`язків споживач несе відповідальність згідно із законом. Суб`єкти ринку природного газу, які порушили законодавство, що регулює функціонування ринку природного газу, несуть відповідальність згідно із законом. Правопорушеннями на ринку природного газу зокрема є: несанкціонований відбір природного газу; використання приладів обліку природного газу, не повірених або не атестованих в установленому порядку; несанкціоноване втручання в роботу газової інфраструктури (частина 1, пункти 2, 5, 7 частини 2 статті 59 Закону «Про ринок природного газу»). Відносини між суб`єктами ринку природного газу та оператором газорозподільних систем регулюються нормами Кодексу газорозподільних систем, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2494. Кодексом ГРМ, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2494, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1379/27824, у пункті 4 глави 1 розділу I визначено, що несанкціонований відбір природного газу - відбір (споживання) природного газу з газорозподільної системи з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема цього Кодексу; несанкціоноване втручання в роботу газорозподільної системи - втручання в роботу газорозподільної системи, в тому числі шляхом несанкціонованого відновлення газоспоживання, несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ та/або під`єднання несанкціонованого газопроводу, внаслідок чого порушується нормальний режим роботи ГРМ та/або здійснюється необліковане (обліковане частково чи з порушенням законодавства) використання природного газу; несанкціонованим втручанням в роботу ЗВТ/лічильника газу - втручання в роботу або конструкцію чи складові комерційного вузла обліку (зокрема лічильника газу), у тому числі шляхом їх підробки, пошкодження чи пошкодження на них пломб, впливу дії спрямованого постійного магнітного поля або зміни конфігурації даних обчислювача/коректора об`єму газу (первинного програмування чи протоколу параметризації), внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним вузлом обліку необліковується (обліковується частково чи з порушенням законодавства), та інші дії, що призводять до викривлення даних обліку природного газу. Згідно з положеннями, визначеними пунктами 4-6 глави 6 розділу Х Кодексу ГРМ, споживач відповідає за збереження і цілісність комерційних та дублюючих ВОГ та пломб (відбитків їх тавр). Для здійснення нарахування відповідачем позивачу необлікованих об`ємів (обсягів) природного газу, слід встановити несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ. Відповідно до пунктів 1, 2, 3 глави 8 розділу Х Кодексу періодична повірка (у тому числі, демонтаж, транспортування монтаж, технічне обслуговування та пов`язаний з такою повіркою ремонт) лічильників газу, які встановлені для розрахунків за спожитий природний газ побутовими споживачами (населенням) для їх побутових потреб, здійснюється за рахунок Оператора ГРМ незалежно від того, чи є він власником ЗВТ. Для належної організації періодичної повірки лічильників газу по об`єктах побутових споживачів Оператор ГРМ повинен: 1) мати в наявності персоніфікований перелік всіх лічильників газу побутових споживачів, що знаходяться на ліцензованій території Оператора ГРМ; 2) забезпечити належний моніторинг термінів спливу міжповірочного інтервалу для складання графіка проведення періодичної повірки лічильників; 3) забезпечити періодичну повірку лічильника протягом міжповірочного інтервалу. У разі якщо заходи з періодичної повірки лічильників, що встановлені на території та/або в приміщенні побутових споживачів, будуть здійснюватися одразу для всіх побутових споживачів багатоквартирного будинку (чи його під`їзду), Оператор ГРМ має завчасно вивісити відповідну об`яву в доступному для споживачів місці. У разі пропущення терміну періодичної повірки лічильника газу з вини Оператора ГРМ об`єм спожитого природного газу по об`єкту побутового споживача за відповідний період визначається за фактичними даними лічильника газу, за яким пропущений термін повірки. Пунктом 7 глави 9 розділу Х Кодексу передбачено, що уразі виявлення під час перевірки комерційного ВОГ чийого складових або контрольного огляду вузла обліку ознак нижченаведених порушень представник Оператора ГРМ на місці перевірки складає у порядку, визначеному цим Кодексом, акт про порушення, зокрема про: 1) пошкодження пломб; 2) пошкодження ЗВТ(лічильникагазу); 3) наявність зміни параметрів параметризації обчислювача чи коректора об`єму газу; 4) непрацездатність комерційного ВОГ чи його складових та/або його (їх) невідповідність умовам експлуатації чи узгодженій проектній документації або умовам договору; 5) наявність ознак несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ; 6) наявність несанкціонованого газопроводу; 7) несанкціоноване підключення газових приладів, внаслідок чого перевищується діапазон обчислення лічильника газу (сумарна номінальна потужність газових приладів і пристроїв перевищує діапазон обчислення лічильником газу). Розрахунок необлікованого або облікованого частково об`єму природного газу внаслідок порушення здійснюється за наявності акта про порушення та у порядку, визначеному в розділі ХІ цього Кодексу. При виявленні ознак пошкодження пломб (крім факту їх відсутності чи розірвання пломбувального матеріалу, на якому встановлено пломбу) та/або несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ, що має бути зазначено в акті про порушення, за домовленістю сторін або за ініціативою Оператора ГРМ чи споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу) може бути ініційована їх експертиза у порядку, визначеному цим розділом. При виявленні ознак пошкодження ЗВТ (лічильника газу) за умови відсутності ознак несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ за ініціативою Оператора ГРМ чи споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу) може бути ініційована його позачергова чи експертна повірка у порядку, визначеному цим розділом. До отримання результатів експертизи або позачергової чи експертної повірки розрахунок необлікованого або облікованого частково об`єму природного газу внаслідок порушення не здійснюється. Пунктом 8 глави 9 розділу Х Кодексу передбачено, що якщо за результатами експертизи або позачергової чи експертної повірки ЗВТ буде підтверджений факт несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ, у всіх випадках витрати, пов`язані з демонтажем, транспортуванням, монтажем ЗВТ, та витрати, пов`язані з експертизою або позачерговою чи експертною повіркою ЗВТ, компенсуються за рахунок споживача (сторони, відповідальної за збереження ЗВТ). При цьому якщо сам ЗВТ за результатами експертизи або позачергової чи експертної повірки буде визнаний таким, що непридатний до подальшої експлуатації та потребує ремонту, витрати, пов`язані з ремонтом ЗВТ або встановленням нового ЗВТ, мають бути компенсовані за рахунок споживача (сторони, відповідальної за збереження ЗВТ). Пунктом 1 глави 10 розділу Х Кодексу передбачено, що якщо під час перевірки (обстеження) комерційного ВОГ або при контрольному огляді вузла обліку за домовленістю сторін або ініціативою Оператора ГРМ чи споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу) буде ініційована експертиза щодо перевірки пошкодження пломб/ЗВТ чи несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ, вони мають діяти з урахуванням положень цієї глави. Пунктом 5 глави 10 розділу Х Кодексу передбачено, що під час проведення експертизи комісія проводить зовнішній огляд пакувального пакета (тари), в який було запаковано ЗВТ та/або пломбу. Після зовнішнього огляду пакувального пакета (тари)комісією перевіряються: 1) відповідність місць фактичного розташування пломб місцям, зазначеним у протоколі; 2) цілісність та місцезнаходження пломб, а також ознаки порушень, зазначених у протоколі; 3) цілісність заводського та повірочного тавра на ЗВТ; 4) цілісність лічильного механізму та корпусу ЗВТ; 5) цілісність конструктивних елементів вихідного патрубка ЗВТ;6) наявність сторонніх предметів усередині ЗВТ; 7) відповідність маркування ЗВТ нормативно-технічній документації; 8) відповідність ЗВТ, програмного забезпечення та контрольної суми паспорту на ЗВТ та/або опису типу на цей тип ЗВТ; 9) відповідність втручань у роботу ЗВТ наявним актам перевірок та/або відомостям про повірку та ремонт ЗВТ тощо. огляду заносять до акта експертизи ЗВТ. Пунктом 1 глави 2 розділу ХІ Кодексу передбачено, що до порушень споживача та несанкціонованого споживача, які кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу з ГРМ (крадіжка газу) та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування необлікованих об`ємів (обсягів) природного газу, зокрема, належить несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ (комерційного ВОГ, зокрема лічильника газу). Пунктом 1 глави 3 розділу ХІ Кодексу передбачено, що у разі виявлення Оператором ГРМ несанкціонованого газопроводу або несанкціонованого втручання в роботу лічильника газу розрахунок об`єму необлікованого природного газу здійснюється за граничними об`ємами споживання природного газу населенням (додаток 15 цього Кодексу) з урахуванням усіх газових приладів і пристроїв споживача (фізичної особи) за період з дня останнього контрольного зняття показань лічильника (контрольного огляду вузла обліку або його перевірки) до дня виявлення порушення (але, не більше ніж за 6 місяців) та з урахуванням строку на його усунення. Відповідно до пунктів 1, 7, 8 глави 5 розділу ХІ Кодексу у разі виявлення у споживача або несанкціонованого споживача порушень, визначених у главі 2 цього розділу, на місці їх виявлення представником Оператора ГРМ складається акт про порушення за формою, наведеною в додатку 16 до цього Кодексу. На дату складання акта про порушення представник Оператора ГРМ забезпечує усунення виявленого порушення, про що в акті про порушення робиться відповідний запис. У разі неможливості усунути порушення на дату складання акта про порушення (відсутні відповідні засоби чи повноваження) представник Оператора ГРМ робить відповідний запис в акті про порушення та надалі забезпечує контроль за усуненням порушення, що підтверджується окремо складеним актом про усунення порушення. Під час складання акта про порушення, акта про усунення порушення, акта про припинення/відновлення газопостачання тощо представниками Оператора ГРМ обов`язково фіксуються та зазначаються у вищезазначених актах показання лічильника газу (ЗВТ), за винятком випадків відмови у доступі до об`єкта споживача, де розташований лічильник газу (ЗВТ). Акт про порушення має бути розглянутим комісією з розгляду актів про порушення Оператора ГРМ, яка визначає його правомірність та приймає щодо них відповідне рішення. Пунктом 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ, визначено, що під несанкціонованим втручанням в роботу ЗВТ/лічильника газу розуміється, у тому числі, втручання в роботу або конструкцію чи складові комерційного вузла обліку, внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним вузлом обліку обліковується з порушенням законодавства, та інші дії, що призводять до викривлення даних обліку природного газу. Вказане свідчить про те, що викривлення даних обліку природного газу є обов`язковим наслідком несанкціонованого втручання у роботу ЗВТ/лічильника газу. Зазначене також підтверджується тим, що відповідно до положень глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРМ при задоволенні комісією акта про порушення складається акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 18.06.2019 року по справі № 922/1573/18. Наявні в матеріалах справи докази не свідчать про наявність викривлення даних обліку природного газу, яке є обов`язковим наслідком несанкціонованого втручання у роботу лічильника газу. В той час, як для доведення правомірності здійснених відповідачем донарахувань відповідачу об`ємів природного газу необхідно довести наявність факту несанкціонованого втручання в роботу (лічильника газу) з боку відповідача. Так, згідно пп. 37. п. 4 глави 1 Кодексу газорозподільних систем для виявлення несанкціонованого втручання необхідно довести три складові цього правопорушення, а саме: 1) дію, тобто несанкціоноване втручання в роботу або конструкцію чи складові комерційного вузла обліку; 2) спосіб втручання, тобто вчинене шляхом підробки, пошкодження чи пошкодження на них пломб, впливу дії спрямованого постійного магнітного поля або зміни конфігурації даних обчислювача/коректора об`єму газу (первинного програмування чи протоколу параметризації); 3) наслідки, тобто витрата (споживання) природного газу комерційним вузлом обліку не обліковується (обліковується частково чи з порушенням законодавства), та інші дії, що призводять до викривлення даних обліку природного газу). При цьому, тільки наявність всіх трьох складових правопорушення дає змогу стверджувати, що споживачем було вчинено несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 24.10.2018 року по справі №914/2384/17. Позивачем не було доведено наявність в діях ОСОБА_3 , усіх складових цього правопорушення, наслідків (дії, що призвели до викривлення даних обліку природного газу та причинно-наслідкового зв`язку між втручанням в лічильник та діями позивача). Матеріали справи не свідчать про те, що відповідач ОСОБА_3 втручалася в пломбу заводу-виробника, в механізм та відліковий пристрій. Так, 22 листопада 2021 року працікниками позивача складено акт про порушення №КН 004703 та акт про виявлені порушення №КН 004703, в яких зазначено про наявність ознак зняття мастичних пломб або порушення повірчого тавра, а саме в підозра на підрив скла суматора у всановленому за адресою: АДРЕСА_1 , газового лічильника природного газу типу Gallus-2000 G-4, заводський номер U00373099. Зі змісту п. 7 гл. 9 розділу Х Кодексу ГРС у разі виявлення під час перевірки комерційного ВОГ чи його складових або контрольного огляду вузла обліку ознак нижченаведених порушень представник Оператора ГРМ на місці перевірки складає у порядку, визначеному цим Кодексом, акт про порушення, зокрема про:1) пошкодження пломб; 2) пошкодження ЗВТ (лічильника газу); 3) наявність зміни параметрів параметризації обчислювача чи коректора об`єму газу; 4) непрацездатність комерційного ВОГ чи його складових та/або його (їх) невідповідність умовам експлуатації чи узгодженій проектній документації або умовам договору; 5) наявність ознак несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ; 6) наявність несанкціонованого газопроводу; 7) несанкціоноване підключення газових приладів, внаслідок чого перевищується діапазон обчислення лічильника газу (сумарна номінальна потужність газових приладів і пристроїв перевищує діапазон обчислення лічильником газу). Працівниками відповідача в акті про порушення було зазначено лише одне порушення, а саме підозра у несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ. Що стосується акта №1730 експертизи лічильника газу, складеного 25 листопада 2021 року Комісією АТ «Харківміськгаз» спільно з ДП «Укрметртестстандарт», згідно висновку якого встановлено несанкціоноване втручання в роботу газового лічильника, що призводить до викривлення даних обліку природного газу - колегія суддів зазначає наступне. Порядок проведення експертизи лічильника газу передбачено спеціальним нормативним актом - Положенням про проведення експертизи лічильників газу, установлених у споживачів і призначених для обліку природного газу в побуті, затвердженого Наказом Міністерства палива та енергетики України 27.12.2005р. №619. зареєстроване в МЮУ 20.01.2006р. за №53/11927 (далі «Положення»). Згідно п.3.3.3 «Положення» експертиза лічильника газу здійснюється в такій послідовності. 3.3.3.1.Комісія проводить зовнішній огляд лічильника газу на предмет відповідності фактичного стану лічильника ознакам, зазначеним в акті про демонтаж лічильника газу. Результати огляду заносять до акту експертизи лічильника газу. Форму акта експертизи лічильника газу наведено в додатку 3 (далі - акт експертизи). 3.3.3.2.Після зовнішнього огляду комісією перевіряються: відповідність місць фактичного розташування пломб місцям, зазначеним в акті про демонтаж лічильника газу; цілісність та місцезнаходження пломб, а також ознак порушень, зазначених в акті про зняття лічильника газу; цілісність заводського та повірчого тавра на лічильнику газу; цілісність відлікового механізму та корпусу лічильника газу;цілісність конструктивних елементів вихідного патрубка лічильника газу; наявність сторонніх предметів у середині лічильника газу; відповідність маркування лічильника газу нормативно-технічній документації. 3.3.3.3.Після виконання робіт, зазначених у п.п. 3.3.3.1 та 3.3.3.2 цього Положення, проводиться його позачергова повірка згідно з ДСТУ 2708-99 "Метрологія. Повірка засобів вимірювальної техніки. Організація та порядок проведення". 3.3.3.4.Результати огляду та позачергової повірки фіксуються в акті експертизи. Згідно довідки про непридатність законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №39-1-3/87325, наданої 25 листопада 2021 року ДП «Укрметртестстандарт», за результатами повірки, встановлено, що засіб вимірювальної техніки лічильник газу мембрамний Gallus 2000, G4, зав. №U00373099 не відповідає вимогам п.п. 6.4 Р50-071-98 «Лічильники газу побутові. Методи та засоби повірки», наявні ознаки пошкодження відлікового пристрою, що можуть перешкоджати роботі лічильника або впливати на його функціонування. Разом з тим, така повірка лічильника газу не проводилася, адже її результати в акті експертизи відсутні, а саме в графі «результати позачергової повірки» не зазначено жодних відомостей. Підрив скла відлікового пристрою (сліди невідомої речовини між склом та корпусом відлікового механізму), існування доступу до відлікового механізму, як зазначено в акті №1730 від 25 листопада 2021 року експертизи лічильника газу, не свідчить про викривлення даних обліку природного газу. Крім того, як зазначено у вказному висновку лічильник немає механічних пошкоджень (п.1.3 акту №1730 від 25 листопада 2021 року) Враховуючи те, що позивачем не було доведено факту некоректного обліку спожитого природного газу, а отже й факту несанкціонованого втручання позивача у роботу лічильника, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позову, а саме стягнення з відповідача на користь позивача вартості необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу в сумі 39 385,79грн. та вартості робіт, пов`язаних з демонтажем, траспортуванням та проведенням експертизи лічильника газу в сумі 5113,40грн. Згідно п.п.1,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , поміж іншого просила суд стягнути з відповідача на її користь понесені нею витрати на правничу допомогу в розмірі 8 000грн. Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Згідно ч.ч.1-3 ст.137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Частиною 1 та пунктом 2 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. До суду на підтвердження витрат на правничу допомогу разом було надано наступні документи: копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 04 вересня 2023 року; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №4515 від 12 вересня 2012 року; копію договору №01-0409/23 про надання правничої допомоги, укладений 04 вересня 2023 року між АБ «ОСОБА_2 та партнери» та ОСОБА_1 ; копію додаткової угоди №1 від 04 вересня 2023 року до договору №01-0409/23 про надання правничої допомоги від 04 вересня 2023 року, якою передбачено гонорар адвоката у розмірі 8 000грн.; копію квитанції від 04 вересня 2023 року, згідно якої ОСОБА_1 сплатила на користь АБ «ОСОБА_2 та партнери» 8 000грн.; Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Відповідно до ст.19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Частиною 4 ст.137 ЦПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.137 ЦПК України). Таким чином, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19). Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження витрат відповідача щодо понесених ним судових витрат на правову допомогу в розмірі 8 000грн. Ця сума є співмірною: із складністю справи та виконаними адвокатом робами; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для позивача. При цьому, позивачем у порядку вимог ч.5 ст.137 ЦПК України не подавалось клопотання апеляційному суду щодо неспівмірності зазначено відповідачем розміру витрат на правову допомогу. З урахування викладеного з АТ «ОГС «Харківгаз» на користь відповідача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 8 000грн. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , - задовольнити. Рішення Красноградського районного суду Харківської області від 01 грудня 2022 року - скасувати. Позов Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної сиситеми «Харківгаз» до ОСОБА_1 про стягнення вартості необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу - залишити без задоволення. Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз» (юридична адреса: м. Харків, вул. Безлюдівська, 1, м. Харків, код ЄДРПОУ 03359552) на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 8 000грн. (вісім тисяч гривень 00коп.). Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз» (юридична адреса: м. Харків, вул. Безлюдівська, 1, м. Харків, код ЄДРПОУ 03359552) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3721,50грн. (три тисячі сімсот двадцять одну гривну 50коп.) Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 24 листопада 2023 року. Головуючий - Н.П. Пилипчук Судді - О.В. Маміна О.Ю. Тичкова