Постанова 4809 № 398/2832/24

ПОСТАНОВА Іменем України 04 квітня 2025 року м. Кропивницький справа № 398/2832/24 провадження № 22-ц/4809/476/25 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Єгорової С. М. (суддя-доповідач), суддів: Мурашка С. І., Чельник О. І., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на додаткове рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 грудня 2024 року у складі головуючого судді Подоляк Я. М. УСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог, заяви про ухвалення додаткового рішення, додаткового рішення У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила стягнути з відповідача на свою користь суму франшизи у розмірі 3 200 грн. Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 грудня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування суми франшизи внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму франшизи у розмірі 3 200 гривень. Здійснено розподіл судових витрат. 17 грудня 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Подорожняк Віталій Вікторович, звернулась до суду із заявою про стягнення витрат на правничу допомогу. Згідно поданої заяви просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 3 500 грн витрат на правничу допомогу у цій справі. До вказаної заяви долучено ордер про надання правничої (правової) допомоги, детальний опис робіт (наданих послуг) та здійснення витрат за договором про надання правової допомоги №24/2024 від 17 травня 2024 року, завдання №1 до договору про надання правової допомоги №24/2024 від 17 травня 2024 року, розписку та договір про надання правової допомоги №24/2024 від 17 травня 2024 року (а.с.103-109). 18 грудня 2024 року представник ОСОБА_2 адвокат Мух К. Б. подала клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. В поданому клопотанні просила зменшити розмір витрат на професійну (правову) допомогу, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи, із заявлених 3 500 грн до 320 грн, що відповідає 10% ціни позову. Вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, а також ціною позову. Так, зазначила, що позовна заява викладена на 4 аркушах, не є великою за об`ємом, не містить посилань на судову практику, її складання для професійного адвоката не потребує витрат значної кількості часу та не вимагає значного обсягу юридичної роботи, а написання реквізитів сторін та додатків є технічною роботою, яка не потребує спеціальних знань у галузі права (а.с.114-115). Додатковим рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 грудня 2024 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 3 500 гривень 00 копійок. Задовольняючи вимоги заяви, суд першої інстанції урахував обставини справи, умови договору про надання правничої допомоги щодо визначеного сторонами розміру гонорару у фіксованій формі, надав оцінку співмірності винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, необхідності надання таких послуг, витраченого адвокатом часу на виконання відповідних робіт. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Мух Катерина Борисівна, подав до апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про зміну додаткового рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 грудня 2024 року та зменшення розміру витрат на професійну правничу (правову) допомогу, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи, з заявлених 3 500 грн до 320 грн, що відповідає 10% ціни позову. В обґрунтування мотивів апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції порушено порядок виклику учасників справи в судове засідання. Так, адвокат Мух К. Б. отримала судову повістку про виклик в судове засідання, яке було призначено на 23 грудня 2024 року о 16:40 год, лише 23 грудня 2024 року о 12:47 год, тобто, усього за декілька годин до судового засідання. А сам відповідач взагалі не отримував судової повістки про виклик на 23 грудня 2024 року. Крім того, вказано, що розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами) та часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Так, позовна заява викладена на 4 аркушах, не є великою за об`ємом, не містить посилань на судову практику, її складання для професійного адвоката не потребує витрат значної кількості часу та не вимагає значного обсягу юридичної роботи, а написання реквізитів сторін та додатків є технічною роботою, яка не потребує спеціальних знань у галузі права. Зазначено, що ціна позову у даній справі становила 3 200 грн, при цьому витрати на правничу допомогу позивачем визначено у розмірі 3 500 грн, що перевищує ціну позову. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачки адвокат Подорожняк В. В. просив відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги ОСОБА_2 та залишити без змін додаткове рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 грудня 2024 року. Вказав, що доводи представника відповідача щодо зменшення розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу базуються виключно на його суб`єктивній думці про складність виконаної адвокатом роботи та невелику ціну позову. Жодних обставин або доказів, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неспівмірність, нерозумність, нереальність понесених витрат на професійну правничу допомогу та/або неналежне оформлення документів, відповідачем не наведено. Представник позивачки звернув увагу суду, що представником відповідача адвокатом Мух К. Б. у відзиві на позов вказано, що вартість її послуг за надання правової допомоги у даній справі складає 20 000 гривень 00 копійок, що значно більше, ніж витрати позивачки на надання їй правової допомоги під час розгляду даної справи, не зважаючи на ціну позову 3 200 грн (а.с.141-143). Позиція апеляційного суду. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Згідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а додаткове рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення вимог заяви про ухвалення додаткового рішення. Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Частинами третьою та четвертою статті 270 ЦПК України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Тлумачення положень статті 270 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги. Також додаткове судове рішення може бути процесуальним засобом реалізації прав учасника справи, якщо воно ухвалюється за заявою такого учасника, поданою з дотриманням відповідної процедури. Так, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України). Положення ЦПК України визначають обов`язок суду для вирішення питання про судові витрати призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше 20 днів, якщо справа не слухається в письмовому провадженні (частини друга, третя статті 246 ЦПК України). Отже, законодавець визначив обов`язок суду призначити заяву сторони про розподіл судових витрат в судове засідання, якщо справа розглядалася з призначенням її до розгляду по суті в судових засіданнях (не в письмовому провадженні), за наслідком проведення якого має бути прийнято відповідне процесуальне рішення (додаткова постанова, додаткова ухвала). Однак, у випадку задоволення заяви сторони про розподіл судових витрат, щодо яких сторона доказів не надала, поданої на підставі статті 246 ЦПК України, слід взяти до уваги, що судом під час розгляду справи по суті питання про розподіл судових витрат не розглядалося на засадах змагальності та рівності, оскільки докази на підтвердження розміру судових витрат сторонами не були подані до закінчення судових дебатів чи внаслідок залишення позову без розгляду в підготовчому судовому засіданні. У процедурі розгляду такої заяви суду належить забезпечити сторонам у справі можливість бути повідомленими про розгляд заяви та надати свої заперечення щодо розміру витрат, які заявник намагається компенсувати за рахунок протилежної сторони. Ключовими в цьому аспекті є приписи частини другої статті 246 ЦПК України, які в імперативному порядку встановлюють, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання. Отже, положення частини четвертої статті 270 ЦПК України про те, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання, не виключають обов`язку суду повідомити сторони про призначення судового засідання з розгляду заяви про розподіл судових витрат відповідно до частини другої статті 246 ЦПК України чи повідомити їх про прийняття заяви до розгляду (якщо провадження у справі є письмовим). Подібний правовий висновок сформульовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21, провадження № 12-43гс22, в якій на розгляд Великої Палати Верховного Суду було передано правове питання про порядок і процедуру ухвалення додаткового судового рішення. Згідно ухвали Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 липня 2024 року постановлено проводити розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с.36-37). Відповідно до протоколу судового засідання в режимі відеоконференції розгляд справи здійснювався в судовому засіданні за участю учасників справи (а.с.86-88). Отже, додаткове судове рішення у цій справі також повинно бути ухвалене в тому самому порядку, що й судове рішення. Так, 17 грудня 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Подорожняк Віталій Вікторович, звернулась до суду із заявою про стягнення витрат на правничу допомогу. 23 грудня 2024 року відповідальним працівником Олександрійського міськрайонного суду було надіслано всім учасникам справи судові повістки про виклик до суду у справі про ухвалення додаткового рішення на 16:40 год 23 грудня 2024 року (а.с.117-120). Згідно довідки про доставку документу в електронному вигляді «Судова повістка про виклик до суду…» від 23.12.2024 по справі №398/2832/24 було надіслано ОСОБА_3 в її електронний кабінет 23.12.2024 о 14:06:00 (а.с.121). Відомості про вручення судової повістки про виклик відповідача ОСОБА_2 в судове засідання, призначене на 16:40 год 23.12.2024 у матеріалах справи відсутні. Матеріали справи містять протокол судового засідання від 23 грудня 2024 року, складений секретарем судового засідання Буличовою Н. В., де зазначено, що сторони в судове засідання не з`явились. Представник позивача у заяві про ухвалення додаткового рішення зазначив, що розгляд вказаної заяви просить здійснювати без його участі та участі позивача. Відповідач та його представник в судове засідання не з`явились, причини неявки не повідомили (а.с.123). У частинах третій-шостій статті 128 ЦПК України передбачено, що судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення. Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі (частина п`ята статті 130 ЦПК України). Зважаючи на викладене, відповідач та його представник адвокат Мух К. Б. у порушення вимог статті 128 ЦПК України не були завчасно належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи в суді першої інстанції, оскільки представник відповідача отримала судову повістку про виклик лише в день судового засідання, в той час як суд був зобов`язаний дотриматись визначеного законом процесуального строку для повідомлення учасників справи. За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (рішення від 08 квітня 2010 року у справі «GUREPKA v. UKRAINE (№ 2)» («Гурепка проти України (№ 2)»), заява № 38789/04, § 23). Також ЄСПЛ зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (рішення від 13 грудня 2011 року у справі «TRUDOV v. RUSSIA», заява № 43330/09, § 25, 27). Таким чином недотримання судом першої інстанції норм процесуального права щодо належного та своєчасного повідомлення сторони відповідача про дату, час та місце розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення призвело до порушення права відповідача на справедливий суд, що в силу п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового судового рішення. У зв`язку з викладеним, колегія суддів погоджується з доводами апелянта щодо порушення судом першої інстанції порядку виклику учасників справи в судове засідання та вважає, що оскаржуване додаткове рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 грудня 2024 року підлягає скасуванню. Заява представника позивача адвоката Подорожняка В. В. про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Згідно ч.ч.1-3 ст.137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно наявних у матеріалах справи доказів, встановлено, що представництво інтересів ОСОБА_1 у Олександрійському міськрайонному суді Кіровоградської області на підставі договору про надання правової допомоги здійснював адвокат Подорожняк Віталій Вікторович. 17 травня 2024 року між адвокатом Подорожняком Віталієм Вікторовичем та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги №24/2024. Пунктом 1.1. договору передбачено, що за дорученням клієнта адвокат зобов`язується надавати правову допомогу, зміст якої передбачений цим договором, а клієнт зобов`язується оплатити її. Пунктом 4.1. визначено, що сума винагороди, яку клієнт зобов`язується сплатити за надання правової допомоги (гонорар), порядок та строки її внесення зазначаються в окремому додатку до цього договору (а.с.24-25). Відповідно до додатку до договору про надання правової допомоги №24/2024 від 17 травня 2024 року, сума винагороди, яку клієнт зобов`язується сплатити адвокату за надання правової допомоги (гонорар) становить 3 500 грн (без ПДВ) у суді І інстанції, 3000 грн у суді апеляційної інстанції. Пунктом 4 додатку визначено, що цей додаток є невід`ємною частиною договору про надання правової допомоги №24/2024, укладеного сторонами 17 травня 2024 року (а.с.26). До заяви про ухвалення додаткового рішення у справі, та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 3 500 грн адвокат Подорожняк В. В. долучив детальний опис робіт (наданих послуг) та здійснення витрат за договором про надання правової допомоги №24/2024 від 17 травня 2024 року, завдання №1 до договору про надання правової допомоги №24/2024 від 17 травня 2024 року, розписку та договір про надання правової допомоги №24/2024 від 17 травня 2024 року (а.с.103-109). В апеляційній скарзі представник відповідача зазначала про те, що розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 3 500 грн не є співмірним із складністю справи та ціною позову. У зв`язку з чим просила зменшити розмір витрат на професійну правничу допомог, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи, із заявлених 3 500 грн до 320 грн, що відповідає 10% ціни позову. Апеляційний суд частково погоджується з такими доводами представника відповідача, та вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача у порядку відшкодування витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції підлягає 3 000 грн з огляду на таке. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Відповідно до ст.19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Частиною 4 ст.137 ЦПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.137 ЦПК України). Таким чином, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19). Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Апеляційний суд зауважує, що доводи представника відповідача щодо зменшення розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу базуються виключно на його суб`єктивній думці про складність виконаної адвокатом роботи та невелику ціну позову. Жодних обставин або доказів, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неспівмірність, нерозумність, нереальність понесених витрат на професійну правничу допомогу та/або неналежне оформлення документів, відповідачем не наведено. Отже, враховуючи характер виконаної представником позивача роботи наданої у зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної роботи, критерію необхідності подання відповідних документів зі сторони представника позивача з метою захисту інтересів свого довірителя, значимості таких дій у справі, та витраченого часу представником у даній справі, враховуючи зміст умов договору про надання правової допомоги, колегія суддів дійшла висновку, що наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 3 000 грн. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Оскільки при розгляді заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування ухваленого судом додаткового рішення, апеляційний суд вирішує питання про розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, і враховуючи вищевикладене, вважає, що додаткове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Подорожняк Віталій Вікторович, про відшкодування понесених витрат на правничу допомогу та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 3 000 грн. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 384 ЦПК України ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Мух Катерина Борисівна, задовольнити частково. Додаткове рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 грудня 2024 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким задовольнити частково заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Подорожняк Віталій Вікторович, про відшкодування понесених витрат на правничу допомогу. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000 грн. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Судді С. М. Єгорова С. І. Мурашко О. І. Чельник