Постанова 4855 № 580/4157/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/4157/19 Суддя першої інстанції: Гаврилюк В.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 квітня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Горяйнова А.М., суддів - Костюк Л.О. та Чаку Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року та на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року про відмову в задоволенні заяви про виправлення описки, які постановлені в порядку в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, регіонального представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИЛА: У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, у якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та регіонального представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Черкаській області при розгляді скарги від 22 липня 2019 року щодо непритягнення до адміністративної відповідальності сільського голови Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області (далі - Білозірська сільська рада) ОСОБА_2 ; - зобов`язати Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини поновити провадження за його скаргою від 22 липня 2019 року щодо притягнення до адміністративної відповідальності сільського голови Білозірської сільської ради ОСОБА_2 ; - зобов`язати Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини скласти протокол про адміністративне правопорушення відносно сільського голови Білозірської сільської ради ОСОБА_2 . Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року у задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено. У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про виправлення описки у вказаному судовому рішенні. Ухвалою суду від 05 листопада 2020 року у задоволенні такої заяви було відмовлено. Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, позивач звернувся до суду із апеляційними скаргами. ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду від 29 вересня 2020 року та прийняти нову постанову про задоволення позову, а також скасувати ухвалу суду від 05 листопада 2020 року і прийняти нову постанову про задоволення заяви про виправлення описки. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неповно встановив фактичні обставини справи, надав неналежну оцінку дослідженим доказам та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права. Скаржник вказує на те, що відповідачі під час розгляду його скарги на бездіяльність сільського голови Білозірської сільської ради не врахували, що розпорядник інформації надав неповну відповідь на запит. Позивач вважає, що суд першої інстанції неправильно визначив предмет спору і помилково не застосував норми Закону України «Про доступ до публічної інформації». Також позивач зазначає, що для визначення дати прийняття рішення Білозірської сільської ради № 82-4/VІІ суд першої інстанції повинен був дослідити копію такого рішення, а не керуватися виключно інформацію, викладеною в листі Білозірської сільської ради від 18 квітня 2019 року № 645/02-14. Секретаріат уповноваженого Верховної Ради України з прав людини подав відзив на апеляційну скаргу, в якому повідомив, що порушення прав позивача було повністю усунуте, у зв`язку з чим просив закрити провадження у справі з підстави, передбаченої п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на нею, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року - задовольнити частково, скасувати вказане рішення та закрити провадження у справі, а апеляційну скаргу на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року - залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, виходячи з такого. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судом встановлено та сторонами справи не заперечується, що 15 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Білозірської сільської ради із заявою, у якій просив надати йому належним чином завірені копії заяви ТОВ «Білозірське-Агро» та доданих до неї документів щодо скасування рішення Білозірської сільської ради від 30 жовтня 2018 року № 74-56/VІІ, а також копії рішення Білозірської сільської ради від 12 березня 2019 року № 82-4/VІІ. Листом виконавчого комітету Білозірської міської ради від 18 квітня 2019 року № 645/02-14, що підписаний сільським головою ОСОБА_2 , ОСОБА_1 було направлено копію запитуваного рішення та повідомлено про неможливість надання копії заяви ТОВ «Білозірське-Агро» і доданих до неї договорів оренди з огляду на обмеження, встановлені ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації». ОСОБА_1 звернувся до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини зі скаргою, в якій просив скласти щодо сільського голови Білозірської сільської ради протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 2123 КУпАП. Листом від 30 серпня 2019 року № 40/Д10796/102/2вих.-19 Регіональний представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Черкаській області повідомив ОСОБА_1 про те, що підстав для вжиття заходів реагування не виявлено, адже сільський голова Білозірської сільської ради 18 квітня 2019 року надав відповідь на заяву від 15 квітня 2019 року разом з копією запитуваного рішення. Вважаючи, що Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та регіональний представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини допустили протиправну бездіяльність при розгляді його скарги, ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини розглянув скаргу позивача від 22 липня 2019 року та надав відповідь у термін, визначений ст. 20 Закону України «Про звернення громадян». Колегія суддів не у повній мірі погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки він не знайшов свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції на постійній основі здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. Відповідно до ст. 16 вказаного Закону Уповноважений здійснює свою діяльність на підставі відомостей про порушення прав і свобод людини і громадянина, які отримує: 1) за зверненнями громадян України, іноземців, осіб без громадянства чи їх представників; 2) за зверненнями народних депутатів України; 3) за власною ініціативою. За правилами ст. 17 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» Уповноважений приймає та розглядає звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, відповідно до Закону України «Про звернення громадян». При розгляді звернення Уповноважений: 1) відкриває провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина; 2) роз`яснює заходи, що їх має вжити особа, яка подала звернення Уповноваженому; 3) направляє звернення за належністю в орган, до компетенції якого належить розгляд справи, та контролює розгляд цього звернення; 4) відмовляє в розгляді звернення. Повідомлення про прийняття звернення до розгляду або відмову у прийнятті звернення до розгляду надсилається в письмовій формі особі, яка його подала. Відмова у прийнятті звернення до розгляду повинна бути вмотивованою. З матеріалів справи вбачається, що підставою для звернення ОСОБА_1 зі скаргою від 22 липня 2019 року до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини стало надання сільським головою Білозірської сільської ради неповної інформації на його запит від 15 квітня 2019 року. Регіональний представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Черкаській області за наслідками розгляду такої скарги не встановив порушень у діях сільського голови Білозірської сільської ради. Разом з тим, Регіональним представником Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Черкаській області було надано неналежну оцінку доводам ОСОБА_1 , що викладені у скарзі від 22 липня 2019 року, а саме - не враховано, що запит від 15 квітня 2019 року містив дві вимоги. Одна з таких вимог була задоволена розпорядником інформація, а правомірність відмови у задоволенні іншої вимоги не була перевірена Регіональним представником Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Черкаській області. Як раніше зазначалося, запит ОСОБА_1 в частині вимог про надання належним чином завіреної копії рішення Білозірської сільської ради від 12 березня 2019 року № 82-4/VІІ був задоволений та виконаний. Натомість у наданні належним чином завірені копії заяви ТОВ «Білозірське-Агро» та доданих до неї документів про скасування рішення Білозірської сільської ради від 30 жовтня 2018 року № 74-56/VІІ було відмовлено з посиланням на те, що вказані документи містять інформацію з обмеженим доступом. Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації». Доступ до публічної інформації, відповідно до ст. 4 вказаного Закону, здійснюється на принципах: 1) прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень; 2) вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом; 3) рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак. Особливості обмеження доступу до інформації визначені у ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Відповідно до ч. 1 ст. 6 вказаного Закону інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація. Положеннями ч. 2 ст. 6 цього ж Закону передбачено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні. У ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» також визначений перелік інформації, доступ до якої не може бути обмежений. Зокрема, ч. 5 ст. 6 зазначеного Закону передбачено, що не може бути обмежено доступ до інформації про складання, розгляд і затвердження бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів та плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів, а також їх виконання за розписами, бюджетними програмами та видатками (крім таємних видатків відповідно до ст. 31 Бюджетного кодексу України), взяття розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів бюджетних зобов`язань або здійснення розпорядження бюджетними коштами у будь-який інший спосіб, планування, формування, здійснення та виконання закупівлі товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти, у тому числі оборонних закупівель (крім випадків, якщо окрема інформація про закупівлі товарів, робіт і послуг становить державну таємницю відповідно до Закону України «Про державну таємницю»), володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. Не підлягає обмеженню також доступ до інформації про стан і результати перевірок та службових розслідувань фактів порушень, допущених у сферах діяльності, зазначених у цій частині. Колегія суддів також звертає увагу на те, що згідно з ч. 7 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений. Відмовляючи у наданні ОСОБА_1 копії заяви ТОВ «Білозірське-Агро» про скасування рішення Білозірської сільської ради від 30 жовтня 2018 року № 74-56/VІІ та доданих до неї документів, сільський голова Білозірської міської ради у листі від 18 квітня 2019 року № 645/02-14 не зазначив як передбачених ч. 2 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» підстав для обмеження доступу до інформації, що міститься в запитуваних позивачем документах, так і підстав ненадання тієї частини інформації, доступ до якої необмежений. Також сільський голова Білозірської міської ради під час розгляду запиту від 15 квітня 2019 року та Регіональний представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Черкаській області під час розгляду скарги від 22 липня 2019 року не врахували положень ч. 5 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та зміст інформації, що міститься в запитуваних ОСОБА_1 документах. Як раніше зазначалося, не може бути обмежено доступ до інформації про володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. Зі змісту рішення від 12 березня 2019 року № 82-4/VІІ вбачається, що запитувана позивачем заява ТОВ «Білозірське-Агро» стала підставою для прийняття Білозірською сільською радою рішення щодо розпорядження земельною ділянкою 15 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер - 7124981000:01:004:0517, що знаходиться в адміністративних межах Білозірської сільської ради за межами населеного пункту с. Білозір`я. З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що сільський голова Білозірської сільської ради хоч і надав відповідь на кожне із поставлених ОСОБА_1 у запиті від 15 квітня 2019 року питань, проте необґрунтовано відмовив у наданні заяви ТОВ «Білозірське-Агро» та додатних до неї документів. У свою чергу Регіональний представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини під час розгляду скарги від 22 липня 2019 року такого порушення прав ОСОБА_1 не усунув і направив скаржнику необґрунтовану відповідь про відсутність підстав для вжиття заходів реагування. За таких обставин колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що адміністративний позов ОСОБА_1 не є обґрунтованим. Під час апеляційного розгляду справи колегія суддів враховує, що Секретаріатом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини було поновлено розгляд скарги ОСОБА_1 від 22 липня 2019 року і з`ясовано, що Білозірська сільська рада під час підготовки відповіді на запит позивача від 15 квітня 2019 року не дотрималася вимог ч. 2 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» в частині віднесення запитуваних заяв ТОВ «Білозірське-Агро» до інформації з обмеженим доступом. Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини листом від 09 грудня 2020 року № 33809.4/Д-10796.3/19/30.1 звернувся до сільського голови Білозірської сільської ради з вимогою повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 15 квітня 2019 року із дотриманням вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації». Сільський голова Білозірської сільської ради за результатами повторного розгляду запиту позивача від 15 квітня 2019 року листом від 05 лютого 2021 року № 354/02-14 надав копію клопотання ТОВ «Білозірське-Агро» від 11 березня 2019 року № 32, яке містить прохання скасувати рішення Білозірської сільської ради від 30 жовтня 2018 року № 74-56/VІІ про надання в оренду нерозподілених (не витребуваних) земельних ділянок. Вказане клопотання не містило додатків. Під час апеляційного розгляду справи колегія суддів виходить із того, що адміністративний позов ОСОБА_1 був спрямований на захист права щодо отримання доступу до публічної інформації шляхом вжиття Секретаріатом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини дієвих заходів реагування на розпорядника такої інформації. На цей час Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини усунув порушення права позивача на належний розгляд його скарги на бездіяльність розпорядника публічної інформації, а також вживав заходи реагування, які забезпечили надання ОСОБА_1 копії клопотання ТОВ «Білозірське-Агро» від 11 березня 2019 року № 32 про скасування рішення Білозірської сільської ради від 30 жовтня 2018 року № 74-56/VІІ. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини повність та самостійно - до ухвалення рішення, яка набрало законної сили, усунув порушення прав позивача, на захист яких був спрямований адміністративний позов. Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення. Підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання бездіяльності відповідачів протиправною, судом апеляційної інстанції не встановлено. Колегія суддів враховує, що скарга від 22 липня 2019 року та адміністративний позов ОСОБА_1 містили вимогу щодо складення протокол про адміністративне правопорушення відносно сільського голови Білозірської сільської ради ОСОБА_2 . Разом з тим, обрання заходів реагування на виявлені порушення прав і свобод людини та громадянина належить до компетенції Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Як раніше зазначалося, обраний суб`єктом владних повноважень способів реагування на бездіяльність сільського голови Білозірської сільської ради був ефективним і призвів до поновлення прав ОСОБА_1 на отримання публічної інформації у відповідь на його запит від 15 квітня 2019 року. За таких обставин колегія суддів вважає можливим закрити провадження у цій справі на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України. Перевіряючи обґрунтованість висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для виправлення описки в рішенні суду від 29 вересня 2020 року, колегія суддів прийшла до таких висновків. Звертаючись до суду із заявою про виправлення описки, ОСОБА_1 вказував на те, що в абз. 10 сторінки 2 та абз. 9 сторінки 3 рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року неправильно зазначена дата прийняття рішення Білозірської сільської ради, а саме - замість рішення від 12 березня 2019 року № 82-4/VІІ судом зазначено рішення від 30 жовтня 2018 року № 82-4/VІІ. Ухвалою суду від 05 листопада 2020 року у задоволенні такої заяви було відмовлено з посиланням на те, що описуючи обставини справи, суд посилався на лист Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 30 серпня 2019 року № 40/Д10796/102/2вих.-19, у якому зазначена дата прийняття відповідного рішення - саме 30 жовтня 2018 року. Згідно з ч. 1 ст. 253 КАС України суд, який постановив судове рішення, може з власної ініціативи або за заявою учасника справи чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні. Дослідивши описову та мотивувальну частину рішення суду від 29 вересня 2020 року, колегія суддів встановила, що в абз. 10 сторінки 2 та абз. 9 сторінки 3 такого рішення дійсно відображено зміст листа від 30 серпня 2019 року № 40/Д10796/102/2вих.-19. У свою чергу в листі регіонального представника Уповноваженого Верховної Ради України у Черкаській області від 30 серпня 2019 року № 40/Д10796/102/2вих.-19 зазначено, що 18 квітня 2019 року сільський голова надав ОСОБА_1 відповідь з копією рішення Білозірської сільської ради від 30 жовтня 2018 року № 82-4/VІІ. Колегія суддів наголошує на тому, що з приєднаної до матеріалів справи копії рішення Білозірської сільської ради № 82-4/VІІ вбачається, що воно було прийняте 12 березня 2019 року, а лист регіонального представника Уповноваженого Верховної Ради України у Черкаській області від 30 серпня 2019 року № 40/Д10796/102/2вих.-19 містить помилку в зазначенні дати прийняття такого рішення. Разом з тим, враховуючи, що в абз. 10 сторінки 2 та абз. 9 сторінки 3 рішення суду від 29 вересня 2019 року було передано зміст листа від 30 серпня 2019 року № 40/Д10796/102/2вих.-19, а не відображено інформацію про дату фактичного прийняття рішення Білозірської сільської ради № 82-4/VІІ, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про виправлення описки. Отже, доводи апеляційної скарги позивача на рішення суду від 29 вересня 2019 року спростовують висновки суду першої інстанції, є підставою для скасування такого рішення, однак внаслідок усунення порушення прав позивача на час апеляційного розгляду, провадження у справі слід закрити. Натомість доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу від 05 листопада 2020 року не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для його скасування. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року - задовольнити частково, скасувати вказане рішення та закрити провадження у справі, а апеляційну скаргу на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року - залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін. Керуючись ст.ст. 238, 242, 308, 311, 316, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року - задовольнити частково. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року - скасувати. Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, регіонального представника Уповноваженого Верховної Ради України у Черкаській області з прав людини про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії - закрити. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року залишити без задоволення, а ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року про відмову в задоволенні заяви про виправлення описки у справі - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач А.М. Горяйнов Судді Л.О. Костюк Є.В. Чаку