Постанова КГС ВС № 906/262/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 квітня 2021 року м. Київ Справа №906/262/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Бакуліна С. В. - головуючий, Губенко Н. М., Кролевець О. А., за участю секретаря судового засідання - Федорченка В. М., представників учасників справи: позивача - не з`явились, відповідача - Бобрика В.І., Тимофенка К.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 (головуючий - Петухов М.Г. судді: Гудак А.В., Олексюк Г.Є.) та рішення Господарського суду Житомирської області від 07.10.2020 (суддя Сікорська Н. А.) у справі № 906/262/20 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма "Гроно" про скасування рішення загальних зборів, ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог 1.1 ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма "Гроно" (далі - ТОВ "АФ "Гроно", Товариство) про скасування рішення загальних зборів учасників ТОВ "АФ "Гроно" від 11.03.2019, оформленого протоколом № 1/2019. 1.2. В обґрунтування позовних вимог позивачка посилалась на те, що вона є одним із спадкоємців ОСОБА_2 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ), який володів 50% статутного капіталу ТОВ "АФ "Гроно". Кожен спадкоємець (дружина - ОСОБА_1 , дочка - ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_4 , батько - ОСОБА_5 , син ОСОБА_6 , дочка - ОСОБА_7 ) успадкував по 1/6 частки майна померлого відповідно до свідоцтва про право на спадщину. 1.3. Позивачка зазначала, що 11.03.2019 були проведені загальні збори учасників ТОВ "АФ "Гроно", оформлені протоколом №1/2019, за наслідком яких: прийнято рішення про відмову у вступі до складу учасників Товариства правонаступників ОСОБА_2 : дружини - ОСОБА_8 , дочки - ОСОБА_3 та дочки - ОСОБА_7 з виплатою їм частки у майні; здійснено розподіл частки померлого ОСОБА_2 ; включено до складу засновників його спадкоємців - ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 ; затверджено новий склад учасників Товариства. 1.4. Позивачка наголошувала, що не була повідомлена належним чином про проведення 11.03.2019 загальних зборів учасників Товариства та вважала, що рішенням цих загальних зборів порушені її корпоративні права на участь в управлінні Товариством, оскільки збори не вправі позбавляти інших учасників Товариства їх частки, яка визначена законом. 1.5. Як на правову підставу позовних вимог позивачка посилалась на статті 113, 116 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтю 167 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 5, 6, 23, 28, 29, 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій 2.1. 25.04.2006 було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Згідно зі свідоцтвом про шлюб, після реєстрації шлюбу прізвище дружини залишилось - " ОСОБА_1 " (т.1, а.с.13). 2.2. Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1, а.с.14). 2.3. Після смерті ОСОБА_2 , відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.11.2011, спадкоємцями майна померлого зазначено: дочка - ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_4 , батько - ОСОБА_5 , дружина - ОСОБА_1 , син - ОСОБА_6 , дочка - ОСОБА_7 , які отримали по 1/6 частки кожен. Спадщина складається з частки в статутному капіталі ТОВ "АФ "Гроно" в розмірі 200 грн, що становить 50 % (т.1, а.с.15). 2.4. 11.03.2019 проведено загальні збори учасників ТОВ "АФ "Гроно" (т.1, а.с.17-21), відповідно до протоколу загальних зборів яких №1/2019, на порядок денний зборів було винесено питання:

1. Про обрання голови та секретаря зборів.

2. Про вступ спадкоємців ОСОБА_2 до Товариства.

3. Про затвердження складу учасників Товариства.

4. Про перерозподіл часток в статутному капіталі Товариства між учасниками.

5. Про виплату спадкоємцям вартості їх частки в Товаристві.

6. Про зміну місцезнаходження Товариства.

7. Про припинення повноваження та обрання директора Товариства.

8. Про затвердження нової редакції статуту Товариства.

9. Про державну реєстрацію нової редакції статуту та змін до відомостей про Товариство. 2.5. Повідомлення про проведення позачергових загальних зборів учасників ТОВ "АФ "Гроно" надсилалось на адресу проживання позивачки, однак повернуте відділенням поштового зв`язку з відміткою "через не запит" (т.1, а. с.163-166). Вказане повідомлення було адресоване ОСОБА_8 2.6. Загальними зборами учасників ТОВ "АФ "Гроно", оформленими протоколом №1/2019, зокрема прийнято рішення про включення до складу учасників Товариства спадкоємців ОСОБА_2 : ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 . Також, вирішено не включати до складу учасників товариства спадкоємців ОСОБА_2 : ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 . Виплатити спадкоємцям ОСОБА_2 , які не були включені до складу учасників ТОВ "АФ "Гроно", частки у майні, яке належало ОСОБА_2 , у таких розмірах: ОСОБА_8 - 19791,67 грн; ОСОБА_3 - 19791,67 грн; ОСОБА_7 - 19791,67 грн. 2.7. Позивачка вказує, що вона не була повідомлена належним чином про проведення загальних зборів Товариства 11.03.2019, а зазначення в протоколі №1/2019 про те, що вона і донька не виявили бажання вступити до Товариства є лише припущенням, спрямованим на позбавлення її членства у Товаристві. 2.8. Вважаючи, що рішеннями загальних зборів учасників ТОВ "АФ "Гроно", оформленими протоколом від 11.03.2019 №1/2019, порушено її корпоративні права як учасника Товариства, позивачка звернулася до суду з зазначеним позовом.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції 3.1. Господарський суд Житомирської області рішенням від 07.10.2020, яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 у справі №906/262/20, в задоволенні позовних вимог відмовив. 3.2. Мотивуючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що отримання позивачкою свідоцтва про право на спадщину не означає автоматичного отримання нею статусу учасника ТОВ "АФ "Гроно" та виникнення права управління діяльністю Товариства, оскільки особа стає носієм корпоративних прав з моменту вступу до Товариства. 3.3. Суди дійшли висновку, що станом на 11.03.2019 прийняття рішення про вступ спадкоємця до складу учасників Товариства належало виключно до компетенції загальних зборів учасників Товариства, і лише після прийняття позитивного рішення, якими спадкоємець частки у статутному капіталі міг стати учасником відповідного Товариства. У свою чергу, Товариство могло відмовитися від прийняття спадкоємця до складу учасників, оскільки чинне на спірний момент законодавство не обмежувало Товариство у такому праві. 3.4. Суди попередніх інстанцій зазначили, що оскільки позивачка не стала учасником Товариства, тому рішення загальних зборів учасників Товариства від 11.03.2019, прийняті до вступу позивачки до складу учасників, не можуть бути такими, що порушують її корпоративні права. 3.5. Окрім цього, суд апеляційної інстанції відзначив, що позивачка помилково ототожнює набуття частки з набуттям права на участь в Товаристві та управління таким Товариством, оскільки в силу норм діючого у спірний період законодавства, право на участь у Товаристві та управління Товариством, станом на момент проведення загальних зборів, могло виникнути у позивачки лише в тому випадку, коли загальні збори відповідача дали свою згоду на вступ позивачки у Товариство, шляхом прийняття відповідного рішення, а не автоматично, отримавши частку в Товаристві, шляхом її успадкування.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування 4.1. Не погоджуючись з постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 та рішенням Господарського суду Житомирської області від 07.10.2020 у справі №906/262/20 ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. 4.2. У якості підстави касаційного оскарження ОСОБА_1 вказала пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), пославшись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: частини першої статті 23 та статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю". 4.3 Скаржниця наголошує, що суди попередніх інстанцій, встановивши, що позивачка не була належним чином повідомлена про день та час проведення загальних зборів учасників Товариства, не надали належної правової оцінки порушенню прав останньої внаслідок недотримання відповідачем порядку скликання загальних зборів учасників Товариства. 4.4. Також скаржниця зазначає, що суди не застосували до спірних правовідносин положення частини першої статті 23 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", допустивши невірне тлумачення цієї правової норми. 4.5. На переконання скаржниці, Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", який набрав чинності з 17.06.2018, запроваджує універсальний підхід, відповідно до якого у разі смерті учасника товариства його частка переходить до його спадкоємця без згоди інших учасників товариства. 4.6. На думку скаржниці право спадкоємця учасника товариства вступити до товариства не залежить ні від волі інших учасників, ні від розміру частки у статутному капіталі, оскільки вказаний Закон не вимагає скликання та проведення загальних зборів для прийняття відповідного рішення про вступ спадкоємця, а також не вимагає внесення змін до статуту товариства. Для державної реєстрації вступу спадкоємця достатньо подання останнім державному реєстратору заяви про вступ до товариства, справжність підпису на якій засвідчується нотаріально, і доказу набуття права на спадщину. 4.7. Натомість наявність оспорюваного рішення загальних зборів перешкоджає позивачці в реалізації корпоративних прав, шляхом звернення до державного реєстратора в порядку, встановленому частиною першою статті 23 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та статтею 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

5. Доводи інших учасників справи 5.1. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права. 5.2. Товариство, зокрема зазначає, що суди попередніх інстанцій надали правильну оцінку процедурі вступу до товариства з обмеженою відповідальністю спадкоємців померлого учасника у відповідності до частини п`ятої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (в редакції, що діяла станом на 11.03.2019), яка передбачала наявність згоди інших учасників на вступ до товариства, якщо статутом товариства передбачалась наявність такої згоди. Також суди правильно встановили, що позивачка, маючи успадковану частку, могла стати учасником ТОВ "АФ "Гроно" лише за наявності відповідного рішення загальних зборів учасників товариства про надання згоди на вступ до товариства.

6. Розгляд клопотань Верховним Судом 6.1. 06.04.2021 від ОСОБА_1 на електронну пошту Верховного Суду надіслано клопотання про перенесення розгляду справи на інший день та проведення судового засідання в режимі відеоконференції, яке мотивовано запровадженням постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 карантинних обмежень, та тим, що 23.03.2011 вона звернулась із відповідним клопотанням до Верховного Суду, яке надіслала поштою, проте їй відомо, що таке клопотання до суду не надійшло. 6.2. Суд не знаходить підстав для задоволення цього клопотання, оскільки: клопотання не підписане електронним цифровим підписом; явка позивачки не визнавалася обов`язковою, а відкладення розгляду справи/перерва у судовому засіданні є прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні належно повідомлених сторін або їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. До того ж Верховний Суд, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, і скаржниця протягом строку, починаючи з дати відкриття касаційного провадження - 08.02.2021 (враховуючи оголошення перерви в судовому засіданні - 02.03.2021), та по дату судового засідання - 06.04.2021, не була позбавлена можливості подати Суду належно оформлене відповідне клопотання в межах строку, визначеного частиною другою статті 197 ГПК України. 7.

Позиція Верховного Суду 7.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини перша та друга статті 300 ГПК України). 7.2. Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд виходить з такого. Щодо чинності положень статуту Товариства та установчого договору 7.3. Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", який набув чинності 17.06.2018, визначено, що протягом року з дня набрання чинності цим Законом положення статуту товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, що не відповідають цьому Закону, є чинними в частині, що відповідає законодавству станом на день набрання чинності цим Законом. Цей пункт не застосовується після внесення змін до статуту товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю. 7.4. Таким чином, протягом року з дня набрання чинності Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" товариства можуть здійснювати свою діяльність на підставі положень статуту в редакції, яка діє на момент набрання чинності цим Законом, за умови, що положення такого статуту відповідають чинному на такий момент законодавству. Якщо протягом "перехідного періоду" (одного року з дня набрання чинності Законом) товариство вносить зміни до статуту, то після такого внесення застосовується та редакція статуту товариства, яка має відповідати Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю". 7.5. Отже посилання на норми законодавства, яке діяло до 17.06.2018 можливе виключно за умови доведення тієї обставини, що статут Товариства не суперечив законодавству станом на 17.06.2018. 7.6. Станом на 17.06.2018 стаття 55 Закону України "Про господарські товариства" унормовувала, що при реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв`язку із смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства. При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного капіталу товариства підлягає зменшенню. 7.7. Відповідно, наведена норма: по-перше передбачала "вступ до товариства з обмеженою відповідальністю"; по-друге, передбачала, що товариство може відмовити спадкоємцю у прийнятті до нього. 7.8. Згідно з пунктом 4.6. статуту ТОВ "АФ "Гроно", затвердженого установчими зборами учасників Товариства 03.08.1993, інші особи, а також правонаступники та спадкоємці учасників, що вийшли з товариства, можуть вступати в товариство за згодою зборів учасників (т.1, а.с.172-175). 7.9. Суди дійшли правомірного висновку, що оскільки на момент прийняття оспорюваного рішення загальними зборами товариства положення пункту 4.6 статуту Товариства не суперечили Закону України "Про господарські товариства", вони діяли протягом року з дня набрання чинності Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" - до 17.06.2019, оскільки судами не встановлено, що до статуту Товариства вносились зміни у період після внесення змін до законодавства. 7.10. Отже висновок судів, що станом на дату прийняття спірного рішення ОСОБА_1 не була учасницею Товариства, оскільки судами не встановлено обставин, які б засвідчували, що після отримання нею свідоцтва про право на спадщину - 1/6 частину статутного капіталу Товариства, зборами учасників Товариства було вирішене питання про її прийняття до участі у останньому, є правомірним. 7.11. Скаржниця посилається у скарзі на неврахування судами положень пункту 8 Установчого договору учасників Товариства від 10.04.1995 щодо порядку переходу частки померлого учасника його правонаступнику за згодою останнього. 7.12. Колегія суддів зазначає, що установчий договір (договір засновників) - це письмове рішення власників (угода), яким визначаються основні правові норми діяльності підприємства та відносини між власниками до моменту державної реєстрації юридичної особи. Після державної реєстрації юридичної особи як установчий договір так і статут закріплюють правовий статус самої юридичної особи і регламентують корпоративні відносини, що виникають між самою юридичною особою, її засновниками (учасниками) і суб`єктами, що здійснюють функції її (особи) органів. Не випадково зміст певних положень установчого договору і статуту інколи не збігаються. 7.13. Тому посилання скаржниці на залишення судами без оцінки положень пункту 8 установчого договору, укладеного ОСОБА_2 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , не беруться до уваги у зв`язку з тим, що корпоративні відносини учасників Товариства регламентуються його Статутом, який є установчим документом (стаття 4 Закону України "Про господарські товариства", стаття 11 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю"). Щодо порядку набуття позивачкою права власності на частку у статутному капіталі Товариства 7.14. Згідно із частиною першою статті 23 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" у разі смерті або припинення учасника товариства його частка переходить до його спадкоємця чи правонаступника без згоди учасників товариства. 7.15. Суд звертає увагу на те, що за приписами частини першої статті 23 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" не унормовано, що корпоративні права виникають у спадкоємця в момент набуття права на частку, а зазначення, що згода інших учасників товариства не потрібна, означає, що товариство не має права відмовити спадкоємцю у вступі до товариства. 7.16. Та обставина, що участь у товаристві спадкоємця не відбувається одночасно з набуттям права власності на частку, узгоджується і з приписами іншого законодавства. 7.17. Так, частиною другою статті 23 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачено, що у разі смерті, оголошення судом безвісно відсутнім або померлим учасника - фізичної особи чи припинення учасника - юридичної особи, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, та якщо протягом року з дня закінчення строку для прийняття спадщини, встановленого законодавством, спадкоємці (правонаступники) такого учасника не подали заяву про вступ до товариства відповідно до закону, товариство може виключити учасника з товариства. 7.18. Ця норма не регулює спірних правовідносин та не діяла станом на момент прийняття спірного рішення, втім з неї вбачається, що спадкоємці в силу закону звертаються із заявами про вступ до товариства. 7.19. Те, що в наведеній нормі йдеться про спадкоємців учасника, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, не свідчить, що це положення передбачає порядок вступу до товариства способом звернення із заявою лише для спадкоємців такого учасника, оскільки частина перша цієї ж статті не містить положень про перехід до спадкоємців прав на частку, залежно від розміру частки, яка належала учаснику-спадкодавцю. Отже частина друга наведеної норми лише встановлює для означених у ній спадкоємців обмеження у часі щодо вступу у товариство. 7.20. Такий висновок узгоджується і з приписами підпункту "в" пункту 3 частини п`ятої статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (в редакції, що діяла станом на 11.03.2019), яким передбачено, що для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю (далі в цій частині - товариство) подається заява про вступ до товариства. 7.21. На момент прийняття спірного рішення абзац тринадцятий частини п`ятої статті 17 "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" діяв у редакції, відповідно до якої справжність підписів на документі, зазначеному в підпункті "в" цієї частини, засвідчується нотаріально; разом з таким документом подається доказ набуття права на спадщину або доказ правонаступництва (оригінал документа або його копія, вірність якої засвідчена нотаріально або тим, хто видав документ); якщо відповідно до статуту товариства вимагається згода інших учасників на вступ до товариства, подається також така згода, справжність підписів на якій засвідчується нотаріально. 7.22. Тобто, для державної реєстрації змін відомостей щодо складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю вимагалося подання згоди загальних зборів товариства, якщо це передбачено нормами статуту самого товариства, а як зазначено у цій постанові, нормами статуту Товариства на час прийняття спірного рішення було передбачено прийняття спадкоємців учасників Товариства за згодою зборів учасників. 7.23. В подальшому, з 02.11.2019, статтю 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" законодавцем було змінено, а саме: було спрощено процедуру реєстрації вступу до товариства, зокрема у випадку спадкування частки у статутному капіталі товариства, і така зміна відбулась без внесення змін до статті 23 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", що є підставою для висновку, що цією статтею з моменту набуття нею чинності було передбачене саме право на вступ спадкоємця учасника, якому (спадкоємцю) перейшло право на частку, до товариства з обмеженою відповідальністю, і таке право на вступ до товариства (за умови відповідного волевиявлення) не залежить від згоди інших учасників товариства. 7.24. Так, абзацом 17 частини п`ятої статті 17 цього Закону визначено, що для державної реєстрації змін відомостей щодо складу учасників товариства подається нотаріально засвідчена копія свідоцтва про право на спадщину. Також була виключена норма щодо необхідності подання нотаріально посвідченої згоди інших учасників на вступ до товариства. 7.25. Таким чином, з моменту втрати чинності з 02.11.2019 старої редакції частини п`ятої статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", для реєстрації вступу до товариства особа, яка набула частку (частину частки) у статутному капіталі товариства, має подати до державного реєстратора нотаріально засвідчену заяву про вступ до товариства з обмеженою відповідальністю; квитанцію про сплату адміністративного збору; нотаріальну засвідчену копію свідоцтва про право на спадщину, без необхідності надання згоди інших учасників на вступ до товариства. 7.26. Підсумовуючи Суд дійшов висновку, що позивачка станом на дату прийняття спірного рішення для набуття статусу учасника товариства мала право звернутися із заявою до Товариства про вступ до нього, а Товариство повинно було прийняти рішення про прийняття її до Товариства, оскільки учасники останнього не могли відмовити їй у цьому праві вступу. Щодо набуття позивачкою корпоративних прав у Товаристві 7.27. Під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій позивачка стверджувала, що оформивши спадщину у встановленому законом порядку та отримавши свідоцтво про право на спадщину, стала учасником ТОВ "АФ "Гроно". 7.28. Право на частку в статутному капіталі є майновим та відповідно до статті 190 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є різновидом майна. Тобто частка в статутному капіталі товариства може бути об`єктом права власності. 7.29. Перелік прав та обов`язків особи, які не входять до складу спадщини, визначений у статті 1219 ЦК України, відповідно до частини першої якої не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами. 7.30. За змістом статей 1219 ЦК України та частини першої статті 23 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", якими передбачено спадкування саме частки учасника господарського товариства, у разі смерті (ліквідації) учасника товариства спадкоємцем (правонаступником) спадкується не право на участь, а право на частку в статутному (складеному) капіталі. 7.31. Таким чином, внаслідок спадкування особа набуває саме право власності на майно - частку в статутному капіталі. 7.32. Відповідно до приписів частини першої статті 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. 7.33. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. Участь у товаристві майном і узгодження між учасниками спільного управління ним наділяє учасника корпоративними правами, а тому відносини щодо цих прав мають характер корпоративних правовідносин (частина третя статті 167 ГК України). 7.34. Колегія суддів погоджується з висновком судів стосовно того, що від права на частку слід відрізняти корпоративні права учасника, так звані "права з частки". Корпоративні права учасника визначаються часткою в статутному капіталі господарського товариства, тобто корпоративні права обумовлені наявністю в особи прав на частку в статутному капіталі господарського товариства. Корпоративні права, на відміну від права на частку, не можуть бути об`єктом права власності. У разі відсутності в особи права на частку в статутному капіталі товариства в неї відсутні і корпоративні права. Відповідно, у разі припинення в особи права власності на частку, як наслідок припиняються і її корпоративні права учасника товариства. Однак з набуттям особою права власності на частку у статутному капіталі товариства така особа автоматично не набуває корпоративних прав. 7.35. Таким чином, свідоцтво про право на спадщину - частку у статутному капіталі товариства, не є доказом вступу до товариства та, відповідно, виникнення у спадкоємця учасника, який помер, корпоративних прав учасника товариства. 7.36. Аналіз законодавчих приписів, наведених у цій постанові, у сукупності дає підстави для висновку, що свідоцтво про право на спадщину - частку у статутному капіталі товариства, давало спадкоємцю право вимагати прийняття його до учасників Товариства, яке не могло бути заперечене іншими учасниками Товариства, починаючи з дати набуття чинності Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" - 17.06.2018, а способом його реалізації відповідно до законодавства було: до 02.11.2019 - звернення із заявою до Товариства; після 02.11.2019 - самореєстрація вступу до товариства. Тобто, лише з 17.06.2019 у власника частки у статутному капіталі товариства виникало право на вступ у товариство незалежно від позиції інших учасників товариства та їх згоди на це, але до 02.11.2019 воно реалізовувалось способом подання заяви до товариства, яке не мало права відмовити у вступі, а з 02.11.2019 - до органу державної реєстрації із нотаріально посвідченою заявою про вступ і завіреною копією свідоцтва про спадщину. 7.37. Колегія суддів звертає увагу скаржниці, що "право на вступ" і "право участі у товаристві", яке надає учаснику корпоративних прав, не є тотожним правами. 7.38. Наведене вище у сукупності свідчить, що за відсутності звернення із заявою про вступ до Товариства, відсутності рішення зборів учасників Товариства про її прийняття до Товариства, позивачка корпоративних прав учасника Товариства не набула і залишається лише власницею частки, яка станом на момент прийняття спірного рішення мала встановлене законом право на вступ до Товариства. Щодо порядку повідомлення про проведення загальних зборів 7.39. У касаційній скарзі позивачка наголошує, що оспорюваним рішенням загальних зборів учасників Товариства її позбавили права на вступ до Товариства, і, відповідно, права набути корпоративних прав у Товаристві. 7.40. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги в частині порушення судами статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", скаржниця посилалась на неврахування судами обставин щодо неналежного її повідомлення про проведення 11.03.2019 загальних зборів Товариства. 7.41. Статтею 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" встановлено, що виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. 7.42. Оскільки позивачка не була учасником Товариства на час скликання загальних зборів, останнє не мало обв`язку повідомляти її про збори у порядку, визначеному статтею 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю". 7.43. Отже, повідомлення Товариством позивачки як спадкоємиці частки учасника Товариства про проведення позачергових загальних зборів учасників Товариства було здійснене Товариством не в порядку статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" як учасниці Товариства, а мало на меті дотримання її прав на виявлення намірів щодо подачі заяви про вступ до Товариства, що вбачається зі змісту надісланого їй рекомендованою поштою листа, який не було оцінено судами обох інстанцій (т.1, а.с.66). 7.44. Верховний Суд зазначає, що матеріали справи, які не були оцінені судами, свідчать, що Товариство повідомляло про право звернутися із заявою про вступ до Товариства всіх спадкоємців ОСОБА_2 , троє із яких звернулись із відповідними заявами і були прийняті до Товариства. 7.45. Рішення загальних зборів Товариства не включати (відмовити у вступі) до складу учасників Товариства позивачку, як спадкоємця учасника такого Товариства, було прийняте, оскільки позивачка з заявою про вступ до Товариства не звернулась. 7.46. Судами попередніх інстанцій встановлено, що повідомлення про проведення позачергових загальних зборів учасників ТОВ "АФ "Гроно" надсилалося на адресу проживання позивачки, однак повернуте відділенням поштового зв`язку з відміткою "через не запит" (т.1 а.с.163-166). 7.47. Судами не дано оцінки доводам і доказам позивачки стосовно того, що вказане повідомлення було адресоване ОСОБА_8 , а не позивачці ОСОБА_1 , отже не могло бути нею отримано в силу об`єктивних обставин, оскільки рекомендоване відправлення видається відділенням поштового зв`язку лише тій особі, яка надає документ, що посвідчує її особу (пункт 104 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2019 №270). 7.48. Колегія суддів відзначає, що неявка позивачки як власника частки у статному капіталі Товариства на збори, неподання нею заяви (будь-якої), яка б засвідчувала її волю як спадкоємиці учасника Товариства, не свідчить про відмову позивачки від права на вступ до Товариства, яке Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", зокрема частиною 23 цього Закону, не обмежене будь-яким строком для спадкоємців учасника, частка якого у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю становить більше 50 відсотків, що мало місце у цій справі, але залишено поза увагою судів. 7.49. Відсутність, за таких обставин, як заяви про вступ до Товариства, так і заяви про відмову у вступі до Товариства не повідомленого про збори учасників Товариства спадкоємця померлого учасника, з урахуванням прийняття до Товариства інших спадкоємців ОСОБА_2 , які будучи обізнаними про такі збори продали відповідні заяви, не давало права зборам учасників вирішувати питання щодо участі ОСОБА_1 у Товаристві не передбаченим ані законодавством, ані статутом способом, а саме "не включати до складу учасників Товариства (відмовити їй у вступі у Товариство)" без з`ясування її волі. Щодо способу захисту прав позивачки 7.50. Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. 7.51. У рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. 7.52. При цьому дослідження факту наявності охоронюваного законом інтересу на момент звернення до суду з відповідним позовом повинно здійснюватися у взаємозв`язку з визначенням, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного інтересу тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного охоронюваного законом інтересу позивача, який, в свою чергу, не повинен суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. 7.53. Таким чином, охоронюваний законом інтерес у корпоративних спорах визначається правовим положенням учасників корпоративних відносин, в тому числі може бути опосередкований правомірними очікуваннями набуття корпоративних прав. Мотиваційна складова законного інтересу у корпоративних відносинах це усвідомлене прагнення до користування матеріальним та/або нематеріальним благом у правовідносинах, які регулюються корпоративним законодавством. 7.54. В контексті того, що повідомлення про проведення загальних зборів Товариства, надіслане не на ім`я позивачки, а тому нею не отримане, судам попередніх інстанцій необхідно було надати правову оцінку доказам, які підтверджують ці обставини, як і меті повідомлення позивачки про збори, а також тому, чи порушує таке неповідомлення позивачки, яке мало наслідком її незвернення з будь-якими заявами до Товариства, легітимний охоронюваний законом інтерес останньої набути статус учасника Товариства, який захищається способом, встановленим для захисту права, а також чи є таке рішення справедливим, добросовісним, розумним, послідовним враховуючи, що ініціатива повідомити всіх спадкоємців виходила від Товариства, і збори вирішили також і питання виплати позивачці вартості її частки, з якою вона не погоджується, що також залишено поза увагою судів. 7.55. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. 7.56. Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом у сукупності та відображено у судовому рішенні. 7.57. Проте зі змісту рішення та постанови судів попередніх інстанцій у цій справі випливає, що суди попередніх інстанцій всупереч вимогам статті 86 ГПК України не встановили у судовому процесі всіх обставин справи з урахуванням предмета судового розгляду. 7.58. Надаючи правову кваліфікацію доказам, поданим сторонами з урахуванням фактичних і правових підстав позовних вимог і заперечень на них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли передчасного висновку щодо непорушення оспорюваним рішенням загальних зборів охоронюваного законом інтересу позивачки з реалізації права на вступ до Товариства, та інших прав, які виникають в результаті такого вступу до Товариства. Як наслідок, оскаржувані рішення та постанову ухвалено з порушенням норм процесуального права.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 8.1. Згідно із пунктом 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд. 8.2. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. 8.3. З огляду на відсутність повноважень у касаційного суду щодо оцінки доказів у справі відповідно до статті 300 ГПК України, колегія суддів касаційного суду вважає, що прийняті місцевим та апеляційним судами рішення по суті спору слід скасувати та направити справу №906/262/20 на новий розгляд до суду першої інстанції для виправлення процесуальних порушень щодо повноти встановлення фактичних обставин справи та виконання вказівок касаційного суду при новому розгляді справи.

9. Розподіл судових витрат 9.1. Оскільки у цьому випадку Верховний Суд не змінює рішення та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 ГПК України). 9.2. Відповідно до положень статті 129 ГПК України розподіл судових витрат здійснюється за результатами розгляду справи по суті. Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 та рішення Господарського суду Житомирської області від 07.10.2020 у справі №906/262/20 скасувати.

3. Справу №906/262/20 передати на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя С. В. Бакуліна Судді Н. М. Губенко О. А. Кролевець