Ухвала КГС ВС № 906/262/20

УХВАЛА 09 червня 2022 року м. Київ cправа № 906/262/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Стратієнко Л. В., Студенця В. І., за участю секретаря судового засідання Низенко В. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислової фірми "Гроно" на рішення Господарського суду Житомирської області у складі судді Кудряшової Ю. В. від 20 вересня 2021 року та на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: Мельник О. В., Грязнов В. В., Маціщук А. В. від 18 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислової фірми "Гроно" про скасування рішення загальних зборів, за участю: від позивача: не з`явилися від відповідача: Бобрик В. І. ВСТАНОВИВ: У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма "Гроно" про скасування рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма "Гроно" від 11 березня 2019 року, оформленого протоколом № 1/2019. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11 березня 2019 року на загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма "Гроно" були прийняті рішення про відмову у вступі до складу учасників Товариства правонаступників померлого учасника ОСОБА_3 , а саме: його дружини - ОСОБА_4 , дочки - ОСОБА_5 та дочки - ОСОБА_6 з виплатою їм частки у майні; про розподіл частки померлого ОСОБА_3 , про включення до складу засновників його спадкоємців - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та про затвердження нового складу учасників Товариства. За твердженням позивачки зазначені рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма "Гроно" порушують її корпоративні права та законні інтереси на участь в управлінні Товариством та отриманні прибутків Товариства, оскільки вона не була повідомлена належним чином про проведення 11 березня 2019 року загальних зборів учасників Товариства, на яких були прийняті спірні рішення, фактично цими рішеннями вона була усунена від участі у Товаристві, позбавлена своєї частки, яка визначена законом. Господарський суд Житомирської області ухвалою від 16 березня 2020 року прийняв зазначену позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 906/262/20. Господарська справа № 906/ 262/20 розглядалася господарськими судами неодноразово. Господарський суд Житомирської області рішенням від 20 вересня 2021 року, ухваленим за результатами нового розгляду справи, позов задовольнив: скасував рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма "Гроно" від 11 березня 2019 року, стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма "Гроно" на користь ОСОБА_1 2 102,00 грн витрат по сплаті судового збору. Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 18 листопада 2021 року рішення Господарського суду Житомирської області рішенням від 20 вересня 2021 року залишив без змін. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що спірним рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма "Гроно" від 11 березня 2019 року був порушений охоронюваний законом інтерес позивачки, виражений у правомірному очікуванні набуття корпоративних прав. При цьому суди входили з того, що: - внаслідок спадкування позивачка не набула корпоративні права та право участі у Товаристві з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма "Гроно", а набула лише право власності на майно - частку у статутному капіталі у цьому Товаристві, що у свою чергу надало їй право на вступ до Товариства та право вимагати прийняття її до складу учасників Товариства, яке не могло бути заперечене іншими учасниками Товариства; - відповідно до норм чинного законодавства та положень статуту Товариства, що було чинним станом на дату прийняття загальними зборами учасників Товариства спірних рішень, позивачка своє право на вступ до Товариства до 02 листопада 2019 року могла реалізувати шляхом звернення до Товариства з відповідною заявою та могла стати учасником Товариства лише за наявності відповідного рішення загальних зборів учасників Товариства про надання згоди на вступ до Товариства; - враховуючи те, що на зборах учасників Товариства, що відбулися 11 березня 2019 року, вирішувались питання щодо відмови у прийнятті позивачки до складу учасників Товариства та виплати належної їй частки в грошовій формі, вирішення вказаних питань без урахування волі самої позивачки порушує її права та законні інтереси, а тому Товариство зобов`язане було повідомити позивачку про скликання загальних зборів та їх порядок денний; - повідомлення про проведення позачергових загальних зборів учасників Товариства, на яких були прийняті спірні рішення, було надіслане на адресу проживання позивачки, однак було адресоване ОСОБА_4 , а не ОСОБА_1 , та було повернуте відділенням поштового зв`язку з відміткою "через не запит", а отже не могло бути нею отримано в силу об`єктивних обставин, оскільки рекомендоване відправлення видається відділенням поштового зв`язку лише тій особі, яка надає документ, що посвідчує її особу (пункт 104 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05 березня 2019 року); - неявка позивачки як власниці частки у статутному капіталі Товариства на збори, неподання нею заяви (будь-якої), яка б засвідчувала її волю як спадкоємиці учасника Товариства, не свідчить про відмову позивачки від права на вступ до Товариства, а Товариство не мало права відмовити позивачці у вступі у Товариство без наявності заяви позивачки про відмову у вступі. Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромислова фірма «Гроно» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 20 вересня 2021 року та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18 листопада 2021 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Як на підставу касаційного оскарження судових рішень скаржник послався на пункти 3 та 4 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначив про те, що суди попередніх інстанцій: - порушили норми процесуального права, а саме: частину другу статті 50 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ухвалили рішення про права, інтереси та обов`язки осіб (дійсних та колишніх учасників Товариства), що не були залучені до участі у справі, що відповідно до пункту 8 частини першої статті 310 Господарського процесуального кодексу України є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваних рішення та постанови судів попередніх інстанцій; - неправильно застосували норми матеріального права, а саме: частину другу статті 23, пункт 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", статтю 19 Конституції України. При цьому скаржник зазначив про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування цих норм права у подібних правовідносинах. За твердженням скаржника суди попередніх інстанцій: - помилково застосували до спірних правовідносин положення частини другої статті 23 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», яка не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки не була чинна станом на дату прийняття загальними зборами учасників Товариства спірних рішень, не врахували пункт 1 глави VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", відповідно до якого частина друга статті 23 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» набирає чинності через один рік з дня набрання чинності цим Законом, тобто з 17 червня 2019 року. - неправильно застосували пункт 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" у сукупності з пунктом 4.6. статуту Товариства у редакції, чинній станом на дату прийняття загальними зборами учасників Товариства спірних рішень, дійшли помилкового висновку про те, що прийняття рішення про відмову в прийнятті спадкоємця учасника в товариство можливе лише за результатом розгляду відповідної заяви спадкоємця. За твердженням скаржника суди не врахували те, що положення, закріплені у пункті 4.6. статуту Товариства, передбачали набуття спадкоємцями права участі в товаристві лише на підставі відповідної згоди учасників цього товариства, натомість рішення про відмову спадкоємцю у вступі до учасників могло бути прийняте загальними зборами учасників незалежно від наявності чи відсутності заяви спадкоємця про вступ до товариства, оскільки на відміну від прийняття до товариства, процедура відмови в прийнятті спадкоємця до товариства є односторонньою, законодавство, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, не передбачало, що для прийняття рішення про відмову в прийнятті спадкоємця в товариство необхідна заява такого учасника. Загальні збори учасників товариства могли прийняти рішення про відмову у прийнятті до учасників товариства незалежно від волі та волевиявлення спадкоємця; - не застосували статтю 19 Конституції України та дійшли помилкового висновку про те, що відповідач мав повідомити позивачку, яка на той час не була учасником Товариства, про скликання загальних зборів учасників товариства, на яких вирішувалося питання про відмову у її прийнятті до складу учасників Товариства. За твердженням відповідача зазначений висновок судів не ґрунтується на жодній норми матеріального права чи положеннях статуту, а визнання судом обов`язку Товариства повідомити позивача про скликання загальних зборів учасників Товариства за відсутності закріплення в законодавстві такого обов`язку є порушенням частини першої статті 19 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 07 лютого 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислової фірми "Гроно" на рішення Господарського суду Житомирської області від 20 вересня 2021 року та на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18 листопада 2021 року у справі № 906/262/20, призначив розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислової фірми "Гроно" на 03 березня 2022 року о 10:45 у приміщенні Касаційного господарського суду. З огляду на те, що в Україні відповідно до указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, був введений із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб воєнний стан у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України судове засідання з розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислової фірми "Гроно" на рішення Господарського суду Житомирської області від 20 вересня 2021 року та на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18 листопада 2021 року у справі № 906/262/20, призначене на 03 березня 2022 року о 10 годині 45 хвилин, не відбулося. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 18 квітня 2022 року призначив до розгляду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислової фірми "Гроно" на рішення Господарського суду Житомирської області від 20 вересня 2021 року та на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18 листопада 2021 року у справі № 906/262/20 на 09 червня 2022 року о 10:45 год у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду Як уже зазначалося, підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі є, зокрема пункт 3 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 23, пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та статті 19 Конституції України. Однак, як вбачається Верховний Суд вже здійснював касаційний розгляд цієї справи № 906/262/20, за результатом якого прийняв постанову від 06 квітня 2021 року, в якій містяться висновки, зокрема щодо застосування частини другої статті 23, пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю". Разом з цим суд касаційної інстанції враховує, що Верховний Суд у низці постанов неодноразово зазначав про те, що правовий висновок, який міститься у постанові Верховного Суду, якою справу направлено на новий розгляд, не означає остаточного формування судом касаційної інстанції правового висновку у даній справі, а відтак не підлягає врахуванню іншими судами (постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №759/19440/15-ц, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 жовтня 2020 року у справі №922/3693/18, Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі №927/253/19, від 18 березня 2021 року у справі №905/2137/19, від 22 квітня 2021 року у справі № 910/6322/20, від 08 червня 2021 року у справі № 916/2458/18 від 01 липня 2021 року у справі № 910/15635/20, від 21 жовтня 2021 року у справі № 922/2507/18, від 24 листопада 2021 року у справі № 910/15086/20, від 07 грудня 2021 року у справі №910/3550/18, від 08 грудня 2021 року у справі № 911/2574/18, від 09 грудня 2021 року у справі № 905/857/19 тощо). З огляду на наявність зазначеного висновку Верховного Суду щодо значення правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові Верховного Суду, якою справу направлено на новий розгляд, суд касаційної інстанції вважає, що при перегляді у касаційному порядку оскаржуваних судових рішень у цій справі, що були ухвалені за результатом нового розгляду справи, виникає питання, чи можна вважати висновки Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 23, пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", викладені у постанові від 06 квітня 2021 року, якою справу направлено на новий розгляд, остаточними висновками, сформованими Верховним Судом. Разом з цим при розгляді зазначеної справи № 906/262/20 суд касаційної інстанції встановив, що колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалою від 19 січня 2022 року у справі № 910/22858/17 передала на вирішення Великої Палати Верховного Суду питання відступу від правової позиції, що міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №759/19440/15-ц, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 жовтня 2020 року у справі №922/3693/18, Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі №927/253/19, від 18 березня 2021 року у справі №905/2137/19, від 22 квітня 2021 року у справі № 910/6322/20, від 08 червня 2021 року у справі № 916/2458/18 від 01 липня 2021 року у справі № 910/15635/20, від 21 жовтня 2021 року у справі № 922/2507/18, від 24 листопада 2021 року у справі № 910/15086/20, від 07 грудня 2021 року у справі №910/3550/18, від 08 грудня 2021 року у справі № 911/2574/18 тощо, про те, що правовий висновок, який міститься у постанові Верховного Суду, якою справу направлено на новий розгляд, не означає остаточного формування судом касаційної інстанції правового висновку у даній справі, а відтак не підлягає врахуванню іншими судами. Верховний Суд в ухвалі від 19 січня 2022 року про передачу справи № 910/22858/17 на розгляд Великої Палати Верховного Суду зазначив про те, що Закон України "Про судоустрій і статус суддів" і Господарський процесуальний кодекс України передбачають обов`язковість врахування судами висновків, які містяться у будь-якій постанові Верховного Суду, незалежно від того, якою є резолютивна частина цієї постанови, а на підставі такого висновку вже формується негативна практика ігнорування висновків Верховного Суду судами інших інстанцій, тобто нівелюється значення тих висновків, які містяться у постанові Верховного Суду, якою справу направлено на новий розгляд. Також в обґрунтування необхідності відступлення від зазначеного висновку Верховного Суду колегія суддів Касаційного господарського суду в ухвалі від 19 січня 2022 року у справі № 910/22858/17 зазначила про те, що такий висновок Верховного Суду не відповідає чинному законодавству, суперечить практиці Великої Палати Верховного Суду, яка неодноразово відступала від висновків, які містилися у постановах, якими справа направлялася на новий розгляд, та практиці, яка склалася в інших касаційних судах у складі Верховного Суду. Крім того, на думку колегії суддів Касаційного господарського суду існування такої правової позиції (відсутність у постанові правового висновку, якщо справу направлено на новий розгляд) дає можливості для необґрунтованого відступу від правових висновків Верховного Суду в порушення механізму формування єдиної та сталої судової практики, передбаченого статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статтею 302 Господарського процесуального кодексу України. Отже на розгляд Великої Палати Верховного Суду у межах справи № 910/22858/17 винесене питання щодо застосування (врахування) судами правових висновків Верховного Суду, що містяться у постанові, якою справу направлено на новий розгляд, і таке питання має значення для правильного розгляду цієї справи судом касаційної інстанції. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 28 квітня 2022 року прийняла до розгляду справу № 910/22858/17, призначила її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження на 15 червня 2022 року о 10 годині 00 хвилин. Відповідно до пункту 7 частин першої та третьої статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу. З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про те, що висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/22858/17 матимуть значення для здійснення правильної оцінки доводів касаційної скарги, правильного касаційного розгляду цієї справи та вважає за необхідне зупинити провадження у цій справі на підставі пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України до прийняття Великою Палатою Верховного Суду відповідного рішення у справі № 910/22858/17. Керуючись статтями 228, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд У Х В А Л И В:

1. Зупинити касаційне провадження у справі № 906/262/20 за касаційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромислова фірма «Гроно» на рішення Господарського суду Житомирської області від 20 вересня 2021 року та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18 листопада 2021 року до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/22858/17.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню. Головуючий суддя О. Баранець Судді Л. Стратієнко В. Студенець