Постанова 4876 № 904/4833/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19.04.2021 року м. Дніпро Справа № 904/4833/20 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач) суддів: Коваль Л.А., Кузнецова В.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Красота О.І.) від 20.11.2020р. у справі № 904/4833/20 за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Дніпро до Приватного акціонерного товариства "ІНГУЛЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ", м.Кривий Ріг про стягнення плати за користування вагонами в сумі 96 471,60 грн., збору за зберігання вантажу в сумі 4 901,28 грн. ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2020р. у справі № 904/4833/20 позов задоволено у повному обсязі; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ІНГУЛЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ", (50064, м.Кривий Ріг, ЄДРПОУ 00190905) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця", (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", (49038, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 108, ЄДРПОУ 40081237) плату за користування вагонами у сумі 96 471,60 грн. та збір за зберігання вантажів у сумі 4 901,28 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 102,00 грн. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося ПрАТ "ІНГУЛЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ", в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2020р. у справі № 904/4833/20 скасувати та позовну заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без розгляду. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник, зокрема вказує наступне: - судом першої інстанції позовна заява безпідставно не була залишена без розгляду. Так, позовна заява від імені позивача була підписана уповноваженим представником - адвокатом Хлабистіним Д.М. Повноваження представника позивача на підписання позовних заяв від імені Акціонерного товариства «Українська залізниця» встановлені довіреністю від 13.08.2020 р. Так, в довіреності зазначено, що Акціонерне товариство «Українська залізниця» уповноважила адвоката Хлабистіна Дмитра Миколайовича, серед іншого, підписувати та подавати позовні заяви. При цьому, довіреністю передбачено, що правочини та інші вихідні документи вважаються належним чином укладеними (вчиненими) та мають юридичну силу для Філії, Довірителя та третіх осіб виключно у разі, коли вони укладені (вчинені) з дотриманням правил двох підписів, а також з урахуванням обмежень, передбачених пунктами 5.6 та 5.7 Положення про Філію. Тобто, будь-які вихідні документи вважаються належним чином укладеними (вчиненими) та мають силу для третіх осіб виключно у разі, коли вони укладені (вчинені) з дотриманням правил двох підписів, а також з урахуванням обмежень, передбачених пунктами 5.6 та 5.7 Положення про Філію. Таким чином, позовна заява вважатиметься підписаною належним чином та матиме юридичну силу виключно у випадку, коли вона буде підписана двома особами, які мають відповідні повноваження на підпис позовних заяв. Тому, апелянт вважає, що позовна заява має бути залишена без розгляду, оскільки підписана лише одним представником - адвокатом Хлабистіним Д.М. на підставі довіреності, яка не містить виключення правила двох підписів для підписання позовної заяви. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.02.2021р. поновлено Приватному акціонерному товариству "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" строк подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2020р. у справі № 904/4833/20, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2020р. у справі № 904/4833/20 у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи. Позивач не скористався своїм правом та не подав відзив на апеляційну скаргу. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 02.06.2014 між Державним підприємством "Придніпровська залізниця" (залізниця) та Публічним акціонерним товариством "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (власник колії) було укладено договір про експлуатацію залізничної під`їзної колії Публічного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станцій Інгулець ДП "Придніпровська залізниця" № ПР/М-14-2/12-14757/НЮдч (далі - договір). Згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України і на умовах цієї угоди експлуатується під`їзна колія, яка належить власнику, що примикає до станції Інгулець ДП "Придніпровська залізниця" стрілкою № 5 до продовження станційної колії № 3 та стрілкою № 23 до продовження станційної колії №

2. Під`їзна колія обслуговується власним локомотивом Межею під`їзної колії є знаки Межа під`їзної колії, які встановлено на продовженні колії № 3 біля вхідного сигналу Н-І, на продовженні колії № 2 біля вхідного сигналу Н-ІІ (п. 1 договору). Рух поїздів на під`їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, Інструкції з сигналізації на залізницях України, Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під`їзній колії (п. 4 договору). Згідно з п.5 договору здавання вагонів для під`їзної колії здійснюється: - порожні вагони під навантаження концентрату залізорудного через інтервал часу 1,5 години; - інші за повідомленнями, які передає прийомоздавальник станції Інгулець по телефону прийомоздавальнику зміни залізничного цеху ПАТ "ІнГЗК" не пізніше, ніж за 2 години до пред`явлення вагонів до здавання, з реєстрацією у "Книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження" форма ГУ-2. Вагони для під`їзної колії власника подаються локомотивом залізниці на одну з колій станції Інгулець за вказівкою чергового по станції Інгулець, де здійснюється передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів виконується локомотивом власника колії (п. 6 договору). Всі вагони здаються на під`їзну колію у тій кількості, в якій прибули на станцію Інгулець, але не більше 260 осей, вагою не більше 1430 тон (п. 7 договору). Час перебування вагонів на під`їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці (п. 10 договору). Для під`їзної колії встановлюється загальний термін перебування усіх вагонів 12,0 годин (п. 11 договору). Власник колії сплачує залізниці: - за користування вагонами - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами за ставками, наведеними у розділі V Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги (Тарифного керівництва № 1); - за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з причин, залежних від Власника колії, після закінчення терміну безоплатного зберігання, сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з Правилами зберігання вантажів; - інші збори і плати за додаткові роботи і послуги, що виконує залізниця для власника колії - згідно з діючими нормативними документами. Збори і плати вносяться на підставі ст. 62 Статуту залізниць України по передоплаті через розрахунковий підрозділ залізниці з відповідними оголошеннями Укрзалізницею коефіцієнтів підвищення (п. 14 договору). Цей договір укладається терміном на 5 років і діє з моменту його підписання сторонами (п. 19 договору). У зв`язку з реорганізацією підприємств залізничного транспорту та утворенням у встановленому законом порядку та реєстрацією Публічного акціонерного товариства Українська залізниця, сторони підписали додаткову угоду №3 від 15.12.2015 до договору, відповідно до якої сторонами договору стали Публічне акціонерне товариство Українська залізниця та Публічне акціонерне товариство Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат. 30.05.2019 сторони підписали додаткову угоду № 5а до договору, якою внесли зміни до п. 19, визначено строк дії договору з 25.06.2014 по 31.12.2019 включно. 10.12.2019 сторони підписали додаткову угоду № 6 до договору, якою внесли зміни до п. 19 цього договору та погодили, що цей договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін і діє з 25.06.2014 по 31.03.2020 включно. У березні 2020 року за залізничними накладними, що містяться в матеріалах справи, залізницею було прийнято до перевезення на адресу одержувача ПАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" порожні власні вагони. На шляху прямування, відповідно до вимог пунктів 9, 10 Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України 25.02.1999 № 113 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458, дані вагони було затримано на підставі наказів № 237 від 05.03.2020р., № 248 від 08.03.2020 у зв`язку із неприйняттям вагонів вантажовласником ПрАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат". Про затримку вагонів залізницею надіслані повідомлення про затримку вагонів № 3, 19 (арк.с. 16, 52 Т.2). Накази на початок і кінець затримки надавалися враховуючи наявність (відсутність) затримок в просуванні вагонів, які слідують на адресу підприємства, з метою уникнення заторів на шляху прямування через скупченість вагонів на станції призначення з вини цього підприємства. При цьому, станцією затримки може бути будь-яка станція на шляху прямування поїзда (лист Міністерства інфраструктури № 2197/45/190-2018 від 07.03.2018). За пунктом 5 договору здавання вагонів для під`їзної колії здійснюється за повідомленнями, які передає прийомоздавальник станції Інгулець по телефону прийомоздавальнику зміни залізничного цеху ПАТ "ІнГЗК" не пізніше ніж за 2 години до пред`явлення вагонів до здавання з реєстрацією у "Книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження" форми ГУ-2. Повідомлення про затримку вагонів передано на станцію призначення, яке отримане відповідачем, а також до інформаційно-обчислювального центру залізниці (т. 2, а.с. 16, 52). Виходячи з положень ст.ст. 46, 47, 119 Статуту залізниць України, одержувач зобов`язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що прибув на його адресу, навіть поставка якого йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням, нарядом тощо). За несвоєчасне забирання вантажу справляються відповідні плата і збори. За весь час затримки вагонів з вини вантажовласника було нараховано плату за користування вагонами за відомостями ф. ГУ-46 №№ 12039360, 11039345, 10039342, 10039344, 10039340, 10039339, 10039338, 11039349, 12039356 на суму 96 471,60 грн. та збір за зберігання вантажу за накопичувальною карткою ф.ФДУ-92 № 11039019 на суму 4 901,28 грн. Відомості плати за користування вагонами форми ГУ - 46 та накопичувальна картка форми ФДУ-92, складені для нарахування плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу за вказаними актами, були підписані Відповідачем із запереченнями, а саме: "Із нарахованими сумами не згодні, так як на ПрАТ "Інгулецький ГЗК" відсутня можливість приймання порожняка через відсутність вільних колій, оскільки, у зв`язку із неприйняттям станцією Інгулець ДН-2 Придніпровської залізниці, на під`їзному шляху ПрАТ "Інгулецький ГЗК" простоюють прийняті до перевезення за документами маршрути, а також одиниці розборки (відповідно до переліків)". Відповідач плату за користування вагонами у розмірі 96 471,60 грн. та збір за зберігання вантажу в сумі 4 901,28 грн. не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом за захистом своїх прав. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача плати за користування вагонами в розмірі 96 471,60 грн. та збору за зберігання вантажу в сумі 4 901,28 грн. обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції. Так, відповідно до положень частини п`ятої статті 307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з положеннями частини другої статті 908 та статті 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань. Статтею 71 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, (далі - Статут), визначено взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під`їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під`їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів). Відповідно до статті 46 Статуту, одержувач зобов`язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом. Статтею 119 Статуту визначено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Пунктом 6.4. Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів встановлено, що порожні власні вагони перевозяться за перевізними документами, в яких у графі "найменування вантажу" вказується: "Власник вагона (найменування власника). Направляється до пункту навантаження (у ремонт тощо)". Порядок та розмір нарахування плати за перевезення власних приватних порожніх вагонів встановлений у пункті 17 розділу 1 Тарифного керівництва №

1. Отже, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", які залізниця зобов`язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов`язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, обов`язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці чи на станціях підходу, та збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом № 1, а також інші права та обов`язки, які має одержувач відносно вантажу, що прибув на його адресу. Як зазначено у п. 14 договору про експлуатацію, власник колії сплачує залізниці: за користування вагонами згідно Правил користування вагонами та контейнерами за ставками, наведеними у розділі V Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ним послуги (Тарифного керівництва № 1); збір за зберігання вантажів - у разі затримки їх з причин, залежних від Власника колії, після закінчення терміну безоплатного зберігання незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з Правилами зберігання вантажів. Згідно Статуту залізниць України: - стаття 46: "Одержувач зобов`язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу..."; - стаття 125: "Після прибуття на станцію призначення вантажу всю відповідальність перед залізницею щодо цього перевезення несе одержувач"; - стаття 119: "За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи рвані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати". Відповідно до підпункту 2.1. пункту 2 розділу ІІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009р. №317, збір за зберігання власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях (з одиниці) справляється в розмірі 5,9 грн. за добу; при зберіганні вантажів у вагонах 4,0 грн. за одну тонну. У всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округляється до повної. Відповідно до абзацу третього пункту 2.6. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 864/5085) усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику. Правилами користування вагонами чітко встановлено порядок і умови обліку вагонів, які були затриманими на підходах до станції призначення. Відповідно до пунктів 6, 8 Правил усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника. У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери. Про затримку вагонів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані в цьому акті, передаються станцією у повідомленні про затримку вагонів на станцію призначення. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв`язком, через посильних, факсом або іншим способом) (пункти 9, 10 Правил). Облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі Пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23 (пункт 3 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999р. № 113). Відповідно до пункту 12 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Як встановлено місцевим господарським судом, станціями затримки оформлені відповідні документи, у тому числі акти форми ГУ-23, ГУ-23а, на підставі яких за час знаходження спірних вагонів на станції затримки, згідно із Тарифним керівництвом № 1 (затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 № 317, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 340/16356), розрахована плата за користування спірними вагонами за відомостями ф. ГУ-46 №№ 12039360, 11039345, 10039342, 10039344, 10039340, 10039339, 10039338, 11039349, 12039356 у загальній сумі 96 471,60 грн., а також збір за зберігання вантажу за накопичувальною карткою № 11039019 у загальній сумі 4 901,28 грн. Отже, як вірно вказано місцевим господарським судом, в обґрунтування своїх позовних вимог позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження того, що затримка вагонів на підходах до станції призначення відбулась через неможливість приймання їх станцією призначення з причин скупчення на ній вагонів, що прибули на адресу відповідача, у зв`язку з неприйняттям вагонів вантажовласником - Приватним акціонерним товариством "Інгулецький гірничо - збагачувальний комбінат" і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу, які складені відповідно до встановлених законодавством вимог, тому позивачем правомірно нарахована відповідачу плата за користування вагонами. Вірним є і висновок суду першої інстанції щодо відхилення доводів відповідача щодо відсутності належних доказів його вини у затримці вагонів та не доведення позивачем факту неможливості доставити спірні вагони на станцію Інгулець. Так, згідно з частиною 2 статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Як вбачається із матеріалів справи, за фактом затримки вагонів станціями Чортомлик, Батуринська у порядку, передбаченому пунктами 9, 10 розділу ІІІ Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, пунктом 9 Правил зберігання вантажів складено відповідні акти про затримку вагонів форми ф.ГУ-23. При цьому, станцією затримки може бути будь-яка станція на шляху прямування поїзда (копія роз`яснювального листа Мініфраструктури № 2197/45/190-2018 від 07.03.2018р. є в матеріалах справи). Зайнятість приймально - відправних колій по станції Інгулець згідно Технологічного процесу роботи станції планує поїзний диспетчер залізниці з урахуванням підводу під навантаження порожніх вагонів парку АТ "Укрзалізниця" і власних вагонів з вантажем на адресу підприємства, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів з відповідачем, обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій станції. Аналогічну правову позицію містить п. 5.18 постанови Верховного Суду від 04.11.2019р. по справі № 904/5461/18. Колії станції Інгулець зазвичай зайнято: вагонами, що прибули на адресу ПрАТ "Інгулецький ГЗК" та знаходились під обробкою; під накопичення вагонів; виставленими навантаженими маршрутами, під маневровими роботами. Підготовка залізницею на коліях станції порожніх власних вагонів під навантаження - звичайний виробничий процес роботи станції, передбачений нормами Статуту залізниць України, положеннями Договору та ЄТП, тоді як незабирання відповідачем вагонів, що простоювали на коліях станції призначення за актами ф. ГУ-23, є порушенням вимог ст. ст. 46, 47 Статуту залізниць України, пунктів 33, 34 Правил видачі вантажів. Наведене узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові ВГСУ від 03.09.2013 по справі № 904/2287/13, в постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 904/7535/17, від 15.06.2018 у справі 904/7360/17, від 17.10.2018 у справі № 904/6067/18, в п. 5.18 постанови Верховного Суду від 04.11.2019 по справі № 904/5461/18. Підпунктом 4.1 п. 4 Правил обслуговування під`їзних колій, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 875/5096, визначено порядок подачі та забирання вагонів: подача та забирання вагонів на під`їзні колії виконується за повідомленнями або через установлені інтервали часу. Виходячи з положень пунктів 8,10 Договору про експлуатацію, подавання вагонів на під`їзну колію і здавання вагонів з під`їзної колії на стацію Інгулець здійснюється за повідомленнями власника колії відповідальному працівнику залізниці, яке передається в телефонному режимі не пізніше ніж за 2 години до готовності прийняти або здати вагони залізниці. Таким чином, на підставі повідомлення про готовність прийняти (здати) вагони, певна колія, на яку планується приймання поїзду, заздалегідь резервується; це є гарантією того, що вантаж вчасно, без перешкод буде виставлено та відправлено (прийнято). Визначення можливості або неможливості доставити на станцію призначення затримані вагони у певний інтервал часу відноситься до технології роботи залізниці, для чого необхідні спеціальні знання диспетчера з руху поїздів. Залізниця не мала можливості доставити спірні вагони на станцію призначення з огляду на знаходження на її коліях вагонів, що прибули на адресу відповідача раніше та своєчасно не забиралися ним на свою під`їзну колію. Дані факти засвідчено в складених на станціях затримки актах загальної форми ф.ГУ-23. Позивач у відповідності до п. 5 Договору своєчасно повідомив відповідача про готовність залізниці передати на під`їзну колію відповідача вагони, щодо яких складено акти загальної форми. Відповідні записи-повідомлення відображено в Книгах повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження ф. ГУ-2. Таким чином, затримка спірних вагонів на підходах до станції призначення Інгулець за відповідними наказами відбулася з урахуванням фактичної поїзної обстановки, що склалася на дільниці. На час дії спірного наказу на коліях станції Інгулець вже було затримано вагони, які не забиралися відповідачем на під їзну колію, що зафіксовано актами ф. ГУ-23. При цьому, заявка відповідача доставити на його адресу в першу чергу затримані за спірними наказами вагони, з підтвердженням готовності їх прийняття на під`їзну колію, була відсутня. За наведених обставин суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про затримання на шляху прямування, прийнятих позивачем до перевезення спірних вагонів, через скупчення на станції призначення вагонів вантажовласником і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, тобто з вини відповідача. Матеріали справи свідчать, що позивачем дотримано порядок дій та складено відповідні акти на засвідчення зазначених обставин відповідно до вимог чинного законодавства, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вчасного вивільнення ним колій станції призначення від вантажу, що прибув на його адресу, а приймання потягів визначається диспетчером з урахуванням цілої низки поточних факторів, а не тільки наявністю вільних колій на станції. Пунктом 14 договору передбачено, що власник колії сплачує Залізниці плату за користування вагонами та плату за зберігання вантажів у вагонах у разі затримки їх з причин, залежних від власника колії, після закінчення терміну безоплатного зберігання незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї), згідно з Правилами користування вагонами та контейнерами та Правилами зберігання вантажів. У постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 904/7360/17 та від 22.06.2018 у справі №904/7535/17 викладено правову позицію про наявність вини відповідача у затримці вагонів на станціях підходу і правомірність нарахування плати за користування вагонами та збору за зберігання вагонів, як вантажу. Крім того, наявність вільних під`їзних колій на станції за обставин відсутності з боку відповідача доказів на підтвердження прийняття ним передбачених договором та вказаними нормативними документами заходів до забирання вагонів зі станції призначення, що прибули на його адресу, є свідченням саме його вини у такому скупченні внаслідок допущеної бездіяльності у забиранні вагонів зі станції призначення. Місцевим господарським судом відхилено клопотання відповідача про залишення позову без розгляду судом з тих підстав, що позовну заяву у цій справі підписано адвокатом Хлабистіним Д.М. представником позивача на підставі нотаріальної довіреності від 13.08.2020р., яка є належним документом на підтвердження повноважень представника позивача для підписання, подання позову до суду та представництва інтересів позивача у суді. Апелянт не погоджується із таким висновком місцевого господарського суду та вважає, що позовна заява має бути залишена без розгляду, оскільки підписана лише одним представником адвокатом Хлабистіним Д.М. на підставі довіреності, яка не містить виключення правила двох підписів для підписання позовної заяви. Як зазначено у пункті 2 довіреності від 13.08.2020р. обсяг повноважень представника за цією довіреністю передбачає, окрім іншого, представляти інтереси довірителя у судах всіх інстанцій та юрисдикцій з усіма правами, що надані позивачу, у тому числі й підписувати, подавати будь-які заяви, позовні заяви тощо. За змістом пункту 3 цієї довіреності представник уповноважений здійснювати також інші повноваження в межах компетенції, визначеної Статутом довірителя, Положенням про Філію, іншими внутрішніми документами довірителя, для чого представнику надається право підписувати, подавати та отримувати всі необхідні документи, а також виконувати всі інші дії у межах та в обсязі, передбачених законодавством України та цією довіреністю. При цьому правочини та інші вихідні документи вважаються належним чином укладеними (вчиненими) та мають юридичну силу для Філії, довірителя та третіх осіб виключно у разі, коли вони укладені (вчинені) з дотриманням правила двох підписів, а також з урахуванням обмежень, передбачених пунктами 5.6 та 5.7 Положення про Філію. Як правильно встановлено місцевим господарським судом застереження для представника за довіреністю щодо правила двох підписів мають значення не для представництва інтересів довірителя у судах, а для укладення (вчинення) правочинів та інших вихідних документів. Стосовно представництва інтересів сторін у господарській справі діють правила, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, які не можуть бути змінені відомчим локальним актом чи рішенням підприємства сторони у справі. Відповідно до ч. 3. ст. 56 Господарського процесуального кодексу України юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника. За положеннями ч. 1, 3. ст. 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, серед іншого, довіреністю фізичної або юридичної особи. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами. Згідно з п. 4 ст. 60 ГПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Оскільки, позовну заяву підписано адвокатом, а не в порядку самопредставництва посадовою особою Філії, а в Положенні про Філію відсутні посилання на документи, які можна ототожнити із позовною заявою, твердження скаржника про обов`язковість підписання позову двома особами, є безпідставними та необгрунтовними. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення клопотання відповідача про залишення позову без розгляду відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України. Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. З огляду на усе вищевикладене, судова колегія апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують обгрунтованих висновків місцевого господарського суду, викладених у рішенні, яке відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області у даній справі від 20.11.2020р. відсутні. Згідно з ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 153,00 грн. слід покласти на останнього. З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 123, 129, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2020р. у справі № 904/4833/20 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2020р. у справі № 904/4833/20 залишити без змін. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на Приватне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат". Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя А.Є. Чередко Суддя Л.А. Коваль Суддя В.О. Кузнецов