Постанова 4873 № 925/754/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "10" грудня 2020 р. Справа№ 925/754/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Мартюк А.І. суддів: Алданової С.О. Зубець Л.П. за участю представників: не викликались розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" на рішення Господарського суду Черкаської області від 17.08.2020р. у справі № 925/754/20 (суддя Довгань К.І.) за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" до Приватного акціонерного товариства "Азот" про стягнення 72 660,50 грн, ВСТАНОВИВ: Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" (позивач) заявлено позов до Приватного акціонерного товариства "Азот" (відповідач) про стягнення з відповідача 72660,50 грн. штрафу за невірно визначену масу вантажу в залізничних накладних. В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що відповідач невірно зазначив відомості про масу вантажу, яка була направлена у березні 2020 р. за залізничною накладною № 40146037 на станцію Мелітополь Придніпровської залізниці зі станції Черкаси Одеської залізниці на адресу ПрАТ "Макрохім" в залізничному вагоні № 57196388. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 17.08.2020 року у справі № 925/754/20 у позові відмовлено повністю. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 17.08.2020 року у справі № 925/754/20 скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Також, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення. Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.09.2020 року, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І. - головуюча суддя; судді - Алданова С.О., Зубець Л.П. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2020 року задоволено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 17.08.2020 року у справі № 925/754/20 та поновлено Акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" зазначений строк. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" на рішення Господарського суду Черкаської області від 17.08.2020 року у справі № 925/754/20. Роз`яснено сторонами, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2). Роз`яснено учасниками, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава

1. Апеляційне провадження). Відповідно до ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 2 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи. Судом першої інстанції справа №925/754/20 розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. 26.10.2020р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 17.08.2020 року у справі № 925/754/20 без змін та клопотання про закриття апеляційного провадження в якому просить закрити апеляційне провадження у справі №925/754/20, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" на рішення Господарського суду Черкаської області від 17.08.2020 року у справі № 925/754/20 повернути скаржнику. 10.11.2020р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу та заперечення на клопотання про закриття апеляційного провадження. 24.11.2020р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшли пояснення до заперечення від 04.11.2020 року на клопотання про закриття апеляційного провадження. Обґрунтовуючи подане клопотання про закриття провадження у справі відповідач зазначає, що апеляційну скаргу підписано одноосібно адвокатом Губарєвою Я.А., яка діяла на підставі, доданої до апеляційної скарги довіреності, що засвідчена 13.08.2020 року приватним нотаріусом нотаріального округу Павленком І.В. Представник відповідача стверджує, що після аналізу представницьких повноважень визначених змістом довіреності виявилось, що в п. 3 довіреності містяться обмеження на вчинення дії від імені позивача і при недотриманні їх повіреним, його дії не створюють процесуальних прав та обов`язків для позивача та третіх осіб. Представник відповідача вважає, що Губарєва Я.А. не була уповноважена на одноосібне підписання та подачу апеляційної скарги та подачі апеляційної скарги, посилаючись на те, що у довіреності, яка видана на адвоката Губарєву Я.А. містить застереження про те, що правочини та інші вихідні документи вважаються належним чином укладеними (вчиненими) та мають юридичну силу Філії, Товариства та третіх осіб виключно у разі, коли вони укладені (вчинені) з дотриманням правил двох підписів, а також з урахуванням обмежень, передбачених пунктами пп. 5.6, 5.7 Положень про Філію. Скаржник посилається на Статут АТ "Українська залізниця", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №735, який містить застереження про те, що будь-які документи від імені товариства повинні бути підписані щонайменше двома особами: членами правління та/або іншими уповноваженими на це особами. Такі договори, довіреності, правочини та документи від імені товариства вважаються належним чином укладеними (вчиненими) та мають юридичну силу для товариства виключно у разі, коли вони скріплені двома підписами. Таким чином, господарський суд апеляційної інстанції без належного з`ясування всіх обставин справи розглянув позовні вимоги представника позивача, не надавиш належну правову оцінку його повноваженням. Колегія суддів дійшла висновку, про відмову у задоволенні клопотання про закриття апеляційного провадження з огляду на наступне. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 258 ГПК України у чинній редакції, до апеляційної скарги додаються довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і в справі немає підтвердження його повноважень; Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч.1 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України). Згідно зі ч.ч. 1, 3 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Відповідно до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена. Підпунктом 11 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України передбачено, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року. Отже, з 01.01.2019 представництво у суді першої інстанції має здійснюватися адвокатом. При цьому підписання та/або подання апеляційної скарги є процесуальними формами реалізації повноважень з представництва. Апеляційна скарга - це документ, який пред`являється апелянтом до суду в установленій процесуальним законом формі та містить вимогу про примусовий захист порушеного права чи інтересу. В своєму клопотанні про закриття апеляційного провадження відповідач посилався на те, що відповідно до вимог Статуту ПАТ "Укрзалізниця" з метою набуття апеляційною скаргою (яка за своєю природою є письмовим документом) юридичної сили, розповсюджується законодавче обмеження щодо кількості підписантів документу (мають бути скріплені двома підписами уповноважених осіб). Пунктом 2 ч. 1 ст. 264 ГПК України, передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати; Апеляційну скаргу Акціонерного товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" від 28.09.2020 було підписано представником АТ "Українська залізниця" адвокатом Губарєвою Я.А. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Довіреність б/н від 13.08.2020 (зареєстрована в реєстрі №737) посвідчена приватним нотаріусом нотаріального округу Павленком І.В.., належним чином засвідчена копія якої міститься в матеріалах справи. Пунктом 3 ст. 244 Цивільного кодексу України передбачено, що довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі. Посилання відповідача на пункт 124 Статуту Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" є необґрунтованими. Правило двох підписів застосовується виключно у випадках: укладання договорів, оформлення довіреностей, підписанні банківських та фінансових документів. Зазначене правило стосується вчинення таких дій як укладання (вчинення). Крім того, єдиним установчим документом для товариства є статут. Статут - це установчий документ, на основі якого діє підприємство, який визначає порядок створення, діяльності та припинення діяльності товариства. Апеляційна карга подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Згідно з частиною першою статті 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Право на підписання апеляційної скарги визначено договором про надання правничої допомоги від 11.09.2020, укладеного між АТ "Українська залізниця" та адвокатом Губорєвою Я.А. Також судом встановлено, що повноваження на підписання апеляційної скарги визначені довіреністю, яка не містить вимоги на підписання апеляційної скарги з дотриманням правила двох підписів. Застереження щодо необхідності дотримання правила двох підписів застосовується виключно у випадках: укладання договорів, довіреностей, підписанні банківських та інших фінансових документів, пов`язаних з діяльністю самого товариства, тоді як апеляційна скарга подається у відповідності до вимог процесуального законодавства і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Чинним законодавством України не встановлюється обов`язок підписання апеляційних скарг одночасно декількома представниками сторони або третьої особи. Тому, твердження відповідача, що апеляційна скарга підписана не уповноваженою особою позивача, є необґрунтованим. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23.07.2018 у справі №905/2314/17 та у постанові Верховного Суду від 04.12.2020 у справі № 908/3406/19. Колегія суддів зазначає, що позивачем надано до суду договір про надання правничої допомоги від 11.09.2020 року, в пункті 2.1. якого зазначено, що правова допомога надається клієнту відповідно до умов договору та на підставі повноважень, визначених в договорі в тому числі, але не виключно, шляхом представництва щодо підписання апеляційної скарги у справах №925/754/20. Також, колегія суддів звертає увагу відповідача, що справа №925/754/20 відноситься до категорії справ, які розглядаються в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідно до ч. 2 ст. 58 ГПК України при розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу. Дослідивши матеріали апеляційної скарги, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке. Як вбачається з матеріалів справи, в березні 2020 року на ст. Мелітополь Придніпровської залізниці по прибуттю поїзда на підставі акту загальної форми №15 від 11.03.2020, за присутності представника вантажоодержувача ПрАТ "Макрохім" була проведена контрольна перевірка маси вантажу у вагоні №57196388 на 150-Т вагонних вагах, заводський номер №160 власності Структурного підрозділу "Запорізька механізована дистанція навантажувально-розвантажувальних робіт" регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця» повірених згідно технічного паспорту 06.02.2020. В результаті цієї перевірки було встановлено, що маса вантажу вказана відправником в залізничній накладній №40146037 у графі "маса вантажу в кг, визначена відправником", не відповідає масі вантажу, встановленій при проведенні контрольної перевірки вантажу, а саме: маса нетто по накладній - 65000 кг, а маса нетто при перевірці мала різницю маси нетто +300 кг. За таке порушення позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати в сумі 72660,50 грн. відповідно до п. 31 накладної (14532,10 грн. х 5) згідно ст. 118 Статуту залізниць України. Статтею 306 Господарського кодексу України передбачено, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Відповідно до частини п`ятої статті 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується з положеннями частини другої статті 908 та статті 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. За змістом статті 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій і громадян, які користуються залізничним транспортом, визначаються Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 та іншими актами законодавства України, зокрема, Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, Правилами приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082, Правилами видачі вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №862/5083, Правилами обчислення термінів доставки вантажу, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000. Відповідно до ст.2 Статуту залізниць України визначено обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту. Згідно ст.3 Статуту залізниць України дія цього Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування. Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення. На кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил (п.1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.06.2011 за №765/19503, надалі - Правила оформлення перевізних документів). Відповідно до п.1.5 Правил оформлення перевізних документів перевезення власних (орендованих) локомотивів і вагонів у завантаженому та порожньому стані оформлюються перевізними документами, в яких у графі 20 "Найменування вантажу" відправником зазначається "Власний (орендований) вагон (локомотив). Власник (орендар)..."; для порожніх вагонів, крім того, додається запис: "Повертається власнику (орендарю) під навантаження, в ремонт тощо". Згідно з п.2.1. та п.2.2. розділу 2 "Правил оформлення перевізних документів", графи у Накладній "Маса вантажу в кг. визначена відправником" та "Спосіб визначення маси" заповнюються відправником. При цьому відповідно до 2.3 Правил оформлення перевізних документів у графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення. Відповідно до 5.4 Правил оформлення перевізних документів інші відмітки, необхідні для визначення провізної плати і зборів за послуги, пов`язані з перевезенням і для виконання особливих умов перевезення, вносяться в перевізний документ відправником, станціями відправлення, призначення та попутними станціями відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 №317, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за №340/16356 (зі змінами), та інших нормативно-правових актів. У разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (Статутами) (ст. 920 ЦК України). За змістом ст. 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність них відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, то зазначаються у накладній. Відповідно до п. 8 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року N 334, комерційні акти складаються у трьох примірниках на бланках установленої форми і заповнюються на друкарській машинці або чорнилами чітко, без будь-яких виправлень. На кожному акті проставляється штемпель. Другий примірник акта видається одержувачу на його вимогу. Якщо комерційний акт складається на станції відправлення або на попутній станції, то другий примірник акта додається до перевізних документів. Про складений комерційний акт проставляється відмітка у перевізних документах у порядку, визначеному правилами оформлення перевізних документів. Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступного. Відмовляючи у стягненні з відповідача штрафу місцевий господарський суд виходив з того, що правові підстави для його стягнення відсутні, оскільки комерційний акт №40146037 від 06.03.2020, на підставі якого зараховано штраф, складений з порушенням Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, позивачем не надано належних доказів, на підставі яких відповідач може бути притягнутий до відповідальності за неправильно зазначену масу вантажу у вказаній накладній. Як зазначав суд першої інстанції, при дослідженні комерційного акту №476003 від 11.03.2020 року було встановлено, що на бланку акта у передбаченому місці для штемпелів та відміток про реєстрацію акта (верх бланку акта) ні штемпеля, ні відмітки про реєстрацію акта бланк не містить, доводи позивача про те, що комерційний акт складений з дотримання вимог Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 р. N 334 не знайшли свого підтвердження. П.10 Правил складання актів визначено, що Комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці. Щодо належності підписів уповноважених осіб в комерційному акті у сторін заперечення відсутні. Так само не знайшли свого підтвердження доводи позивача зазначені в апеляційній скарзі відносно того, що судом першої інстанції безпідставно встановлено, що сторонами для зважування при завантаженні вантажу та при перевірці ваги на станції були використанні різні типи вагів. Судом встановлено, що за результатами зважування вагона № 57196388 на території відповідача, вага продукції завантаженої у вагон склала 65 000 кг, загальна вага - 86 700 кг, тара вагону - 21 700 кг, підтверджується: - копією Журналу відповідача зважування вантажів, - довідкою про зважування рухомого складу від 05.03.2020, - специфікацією № 152 на відвантажену продукцію цехом К-1 ПрАТ "АЗОТ" від 05.03.2020 р. Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції зазначає, що при зважуванні мінеральних добрив, які були завантажені у вагон №57196388, відповідачем використовувалися ваги вагонні електромеханічні №2312 ВВ 150Э/2С № 12, вказаний факт також вказаний і у залізничній накладній №40146037 від 06.03.2020. Доказів заборони чинним законодавством України для відправників товарів проводити зважування вантажів на власних вагах чи/або певних типів вагів, до суду позивачем не подано. Пунктом 22 Правил видачі вантажів (ст. 35, 42, 46, 47, 48, 52, 53 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 за № 862/5083, визначено, що зважування вантажів на вагонних вагах провадиться в порядку, передбаченому Правилами приймання вантажів до перевезення. Відповідно до п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення (ст. 7, 9, 13, 22, 24, 37, 39 Статуту), затверджених Наказ Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082, усі засоби вимірювальної техніки, які використовуються для визначення маси вантажів, мають бути повірені відповідно до вимог чинного законодавства. Засоби ваговимірювальної техніки повинні бути взяті на облік залізницею та відповідати вимогам Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 31.07.2012 №442, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.10.2012 за № 1716/22028, та інших нормативно-правових актів. Згідно даних технічного паспорта засобу ваговимірювальної техніки (зввт) власних вагів вагонних електромеханічних №2312 ВВ 150Э/2С № 12, що міститься в матеріалах справи, повірка вагонних ваг проведена 09.01.2020, відхилень від метрологічних характеристик не виявлено, ваги визнані придатними для зважування вантажів, що перевозяться залізничним транспортом. Таким чином ваги, на яких відбулось зважування вагону № 57196388 на території відповідача своєчасно пройшли державну повірку та повністю відповідають встановленим вимогам, у зв`язку з чим заперечення позивача в цій частині судом визнані хибними. Також, відповідачем надано до суду апеляційної інстанції витяг з висновку за результатами діагностичного обстеження від 21.02.2017 №32349901-09-03.1-108.17, вказаним висновком визнано можливим експлуатувати електромеханічні ваги відповідача №2312 ВВ 150Э/2С № 12 до 21.02.2022року, тому доводи позивача про непридатність ваг на яких здійснювалося зважування, у зв`язку з виходу їх з експлуатації є безпідставними. Отже, на дату завантаження (05.03.2020) вагона № 57196388, вищевказані ваги своєчасно пройшли огляд-перевірку та були придатними для зважування вантажів, що перевозяться залізничним транспортом. Встановлено, що для зважування при завантаженні вантажу та при перевірці ваги на станції призначення, були використані різні типи вагів, а саме: відповідач використав вагонні ваги статичні тензометричні, які згідно технічного паспорта передбачають швидкість пересування на вагах під час зважування 3 км/год, а без зважування - 10 км/год. А позивач використав при перевірці ваги ватажу 150 тонні вагонні ваги № 160 приписки ст. Мелітополь (розділ "Д" Комерційного акту). З паспорта цих вагів вбачається, що швидкість пересування на вагах під час зважування 0 км./год, а без зважування - не більше 3 км. /год. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що сторони для зважування вантажу застосували різні типи вагів, які вимагають дотримання різних методик зважування. При цьому, як вже зазначив суд першої інстанції, з матеріалів справи неможливо встановити, що обидві сторони взагалі дотрималися технічних вимог своїх вагів про швидкість пересування вантажу на вагонних вагах при кожному зважуванні. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції. Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Черкаської області від 17.08.2020 року у справі № 925/754/20 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає. Керуючись ст. ст. 129, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 17.08.2020 року у справі № 925/754/20 - без змін.

2. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця".

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складнено 21.12.2020р. Головуючий суддя А.І. Мартюк Судді С.О. Алданова Л.П. Зубець