Ухвала КЦС ВС № 522/6750/17

Ухвала 08 квітня 2021року м. Київ справа № 522/6750/17-ц провадження № 61-1700св21 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2019 року у складі судді Єршової Л. С., постанову Одеського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Дрішлюка А. І., Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М., ухвалу Одеського апеляційного суду від 13 січня 2021 року у складі колегії суддів: Дрішлюка А. І., Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М., додаткову постанову Одеського апеляційного суду від 15 січня 2021 року у складі колегії суддів: Дрішлюка А. І., Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст вимог позовної заяви і рішень судів першої та апеляційної інстанцій У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з 05 лютого 2010 року вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який зареєстрований Третім приморським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції. За час проживання у шлюбі, переважно за її кошти та її батьків, за договором купівлі-продажу від 02 жовтня 2014 року ними набуте нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 , вартістю 1 173 700,00 грн. Також за договором купівлі-продажу від 13 січня 2015 року ними придбано стояночне місце, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею - 14,4 кв. м, вартістю 354 000,00 грн. На сьогоднішній день, відповідач участі у сімейному житті не приймає та проживає окремо. Посилаючись на викладене, з урахуванням уточнених вимог, просила визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею - 150,2 кв. м, визнати за нею право власності на стояночне місце, розташоване за адресою: за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею - 14,4 кв. м. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10 травня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.Поділено спільне сумісне майно подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 150,2 кв. м та на стояночне місце, розташоване за адресою: за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 14,4 кв. м. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що представник відповідача позовні вимоги визнав у повному обсязі та проти задоволення позову не заперечував. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 16 листопада 2018 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2018 року ОСОБА_2 відмовлено у відкритті апеляційного провадження. Ухвала суду мотивована тим, що апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення особою, повідомленою належним чином про розгляд справи та відсутністю доказів пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили. Рішення суду ухвалено 10 травня 2017 року, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , який діяв напідставі довіреності від 10 квітня 2017 року, був присутній у судовому засіданні 10 травня 2017 року, проте ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на зазначене рішення суду лише 16 листопада 2018 року, тобто після спливу більше півтора роки з дня ухвалення рішення. 20 березня 2019 року ОСОБА_2 подав заяву про перегляд рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 травня 2017 року за нововиявленими обставинами. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 28 березня 2019 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за заявою ОСОБА_2 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 18 жовтня 2019 року клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами задоволено. Поновлено ОСОБА_2 строк на подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 травня 2017 року. Ухвала суду обґрунтована тим, що 25 вересня 2018 року заявник звернувся із заявою про перегляд рішення Приморського районного суду м. Одеси у справі № 522/6750/17 за нововиявленими обставинами.Заяву ОСОБА_2 направлено до суду засобами поштового зв`язку - кур`єрською службою ТОВ «Спецкур`єр», що підтверджується поштовою накладною від 25 вересня 2018 року № 23874. Листом від 18 листопада 2018 року, ТОВ «Спецкур`єр» повідомило адвоката ОСОБА_2 про те, що виникла затримка із доставкою відправлення від 25 вересня 2018 року № 23874 у зв`язку із помилковим направленням на іншу адресу, товариство проводить перевірку за цим фактом та намагається встановити місцезнаходження поштового відправлення. 25 січня 2019 року ТОВ «Спецкур`єр» повідомило адвоката ОСОБА_2 про те, що поштове відправлення від 25 вересня 2018 року № 23874 вважається втраченим, оскільки знайти його місцезнаходження не виявилось можливим. Про нововиявлену обставину, яка існувала на час розгляду справи № 522/6750/17, ОСОБА_2 стало відомо лише з позовної заяви ОСОБА_5 до нього, ОСОБА_1 , ОСОБА_6 про стягнення грошових коштів за договором позики та розписками, копію якої він отримав 03 вересня 2018 року.При цьому, судом встановлено, що ОСОБА_5 звернулась до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 15 серпня 2018 року, що підтверджується ухвалою про відкриття провадження у справі від 16 серпня 1018 року № 495/7384/18. У судовому засіданні сторони не заперечували, що зазначену ухвалу вони отримали не поштовим зв`язком. Так, представник ОСОБА_1 стверджує, що вона ознайомилась із позовом у суді, а представник ОСОБА_2 стверджує, що зазначений позов йому передала особисто ОСОБА_5 , і він 03 вересня 2018 року розписався у його отриманні. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2019 року заяву ОСОБА_2 про перегляд рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 травня 2017 року за нововиявленими обставинами задоволено. Скасовано вказане рішення та ухвалено нове рішення, яким частково задоволено позов ОСОБА_1 . Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по Ѕ частини на квартиру АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 371916851101, та стояночного місця, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 515905451101. Рішення суду обґрунтоване тим, що в якості нововиявлених обставин, заявником надано розписку від 10 вересня 2014 року, підписану ОСОБА_1 про те, що вона взяла в борг у ОСОБА_5 , грошові кошти у розмірі 2 851 200,00 грн на сімейні потреби та зобов`язалась повернути борг у строк до 10 вересня 2017 року включно. ОСОБА_1 під час розгляду справи про поділ майна подружжя не повідомляла суд про наявність цієї розписки, та як стверджує ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 не доведено протилежне, він не знав про те, що така розписка існує, та про її наявність дізнався лише отримавши копію позовної заяви ОСОБА_5 до нього, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 про стягнення грошових коштів. Тобто, вказана обставина не входила до предмета доказування у справі про поділ майна подружжя та взагалі не була предметом судового розгляду, не встановлювалась при з`ясуванні судом обставин справи. Таким чином, на переконання суду, ця обставина є нововиявленою, має значення для вирішення справи і є істотною для постановлення правильного рішення у справі про поділ майна подружжя, оскільки, у сукупності із іншими доказами, спростовує факт придбання квартири та стояночного місця за особисті кошти ОСОБА_1 . Для підтвердження легітимності розписки від 10 вересня 2014 року адвокатом ОСОБА_2 до суду наданий висновок судово-почеркознавчої експертизи від 25 липня 2019 року № 18-5235, проведеної Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз щодо приналежності підпису та почерку в розписці ОСОБА_1 , згідно з яким підпис від імені ОСОБА_1 та рукописний запис ОСОБА_1 (розшифровка підпису) у розписці в отриманні грошових коштів виконаний ОСОБА_1 . Договір позики від 10 вересня 2014 року укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про отримання ОСОБА_2 2 851 200,00 грн для придбання квартири та стояночного місця, є новим доказом у справі, а нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Оскільки матеріали справи не місять належних, достатніх та допустимих доказів, які б підтверджували наявність у ОСОБА_1 особистих грошових коштів для придбання квартири та стояночного місця, а також враховуючи те, що вказане нерухоме майно подружжя придбано під час шлюбу на позичені кошти, суд дійшов висновку про необхідність поділу майна подружжя у рівних частках. Постановою Одеського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2019 року, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 травня 2017 рокускасовано, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 . Допущено поворот виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 травня 2017 року встановивши, що це рішення є підставою для скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію про право власності за ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_4 , та вилучення відповідного запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також для скасування розпорядження Приморської районної адміністрації від 06 липня 2017 року № 288 «Про зміну номера квартири АДРЕСА_1 ». Скасовуючи рішення судів першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що під час ухвалення рішення від 10 травня 2017 року суд не досліджував джерело доходів подружжя за які придбана спірна квартира та не залучав до участі в справі осіб, прав та інтересів яких може стосуватися цей спір. У Приморському районному суді м. Одеси розглядається справа № 495/7384/18. Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартира АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 23 серпня 2007 року. Згідно з актуальною інформацією про державну реєстрацію іпотеки вказана квартира перебуває в іпотеці на підставі іпотечного договору від 23 серпня 2007 року № 2489. Останній іпотекодержатель - ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс», іпотекодавець - ОСОБА_7 28 січня 2019 року приватним виконавцем Хлєбніковим О. В. прийнята постанова про арешт майна боржника від 11 січня 2019 року № 58065004 (виконавче провадження стосовно ОСОБА_7 , відкрите 11 січня 2019 року, стягувач - Державна іпотечна установа, стан ВП: примусове стягнення). На момент ухвалення рішення судом першої інстанції рішення про перегляд за нововиявленими обставинами на спірне нерухоме майно накладені обтяження у вигляді іпотечного зобов`язання. 11 січня 2019 року на спірну квартиру накладений арешт у виконавчому провадженні № 58065004, відкритого 11.01.2019 року. Вказані обставини безпосередньо стосуються спірних правовідносин та юридичної долі спірного нерухомого майна, мають значення для справи та є суттєвими для вирішення спору. Разом з тим, зазначені обставини не досліджувались судом першої інстанції в процесі розгляду справи щодо поділу майна подружжя. Особи, права та інтереси яких могли стосуватися рішення у цій справі (обтяжувача-іпотекодержателя), до участі в розгляді справи судом не залучались. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 13 січня 2021 року заяву ОСОБА_2 про роз`яснення постанови Одеського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року - задоволено частково. Роз`яснено, що вимоги щодо скасування розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 06 липня 2017 року № 288 не були предметом судового розгляду в межах цієї справи, а тому вказане розпорядження не скасовувалось ні при розгляді апеляційної скарги по суті, а ні в порядку повороту виконання скасованих рішень Приморського районного суду м. Одеси. Відповідно розпорядження Приморської районної адміністрації від 06 липня 2017 року № 288 є чинним після прийняття постанови Одеського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року. Оскільки квартири АДРЕСА_4 та АДРЕСА_1 , є тотожними об`єктами, то відновлення державної реєстрації права власності на квартиру НОМЕР_5 (НОМЕР_6 ) за ОСОБА_2 може бути проведено ОСОБА_2 у встановленому законом порядку через органи державної реєстрації прав на нерухоме майно на підставі постанови Одеського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року. Додатковою постановою Одеського апеляційного суду від 15 січня 2021 року заяву ОСОБА_2 задоволено частково. Прийняти додаткову постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог про поділ спільного майна подружжя - стояночного місця за адресою: АДРЕСА_3 . Ухвалюючи додаткову постанову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що на спірне майно - стояночне місце, накладений арешт у цивільній справі № 495/7384/18, особа, в інтересах якої обтяжено майно - ОСОБА_5 , яку суд не залучав до участі в справі. На цей час у Приморському районному суді м. Одеси розглядається справа № 495/7384/18. Із врахуванням того, що справа знаходилась на стадії апеляційного оскарження, проте усунути всіх недоліків через специфіку стадії шляхом ухвалення нового рішення не було можливості, то питання поділу майна подружжя, у тому числі стояночного місця, необхідно вирішувати у новому провадженні з врахуванням наявності справи, результат розгляду якої необхідно враховувати при поділі майна подружжя. Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги У лютому 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2019 року, постанову Одеського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року, ухвалу Одеського апеляційного суду від 13 січня 2021 року, додаткову постанову Одеського апеляційного суду від 15 січня 2021 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 537/4224/14-ц (провадження № 61-14627св18), від 28 березня 2018 року у справі № 130/1123/14-ц (провадження № 61-4194св18), від 23 січня 2018 року у справі № 640/20110/13-ц (провадження № 61-964св17), від 18 жовтня 2018 року у справі № 755/20909/14-ц (провадження № 61-37782св18), від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17 (провадження № 14-549зц18), від 03 липня 2019 року у справі № 200/9663/16-ц, від 13 травня 2020 року у справі № 599/1031/19, від 11 грудня 2019 року у справі № 570/2907/14-ц, від 10 червня 2020 року у справі № 461/11014/13-ц, від 15 липня 2020 року у справі № 2-215/11, від 04 березня 2020 року у справі № 2-917/11-ц. Крім того, ОСОБА_2 пропустив строк для подання заяви про нововиявлені обставини, і вказані ним причини пропуску цього строку є необґрунтованими. Відповідач навмисно ввів суд в оману, оскільки позов його рідної сестри поданий за змовою з ним, із метою накладення арешту на нерухоме майно, що належить позивачу на підставі рішення суду, щодо якого подано заяву про перегляд. Постанова Одеського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року взагалі не містить оцінки судом наявності чи відсутності нововиявлених обставин. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неналежне повідомлення заявника про час і місце розгляду справи, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку. За відсутності нововиявлених обставин суд першої інстанції мав постановити ухвалу про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Тому незалежно від форми процесуального документу (ухвала чи постанова), яку суд першої інстанції постановив з порушенням норм процесуального права (за відсутності нововиявлених обставин) суд апеляційної інстанції в межах своїх повноважень повинен скасувати рішення суду першої інстанції і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, до повноважень якого у цій справі віднесено вирішення питання про розгляд заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами Рух справи у суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2021 року відкрито провадження у справі, витребувано справу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу. 29 березня 2021 року справа надійшла до суду касаційної інстанції.

Позиція Верховного Суду Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частини п`ятої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду. Виходячи з викладеного, зважаючи на те, що під час проведення попереднього розгляду справи не встановлено обставин, передбачених частинами третьою, четвертою статті 401 ЦПК України, суд вважає за необхідне призначити справу до судового розгляду. Керуючись статтями 401, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Справуза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2019 року, постанову Одеського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року, ухвалу Одеського апеляційного суду від 13 січня 2021 року, додаткову постанову Одеського апеляційного суду від 15 січня 2021 року призначити до судового розгляду на 21 квітня 2021 року колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков Г. І. Усик