Постанова 4807 № 336/6611/20

Дата документу 07.04.2021 Справа № 336/6611/20 Запорізький Апеляційний суд ЄУН 336/6611/20Головуючий у 1-й інстанції Зарютін П.В. Пр. № 22-ц/807/882/21Суддя-доповідач Гончар М.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 квітня 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С. суддів Маловічко С.В., Подліянової Г.С. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дитину ВСТАНОВИВ: У листопаді 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду із вищезазначеним позовом (а.с. 1-4), в якому просила стягнути з відповідача додаткові витрати на неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 22890,00 грн., що складається зі сплати: - за курси підготовки до зовнішнього незалежного оцінювання та творчих конкурсів в сумі 2890,00 грн.; - за ІІ семестр І курсу навчання у Київському університеті культури в сумі 15500,00 грн.; - за проживання в гуртожитку за перший рік навчання 4500,00 грн., а також стягнути з відповідача на користь держави судові витрати. В автоматизованому порядку для розгляду цієї скарги визначено суддю суду першої інстанції Зарютіна П.В. (а.с. 23). Ухвалою суду першої інстанції (а.с. 25) у цій справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін (без виклику сторін). Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 грудня 2020 року (а.с. 50-53) позов ОСОБА_2 у цій справі задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 11445,00 грн. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь державного бюджету судовий збір у розмірі 840,80 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції (фактично лише в частині задоволення позовних вимог позивача), посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі (а.с. 57-58) просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. (а.с. 65). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 22 січня 2021 року (а.с. 68), дану справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ст. 369 ч. 1 ЦПК України (а.с. 69). В силу вимог ст. 7 ч. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Позивач ОСОБА_2 не скористалась своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом. Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом. В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Проте, розгляд цієї справи апеляційним судом не відбувався у період з 15.02.2021 року по 19.02.2021 року включно, оскільки суддя-доповідач проходила підготовку для підтримання кваліфікації суддів судової палати з розгляду цивільних справ в Національній школі суддів України. Крім того, має місце відповідне навантаження судді-доповідача та колегії суддів (в Запорізькому апеляційному суді замість 40 суддів за штатом фактично працює 18 суддів). Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 у цій справі підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Так, в силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Встановлено, що позивач ОСОБА_2 із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, у тому числі в частині відмови у задоволенні її позовних вимог, погодилась, останнє в апеляційному порядку не оскаржувала. Відповідач ОСОБА_1 у цій справі фактично оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині задоволення позовних вимог позивача. Таким чином, апеляційний суд переглядає законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у цій справі лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 і лише в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, - в частині задоволення позовних вимог позивача. У разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскаржуваної частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується (постанова Верховного Суду від 03.10.2018 року у справі № 186/1743/15-ц). В силу вимог ст. 374 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення (п.2). Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення …є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ст. 376 ч. 4 ЦПК України). Апеляційний суд ухвалює рішення про зміну рішення суду першої інстанції у випадку, якщо помилки у неправильно прийнятому рішенні можливо усунути без його скасування, не змінюючи суть рішення і вони стосуються окремих його частин. За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу. Встановлено, що суд першої інстанції в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, правильно керувався ст.ст. 1-4, 5, 12, 13, 76-81 89, 141, 258, 263-265, 274-279 ЦПК України та правильно виходив із того, що позивач ОСОБА_2 , як мати, в силу вимог ст. 185 СК України має право на стягнення з відповідача ОСОБА_1 , як батька, Ѕ частини додаткових витрат на неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із розвитком здібностей останнього, зокрема: навчанням останнього у вищому навчальному закладі (Київському університеті культури), який став повнолітнім лише 17.01.2021 року, тобто після ухвалення судом першої інстанції у цій справі рішення (10 грудня 2020 року), яке на теперішній час є предметом апеляційного перегляду у цій справі. Проте, суд першої інстанції допустився помилки у визначенні загальної суми Ѕ частини додаткових витрат на неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підлягали стягненню з відповідача на користь позивача у цій справі, помилково включивши до останніх Ѕ частину витрат позивача за курси підготовки до зовнішнього незалежного оцінювання та творчих конкурсів в сумі 1445,00 грн. (розрахунок: 2890,00 грн./2 а.с. 17)), які не були обов`язковими для понесення позивачем, здійснювались останньою на свій власний розсуд. Тому, сума Ѕ частини додаткових витрат з відповідача на користь позивача у цій справі підлягала зменшенню судом першої інстанції на Ѕ частину цих витрат 1445,00 грн. і мала становити 10000,00 грн. (розрахунок: 11445,00 грн. - 1445,00 грн.). В іншій частині доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 дублюють доводи відзиву відповідача проти позову позивача у цій справі (а.с. 29-49), яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд. Ці доводи є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі в частині рішення, яка є предметом апеляційного оскарження, а лише відображають позицію відповідача у цій справі, викладену в його відзиві, яку він вважає такою, що є єдино вірною та єдино можливою. ОСОБА_1 , як батько, в силу вимог закону має утримувати, у тому числі шляхом сплати додаткових витрат, саме свою єдину неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (належні допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні, оскільки інший син сторін у цій справі - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є вже повнолітнім, що визнається сторонами у цій справі - ст. 82 ч. 1 ЦПК України). Докази того, що ОСОБА_1 на час розгляду цієї справи судом першої інстанції утримував повнолітню дитину сторін - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у матеріалах цієї справи відсутні та стороною відповідача апеляційному суду не надані. Дитину другої дружини ОСОБА_5 (свідоцтво про шлюб, копія а.с.32) відповідача від першого шлюбу - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (свідоцтво про народження, копія а.с. 33), має утримувати не відповідач у цій справі - ОСОБА_1 , а саме батько цієї дитини - ОСОБА_7 (а.с.33). Стороною відповідача ОСОБА_1 апеляційному суду не було надано доказів того, що батько дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5, - - ОСОБА_7 записаний у свідоцтві про народження дитини зі слів матері чи позбавлений відносно останньої батьківських прав, останню не утримує, або що ця дитина була усиновлена ОСОБА_1 і саме до нього перейшли обов`язки щодо утримання цієї дитини. Хоча, апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції у цій справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 . Так, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Не може бути доказом, передбаченим ст. 367 ч. 3 ЦПК України, для перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції від 10 грудня 2020 року у цій справі довідка від 13 січня 2021 року про доходи відповідача з 24 грудня 2020 року в мінімальному розмірі 5020,00 грн. (а.с.59), тобто видана вже після ухвалення вказаного рішення суду у цій справі та за період, який не входив в межі дослідження судом першої інстанції у цій справі. І, навпаки, доказами, передбаченими ст. 367 ч. ч. 2,3 ЦПК України, які можуть бути прийняті апеляційним судом до уваги у цій справі на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України з метою повного та всебічного апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції у цій справі в частині, яка є предметом апеляційного перегляду, в межах доводів апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 , є додані до його апеляційної скарги документи, а саме: - свідоцтво про народження відповідача (копія а.с.63), де його батьками зазначені ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ; - свідоцтво про народження ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (копія а.с.63), де його батьками також зазначені ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - посвідчення пенсіонера з ІНФОРМАЦІЯ_4 за віком ОСОБА_9 (копія а.с. 60); - довідка МСЕК про першу групу інвалідності з 27.12.2017 року безстроково ОСОБА_10 (копія а.с. 62). Проте, останніми не спростовуються правильні висновки суду першої інстанції у цій справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача Ѕ частини додаткових витрат на неповнолітнього сина у розмірі 10000,00 грн. Оскільки, відповідач, як батько неповнолітньої дитини на час розгляду цієї справи судом першої інстанції, який не є особою з інвалідністю та, відповідно, має можливість працювати та отримувати дохід (належні, допустимі докази протилежного у м матеріалах цієї справи відсутні), зобов`язаний разово понести Ѕ частину додаткових витрат позивача на свого єдиного неповнолітнього сина (належні допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні) під час до досягнення ним повноліття у вигляді плати: - за ІІ семестр 1 курсу навчання останнього у Київському університеті культури сумі 7750,00 грн. зі строком оплати до 15.11.2020 року згідно із п. 4.1 договору (а.с. 18, розрахунок: 15500,00 грн./2 особи а.с. 19-20), - та за проживання дитини в гуртожитку в період навчання протягом першого навчального року 2020-2021, враховуючи, що договір на проживання у гуртожитку (від 01.09.2020 року а.с. 20) менше, ніж на рік не укладається, а плата має вноситись за гуртожиток авансово за навчальний рік (п.2 договору), якщо не має дозволу адміністрації університету на інше, тобто у розмірі 2250,00 грн. (розрахунок: 450,00 грн. - плати за 1 місяць з 12.09.2020 року по 12.10.2020 року (а.с.22) * 10 навчальних місяців проживання, не враховуючи літніх канікул = 4500,00 грн./2 особи). Так як за змістом ст. 6 ч. 1 Сімейного кодексу України (надалі - СК України) правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитини до досягнення нею повноліття. В силу вимог ст. 141 СК України мати, батько мають рівні …обов`язки щодо дитини…Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини … не звільняє від обов`язків щодо дитини. При цьому, повнолітнього брата відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3, який є особою з інвалідністю І групи безстроково, та має отримувати відповідну пенсію (допомогу) від держави, в силу вимог закону, в разі необхідності, мають утримувати інші, ніж відповідач у цій справі, особи, а саме: батьки чи інші родичі першої черги (дружина, діти) останнього. Також, відповідачем ОСОБА_1 у цій справі взагалі не додано належних, допустимих доказів того, що його мати чи брат перебувають на його утриманні (рішення суду про встановлення факту утримання тощо). При цьому встановлено, що позивачем саме фактичне понесення вказаних обов`язкових додаткових витрат на неповнолітню дитину дійсно документально підтверджені лише частково (квитанція на суму 450,00 грн. плати за проживання дитини за І місяць у гуртожитку (а.с.20-22) та рахунок-фактура університету про необхідність оплати у строк до 15.11.2020 року плати за навчання за ІІ семестр І курсу навчання у Київському університеті культури на суму 15500,00 грн. а.с.19). Проте, в силу вимог ст. 185 ч. 2 абз. 2СК України додаткові витрати на дитину можуть фінансуватись наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово… Однак, у подальшому питання витрат ОСОБА_2 на сина у зв`язку із навчанням останнього може вирішувати лише окремо від цієї справи і лише в порядку глави 16 СК України (обов`язок батьків утримувати повнолітнього сина (аліменти на повнолітнього сина), який продовжує навчання). Сплата відповідачем на користь позивача аліментів у будь - якому розмірі на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення ним повноліття на виконання рішення суду в іншій справі ЄУН 336/1777/19, не може підставою для відмови у задоволенні позовних вимог позивача до відповідача у цій справі про стягнення з останнього додаткових витрат на цю неповнолітню дитину у вищезазначеному визначеному апеляційним судом остаточно розмірі. При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 лише частково ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи. За таких обставин, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 грудня 2020 року у цій справі в частині, яка є предметом апеляційного скарження, змінити, зменшивши розмір додаткових витрат, що підлягають стягненню зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у цій справі до «10000,00 грн.»; в іншій частині, яка є предметом апеляційного оскарження, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін. Судовий збір у сумі 840,80 грн., стягнутий судом першої інстанції з відповідача на користь держави у цій справі рішенням в частині, яка є у тому числі є предметом апеляційного перегляду, є мінімальним, а тому не може бути зменшений апеляційним судом в разі задоволення апеляційної скарги відповідача у цій справі лише частково при вищевикладених обставинах. В іншій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалось і апеляційним судом не переглядалось. Крім того, в силу вимог ст. 141 ч. ч.1, 13 ЦПК України в разі задоволення апеляційної скарги відповідача лише частково при вищевикладених обставинах, останній не має права на компенсацію у цій справі судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 1261,20 грн. (а.с. 56, розрахунок: 150% від судового збору у суді першої інстанції 840,80 грн.), який у свою чергу також є мінімальним. Керуючись ст. ст. 7, 12, 141, 367-369, 371-372, 374-376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 грудня 2020 року у цій справі в частині, яка є предметом апеляційного скарження, змінити, зменшивши розмір додаткових витрат, що підлягають стягненню зі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у цій справі до «10000,00 грн.». В іншій частині, яка є предметом апеляційного оскарження, рішення суду першої інстанції залишити без змін. В іншій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалось і апеляційним судом не переглядалось. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повний текст постанови апеляційним судом у цій справі складений 07.04.2021 року. Головуючий суддяСуддяСуддя Гончар М.С. Маловічко С.В.Подліянова Г.С.