Постанова 4807 № 323/437/21

Дата документу 10.11.2021 Справа № 323/437/21 Запорізький Апеляційний суд ЄУН 323/437/21Головуючий у 1-й інстанції Смокович М.В. Повний текст рішення складено 19.07.2021 року. Пр. № 22-ц/807/3442/21Суддя-доповідач Гончар М.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 листопада 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С. суддів Маловічко С.В., Подліянової Г.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 13 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню дитину ВСТАНОВИВ: У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищезазначеним позовом (а.с. 1), в якому просив стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання повнолітнього сина, що продовжує навчатись, у розмірі 50% його доходу щомісячно до закінчення навчання, але не більше ніж до 23 років, починаючи від дня пред`явлення позову. В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що він народився від шлюбу своїх батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 05.04.2005 року батьки розірвали шлюб. На даний час він навчається у Комунальному закладі «Запорізький фаховий музичний коледж ім. П.І.Майбороди» Запорізької обласної ради на денній формі навчання. На даний момент він проживає з матір`ю і меншим братом. ІНФОРМАЦІЯ_1 йому виповнилося 18 років. До 18 років батько виплачував аліменти, а зараз на його утримання ніякої допомоги не надає. Для навчання і підтримання нормальної життєдіяльності йому бракує коштів. В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Смоковича М.В. (а.с. 7). Ухвалою судді суду першої інстанції (а.с. 10) відкрито провадження у цій справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 13 липня 2021 року (а.с. 43-45) в задоволенні позову ОСОБА_1 у цій справі відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі (а.с. 51-56) просив рішення суду першої інстанції у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. (а.с. 62). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 у цій справі відкрито 03 (а.с. 63), справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ст. 369 ч. 1 ЦПК України (а.с. 64). Відповідач ОСОБА_3 не скористався своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом. Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом. За змістом ст. 7 ч. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Проте, має місце відповідне навантаження судді доповідача та колегії суддів (в Запорізькому апеляційному суді працює фактично 15 суддів). Крім того, суддя-доповідач перебувала у додатковій відпустці (а.с. 70). Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 у цій справі підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу. Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі у цій справі, керувався ст. ст.4, 10-12, 141, 206, 247, 259, 265, 268, 272- 274, 352, 354, 355 ЦПК України, ст.ст.191,199 СК України та виходив із необґрунтованості та недоведеності позовних вимог позивача у цій справі. Апеляційний суд погоджується із такими висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалено із додержанням вимог закону, є правильним та законним. Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду. Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає. Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (свідоцтво про народження, копія а.с. 3). Відповідно до довідок КЗ «Запорізький фаховий музичний коледж ім. П.І.Майбороди» ЗОР № 21-06 від 28.01.2021 року та № 21-47 від 19.05.2021 року, ОСОБА_1 є студентом 3-го курсу КЗ «Запорізький фаховий музичний коледж ім. П.І.Майбороди» ЗОР, денного відділення. Строк навчання з 01.09.2018 по 30.06.2022 року (а.с. 2, 21). За змістом довідки Малотокмачанської сільської ради Оріхівського (Пологівського) району Запорізької області про реєстрацію місця проживання особи № 438/01-09-01 від 19.03.2018 року ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 5). Відповідно до довідки виконавчого комітету Малотокмачанської сільської ради Оріхівського (Пологівського) району Запорізької області від 02.02.2021 року № 143 02-09-02 ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , але мешкає без реєстрації місця проживання у м. Запоріжжя разом зі своєю матір`ю ОСОБА_4 (а.с. 6). У зв`язку з продовженням навчання, ОСОБА_1 потребує матеріальної допомоги від відповідача. Відповідач у добровільному порядку матеріальну допомогу на утримання сина, який продовжує навчання на даний момент не надає (жодних доказів протилежного суду першої інстанції надано не було). Офіційний дохід у позивача ОСОБА_1 за період з 01.01.2020 року по 31.03.2021 року відсутній, що підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб платників податків ДФС України про суми виплачених доходів № 1107 від 09.06.2021 року, довідкою про доходи ОСОБА_1 , яка надана КЗ «Запорізький фаховий музичний коледж ім. П.І.Майбороди» ЗОР (а.с. 22, 35). Офіційний дохід матері позивача ОСОБА_4 за 2020 рік склав 136578,00 грн., з якого нараховано та сплачено податку 24584,20 грн., за перший квартал 2021 року склав 29137,73 грн., з якого нараховано та сплачено податку 5244,78 грн., що підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб платників податків ДПС України про суми виплачених доходів № 1108 від 10.06.2021 року (а.с. 36). Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків ДФС України про суми виплачених доходів № 1049 від 27.05.2021 року офіційний дохід відповідача ОСОБА_3 за 2020 рік склав 2235,00 грн., тоді як за перший квартал 2021 року відомості про доходи останнього відсутні (а.с. 31, 33). Відповідно до ч. 1 ст. 191, 201 СК України аліменти на сина, дочку, які продовжують навчання, присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. У відповідності до ч. 1 ст. 199 СК України, якщо повнолітня дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати її до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Згідно ч. 2 ст. 199 СК України право на утримання припиняється у разі припинення навчання. З урахуванням викладених обставин, офіційного доходу відповідача (а.с. 31-32), суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач не має змоги надавати матеріальну допомогу на утримання свого повнолітнього сина. Крім цього, при прийнятті рішення судом першої інстанції враховано те, що позивачем жодних належних та допустимих доказів наявності у відповідача іншого, окрім офіційного, доходу не надано. Доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 дублюють доводи позову позивача у цій справі, яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд. Ці доводи не спростовують фактичних обставин цієї справи, правильно встановлених судом першої інстанції у цій справі, є безпідставними, не ґрунтуються на цивільному процесуальному законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, а ґрунтуються на припущеннях, що суперечить вимогам ст. 81 ч. 6 ЦПК України. Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України. За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)». Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Підстави для звільнення від доказування позивача ОСОБА_1 , передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні. Оскільки, у матеріалах цієї справи відсутня будь-яка усна чи письмова заява відповідача, як батька, про визнання позову позивача (сина) у цій справі повністю чи частково. При цьому, позивач ОСОБА_1 та його представник не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування позову позивача у цій справі та зокрема, що відповідач ОСОБА_3 , як батько, має взагалі будь-який заробіток (дохід) та у тому числі такий, що може надавати матеріальну допомогу, якої потребує позивач, як повнолітній син у зв`язку із навчанням. Оскільки, в силу вимог ст. 6 ч. 1 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Безумовний обов`язок відповідача, як батька, утримувати свою дитину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в силу вимог ст. 180 СК України закінчився 19.02.2021 року, коли син (позивач) став повнолітнім, після цього, - лише за умови, що батько може надавати матеріальну допомогу, якої потребує повнолітній суд у зв`язку із його навчанням. Апеляційний суд на виконання вимог ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 . Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Проте докази, передбачені ст. 367 ч. 3 ЦПК України у цій справі відсутні, і зокрема стороною позивача апеляційному суду не надані. Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов`язковою підставою для скасування або зміни рішення. В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення. Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті. При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України. Встановлено, що хоча суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні й посилався на ст. 141 ЦПК України, проте, фактично не вирішував питання про розподіл понесених судових витрат між сторонами, пов`язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції, а тому останнє також в апеляційному порядку не переглядалось. Однак, воно може бути вирішено судом першої інстанції у подальшому за власною ініціативою або за заявою учасників цієї справи в порядку, передбаченому ст. 270 ЦПК України. За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції, у цій справі або ж його зміни. Також, в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови позивачу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 у задоволенні його вищезазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі, останній не має права на компенсацію за рахунок відповідача ОСОБА_3 будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом. Окрім цього, встановлено позивач ОСОБА_1 в силу вимог закону був звільнений від сплати судового збору при подачі вищезазначеної апеляційної скарги до апеляційного суду у цій справі. Разом із цим, апеляційний суд вважає за доцільне роз`яснити учасникам цієї справи, що ОСОБА_1 не позбавлений права у подальшому у позасудовому чи судовому порядку окремо від цієї справи вирішувати питання отримання матеріальної допомоги від батька у зв`язку із навчанням в разі відпадіння обставин, які стали підставою для відмови у задоволенні його позову у цій справі. Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 13 липня 2021 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повний текст постанови апеляційним судом у цій справі складений 10.11.2021 року. Головуючий суддяСуддяСуддя Гончар М.С. Маловічко С.В.Подліянова Г.С.