Постанова 4813 № 509/4182/17

Номер провадження: 22-ц/813/5486/21 Номер справи місцевого суду: 509/4182/17 Головуючий у першій інстанції Бочаров А. І. Доповідач Ващенко Л. Г. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18.03.2021 року м. Одеса Колегія суддів Одеського апеляційного суду у складі: головуючої судді Ващенко Л.Г. суддів Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С., за участі секретаря Чепрас А.І. розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 26 жовтня 2018 року (одноособово суддя Бочаров А.І.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Дослідне господарство «Таїровське» Національного Наукового Центру «Інститут Виноградарства і Виноробства імені В.Є. Таїрова», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, ІІ. ОПИСОВА ЧАСТИНА (короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції) 26.10.2017 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до державного підприємства «Дослідне господарство «Таїровське» Національного Наукового Центру «Інститут Виноградарства і Виноробства імені В.Є. Таїрова» (далі-ДП «Таїровське»), третя особа: ОСОБА_2 , про відшкодування збитків і моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі- ДТП). Позов обґрунтовано наступним. 26.05.2017 року на 13 км автошляху Одеса Чорноморськ водій ОСОБА_2 , який перебував з ДП «Таїровське» у трудових відносинах, керуючи трактором МТЗ-80, реєстраційний № НОМЕР_1 , при виїзді з ґрунтової дороги на автомобільну дорогу М-27, не надав перевагу у русі автомобілю Тойота № НОМЕР_2 під керуванням позивача, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем, автомобіль позивача зазнав значих ушкоджень. 26.05.2017 року відносно водія ОСОБА_2 складений протокол про адміністративне правопорушення серії БР № 6341 від 26.05.2017 року за ст. 124 КУпАП. Постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 07.09.2017 року адміністративну справу відносно ОСОБА_2 закрито у зв`язку із закінченням терміну накладення адміністративного стягнення. Посилаючись на те, що внаслідок ДТП спричинені матеріальні збитки, позивач просив стягнути з ДП «Таїровське» на його користь 409 255,80 гривень збитків, 2 000 гривень на відшкодування витрат за проведення автотоварознавчого дослідження і 50 000 гривень на відшкодування моральної шкоди. Представник позивача у судовому засіданні 26.10.2018 року позовні вимоги підтримав, просив про їх задоволення у повному обсязі, представник відповідача проти позовних вимог заперечував і просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Третя особа ОСОБА_2 не приймав участі у судовому засіданні 26.10.2019 року, у попередніх судових засіданнях проти задоволення позову заперечував. Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 26.10.2018 року у задоволенні позову відмовлено. (короткий зміст вимог апеляційної скарги) Позивач ОСОБА_1 не погодився із рішенням суду від 26.10.2018 року і подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на незаконність рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права. (узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу) Апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 зазначає: Відповідач стверджував, що водій ОСОБА_2 під час скоєння ДТП заподіяв позивачу шкоду не під час виконання трудових обов`язків. В якості доказів про зміну тривалості робочого часу відповідач посилався на наказ № 13-Г від 28.03.2017 року, який є неналежним та недопустимим доказом, оскільки згідно ст. 32 ЦПК України, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою; про зміну істотних умов праці, у тому числі, режиму роботи, працівник повинен був повідомлений не пізніше ніж за два місяці; відповідачем не надано суду інформації щодо повідомлення працівників про зміну робочого графіку; всупереч вимогам чинного законодавства, зміна режиму роботи в державному підприємстві відбулася не за два місяці; графіки зміни режиму робочого часу мають затверджуватися власником або уповноваженим органом разом з виборним органом первинної профспілкової організації і проводитися до працівників не пізніше ніж за один місяць до введення їх в дію; інформації щодо погодження зміни графіку роботи з первинним профспілковим органом суду не надано. Відповідач зазначав, що ОСОБА_2 нібито самовільно заволодів трактором з метою його використання в особистих потребах, однак, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ДТП сталося 26.05.2017 року о 16 годині 20 хвилин, тобто у робочій час і це свідчить, що ОСОБА_2 використовував транспортний засіб під час виконання своїх службових обов`язків. ОСОБА_2 визнав свою провину і не заперечував стан сп`яніння, отже правомірність дій ОСОБА_2 щодо заволодіння трактором не доведена, а тому обов`язок відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, лежить на власникові трактора. ДТП сталася безпосередньо на робочому місці, на трасі, з виїздом з поля, яке обробляється ДП «Таїровське». Відповідно до доданої до протоколу про адміністративне правопорушення від 26.05.2017 року схеми, ДТП сталася з трактором, який рухався разом із сіялкою, що викликає сумніви щодо стверджень відповідача, що трактор використовувався ОСОБА_2 в особистих цілях. Використання трактора із плугом, як транспортного засобу для власних потреб викликає значних сумнівів. Трудові відносини між ДП «Таїровське» та ОСОБА_2 припинені 05.07.2017 року, однак останній продовжує використовувати державну квартиру, яку йому надано як працівнику підприємства. ДП «Таїровське» є власником трактора МТЗ 80 д/ НОМЕР_3 , який є джерелом підвищеної небезпеки, тому саме підприємство повинно забезпечити його належне зберігання. Відповідно до ст. 1191 ч. 1 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом, тому відповідач ДП «Таїровське» має право зворотної вимоги (регресу) до ОСОБА_2 у розмірі виплаченого відшкодування. (узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи) Представник ДП «Таїровське» у відзиві на скаргу зазначає. Відповідно до наказу № 13-Г від 28.03.2017 року, ДП «Таїровське», у зв`язку із початком масових механізованих весняно-польових робіт і виробничої необхідності у період з 01.04.2017 року по 30.06.2017 року, встановлено робочий час для трактористів тракторної бригади з 07:00 до 15:00 години, обідня перерва з 11:00 до 12:00 години. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 26.05.2017 року, складеного стосовно ОСОБА_2 , ДТП сталася о 16 годині 20 хвилин, тобто після робочого часу. Це підтверджується пояснювальною запискою ОСОБА_2 від 29.05.2017 року, де він зазначив, що 26.05.2017 року після 15:00 самовільно взяв трактор для особистих потреб. Матеріальна і моральна шкода, заподіяна ОСОБА_2 самовільним використанням в особистих цілях технічним засобом, що належить ДП «Таїровське», підлягає стягненню із ОСОБА_2 на підставі п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» від 29.12.1992 року. У відповіді на відзив ДП «Таїровське» позивач ОСОБА_1 зазначив. Наказ № 13-Г від 28.03.2017 року про зміну робочого часу, на який посилається відповідач, є неналежним доказом, оскільки відповідно до ст. 32 КЗпП України, про зміну істотних умов праці, у тому числі режиму роботи, працівник повинен повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Доказів про повідомлення ОСОБА_2 про зміну робочого часу, відповідач не надав. Графіки змінності мають затверджуватися власником або уповноваженим ним органом разом з виборним органом первинної профспілкової організації і доводитися до працівників не пізніше за один місяця до введення їх в дію. Інформацію щодо погодження графіку роботи з первинним профспілковим органом суду не надано. ІІІ.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА (встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини) Судом першої інстанції встановлені і сторонами неоспорені такі обставини. 26.05.2017 року складений протокол про адміністративне правопорушення серії БР № 022315, зі змісту якого вбачається, що 26.05.2017 року о 16 годині 20 хвилин на 13 км автошляху М-27 Одеса-Чорноморськ водій ОСОБА_2 , керуючи трактором МТЗ-80, реєстраційний № НОМЕР_1 , при виїзді з ґрунтової дороги на автомобільну дорогу М-27 не надав перевагу у русі автомобілю Тойота № НОМЕР_2 під керуванням позивача ОСОБА_1 , внаслідок чого допустив зіткнення, чим порушив п. 10.2 Правил дорожнього руху (далі-Правила), за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП. Крім того, 06 05.2017 року складений протокол про адміністративне правопорушення серії БР №022314 про те, що водій ОСОБА_2 26.05.2017 року о 16 годині 20 хвилин керував трактором МТЗ-80 реєстраційний № НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив ч.1 ст. 130 КУпАП (а.с. 17,18 т.1) Станом на 26.05.2017 року: трактор МТЗ-80 реєстраційний № НОМЕР_1 належав на праві власності ДП «Таїровське», а ОСОБА_2 знаходився у трудових відносинах із ДП «Таїровське», в якому працював трактористом; автомобіль Тойота Land Cruisеr 150 № НОМЕР_2 2014 року випуску належав позивачу ОСОБА_1 (а.с.16,16 зворот, 23 т.1). Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження із визначення вартості матеріального збитку, розмір завданої шкоди власнику автомобіля Тойота Land Cruisеr 150 № НОМЕР_2 , пошкодженого при ДТП 26.05.2017 року визначається у розмірі 409 255 гривень, у тому числі втрата товарної вартості 45 962,50 гривень (а.с.24-29 т.1). Постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 07.09.2017 року встановлено, що у діях ОСОБА_2 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, однак адміністративну справу стосовно ОСОБА_2 за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, закрито у зв`язку із закінченням терміну накладення адміністративного стягнення (а.с.21 т.1). 26.10.2017 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до ДП «Таїровське» про відшкодування майнової і моральної шкоди з підстав того, що відповідач є власником джерела підвищеної небезпеки, а водій ОСОБА_3 , під час скоєння ДТП, перебував у трудових відносинах із відповідачем ДП «Таїровське» (а.с.2-14 т.1). Відповідач ДП «Таїровське» позов не визнав, 13.12.2017 року подав заперечення в яких зазначив, що ДТП сталося у позаробочий час тракториста ОСОБА_2 , останній заволодів трактором неправомірно, тобто позивачу заподіяно шкоду ОСОБА_2 не під час виконання останнім своїх службових обов`язків (а.с.81,82 т.1). На підтвердження заперечень до позову ДП «Таїровське» надало: наказ №30 від 30.05.2017 року «Про притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності»; пояснення ОСОБА_4 та ОСОБА_2 від 29.05.2017 року; копію наказу №13-Г від 28.03.2017 року «Про зміну робочого часу для трактористів» у період з 01.04.2017 року по 30.06.2017 року (а.с.75-78,168-171 т.1). За повідомленням Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області від 12.04.2018 року №48/М-260, керівництво ДП «Таїровське» 26.05.2017 року не зверталося до Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області із заявою про заволодіння трактором МТЗ-80 № НОМЕР_1 (а.с.132,228 т.1). Судом першої інстанції в якості свідків допитані ОСОБА_2 і ОСОБА_4 (а.с.177,178,191-193 т.1). Судом апеляційної інстанції встановлені нові обставини і досліджені нові докази. На звернення ОСОБА_1 , 23.11.2017 року Головне управління держпраці в Одеській області повідомило, що в ході інспекційного відвідування з`ясовано, що факт перебування ОСОБА_2 у трудових відносинах із підприємством станом на 26.05.2017 року підтверджується даними первинного кадрового обліку підприємства, трудові відносини ОСОБА_2 із підприємством припинені 05.07.2017 року (а.с.225 т.1). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05.03.2020 року задоволено клопотання позивача про витребування: з Овідіопольскої районної державної адміністрації Одеської області належним чином завіреної копії колективного договору ДП «Таїровське», чинного станом на 26.05.2017 року: з ДП «Таїровське» подорожного листа ОСОБА_2 від 26.05.2017 року; табелю обліку робочого часу за травень 2017 року; правил трудового розпорядку; журналу реєстрації наказів за період з березня по травень 2017 року (а.с.144-146 т.2). 17.04.2020 року, Овідіопольска районна державна адміністрація Одеської області, на виконання ухвали Одеського апеляційного суду від 05.03.2020 року, надала належним чином завірену копію колективного договору, чинного станом на 26.05.2017 року (а.с. 1 т.3). Згідно колективного договору ДП «Таїровське» на 2015-2017 роки між ДП «Таїровське» і профспілкою працівників агропромислового комплексу, ухваленого на зборах трудового колективу, який був чинний станом на 26.05.2017 року (час скоєння ДТП), сторони договору визнали, що початок роботи з 8-00 годин, закінчення у 16 годин, обідня перерва з 12-00 до 13-00 години, а в суботу з 8-00 до 13-00 без обіду. Сторони дійшли згоди про переведення трактористів в грудні-лютому на п`яти денну робочу неділю (35-годинний тиждень тривалістю робочого часу з 8 до 16 години, п. 5.4 договору, а.с.1-39, а.с.11 т.3). Станом на 18.03.2021 року відповідач ДП «Таїровське» ухвалу суду від 05.03.2020 року про надання суду: подорожного листа ОСОБА_2 від 26.05.2017 року; табеля обліку робочого часу за травень 2017 року; правил трудового розпорядку; журналу реєстрації наказів за період з березня по травень 2017 року, не виконав і вказані письмові докази суду не надав. Між сторонами виникли правовідносини з відшкодування шкоди, які регулюються нормами ЦК України. (доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції) Суд першої інстанції, відмовляючи у позові виходив з того, що позивач не довів того, що шкоду спричинено працівником підприємства під час виконання ним своїх трудових обов`язків (а.с. 200-202 т.1). Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Між сторонами виник спір з приводу відшкодування майнової та моральної шкоди у деліктних правовідносинах. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ст. ст. 1166 ч.1, 1167 ч.1 ЦК України). З матеріалів справи вбачається, що 26.05.2017 року, о 16 годині 20 хвилин на 13 км автошляху М-27 Одеса-Чорноморськ водій ОСОБА_2 , керуючи трактором МТЗ-80 реєстраційний № НОМЕР_1 , власником якого є відповідач ДП «Таїровське», при виїзді з ґрунтової дороги на автомобільну дорогу М-27, у порушення п. 10.2 Правил, не надав перевагу у русі автомобілю Тойота № НОМЕР_2 під керуванням позивача ОСОБА_1 і допустив зіткнення з автомобілем позивача, який зазнав механічних пошкоджень. Збитки позивача внаслідок пошкоджень автомобіля Тойота № НОМЕР_2 становлять 409 255 гривень, у тому числі втрата товарної вартості автомобіля складає 45 962,50 гривень. Матеріали справи не містять доказів того, що позивач і відповідач, як власники наземних транспортних засобів, застрахували свою цивільно-правову відповідальність. Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов`язана відшкодувати її на загальних підставах. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення (ст. 1887 ч.ч.1-4 ЦК України). ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах із ДП «Таїровське», в якому працював трактористом тракторної бригади (зокрема станом на 26.05.2017 року), трудові відносини ОСОБА_2 із підприємством припинені 05.07.2017 року, що вбачається з листа Головного управління держпраці в Одеській області від 23.11.2017 року і наказу від 30.05.2017 року про притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності (а.с. 225, 227 т.1). Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків (ст. 1172 ч.1 ЦК України). Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження із визначення вартості матеріального збитку, розмір завданої шкоди власнику автомобіля Тойота Land Cruisеr 150 № НОМЕР_2 , пошкодженого при ДТП 26.05.2017 року визначається у розмірі 409 255 гривень, у тому числі втрата товарної вартості 45 962,50 гривень. Розмір збитків позивача, відповідач не спростував. Зважаючи на те, що 26.05.2017 року, ОСОБА_2 , який знаходився у трудових відносинах із ДП «Таїровське» як тракторист тракторної бригади, керував трактором МТЗ-80, реєстраційний № НОМЕР_1 , власником якого є відповідач ДП «Таїровське», у порушення п. 10.2 Правил, скоїв ДТП, внаслідок якого автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень і вартість відновлювальних робіт автомобіля 2014 року випуску становить 409 255 гривень, у тому числі втрата товарної вартості автомобіля складає 45 962,50 гривень, позовні вимоги позивача до ДП «Таїровське» про відшкодування майнової шкоди є обґрунтованими та доведеними й підлягають задоволенню судом апеляційної інстанції. Заперечення відповідача проти позову із посиланням на те, що ДТП сталося у позаробочий час тракториста ОСОБА_2 , останній заволодів трактором неправомірно, тобто позивачу заподіяно шкоду ОСОБА_2 не під час виконання останнім своїх службових обов`язків, - не заслуговують на увагу. З матеріалів справи вбачається, що станом на 26.05.2017 року (день тижня п`ятниця), ОСОБА_2 працював у ДП «Таїровське» трактористом тракторної бригади. Згідно колективного договору ДП «Таїровське» на 2015-2017 роки між ДП «Таїровське» і профспілкою працівників агропромислового комплексу, ухваленого на зборах трудового колективу, який був чинний станом на 26.05.2017 року (час скоєння ДТП), сторони договору визнали, що початок роботи з 8-00 годин, закінчення у 16 годин, обідня перерва з 12-00 до 13-00 години, а в суботу з 8-00 до 13-00 без обіду. 26.05.2017 року (п`ятниця) о 16 годині 20 хвилин на 13 км автошляху М-27 Одеса-Чорноморськ, водій ОСОБА_2 , керуючи трактором МТЗ-80 реєстраційний № НОМЕР_1 , власником якого є відповідач ДП «Таїровське», при виїзді з ґрунтової дороги на автомобільну дорогу М-27, у порушення п. 10.2 Правил, не надав перевагу у русі автомобілю Тойота № НОМЕР_2 під керуванням позивача ОСОБА_1 і допустив зіткнення з автомобілем позивача. Оскільки станом на час скоєння ДТП (26.05.2017 року) ОСОБА_2 працював в ДП «Таїровське» трактористом тракторної бригади, о 16 годині 20 хвилин (початок роботи з 8-00 години і закінчення роботи о 16 годині), керуючи трактором МТЗ-80 № НОМЕР_1 , власником якого є відповідач, на 13 км автошляху М-27 Одеса-Чорноморськ виїжджав з ґрунтової дороги на автомобільну дорогу М-27 де скоїв ДТП, колегія суддів дійшла висновку, що за вказаних обставин шкода позивачу завдана працівником ДП «Таїровське» під час виконання ОСОБА_2 своїх трудових (службових) обов`язків. Твердження відповідача, що наказом №13-Г від 28.03.2017 року «Про зміну робочого часу для трактористів» у період з 01.04.2017 року по 30.06.2017 року для трактористів був встановлений робочий час з 7:00 до 15:00, колегія суддів не бере до уваги. Наказ №13-Г від 28.03.2017 року «Про зміну робочого часу для трактористів» є неналежним і недопустимим доказом у справі. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 77 ч.ч.1,2 ЦПК України). Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 78 ч.2 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 81 ч.ч. 1, 5, 6 ЦПК України). У зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці (ст. 32 ч.3 КЗпП України). Відповідач, в обґрунтувань заперечень, не надав суду належних і допустимих доказів того, що ОСОБА_2 , як тракторист тракторної бригади, не пізніше ніж за 2 місяці, був повідомлений про зміну режиму роботи у період з 01.04.2017 року по 30.06.2017 року. Крім того, з наказу №13-Г від 28.03.2017 року «Про зміну робочого часу для трактористів» вбачається, що зміна режиму роботи трактористів, всупереч вимог ч.3 ст. 32 КЗпП України, відбулась не за 2 місяці до початку таких змін. Виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі, організації:укладає та контролює виконання колективного договору, звітує про його виконання на загальних зборах трудового колективу, звертається з вимогою до відповідних органів про притягнення до відповідальності посадових осіб за невиконання умов колективного договору; разом з власником або уповноваженим ним органом вирішує питання робочого часу і часу відпочинку, погоджує графіки змінності та надання відпусток, запровадження підсумованого обліку робочого часу, дає дозвіл на проведення надурочних робіт, робіт у вихідні дні тощо (ст. 247 ч.1 п.п.1,4 КЗпП України). Згідно колективного договору ДП «Таїровське» на 2015-2017 роки між ДП «Таїровське» і профспілкою працівників агропромислового комплексу, ухваленого на зборах трудового колективу, який був чинний станом на 26.05.2017 року (час скоєння ДТП), сторони договору визначили режим роботи підприємства (п. 5.4 договору). Разом з тим, відповідач, на підтвердження своїх доводів, не надав суду доказів того, що наказ №13-Г від 28.03.2017 року «Про зміну робочого часу для трактористів», у встановленому законом порядку, погоджений із первинною профспілковою організацією підприємства. Роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку (ст. 30 ч.2 Закону України «Про оплату праці»). Ухвалою суду від 05.03.2020 року задоволено клопотання позивача про витребування з ДП «Таїровське»: подорожного листа ОСОБА_2 від 26.05.2017 року; табеля обліку робочого часу за травень 2017 року; правил трудового розпорядку; журналу реєстрації наказів за період з березня по травень 2017 року. Станом на 18.03.2021 року ДП «Таїровське» не виконало ухвалу суду від 05.03.2021 року й не надало належних та допустимих доказів, які стосуються доводів відповідача про зміну режиму робочого часу трактористів тракторної бригади станом на 26.05.2017 року. Доводи відповідача ДП «Таїровське», що 26.05.2021 року ОСОБА_2 заволодів трактором неправомірно, також не підтверджені належними і допустимими доказами. Так, незаконне заволодіння транспортним засобом - карається штрафом від однієї тисячі до однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від трьох до п`яти років, або позбавленням волі на той самий строк (ст. 289 ч.1 КК України). Під незаконним заволодінням транспортним засобом у цій статті слід розуміти вчинене умисно, з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі. Слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ст. 214 ч.ч.1,2 КПК України). За повідомленням Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області від 12.04.2018 року №48/М-260, керівництво ДП «Таїровське» 26.05.2017 року не зверталося до Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області із заявою про заволодіння трактором МТЗ-80 № НОМЕР_1 . Посилання відповідача на письмові пояснення ОСОБА_4 і ОСОБА_5 від 29.05.2017 року, які також допитувались судом в якості свідків, на увагу не заслуговують, оскільки їхні пояснення (письмові і в якості свідків), за відсутності повідомлення до органів поліції про вчинення кримінального правопорушення за ч.1 ст. 289 КК України, є недопустимими доказами по справі. Позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню частково з таких підстав. За моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов`язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу (статті 130, 132-134 КЗпП України), якщо спеціальною нормою закону не встановлено іншого (п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про практику в справах про відшкодування маральної (немайнової) шкоди»). Отже, суди врахували вимоги вказаних норм права й обставини справи та дійшли правильного висновку, що шкода, завдана працівником під час виконання трудових обов`язків, має бути відшкодована юридичною особою, з якою заподіювач перебував у трудових відносинах, тому обґрунтовано відмовили у задоволенні позову про стягнення моральної шкоди з ОСОБА_5 (постанова Верховного Суду від 18.04.2018 року по справі № 542/684/16-ц). Моральна шкода це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, у тому числі, в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Підставою цивільно-правової відповідальності є скоєння цивільного правопорушення. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від: характеру правопорушення; глибини фізичних та духовних страждань; погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, з урахуванням інших обставин, які мають суттєве значення (ч. 3 ст. 23 ЦК України). Крім того, суд має враховувати: стан здоров`я потерпілого; тяжкість вимушених змін у його життєвих та виробничих обставинах; ступінь зниження престижу, ділової репутації; час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо (п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про практику в справах про відшкодування маральної (немайнової) шкоди»). Сталою судовою практикою визначено, що, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (постанова ВС суду від 25.08.2020 року по справі №372/3192/18). Визначаючи розмір моральної шкоди колегія суддів бере до уваги наступне. Внаслідок протиправних дій працівника відповідача позивач зазнав душевних страждань. Так, у зв`язку із пошкодженням майна, зважаючи на конкретні обставини справи, а саме, тяжкість вимушених змін у життєвих обставинах ( ОСОБА_1 є мешканцем Дніпропетровської області, тоді як пошкодження майна сталося далеко від його домівки /в Одеській області/), позивач був вимушений невідкладно вирішувати свої побутові питання, питання евакуації автомобіля та його подальшого ремонту тощо. Для відновлення попереднього стану автомобіля, зважаючи на пошкодження автомобіля і матеріальні затрати для його відновлення, позивачу необхідні значний час, зусилля та кошти. Виходячи із засад розумності та справедливості, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач повинен відшкодувати позивачу моральну шкоду у розмірі 25 000 гривень. (мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу) Доводи позивача у скарзі, що: вякості доказів про зміну тривалості робочого часу відповідач посилався на наказ № 13-Г від 28.03.2017 року, який є неналежним та недопустимим доказом; відповідач не довів, що ОСОБА_2 нібито самовільно заволодів трактором з метою його використання в особистих потребах; правомірність дій ОСОБА_2 щодо заволодіння трактором не доведена, а тому обов`язок відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП лежить на власникові трактора; ДТП сталася безпосередньо на робочому місці, на трасі, з виїздом з поля, яке обробляється ДП «Таїровське», ДТП сталася з трактором, який рухався разом із сіялкою; ДП «Таїровське» є власником трактора МТЗ 80 д/н НОМЕР_1 , який є джерелом підвищеної небезпеки, тому саме підприємство повинно забезпечити його належне зберігання, - прийняті до уваги і є підставою для скасування рішення суду з прийняттям нового судового рішення. Твердження представника відповідача у відзиві на скаргу, що: відповідно до наказу № 13-Г від 28.03.2017 року ДП «Таїровське», у зв`язку із початком масових механізованих весняно-польових робіт і виробничої необхідності, у період з 01.04.2017 року по 30.06.2017 року встановлено робочий час для трактористів тракторної бригади з 07:00 до 15:00 години, а згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 26.05.2017 року, складеного стосовно ОСОБА_2 , ДТП сталася о 16 годині 20 хвилин, тобто після робочого часу, що підтверджується пояснювальною запискою ОСОБА_2 від 29.05.2017 року, де він зазначив, що 26.05.2017 року після 15:00 самовільно взяв трактор для особистих потреб; матеріальна і моральна шкода, заподіяна ОСОБА_2 самовільним використанням в особистих цілях транспортним засобом, що належить ДП «Таїровське» підлягає стягненню із ОСОБА_2 , - до уваги не приймаються. Стверджуючи про зміну режиму роботи трактористів тракторної бригади станом на 26.05.2017 року, відповідач, всупереч ст. ст. 32, 247 КЗпП України, не надав суду належних та допустимих доказів того, що зміна режиму роботи на підприємстві, відповідно до вимог закону, дійсно відбулась. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05.03.2020 року задоволено клопотання позивача про витребування з ДП «Таїровське» подорожного листа ОСОБА_2 від 26.05.2017 року, табеля обліку робочого часу за травень 2017 року, правил трудового розпорядку і журналу реєстрації наказів за період з березня по травень 2017 року. Зазначені докази відповідач мав би надати суду на підтвердження своїх заперечень проти позову. Однак вказані докази відповідач суду не надав. Заволодіння транспортним засобом у незаконний спосіб передбачає кримінальну відповідальність. Під незаконнимзаволодінням транспортним засобом слід розуміти вчинене умисно, з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов`язана відшкодувати її на загальних підставах. У даному випадку йдеться про кримінальну і цивільну відповідальність особи, яка заволоділа транспортним засобом у незаконний спосіб. Відповідач ДП «Таїровське», як власник транспортного засобу, стверджуючи про протиправне заволодіння його майном (трактором), не вчинив необхідних дій для захисту свого права власності шляхом повідомлення органів поліції про вчинення злочину стосовно майна, які відповідач був зобов`язаний та мав можливість вчинити. За таких обставин, відповідач не може доводити вказані обставини в інший спосіб, зокрема із посиланням на пояснення зацікавлених осіб: головного інженера підприємства Салія В.Д. і тракториста ОСОБА_2 , з вини якого сталася ДТП. (чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду) Оскільки з вини відповідача позивач зазнав збитків і моральної шкоди, порушене право позивача підлягає захисту судом апеляційної інстанції шляхом часткового задоволення позову. (висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції) Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (ст. 376 ч.ч.1,2 ЦПК України). Приймаючи до уваги, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, суд порушив і неправильно застосував норми матеріального права ст. ст. 1166, 1167, 1172 ЦК України, а також норми процесуального права ст. ст. 76-78, 81 ЦПК України, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення. СУДОВІ ВИТРАТИ Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 141 ч.ч.1,2 ЦПК України). Судові витрати позивача у вигляді судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 5 312,57 гривень та за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 7 873,03 гривень, які документально підтверджені (а.с.1а т.1, а.с.14б т.1, а.с.221 т.1) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ст. 137 ч.ч.1,2 ЦПК України). 18.03.2021 року позивач надав суду апеляційної інстанції заяву про уточнення витрат на правову допомогу, в якій просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 100 000 гривень, згідно доданого до заяви акту від 18.03.2021 року про надання послуг за договором від 29.05.2017 року і квитанції про сплату коштів позивачем ОСОБА_1 адвокату Морозову В.Ю. Компенсація витрат на правничу допомогу у цивільних справах здійснюється виходячи із часу, протягом якого така допомога надавалась у судовому засіданні, під час вчинення окремої процесуальної дії чи ознайомлення з матеріалами справи в суді, при складанні процесуальних документів, наданні інших необхідних для представництва та захисту прав замовника послуг. Склад та розмір витрат на правничу допомогу входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (постанова Великої Палати Верховного суду від 27.06.2018 року по справі № 826/1216/16). До заяви про уточнення витрат на правову допомогу від 18.03.2019 року не надано належних та допустимих доказів оплати ОСОБА_1 адвокату Морозову В.Ю. гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, а саме: квитанцій до прибуткового касового ордера, платіжних доручень з відміткою банку або інших банківських документів, касових чеків тощо. Оскільки витрати позивача на правову допомогу документально не підтверджені, відсутні підстави для стягнення 100 000 гривень на правову допомогу. ІV. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА Керуючись ст. ст.367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.ч.1,2, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 26 жовтня 2018 року скасувати. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з державного підприємства «Дослідне господарство «Таїровське» Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова» (код ЄДРПОУ №13916781) на користь ОСОБА_1 (ІПН № НОМЕР_4 ) майнові збитки, завдані внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 409 255,80 гривень, моральну шкоду у розмірі 25 000 гривень і судові витрати у вигляді судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 5 312,57 гривень та за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 7 873,03 гривень. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови суду складено 02.04.2021 року. Судді Одеського апеляційного суду Л.Г. Ващенко Л.М. Вадовська Є.С. Сєвєрова