Постанова 4818 № 644/71/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А Іменем України 06 жовтня 2020 року м. Харків справа № 644/71/19 провадження № 22-ц/818/1301/20 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Кругової С.С., Пилипчук Н.П., за участю секретаря: Сізонової О.О. учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідачі ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий союз», Моторно (транспортне) страхове бюро України розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз», Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення матеріального і морального збитку за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 10 грудня 2019 року, постановлене під головуванням судді Бабенко Ю.П., в залі суду в місті Харкові (повний текст судового рішення складено 11 грудня 2019 року), - в с т а н о в и в: У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз», Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення матеріального і морального збитку. Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 10 грудня 2019 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вказує, що позовні вимоги заявлені до ОСОБА_2 , як винної особи у ДТП, та до Моторного (транспортного) страхового бюро України, оскільки ПрАТ «Європейський страховий союз» є банкрутом. При цьому розмір матеріального збитку на суму 169 038,95 грн. є доведеним, враховуючи те, що протягом двох років збільшуються ціни на автозапчастини та ремонт автомобілів. Крім того, позивач зазначає, що внаслідок ДТП, яке мало місце 31 січня 2018 року, він зазнав значних моральних страждань, сильно переживав, відчував нервовий стрес, тривалий час не може користуватися своїм автомобілем. Вважає, що наявні підстави для стягнення на його користь крім матеріальної шкоди, і моральну шкоду: з ОСОБА_2 - у розмірі 200 000 грн. та з Моторного (транспортного) страхового бюро України - у розмірі 200 000 грн. ОСОБА_2 надав відзив на апеляційну скаргу, просив рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 10 грудня 2019 року залишити без задоволення, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без змін. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що обов`язок виплати страхового відшкодування в сумі 49 373,73 грн. покладається саме на ПрАТ «Європейський страховий союз», оскільки автомобіль ВАЗ 2107 номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 , було застраховано ПрАТ «Європейський страховий союз»; вказана страхова компанія не перебуває в процесі провадження у справі про банкрутство, санації, не перебуває в процесі припинення. Разом з тим вимоги позивачем до ПрАТ «Європейський страховий союз» не пред`явлені. Підстав для стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь позивача матеріального збитку в розмірі 169 038,95 грн. також не вбачається. А моральна шкода позивачем не доведена. Проте такі висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Судом встановлено, що 31 січня 2018 року по вул. Роганська, 100-В в місті Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Geely CK, державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля ВАЗ 2107, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 (а.с.36-39 т.1). Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вказаній ДТП та накладено на нього адміністративне стягнення (а.с.40 т.1). Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 була застрахована ПрАТ «Європейський страховий союз» згідно полісу №АК 3293740. Строк дії полюса з 25.02.2017 року до 24.02.2018 року. Ліміт страхової відповідальності за шкоду заподіяну майну встановлено у розмірі 100 000 грн., франшиза 2000 грн. (а.с.41 т.1) Згідно звіту про оцінку колісного транспортного засобу №01/02/18 від 01 лютого 2018 року, проведеного оцінювачем ФОП ОСОБА_3 , вартість матеріального збитку, завдана внаслідок ДТП автомобілю Geely CK, державний номер НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_1 , становить 49 373,73 грн. (а.с.43 -52 т.1). 02 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся до МТСБУ з заявою, де зазначив, що МТСБУ виплатило йому в відшкодування шкоди 6000 грн. і прохав виплатити йому 43 373,73 грн. (а.с.67 т.1) 30 березня 2018 року МТСБУ надало ОСОБА_1 відповідь на його заяву, де зазначило, що йому була виплачена гранична сума, затверджена рішенням Президії МТСБУ від 22.03.2018 року, протокол №418/2018. При цьому доплата буде проводитись у випадку, якщо ПрАТ «Європейський страховий союз» буде визнано у встановленому порядку банкрутом та коштів і майна страховика не вистачить для задоволення вимог, що буде підтверджено господарським судом та ліквідаційним балансом страховика ( а.с.68 т.1). Позивачем наданий до суду рахунок від 27 травня 2019 року на оплату запчастин автомобіля Geely CK, державний номер НОМЕР_2 , на загальну суму 61 426 грн. (а.с.16-17 т.2) та рахунок-фактуру від 31 травня 2019 року за розбирання/збирання вказаного автомобіля на суму 95 400 грн. (а.с.20 т.2). Як на підставу уточнених позовних вимог (а.с.12-14 т.2), ОСОБА_1 посилався на те, що майнова шкода, завдана йому внаслідок ДТП, яка сталася 31 січня 2018 року, складає 169 038,95 грн., з яких: -61 426 грн. оплата запчастин на автомобіль; -95 400 грн. оплата за ремонт автомобілю; -2 000 грн. відвідування судових засідань; -9 000 грн. поїздка до міста Києва у виконавчу службу для подачі необхідних документів та виконання рішення суду; -800 грн. оплата вартості експертизи; -162,95 грн. поштові послуги; -100 грн. банківські послуги; -150 грн. канцелярські товари. При цьому майнову шкоду позивач просив стягнути на його користь з ОСОБА_2 або Моторного (транспортного) страхового бюро України. Також ОСОБА_1 просив суд стягнути на його користь моральну шкоду у загальному розмірі 400 000 грн., завдану внаслідок ДТП, а саме: з Моторного (транспортного) страхового бюро України 200 000 грн. та з ОСОБА_2 200 000 грн. Відповідно до ч.1 ст. 1166, ст. 1167 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Згідно ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України). Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом або договором передбачено такий обов`язок. Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон) обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Згідно зі ст.6 Закону страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. Матеріали справи свідчать про те, що цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 , який визнаний винним у ДТП, яка сталася 31 січня 2018 року, була застрахована ПрАТ «Європейський страховий союз» згідно полісу №АК 3293740. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України). Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Вимоги ст. 1194 ЦК України встановлюють обов`язок особи відшкодувати перевищення розміру спричиненої ним шкоди над розміром страхового відшкодування лише у разі належного та повного виконання страховою компанією своїх обов`язків. Збитки позивачки, завдані їй в результаті ДТП, яка мала місце 21 липня 2018 року, знаходяться в межах страхового ліміту. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. Сторони не заперечують, що членство ПрАТ «Європейський страховий союз» в Моторному (транспортному) страховому бюро України наразі припинено. При цьому страхова компанія не припинила свою діяльність як юридична особа в результаті ліквідації та/або визнання банкрутом. Відповідно до ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове бюро України відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна життю, здоров`ю та майну третіх осіб під час дорожньо-транспортної пригоди. Відповідно до підпункту «а» пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі. Згідно звіту про оцінку колісного транспортного засобу №01/02/18 від 01 лютого 2018 року, проведеного оцінювачем ФОП ОСОБА_3 , вартість матеріального збитку, завдана внаслідок ДТП автомобілю Geely CK, державний номер НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_1 , становить 49 373,73 грн. (а.с.43 -52 т.1). 02 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся до МТСБУ з заявою, де зазначив, що МТСБУ виплатило йому в відшкодування шкоди 6000 грн. і просив виплатити йому 43 373,73 грн. (а.с.67 т.1) 30 березня 2018 року МТСБУ надало ОСОБА_1 відповідь на його заяву, де зазначило, що йому була виплачена гранична сума, затверджена рішенням Президії МТСБУ від 22.03.2018 року, протокол №418/2018. При цьому доплата буде проводитись у випадку, якщо ПрАТ «Європейський страховий союз» буде визнано у встановленому порядку банкрутом та коштів і майна страховика не вистачить для задоволення вимог, що буде підтверджено господарським судом та ліквідаційним балансом страховика ( а.с.68 т.1). Відповідно до положень ст. 52 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик, членство якого припинено, зобов`язаний виконати свої зобов`язання згідно з укладеними ним договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Беручи до уваги, що автомобіль ВАЗ 2107 номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 , було застраховано ПрАТ «Європейський страховий союз» у відповідності до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик ПрАТ «Європейський страховий союз» є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим ОСОБА_1 , якому він повинен виплатити страхове відшкодування замість завдавача шкоди ОСОБА_2 у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Ліміт відповідальності ПрАТ «Європейський страховий союз» за даним страховим випадком складає 100 000 грн. за шкоду спричинену майну. Згідно до звіту № 01/02/18 про оцінку транспортного засобу (т.1 а.с.43-66), вартість матеріального збитку від пошкодження автомобіля Geely CK державний номер НОМЕР_2 складає 49373,73 грн. Вказана вартість матеріального збитку не перевищує ліміт відповідальності ПрАТ «Європейський страховий союз», а тому обов`язок виплати страхового відшкодування в сумі 49373,73 грн. покладається на ПрАТ «Європейський страховий союз». Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий союз» не перебуває в процесі провадження у справі про банкрутство, санації, не перебуває в процесі припинення (т.1 а.с.213-215). Разом з тим згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Статтею 16 ЦК України встановлено, що звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту права на вчинення певних дій позивач, в силу ст. 12 ЦПК України, зобов`язана довести правову та фактичну підставу своїх вимог. Суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що обов`язок виплати страхового відшкодування в сумі 49 373,73 грн. у спірних правовідносинах покладається саме на ПрАТ «Європейський страховий союз», проте вимоги позивачем до ПрАТ «Європейський страховий союз» не пред`явлені, тому підстав для стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України або з ОСОБА_2 на користь позивача матеріального збитку не вбачається. Посилання позивача на те, що розмір матеріального збитку від пошкодження його автомобіля складає 169 038,95 грн., - не приймаються до уваги, оскільки рахунок на оплату від 27.05.2019 року (т.2 а.с.16-17), який складено ФОП ОСОБА_4 (т.2 а.с.18,19), а також рахунок-фактура від 31.05.2019 року (т.2 а.с.20) не є належним доказом у справі. Вказані рахунки складені суб`єктом господарювання, який регулює ціни на товари за власним розсудом. ФОП ОСОБА_4 та ТОВ «Автолак-Центр» не є експертами з питань визначення матеріального збитку. Доказів, що зазначені витрати було понесено позивачем, - матеріали справи не містять. Крім того відвідування судових засідань, поїздка до м. Києва, витрати на поштові та банківські операції, витрати на канцелярські товари, витрати на проведення експертизи, - не відносяться до матеріальних збитків від ДТП і не підтверджені належними та допустимими доказами. Висновок суду першої інстанції про необгрунтованість та безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної шкоди, - відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи. Разом з тим висновок суду першої інстанції про те, що моральна шкода позивачем не доведена, - не грунтується на законі. Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданням, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості. Згідно п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. З урахуванням того, що винним у ДТП, яка сталася 31 січня 2018 року, визнано ОСОБА_2 , саме на нього законом покладений обов`язок з відшкодування моральної шкоди, завданої позивачці. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Колегія суддів вважає, що наявні підстави для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000 грн., з урахуванням розумності та справедливості, оскільки під час розгляду даної справі встановлено факт пошкодження автомобіля позивача внаслідок неправомірних дій ОСОБА_2 . Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 10 грудня 2019 року підлягає зміні. Позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково. З ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 5 000 грн. В іншій частині позову слід відмовити. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Частиною 6 ст. 141 ЦПК України передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Матеріали справи свідчать про те, що позивач звільнений від сплати судового збору. З урахуванням того, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з ОСОБА_2 в дохід держави слід стягнути судовий збір у розмірі 1921 грн., з яких 768,40 грн. за подачу позовної заяви (пропорційно розміру задоволених позовних вимог) та 1152,60 грн. за подачу апеляційної скарги. Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 10 грудня 2019 року змінити. Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000 грн. В іншій частині позову відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1921 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: О.В. Маміна Судді: С.С. Кругова Н.П. Пилипчук Повне судове рішення виготовлено 07.10.2020 року.