Ухвала КЦС ВС № 465/4217/14

Ухвала 31 березня 2021 року м. Київ справа № 465/4217/14 провадження № 61-3897ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коротенка Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 11 травня 2016 року та постанову Львівського апеляційного суду від 09 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: П`ята Львівська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Кулиняка І. Я., Садовий кооператив «Перемога» про визнання недійсними заповіту, відмови від прийняття спадщини, договору дарування, визнання права власності в порядку спадкування, ВСТАНОВИВ: Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 11 травня 2016 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 09 листопада 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсними заповіту, відмови від прийняття спадщини, договору дарування, визнання права власності в порядку спадкування відмовлено. 09 березня 2021 року (згідно з відміткою на поштовому конверті) ОСОБА_1 подала засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Франківського районного суду м. Львова від 11 травня 2016 року та постанову Львівського апеляційного суду від 09 листопада 2020 року, у якій просить скасувати оскаржені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

1. Скарга подана з пропуском строку на касаційне оскарження. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на касаційне оскарження з посиланням на те, що постанова Львівського апеляційного суду була прийнята 09 листопада 2020 року, повний текст постанови складено 19 листопада 2020 року, а її копію вона отримала 20 листопада 2020 року. Вказує, що, відповідно до статті 390 ЦПК України, має право протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови подати касаційну скаргу. У зв`язку із цим, просить визнати причини пропуску строку на касаційне оскарження поважними та поновити вказаний строк. Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. З матеріалів касаційного провадження вбачається, що повний текст постанови Львівського апеляційного суду від 09 листопада 2020 року складено 19 листопада 2020 року. Відповідно до вимог статті 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Таким чином, останній день касаційного оскарження зазначеного судового рішення припадав на 21 грудня 2020 року (19 грудня 2020 року - субота, вихідний день). 15 грудня 2020 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, ОСОБА_1 вперше подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Франківського районного суду м. Львова від 11 травня 2016 року та постанову Львівського апеляційного суду від 09 листопада 2020 року. З доданих до касаційної скарги доказів вбачається, що ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, а ухвалою Верховного Судувід 05 лютого 2021 року вказану касаційну скаргу визнано неподаною та повернуто із зазначенням про те, що повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення. Однак, у повторно поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 не посилається на наявність наведених обставин та не зазначає дату отримання нею копії ухвали Верховного Суду від 05 лютого 2021 року з наданням відповідних доказів. Крім цього, заявник не вказує на наявність поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження протягом періоду, починаючи з дня отримання копії ухвали Верховного Суду від 05 лютого 2020 року до дня повторного подання касаційної скарги на вищевказані судові рішення, а саме - 09 березня 2021 року. З огляду на викладене, наведені у касаційній скарзі обставини для поновлення строку на касаційне оскарження не дають достатніх підстав для визнання їх поважними. Таким чином, ОСОБА_1 необхідно подати до суду касаційної інстанції заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, в якій навести інші підстави для його поновлення та надати відповідні докази на їх підтвердження, оскільки безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Згідно частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.

2. Крім цього, подана касаційна скарга не може бути прийнята до провадження судом касаційної інстанціїз огляду на те, що впорушення вимог частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі чітко та належним чином не зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Як вбачається зі змісту касаційної скарги, ОСОБА_1 оскаржує рішення суду першої та апеляційної інстанцій, визначені в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути чітко зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та надіслати уточнену редакцію касаційної скарги, копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

3. Крім цього, у прохальній частині касаційної скарги заявник просить скасувати Франківського районного суду м. Львова від 11 травня 2016 року та постанову Львівського апеляційного суду від 09 листопада 2020 року і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, що не узгоджується з повноваженнями суду касаційної інстанції, передбаченими статтею 409 ЦПК України. Так, відповідно до статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; 3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; 4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; 5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; 6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої цієї статті. Отже, заявнику необхідно уточнити прохальну частину касаційної скарги, викласти її вимоги відповідно до повноважень суду касаційної інстанції з урахуванням положень статті 409 ЦПК України, надавши уточнену редакцію касаційної скарги та її копії.

4. Крім цього, в порушення вимог пункту 3 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі не зазначено всіх учасників справи, а саме третіх осіб - П`яту Львівську державну нотаріальну контору, Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Кулиняка І. Я. та Садовий кооператив «Перемога», їх найменування та місцезнаходження. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 11 травня 2016 року та постанову Львівського апеляційного суду від 09 листопада 2020 року залишити без руху. Надати заявникові для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Є. В. Коротенко