Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 540/2184/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 березня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/2184/20 Головуючий в 1 інстанції: Кисильова О.Й. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шляхтицького О.І. суддів: Семенюка Г.В. , Домусчі С.Д. розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного Управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року по справі № 540/2184/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог. У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі в якому просило суд: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.05.2020 № 0085013-5105-2103; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.05.2020 № 0085014-5105-2103. В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що ОСОБА_1 з 13.05.2010 є пенсіонером, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_1 , термін дії якого є довічним. 06.08.2020 позивач отримала податкові повідомлення-рішення від 06.05.2020 № 0085013-5105-2103 та №0085014-5105-2103 про нарахування грошового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2019 рік. Позивач вважає протиправними спірні ППР, оскільки згідно із п. 266.4.2 ст. 266 Податкового кодексу України площа належного їй нерухомого майна не перевищує п`ятикратний розмір неоподатковуваної площі (селищна рада мала право надавати їй пільгу). Також відмічає, що рішенням Зеленівської селищної ради пенсіонери звільнені від сплати даного порядку. Позивач не здає житловий будинок в оренду, лізинг, позичку та не використовує його у підприємницькій діяльності. Крім того, зазначає, що актом обстеження її будинку виконавчим комітетом Зеленівської селищної ради встановлено, що лише одна з двох рівних частин будинку придатна для проживання. Посилаючись на наведені обставини, просить задовольнити позовні вимоги повністю. Відповідач проти задоволення позову заперечував, надав до суду першої інстанції відзив, у якому зазначив, оскільки позивач є співвласницею квартири загальною площею 65,2 кв.м та власницею житлового будинку загальною площею 524,70 кв.м., що, в свою чергу, встановлює зобов`язання позивача додатково сплачувати, відповідно до положень пп. "ґ" п. 266.7.1 ст. 266 Податкового кодексу України, податок на нерухоме майно. Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються, виходячи з їх майнового стану та рівня доходів. Відповідач також відмічає, що акт обстеження житлового будинку виконавчим комітетом Зеленівської селищної ради складений станом на 22.01.2016, тобто чотири роки тому, а тому не може бути взятий до уваги. За наведених обставин, просить відмовити у задоволенні позову. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Херсонський окружний адміністративний суд рішенням від 23 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 - задовольнив. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного Управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 06.05.2020 № 0085013-5105-2103. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного Управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 06.05.2020 № 0085014-5105-2103. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погоджуючись з даним рішенням суду, Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі подало апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального права, а саме не досконало проаналізовано доводи сторін та надані ними докази, тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти по справі нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення: - суд першої інстанції не взяв до уваги, що п.п. 266.7.11 Податкового кодексу, визначено, що за наявності у власності платника податку об`єкта житлової нерухомості , у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/ або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до пунктів «а»-«г» підпункту 266.7.1 цього пункту, збільшується на 25 000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку); - суд першої інстанції не враховав, що позивач надав до суду перщої інстанції акт обстеження будинку Виконавчим комітетом Зеленівської селищної ради на 22.01.2016, а податок на нерухове майно, відмінне від земельної ділянки було нараховано за податковий період - 2019 рік - інші доводи апеляційної скарги відтворюють зміст відзиву до позову. Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення. Обставини справи. Суд першої інстанції встановив, ОСОБА_1 є власником житлового будинку, загальною площею 524,70 кв.м., житловою площею 114.6 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . 06.05.2020 Головним управлінням ДПС в Херсонській області прийняті податкові повідомлення-рішення № 0085013-5105-2103, яким ОСОБА_1 визначені податкові зобов`язання за податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачені фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, у розмірі 29447,12 грн (за 2019 рік) та № 0085014-5105-2103 у розмірі 276,30 грн (за 2019 рік). Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими. Висновок суду першої інстанції. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що положення статті 266 ПК України, в даному випадку, не повинні підлягати застосуванню контролюючим органом до позивача при встановленні податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2019 рік. Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, Податкового кодексу України. Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду. За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписами статті 1 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий Кодекс України. Обов`язковими елементами, які визначаються під час встановлення податку, згідно п.7.1. статті 7 ПК України є: платники податку; об`єкт оподаткування; ставка податку: база оподаткування; порядок обчислення податку: податковий період; строки та порядок сплати податку. При цьому, згідно п. 7.4 статті 7 ПК України, елементи податку, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування визначаються виключно цим Кодексом. Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).(пп.14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України). Відповідно до п.п. 16.1.4. п. 16.1. ст. 16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Підпунктом 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України передбачено, що згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, позивач є власником об`єкту нерухомого майна: житлового будинку загальною площею 524,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 . Так, відповідно до статті 265 ПК України, податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю. Отже, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно з ПК України, є місцевим податком. Водночас, особливість місцевих податків полягає в тому, що вони за законом не можуть бути встановлені безпосередньо рішенням Верховної Ради України. Верховна Рада України може встановлювати тільки перелік дозволених до встановлення місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків. При цьому, встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою критеріїв - є компетенцією відповідних місцевих рад. Так, відповідно до пункту 8.3 статті 8 ПК України, до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад. У свою чергу, відповідно до пункту 4.4 статті 4 ПК України, установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України. Тобто, безпосереднє встановлення місцевих податків, в тому числі й податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки Податковим кодексом віднесено до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень. Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад передбачено також пунктом 24 частини 1 статті 26 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" та ст. 143 Конституції України. Так, відповідно до пункту 10.3 статті 10 ПК України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору та земельного податку за лісові землі. За приписами пункту 12.3 статті 12 ПК України, сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (пп.12.3.1 п.12.3 ст. 12 Податкового кодексу України). При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (пп.12.3.2п.12.3 ст. 12 ПК України). Відповідно до підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України, одним з принципів на яких ґрунтується Податкове законодавство України є принцип стабільності - коли зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року. Тобто, податкові зобов`язання по місцевому податку можуть визначатися контролюючим органом лише у разі, якщо органом місцевого самоврядування своїм рішенням встановлено цей податок. При цьому, визначення податкових зобов`язань з місцевого податку розпочинається не раніше, ніж настання наступного бюджетного періоду (року), що настає за періодом (роком), в якому прийняте рішення органу місцевого самоврядування про встановлення місцевого податку або прийняте рішення про зміни до елементів вже встановленого місцевого податку. За змістом п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Відповідно до п.п. 266.3.1. п. 266.3 ст. 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.(п.п.266.3.2.п. 266.3. ст. 266 ПК України). За приписами пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПК України, база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів. Підпунктом 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 ПК України встановлено, що сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів. Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об`єктом оподаткування. Згідно із п.п. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). Факт наявності обов`язку зі сплати податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, є спірним у цій справі. Суд першої інтанції встановив, що податок на майно, відмінне від земельної ділянки, встановлений рішенням Зеленівської селищної ради від 25.05.2017 № 206 "Про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що розташоване на території Зеленівської селищної ради", яким передбачено, що ставки податку застосовувати з 01.01.2018. Додатками № 1, 2 до рішення № 206 визначено ставки податку, пільги з податку, що сплачується з об`єктів житлової нерухомості, зокрема, пенсіонери, до яких відноситься і позивачка, входять до пільгової категорії платників податку, які звільнені від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Отже, селищні ради наділені правом встановлювати пільги для окремих категорій осіб зі сплати місцевих податків, яким є податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Відповідно до пп. 266.4.3 п. 266.4 ст. 266 ПК України, пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 цього пункту, для фізичних осіб не застосовуються до: об`єкта/об`єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об`єкта/об`єктів перевищує п`ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої підпунктом 266.4.1 цього пункту; об`єкта/об`єктів оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності). Із наведенного слідує, що пільги встановлені селищною радою не можуть бути застосовані до об`єкта оподаткування, в разі використання його з метою одержання доходів або якщо площа такого об`єкта/об`єктів перевищує: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - 300 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - 600 кв. метрів; в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 900 кв. метрів. Беручи до уваги ті обставини, що у власності позивача перебуває будинок загальною площею 524,70 кв.м. та квартира площею 65,2 кв.м., та пільги, встановлені рішенням Зеленівської селищної ради, суд вважає, що ОСОБА_1 підпадає під категорію фізичних осіб, до яких застосовуються пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. За наведених обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем при визначенні податкового зобов`язання позивачу за податковий період 2019 рік неправомірно застосована ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а відтак, податкові повідомлення-рішення від 06.05.2020 № 0085013-5105-2103 та № 0085014-5105-2103 є протиправними. Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатись на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення , за винятком випадків , коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення , але вони не були отриманні з незалежних причин. Будь які інші докази, котрі були покладені в основу оскаржуваного рішення відсутні. Доводи апеляційної скарги Апелянт вважає, що суд першої інстанції не взяв до уваги посилання на п.п. 266.7.11 Податкового кодексу, яким визначено, що за наявності у власності платника податку об`єкта житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/ або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до пунктів «а»-«г» підпункту 266.7.1 цього пункту, збільшується на 25 000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку), колегія суддів не приймає даний довід з огляду на наступне. За матеріалами справи вбачається, оскільки у власності позивача перебуває будинок загальною площею 524,70 кв.м. та квартира площею 65,2 кв.м., та пільги, встановлені рішенням Зеленівської селищної ради, а тому ОСОБА_1 підпадає під категорію фізичних осіб, до яких застосовуються пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Положення статті 266 ПК України, в даному випадку, не повинні підлягати застосуванню контролюючим органом до позивача при встановленні податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2019 рік. Суд критично відноситься до посилання апелянта щодо неврахування судом першої інстанції того, що позивач надав до суду перщої інстанції акт обстеження будинку Виконавчим комітетом Зеленівської селищної ради від 22.01.2016, а податок на нерухове майно, відмінне від земельної ділянки було нараховано за податковий період - 2019 рік, з огляду на наступне. Як вбачається з оскаржуваного рішення, суд першої інстанції при задоволенні позову не посилався на акт обстеження будинку Виконавчим комітетом Зеленівської селищної ради від 22.01.2016, а підставою задоволення позову ОСОБА_1 є підпадання позивача під категорію фізичних осіб, до яких застосовуються пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного Управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року по справі № 540/2184/20 - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий суддя Шляхтицький О.І. Судді Семенюк Г.В. Домусчі С.Д.