Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 540/2081/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД _________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 квітня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/2081/20 Головуючий в 1 інстанції: Кисильова О.Й. рішення суду першої інстанції прийнято у м. Херсон, 25 листопада 2020 року П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Танасогло Т.М., суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- В С Т А Н О В И В : У серпні 2020року ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (надалі відповідач, ГУ ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 10.03.2020 № 0015259-5205-2112 про стягнення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичною особою, яка є власником об`єкту житлової нерухомості за 2019 рік у сумі 31416,43 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення було винесено податковим органом на підставі необґрунтованих висновків, оскільки позивач є власником нерухомого майна - нежилих будівель загальною площею 2473,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яке набуте позивачем у червні 2005 року на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, згідно якого позивач купив у ВАТ "Іванівська харчосмакова фабрика". Дані будівлі позивач використовує для вирощування свиней, тобто всі приміщення сільськогосподарського призначення. Крім того, земельна ділянка площею 1,79 га, на якій розміщені нежилі будівлі, згідно із рішенням Іванівської селищної ради від 19.12.2005 № 327 передана у власність ОСОБА_1 із зміною цільового призначення із земель промисловості на землі для ведення особистого селянського господарства. 10.03.2020 відповідач виніс податкове повідомлення-рішення №0015259-5205-2113 форми "Ф" про сплату позивачем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік у сумі 31416,43 грн. Таким чином, оскільки об`єкт нерухомості використовується платником податків для здійснення сільськогосподарської діяльності, то він, в розумінні Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію" є сільськогосподарським виробником. Відтак, вказана нерухомість не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в силу положень пункту "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, яким встановлено, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі від 10.03.2020 № 0015259-5205-2113 форми "Ф", яким ОСОБА_1 нарахований податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 31416,43 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ 43143201, 73003, м. Херсон, просп. Ушакова, 75) на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Головним управлінням ДПС в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі подано до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції під час ухвалення рішення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, та винести постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції не було враховано того, що об`єкт нежитлової нерухомості за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 2509,5 кв.м. є приміщенням несільськогосподарського призначення, адже відповідно до витягу з ЄДР вони складаються з приміщень для відпочинку , для охорони, склад зерна, кладова, міні-маслобойня, коптильня, склад інвентарю, майстерня, приміщення для зберігання кормів, тощо. позивач не здійснив зміни в ЄДР та не зазначив, що вищевказана нерухомість є будівлями сільськогосподарського товаро виробництва. Позивач не надав підтвердження того, що він здійснює у нежитловій будівлі вирощування свиней, а тим паче займається товаровиробництвом та використовує саме ці нежитлові приміщення, відтак пільга передбачена п. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, не підлягає застосуванню до нього. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 належить на праві власності об`єкт нерухомого майна - нежитлові будівлі загальною площею 2509,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності набуте на підставі договору купівлі-продажу від 07.06.2005. На підставі рішення ХІХ сесії ІV скликання Іванівської селищної ради від 19.12.2005 № 327, ОСОБА_1 передана у приватну власність земельна ділянка площею 1,79 га із земель промисловості Іванівської селищної ради зі зміною цільового призначення для ведення особистого селянського господарства. Згідно затвердженого та погодженого проекту детального плану території - земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , яка відводиться громадянину ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, на земельній ділянці площею 1,79 га розміщені такі будівлі: приміщення для відпочинку 17,9 кв.м, приміщення для охорони 35 кв.м, вагова 61,4 кв.м, склад зерна 331,0 кв.м, кладова тари 100,0 кв.м, міні-маслобойня, коптильня 534,2 кв.м, склад інвентарю, слюсарська і столярна майстерні 719,8 кв.м, приміщення для зберігання кормів 639,2 кв.м., гараж 64,7 кв.м, корівник 306,3 кв.м. 10.03.2020 Головним управлінням Державної податкової служби у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі прийняте податкове повідомлення-рішення № 0015259-5205-2112 про нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2019 рік у сумі 31416,43 грн. Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що нежитлові будівлі: приміщення для відпочинку 17,9 кв.м, приміщення для охорони 35 кв.м, вагова 61,4 кв.м, склад зерна 331,0 кв.м, кладова тари 100,0 кв.м, міні-маслобойня, коптильня 534,2 кв.м, склад інвентарю, слюсарська і столярна майстерні 719,8 кв.м, приміщення для зберігання кормів 639,2 кв.м., гараж 64,7 кв.м, корівник 306,3 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , фактично є нерухомістю сільськогосподарського товаровиробника, відтак не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в силу положень пункту "ж" п.п. 266.2.2. п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим, виходячи з наступного. Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Як передбачено частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий Кодекс України (ст. 1 ПК України). Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки запроваджений Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015. Відповідно до п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 261 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Згідно зп.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України, об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка. Об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють, зокрема, господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо). Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема, документів на право власності. Тобто, за загальним правилом, об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Приписами п.п. 266.6.1. п. 266.6 ст. 266 ПК України передбачено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року. Ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України). Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПКУ). За визначенням п. 30.2 ст. 30 ПК України, підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат. Підпунктом 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ, у редакції Закону України від 23.11.2018 №2628-VIII чинній з 01.01.2019, визначений перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктами оподаткування. Так, до таких об`єктів нерухомості належать будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (пункт "ж" п.п. 266.2.2 п. 266.2. ст. 266 ПК України). Аналізом вказаних приписів слідує, що для застосування пункт "ж" п.п. 266.2.2 п. 266.2. ст. 266 ПК України передбачено наявність таких двох умов одночасно: власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником та об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Колегія суддів зазначає, що нежитлові будівлі, за адресою АДРЕСА_1 , з приводу яких у даному випадку виник спір, розміщені згідно з наявних в матеріалах справи письмових доказів, на земельній ділянці з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, а тип будівель - нежитлові приміщення: склад зерна, кладова тари, міні-маслобойня, коптильня, склад інвентарю, приміщення для зберігання кормів, гараж та корівник, які за своїм функціональним призначенням використовуються у сільськогосподарській діяльності. При цьому, у 2005 році при передачі у власність позивача земельної ділянки, на якій розміщені дані будівлі, відбулася зміна цільового призначення земельної ділянки із земель промисловості на землі для ведення особистого селянського господарства саме з метою використання даних будівель у сільськогосподарській діяльності, про що зазначалось судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. За вказаного, судова колегія критично оцінює доводи апелянта про те, що об`єкт нерухомості - нежитлові будівлі загальною площею 2509,5 кв.м, що належать позивачу на праві власності, призначений для використання у сільськогосподарській діяльності, виходячи з того, що Державний реєстр речових прав на нерухоме майно не містить відомостей щодо віднесення даних будівель до будівель сільськогосподарського товаровиробництва. З приводу віднесення позивача до сільськогосподарського виробника, то апеляційний суд вказує, що у розумінні пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання. Застереження в п.п. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України щодо цілей глави 1 розділу ХIV Податкового кодексу України не означає, що у інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін "сільськогосподарський товаровиробник" має інше змістовне навантаження. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 0340/1905/18. Водночас, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що на користь висновку, що нормою підпункту "ж" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України передбачено податкова пільга, в тому числі і для фізичних осіб, свідчить і подальше законодавче уточнення правового регулювання. Законом України від 23.11.2018 № 628-VIII підпункт "ж" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України викладено в новій редакції, згідно з якою не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Тобто, законодавець уточнив з 01.01.2019, що сільськогосподарським товаровиробником є юридичні і фізичні особи. Колегія суддів зауважує, що пільга, встановлена підпунктом "ж" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження. Враховуючи викладене вище, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що нежитлові будівлі: приміщення для відпочинку 17,9 кв.м, приміщення для охорони 35 кв.м, вагова 61,4 кв.м, склад зерна 331,0 кв.м, кладова тари 100,0 кв.м, міні-маслобойня, коптильня 534,2 кв.м, склад інвентарю, слюсарська і столярна майстерні 719,8 кв.м, приміщення для зберігання кормів 639,2 кв.м., гараж 64,7 кв.м, корівник 306,3 кв.м, розташовані за адресою: Херсонська область, смт. Іванівка, вул. Горького, 11, фактично є нерухомістю сільськогосподарського товаровиробника, відтак не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в силу положень пункту "ж" п.п. 266.2.2. п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України. Аналогічний правовий висновок зазначений у постановах Верховного Суду 04.12.2018 у справі № 649/593/16-а, від 24.04.2020 у справі № 540/2206/19. Доводи апеляційної скарги є несуттєвими, висновків суду не спростовують. Таким чином, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає вказану апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст. ст. 241-243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі - залишити без задоволення. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року у справі № 540/2081/20- залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено та підписано 06 квітня 2021 року. Головуючий суддя Танасогло Т.М. Судді Димерлій О.О. Єщенко О.В.