Постанова 4856 № 600/2847/20-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 600/2847/20-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Боднарюк О.В. Суддя-доповідач - Курко О. П. 05 липня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Курка О. П. суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В : в грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2021 року позов задоволено, а саме: - визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області №0046639-5107-2405 від 26.06.2020 року про визначення суми податкового зобов`язання за платежем "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості" за 2019 рік в сумі 16823,45 грн.; - визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області № 0046640-5107-2405 від 26.06.2020 року про визначення суми податкового зобов`язання за платежем "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості" за 2019 рік в сумі 17203,19грн.; - стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби України у Чернівецькій області судові витрати - судовий збір в сумі 1681,60 грн. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Відповідач зазначив, що станом на дату прийняття податкових повідомлень-рішень, згідно витягу з Реєстру прав нерухомого майна у власності позивача перебувало нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площа якого становить 824,5 м2; та по АДРЕСА_1 , площа якого становить 806,3 м2, тип майна "нежитлова будівля". Для того, щоб особа звільнялась від сплати податку на нерухоме майно, в Реєстрі прав на нерухоме майно повинно бути детально визначено тип об`єкта нерухомого майна, адже, згідно наявних даних контролюючий орган нараховує податок на нерухоме майно. При цьому, звертав увагу суду на те, що 30.11.2020 року державним реєстратором було внесено зміни про нерухоме майно, яке знаходиться у власності у позивача, зокрема, щодо об`єктів на які було нараховано податок на нерухоме майно. У Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності зазначено об`єкт нерухомого майна "нежитлова будівля, (код 1271 - Державний класифікатор будівель та споруд)". Оскільки, позивач подавав до контролюючого органу у жовтні-листопаді особисто зміни відомостей про об`єкт оподаткування за формою 20-ОПП, що встановлена Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, а також зареєстрував ці зміни в Реєстрі прав на нерухоме майно, відповідач вважає, що контролюючий орган правомірно нарахував податок на нерухоме майно. При цьому, зазначив, що податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки нараховувався за 2019 рік на загальних підставах, адже зміни було внесено в Державному реєстрі нерухомого майна відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 лише 30.10.2020 року. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 є фізичною особою підприємцем з 03.10.2002 року, адреса реєстрації ФОП АДРЕСА_2 (а.с.7-8). Позивач здійснює господарську діяльність згідно з КВЕД ДК 009:2010 (КВЕД-2005) 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві. 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами (а.с.8). Згідно свідоцтв про право власності на нерухоме майно Серії НОМЕР_1 та свідоцтва про право власності на нерухоме майно Серії НОМЕР_2 , позивач є власником нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.22-28). У зв`язку із наявністю у позивача зазначеного нежитлового приміщення, контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення: - №0046639-5107-2405 від 26.06.2020 року, яким визначено суму грошового зобов`язання за платежем "Податок на не рухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості" за 2019 рік в сумі 16823,45 грн; - №0046640-5107-2405 від 26.06.2020 року, яким визначено суму грошового зобов`язання за платежем "Податок на не рухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості" за 2019 рік в сумі 17203,19грн (а.с.11). Згідно довідки КП "Кельменецьке районне бюро технічної інвентаризації" від 15.09.2020р. вих№20/422 нежитлова будівля АДРЕСА_1 відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018:2000 відноситься до будівель сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства код 1271, підклас 127.3 - будівлі для зберігання зерна. При проведенні технічної інвентаризації нежитлової будівлі, станом на 15.09.2020 року самочинного будівництва, перепланування та реконструкції не виявлено (а.с.15). Згідно довідки КП "Кельменецьке районне бюро технічної інвентаризації" від 15.09.2020р. вих№20/419 нежитлова будівля АДРЕСА_1 відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018:2000 відноситься до будівель сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства код 1271, підклас 127.3 - будівлі для зберігання зерна. При проведенні технічної інвентаризації нежитлової будівлі, станом на 15.09.2020 року самочинного будівництва, перепланування та реконструкції не виявлено (а.с.18). Судом також досліджені Інвентаризаційні справи на будівлі АДРЕСА_4 та АДРЕСА_1 , з яких вбачається належність вказаних приміщень - до приміщень сільськогосподарського призначення (а.с.21-30). Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи наведено достатній об`єм доказів, які повністю спростовують позицію відповідача. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного. Відповідно до положень п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, з 01.01.2011р., останній регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Підпунктом 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють, зокрема, будівлі промислові та склади. В силу статті 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю. Згідно з підпунктом 266.1.1. пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України). Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Підпунктом ж 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. В розумінні пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 ПК України). Відтак, підставою для звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податків за правилами підпункту "ж" підпункту266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України є особливість, що характеризує об`єкт оподаткування. Застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, законодавець ключовими критеріями обрав сукупність дотримання трьох обов`язкових умов: наявність будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства; вказані будівлі не здаються в оренду, лізинг, позичку; вищезазначені будівлі сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб). Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення. Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" (група 127 "Будівлі нежитлові інші" клас 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства"). Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000. Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 127) "Будівлі нежитлові" належить клас (код 1271) "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо. Як свідчать матеріали справи, позивач за КВЕД здійснює такі види діяльності: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культурі насіння олійних культур; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами. В свою чергу, нежитлові будівлі, а саме: зерносклад, що належить позивачу на праві приватної власності, за вимогами ДК 018-2000 віднесені до класу (код 1271) "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", використовуються ним як суб`єктом господарювання для його сільгосппотреб. При цьому, доказів, які б свідчили про те, що спірні будівлі здаються їх власником в оренду, лізинг, позичку матеріали справи не містять. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що нежитлові будівлі зерноскладу, які належать позивачу на праві приватної власності за адресою: АДРЕСА_5 та АДРЕСА_4 не є об`єктом оподаткування, відповідно до пп. "ж" п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України. Обставини з приводу того, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником, а спірні будівлі є будівлями сільськогосподарського призначення відповідачем не заперечуються. Разом з тим, податковий орган приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, виходив з того, що станом на дату прийняття таких рішень, згідно витягу з Реєстру прав нерухомого майна у власності позивача перебувало нерухоме майно, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та АДРЕСА_6 , м2 та 824,5 м2, тип майна "нежитлова будівля". Крім того, відповідач зазначав, що для того, щоб особа звільнялась від сплати податку на нерухоме майно, в Реєстрі прав на нерухоме майно повинно бути детально визначено тип об`єкта нерухомого майна, адже, згідно цих даних контролюючий орган нараховує податок на нерухоме майно. Так, згідно даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, які відображені у витягах, наданих відповідачем та позивачем, вбачається, що з приводу об`єктів нерухомого майна під номером 27120906 за адресою АДРЕСА_7 та під номером 27120925 за адресою АДРЕСА_8 , у яких зазначалось тип майна "нежитлова будівля", 30.10.2020 року внесено інформацію щодо зазначених об`єктів та вказано "нежитлова будівля, код 1271 - Державний класифікатор будівель та споруд)" (а.с.13-14,61). У зв`язку з цим, відповідач вважає, що податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки нараховано за 2019 рік на загальних підставах, адже зміни було внесено в Державному реєстрі нерухомого майна відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 лише 30.10.2020 року. Однак, судова колегія вважає вказані доводи апелянта необгрунтованими оскільки на підставі даних Державного реєстру нерухомого майна, контролюючим органом визначається база оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яка за загальним правилом ПК України є базо/фізичним, вартісним чи іншим характерним виразом об`єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов`язання. Натомість, матеріалами справи підтверджується, що нежитлові будівлі зерноскладу, які належать позивачу на праві приватної власності за адресою: АДРЕСА_5 та АДРЕСА_4 , відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 відносяться до будівель сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства код 1271, підклас 1271.3 - будівлі для зберігання зерна. Крім того, довідками Кельменецького районного БТІ підтверджується, що згідно генерального плану с.Вартиківці, дані будівлі зазначені під номером 86, що являє собою зерносклад. При проведенні технічної інвентаризації станом на 15.09.2020 р. самочинного будівництва, перепланування та реконструкції не виявлено. Отже, такі нежитлові приміщення не є об`єктом оподаткування, згідно пп. "ж" п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, відповідно визначення бази оподаткування такого об`єкта є безпідставним. Крім того, суд звертає увагу на те, що такої умови для звільнення від оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, як детальне визначення типу об`єкта нерухомого майна в Реєстрі прав на нерухоме майно, як про це зазначав відповідач, в ПК України не визначено. У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява № 39766/05), "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та № 37943/06), які відповідно достатті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права. Цими рішеннями встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час ії розгляду, а відтак, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає. Головуючий Курко О. П. Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.