Постанова 4852 № 340/6859/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 13 травня 2025 року м. Дніпросправа № 340/6859/24 Суддя І інстанції Сагун А.В. Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач), суддів: Сафронової С.В., Коршуна А.О., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградські області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 24.05.2024 № 0365160-2407-1103-UA35020050000014205. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що у власності позивача перебуває об`єкт нежитлової нерухомості загальна площа 5535,4 кв.м. Зі змісту технічного опису об`єкта нерухомого майна слідує, що згадані будівлі нерухомого майна відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 відноситься до класу 1271 Нежитлові сільськогосподарські будівлі , відповідно до класифікатора будівель та споруд НК 018-2023. Вказаний об`єкт нерухомості використовується позивачем у сільськогосподарському виробництві. Позивач вважає, що оскільки він є сільськогосподарським товаровиробником, а ці будівлі використовуються для сільськогосподарської діяльності Фермерського господарства «Ятрань», то він має право на пільгу, передбачену п.п. «ж» п.266.2.2 ст.266 Податкового кодексу України. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року позов було задоволено. Не погордившись з прийнятим рішенням, Головне управління ДПС у Кіровоградській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вказує, що позивачем не доведено та належним чином не підтверджено умови, за яких до нього може застосовуватись податкова преференція , передбачена пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України. У письмовому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить відмовити у її задоволенні та залишати без змін рішення суду першої інстанції. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 2021 року є засновником фермерського господарства «ЯТРАНЬ» ( а.с.16). Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.12.2019 р., позивач є власником комплексу нежитлових будівель, об`єкту нежитлової нерухомості загальна площа 5535,4 кв.м. складається з будівель : склади, вагова, навіс, майстерня, господарські будівлі, зерноочисний комплекс розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с.6-7). Зазначений об`єкт нерухомості, який належать засновнику фермерського господарства ОСОБА_1 використовується ним для сільськогосподарських цілей та потреб ( а.с.12). Відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 24.05.2024 № 0365160-2407-1103-UA35020050000014205 про визначення позивачу податкового зобов`язання за 2023 рік з податку на нерухому майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 185 435,909 грн. ( а.с15). Не погодившись із цим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що розповсюдження норми абзацу «ж» п. 266.2.2. ст.266 ПК України, на осіб, які обрали формою ведення сільського товарного виробництва саме через створення фермерського господарства, повністю відповідає меті законодавця про надання підтримки невеликим сільгоспвиробникам. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України. Відповідно до пункту 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок. Статтею 15 ПК України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з вказаним Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з вказаним Кодексом. Згідно з статтею 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю. Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 261 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка. За змістом пункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Відповідно до підпунктів 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Виходячи з аналізу вищезазначених правових норм колегія суддів зазначає, що застосування пункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником (юридичною та фізичною особою), друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) віднесений до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здається їх власником в оренду, лізинг, позичку. Колегія суддів звертає увагу на наступні обставини. Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення. Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 127 «Будівлі нежитлові інші» клас 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства»). До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», що включає підкласи: 1271.1 «Будівлі для тваринництва»; 1271.2 «Будівлі для птахівництва»; 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна»; 1271.4 «Будівлі силосні та сінажні»; 1271.5 «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства»; 1271.6 «Будівлі тепличного господарства»; 1271.7 «Будівлі рибного господарства»; 1271.8 «Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва»; 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші». Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000. Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 127) «Будівлі нежитлові» належить клас (код 1271) «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо. Отже, колегія суддів зазначає, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є правовий статус будівлі. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, про те, що комплекс будівель і споруд розташованого за адресою: Кіровоградська обл., Гайворонський район, с. Вікнина , вул. Степова, будинок 5 в розумінні Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, віднесена до класу 1271 Нежитлові сільськогосподарські будівлі, згідно до класифікатора будівель та споруд НК 018-2023 (а.с.22). Відповідно до ст.1 Закону України «Про фермерське господарство» визначено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону. Позивач є засновником ФГ «ЯТРАНЬ» основними видами діяльності якого є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів, допоміжна діяльність у рослинництві, після урожайна діяльність, що підтверджується витягом з ЄДР (а.с.8-11). З урахуванням викладеного суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що позивач, заснувавши фермерське господарство обрав певну форму здійснення підприємницької діяльності щодо сільськогосподарського товаровиробництва, саме через фермерське господарство. Також судом першої інстанції вірно зауважено, що фермерське господарство, це така специфічна організаційно-правова форма ведення підприємницької діяльності у сфері сільськогосподарського виробництва, при якому юридична особа може вести свою діяльність за рахунок земель та майна засновника господарства. Тому, фізична особа власник чи користувач земельних ділянок сільськогосподарського призначення, а також власник об`єктів нерухомості, може займатися сільськогосподарським товаровиробництвом через утворене фермерське господарство. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду, відповідно до яких суд дійшов до висновку, про можливість розповсюдження пільги передбаченої п.п. «ж» п. 266.2.2. ст.266 ПК України, на власника нерухомості, якій здійснює свою господарську діяльність у формі фермерського господарства. Зокрема, у постанові від 29.04.2021 у справі №2340/4117/18, від 09.05.2023 у справі № 380/10802/22, від 24.04.2020 у справі № 540/2206/19. Встановлена підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України пільга стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження. Вказаними обставинами підтверджується, що комплекс будівель і споруд розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , позивач використовує в у своєму фермерському господарстві і фактично вищезазначені будівлі є нерухомістю сільськогосподарського товаровиробника. Відтак, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що нерухомість за цією адресою не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в силу положень пункту «ж» підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України. Відповідачем не підтверджено правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін. Керуючись п.1 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили. В повному обсязі постанова складена 13 травня 2025 року. Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов суддя С.В. Сафронова суддя А.О. Коршун