Постанова 4854 № 540/771/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 серпня 2020 р.м. ОдесаСправа № 540/771/20 Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Херсон; Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції: 12.05.2020 року; Головуючий в 1 інстанції: Ковбій О.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді - Єщенка О.В. суддів - Димерлія О.О. - Танасогло Т.М. За участю: секретаря - Іщенка В.О. представника апелянта - Бондар І.П. представника позивача - Гончарова М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 17.02.2020 року №0024664-5105-2111 форми "Ф" про визначення грошового зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 21 908,25 грн. В обґрунтування позову зазначено, що висновки контролюючого органу про наявність у позивача обов`язку сплатити податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є необґрунтованими та не враховують те, що наявне у власності позивача майно є спорудами сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, які використовуються ним для здійснення сільськогосподарської діяльності, а отже не є об`єктом оподаткування відповідно до п.п. "ж" п. 266.2.2 ст. 266 Податкового кодексу України. У тому числі, позивач вказує на не встановлення сільською радою ставки податку, яка має застосуватись до його майна. З огляду на те, що визначення грошового зобов`язання відбулось неправомірно та необгрунтовано, позивач вимушений звернутись до суду із цим позовом та ставити питання про скасування рішення суб`єкта владних повноважень в судовому порядку. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року адміністративний позов задоволено. Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі від 17.02.2020 року №0024664-5105-2111 форми "Ф" стосовно нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік в сумі 21 908,25 грн. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що нежитлова будівля, що належить на праві власності позивачу, фактично є нерухомістю сільськогосподарського товаровиробника. Відтак, вказана нерухомість не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в силу положень пункту "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України. Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність спірного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування. В апеляційній скарзі Головне управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати судове рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки нормам законодавства, що регулює спірні правовідносини, та обставинам справи і помилково не враховано, що позивач не зареєстрований як фізична особа-підприємець, не декларував у перевіряємому періоді отримання доходу від виробництва та реалізації сільськогосподарської продукції, а отже не є сільськогосподарським товаровиробником і пільги, передбачені п.п. "ж" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, на нього не поширюються. Зазначені обставини свідчать, що визначення грошового зобов`язання відбулось цілком обґрунтовано та правомірно та у суду першої інстанції не виникло обставин для задоволення позову і скасування рішення суб`єкта владних повноважень. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 посилається на необґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрації права власності ОСОБА_1 є власником об`єкта нерухомого майна - нежитлова будівля - ангар, площею 525 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно Державного акту Серії ЯА №249077 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 10,96 га, розташованої на території Садівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Також, згідно свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_2 позивач є власником трактора колісного; згідно свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_1 - комбайну зернозбирального. Рішенням Садівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області від 21.06.2018 року №242 встановлено на території Садівської сільської ради ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2019 рік згідно з додатком 1 до цього рішення. У Додатку 2 до вказаного рішення сільської ради визначено адміністративно-територіальні одиниці або населені пункти, або території об`єднаних територіальних громад, на які поширюється рішення ради, У тому числі, до вказаного переліку увійшла територія (населений пункт) с. Братське. 17.02.2020 року Головним управлінням Державної податкової служби у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі прийнято податкове повідомлення-рішення №0024664-5105-2111 форми "Ф", яким ОСОБА_1 згідно з п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п.п. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яке підлягає сплаті фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, за 2019 рік, у розмірі 21 908,25 грн. (4173 грн.*1%*525 кв.м.). Не погоджуючись із визначенням грошового зобов`язання, посилаючись на його необґрунтованість і неправомірність, позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому ставиться питання про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Вказані положення кореспондуються із приписами п.п. 266.2.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України, згідно яких об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Водночас, згідно із п.п. "ж" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Відповідно до «Державного класифікатора будівель та споруд. ДК 018-2000», затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 17.08.2000 року №507, клас «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси. За правилами п.п. 266.3.1, 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Згідно із п.п. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). При цьому, відповідно до п.п. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання. Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 1 жовтня 2019 року по справі №0340/1905/18, застереження в п.п. 14.1.235 щодо цілей глави 1 розділу ХIV ПК не означає, що у інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін «сільськогосподарський товаровиробник» має інше змістовне навантаження. Отже, аналіз наведених правових норм показав, що власник нежитлової нерухомості, що не належить до житлового фонду і яка за своїм окремими характеристиками і площею підпадає під об`єкт оподаткування, є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Виключення щодо можливості включення таких об`єктів до бази оподаткування наведені у п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України. У тому числі, згідно із п.п. "ж" вказаної норми податкового законодавства до об`єктів нежитлової нерухомості, який не підлягає оподаткуванню, належать будівлі чи споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Таким чином, правовий аналіз вказаної норми дає підстави для висновку, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а саме відповідним господарюючим суб`єктом, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Разом з цим, позивач не є фізичною особою-підприємцем, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання, тобто не є сільськогосподарським товаровиробником. Наявність у власності лише об`єкту нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, віднесеного до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не встановлення факту здавання їх власниками в оренду, лізинг, позичку, не є достатньою правовою підставою для застосування до фізичної особи пільг, передбачених п.п. "ж" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України. Отже, підстави щодо звільнення позивача від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до приписів п.п. "ж" п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України відсутні. Разом з цим, не можуть бути застосовані до цих правовідносин правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2020 року по справі №540/2206/19, від 1 жовтня 2019 року по справі №0340/1905/18, від 4 грудня 2018 року по справі №649/593/16-а, на які посилається позивач, в частині, що стосується наявності підстав для застосування вищенаведених пільг зі справляння податку, оскільки у таких справах, на відміну від обставин цієї справи, встановлений факт використання відповідних об`єктів суб`єктами господарювання (фізичною особою-підприємцем та юридичною особою), встановлено сукупність двох умов застосування встановлених податковим законодавством пільг. Водночас, апеляційний суд враховує, що відповідно до п.п. 10.1, 10.2-1 ст. 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належать, зокрема, податок на майно. Місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю, крім земельного податку за лісові землі). Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору та земельного податку за лісові землі. Згідно із п.п. 12.3.1, 12.3.2, 12.3.3, 12.3.4 п. 12.3, п. 12.5 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору. Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів або про внесення змін до них надсилається в електронному вигляді у десятиденний строк з дня прийняття до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів, але не пізніше 1 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін до них. Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. Офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті. За правилами п. 266.5.1 ст. 266 Податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Аналіз наведених правових норм показав, що встановлення місцевого податку, у тому числі, на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а також розмір ставки відповідного податку належить до виключної компетенції органу місцевого самоврядування, повноваження у цій сфері якого розповсюджуються на відповідну адміністративно-територіальну одиницю. В межах максимально допустимої законом ставки податку на нерухоме майне, відмінне від земельної ділянки, органом місцевого самоврядування визначаються ставки податку стосовно окремого нерухомого майна з урахуванням його типу та місця розташування. Вищенаведені правові норми кореспондуються із приписами п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 року №280/97-ВР, згідно яких виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема, щодо встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України. Разом з цим, апеляційний суд враховує, що в апеляційній скарзі апелянт зазначає про те, що нарахування зобов`язання згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення відбулось лише з урахуванням тієї обставини, що у власності позивача наявний об`єкт нерухомого майна - житлова нерухомість, призначена для використання у сільськогосподарській діяльності. У тому числі, під час апеляційного розгляду справи представник апелянта конкретизував свої доводи та зазначив, що нарахування зобов`язання згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення відбулось з урахуванням тієї обставини, що об`єкт нерухомого майна, що перебуває у власності позивача, відноситься до будівель сільськогосподарського призначення інші-5, які у рішенні сільської ради від 21.06.2018 року №242 визначені в за кодом 1271.9. Дослідивши наведені доводи, колегія суддів встановила, що рішенням Садівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області від 21.06.2018 року №242 ставка податку на 2019 рік відносно будівель сільськогосподарського призначення інші-5 (код 1271.9), а також відносно будь-якої іншої із будівель, наведених у розділі "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства", не встановлювалась. Наведені обставини свідчать про те, що під час визначення позивачу грошового зобов`язання контролюючим органом не враховувалось відповідне рішення органу місцевого самоврядування, чим спростовуються самі підстави для надсилання платнику відповідного податкового повідомлення-рішення. Враховуючи викладене та те, що наявність у позивача пільг щодо сплати вказаного податку не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, але визначення грошового зобов`язання відбулось поза межами дотримання правил податкового законодавства, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для скасування рішення суб`єкта владних повноважень. Проте, оскільки висновки суду складені в результаті неправильного застосування норм податкового законодавства, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідно до ст. 317 КАС України підлягає зміні в частині мотивів, з яких суд виходив при ухваленні судового рішення. Керуючись ст.ст. 139, 308, 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі - задовольнити частково. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року - змінити з частині мотивів, з яких виходив суд першої інстанції при ухваленні судового рішення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено та підписано 07.08.2020 року. Головуючий-суддя: О.В. Єщенко Судді: О.О. Димерлій Т.М. Танасогло