Постанова 4815 № 562/385/20

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 березня 2021 року м. Рівне Справа № 562/385/20 Провадження № 22-ц/4815/357/21 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого Ковальчук Н. М. суддів: Боймиструка С. В., Хилевича С. В. учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 15 вересня 2020 року у складі судді Кушніра О. Г., ухвалене в м. Здолбунів Рівненської області, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини. 15 вересня 2020 року ОСОБА_1 подав до суду уточнену позовну заяву, в якій просив змінити розмір стягуваних з нього за рішенням суду аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1/4 частки його заробітку (доходу) до 1/6 частки, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. В обґрунтування позовних вимог вказував, що рішенням Здолбунівського районного суду від 08 червня 2012 року з нього стягнуто на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 в розмірі 1/4 частки його заробітку щомісячно. Після ухвалення рішення суду він одружився і у нього ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася донька ОСОБА_6 . Крім того, за рішенням Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 19 березня 2010 року він сплачує аліменти на неповнолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частки його доходу та за розрахунками органів ДВС всього на дітей за рішенням суду він сплачує 4478 грн. щомісяця. На даний час він є безробітним та час від часу виїжджає за кордон на заробітки, піклується про свою матір, яка є пенсіонеркою, та утримує дружину, яка є непрацюючою та вагітною, у зв`язку з чим він не в змозі сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі. Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 15 вересня 2020 року у задоволені вказаного позову відмовлено повністю. Рішення суду першої інстанції вмотивоване положеннями ст. 192 СК України, яка передбачає можливість зміни судом розміру аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, та обґрунтоване відсутністю належних і достовірних доказів на підтвердження визначених цією статтею підстав для зменшення суми аліментів, що встановлені судовим рішенням та стягуються в примусовому порядку з позивача на користь відповідачки на утримання їхньої дочки. Вважаючи рішення суду незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі зазначає, що судом не враховано стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів. Пояснює, що він є платником аліментів по виконавчому листу від 22.03.2010р., виданому Рогатинським районним судом Івано-Франківської області, та по виконавчому листу від 18.06.2012р., виданому Здолбунівським районним судом Рівненської області, за кожним з яких з нього стягуються аліменти у розмірі 1/4 від усіх видів заробітку. Вказує, що згідно довідок-розрахунків заборгованості за аліментами від 27.11.2019р., виданого Здолбунівським РВ ДВС ГУЮ у Рівненській області, він належним чином виконує обов`язок зі сплати аліментів на утримання його дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_5 . Враховуючи те, що він отримує мінімальну заробітну плату, має трьох дітей (від першого шлюбу син, від другого дочка, від нинішнього дочка), вагітну дружину, яка не працює, вважає, що навіть такий розмір аліментів для нього є обтяжливим. Додає, що половина його щомісячного доходу йде на сплату аліментів на дітей від попередніх шлюбів, в той час як він має дочку від нинішнього шлюбу та вагітну дружину. Стверджує, що довів у суді першої інстанції факт зміни сімейного стану з моменту встановлення рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 08 червня 2012 року аліментів на утримання його доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/4 частини заробітку щомісячно. Зазначає, що від обов`язку утримувати свою дочку ОСОБА_5 він не відмовляється, а просить лише зменшити розмір аліментів, у зв`язку із скрутним матеріальним становищем та зміною сімейного стану. Звертає увагу і на те, що судом не було взято до уваги, що на даний момент відповідачка перебуває у шлюбі, у зв`язку з чим змінила прізвище « ОСОБА_9 ». З наведених міркувань просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимогу про зменшення розміру аліментів на утримання його неповнолітньої доньки ОСОБА_3 з 1/4 частини його заробітку (доходу) до 1/6 частини. Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що сторони у справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим відділом ДРАЦС Здолбунівського районного управління юстиції у Рівненській області 23.03.2011 року (а.с. 9). Рішенням Здолбунівського районного суду від 08 червня 2012 року з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_10 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення з 13 березня 2012 року і до досягнення нею повноліття. Відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них. Положення вказаної статті містять перелік обставин, за яких суд може винести рішення, зокрема, про зменшення розміру аліментів. Ними є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я особи з якої стягуються аліменти, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті заявника, платника аліментів, при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 такими обставинами зазначав наступні: наявність на утриманні двох дітей від інших шлюбів, наявність на утриманні вагітної дружини, наявність на утриманні матері, яка є пенсіонером, погіршення матеріального стану у зв`язку з відсутністю постійного місця роботи. За рішенням Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 19 березня 2010 року ОСОБА_1 сплачує аліменти на його неповнолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частки його доходу. Судом також встановлено, що ОСОБА_1 після розірвання шлюбу з відповідачкою створив іншу сім"ю, одружившись із ОСОБА_11 . Від цього шлюбу він має дочку ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . З довідок про доходи №7 від 02 червня 2020 року та №18 від 07 липня 2020 року вбачається, що ОСОБА_1 працює у ФОП ОСОБА_13 та йому нараховано заробітну плату за травень 2020 року у розмірі 4000 грн. та за червень 2020 року в сумі 4723 грн. Наведене свідчить про те, що позивач має постійний заробіток, а тому аліменти на дітей мають вираховуватися з його офіційного доходу, мінімальний розмір яких згідно ч.2 ст.182 СК України не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Доводи апеляційної скарги про те, що заробіток позивача має нестабільних характер, зводиться до періодичних заробітків за кордоном, що, в свою чергу, свідчить про погіршення матеріального стану, апеляційним судом до уваги не беруться, оскільки не підтверджені жодними доказами. Крім того, суд вважає, що зміна сімейного стану позивача та наявність у нього дітей від інших шлюбів, не позбавляє його від обов`язку утримувати спільну з відповідачкою неповнолітню доньку. Зі змісту ст. 183 СК України вбачається, що обґрунтованим розміром аліментів, які стягуються на двох дітей є 1/3 частка заробітку (доходу) боржника. При цьому, законом не передбачено, що для стягнення аліментів на двох дітей в такому розмірі ці діти повинні бути спільними дітьми платника та одержувача аліментів. Стаття 12 Закону України «Про охорону дитинства» та ст. ст. 150, 180 Сімейного кодексу України передбачають, що батьки повинні проявляти турботу про дітей, утримувати їх до досягнення повноліття. Згідно з ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка була ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Згідно з частиною 2 статті 3 Конвенції про права дитини, держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (частина 2 статті 6 Конвенції про права дитини). Частиною 1 та 2 статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»). Частиною 2 статті 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Згідно із ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. У відповідності до ч.1 ст. 182 СК України, при призначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружину, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів та інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до ч.2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років: з 1 січня 2021 року - 1921 гривень, з 1 липня - 2013 гривень, з 1 грудня - 2100 гривня; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2021 року - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень. Апеляційний суд враховує, що за будь-яких умов розмір аліментів на дочку сторін не є завищеним і таким, що негативно впливає на платника аліментів та на його двох дітей від інших шлюбів. Навність у позивача на утриманні неповнолітніх дітей не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів, виходячи з того, що доказів суттєвої зміни матеріального становища у зв`язку з даними обставинами позивач не надав, а також обов`язок утримання дочки сторін не може ставитися в залежність від факту наявності у позивача інших дітей, оскільки обов`язок по утриманню батьками дітей до досягнення тими повноліття є абсолютним. Покликання апелянта на те, що він не ухиляється від сплати аліментів та регулярно їх сплачує на утримання спільної з відповідачкою дочки, як на підтвердження його добросовісної поведінки, не є підставою для зміни визначених судовим рішенням аліментів. Доводи апеляційної скарги про необхідність утримання позивачем матері-пенсіонерки і вагітної дружини та несення у зв`язку з цим матеріальних витрат, апеляційним судом до уваги не беруться. Апелянтом не надано жодних доказів на підтвердження того, що його мати потребує сторонньої матеріальної допомоги, що саме він таку матеріальну допомогу їй надає. При цьому, суд враховує, що мати позивача отримує пенсію в якості забезпечення від держави, та не визнана у встановленому законом порядку особою, яку позивач зобов`язаний утримувати, тоді як обов`язок утримання дітей чітко визначений для нього законом. Вагітна дружина апелянта також не відноситься до категорії осіб, які за законом або у в передбаченому законом порядку перебувають на його утриманні. Крім того, держава встановлює соціальні гарантії жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами шляхом здійснення відповідних виплат. У зв`язку з наведеним, апеляційний суд приходить до переконання про обґрунтованість висновку місцевого суду про відмову у задоволенні позову про зміну розміру аліментів, що стягуються з позивача за рішенням суду на дочку, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 15 вересня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 23 березня 2021 року. Головуючий Ковальчук Н. М. Судді: Боймиструк С. В. Хилевич С. В.