Постанова Київський апеляційний суд № 369/4379/25

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 травня 2026 року м. Київ Справа № 369/4379/25 Провадження № 22-ц/824/6857/2026 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Стрижеуса А.М., суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І. сторони: позивач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 розглянувши в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану адвокатом Витвицькою Олесю Романівною, на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, - В С Т А Н О В И В: У березні 2025 року позивач звернувсь до суду з даним позовом. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідно до судового наказу по справі №288/1236/18 із нього стягнено аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 (однієї четвертої) частки заробітку (доходів) боржника, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до її повноліття, починаючи з 10 вересня 2018 року Після вирішення питання про стягнення аліментів у нього змінились обставини. Так, 26 квітня 2023 року він уклав шлюб з ОСОБА_4 (прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу змінилося на ОСОБА_5 ). Вони мають на утриманні двох дітей: син ОСОБА_6 , 2018 року народження, та донька ОСОБА_7 , 2024 року народження. На утримання даних дітей за рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 24 лютого 2025 року по справі №288/125/25 судом вирішено стягувати з нього на користь ОСОБА_8 , аліменти в розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи з 23 січня 2025 року і до досягнення дітьми повноліття. Цим же рішенням позивача зобов`язано сплачувати аліменти на користь ОСОБА_8 на її утримання у розмірі 1/6 (однієї шостої) частки з усіх видів його заробітку (доходу), щомісяця, до досягнення дитиною - ОСОБА_9 трьох років. Тому на даний час, загальний розмір аліментів, який з нього стягується, становить 3/4 (3/4 = 1/4 + 1/3 + 1/6) усіх видів його заробітку (доходу), або ж 75%. Враховуючи, що дані обставини його матеріальний стан уже суттєво погіршився. І для забезпечення власних потреб наразі залишається 1/4 (або ж 25%) від усіх видів його заробітку (доходу) Просив суд: зменшити розмір аліментів, що стягуються на підставі судового наказу Попільнянського районного суду Житомирської області у справі №288/1236/18 від 20 вересня 2018 року та стягнути із ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 (однієї шостої) частки заробітку (доходів) боржника, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до її повноліття. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 квітня 2025 року було відкрито провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 серпня 2025 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду в судовому засіданні. Рішенням рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 січня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів відмовлено. Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив із того, що з урахуванням всіх обставин справи, матеріальних потреб спільної доньки, обов`язку другого з батьків також утримувати дитину, стану здоров`я платника аліментів, який є чоловіком працездатного віку, відомості про незадовільний стан його здоров`я відсутні, докази на погіршення матеріального стану відсутні, позовні вимоги не підлягають до задоволення. Не погоджуючись з рішенням суду представник ОСОБА_1 адвокат Витвицька О. Р. подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі посилаючись на те, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, ухваленим при неправильній оцінці доказів, наявних у матеріалах справи і як наслідок неправильних висновків суду, що в сукупності призвело до неправильного застосування норм матеріального права при порушенні норм процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що за рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 24 лютого 2025 року по справі №288/125/25 судом вирішено стягувати з нього на користь ОСОБА_8 , аліменти в розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи з 23 січня 2025 року і до досягнення дітьми повноліття. Цим же рішенням позивача зобов`язано сплачувати аліменти на користь ОСОБА_8 на її утримання у розмірі 1/6 (однієї шостої) частки з усіх видів його заробітку (доходу), щомісяця, до досягнення дитиною - ОСОБА_9 трьох років. Тому на даний час, загальний розмір аліментів, який з нього стягується, становить 3/4 (3/4 = 1/4 + 1/3 + 1/6) усіх видів його заробітку (доходу), або ж 75%. Враховуючи, що дані обставини його матеріальний стан уже суттєво погіршився. І для забезпечення власних потреб наразі залишається 1/4 (або ж 25%) від усіх видів його заробітку (доходу). 13 січня 2026 року листом Київського апеляційного суду витребувано матеріали справи № 369/4379/25 з Києво-Святошинського районного суду Київської області. Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 січня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану адвокатом Витвицькою О.Р., на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів. Відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив. Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 березня 2026 року справу призначено до розгляду. Згідно з частиною тринадцятою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено у, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Ураховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, урахувавши аргументи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла наступного висновку. Встановлено, що батьками малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . 20 вересня 2018 року Попільнянським районним судом Житомирської області видано судовий наказ по справі №288/1236/18, яким вирішено стягувати із ОСОБА_1 (надалі - позивач), ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на користь ОСОБА_2 (надалі - відповідач), ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 (однієї четвертої) частки заробітку (доходів) боржника, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до її повноліття, починаючи з 10 вересня 2018 року. Звертаючись до суду з позовом, позивач, як на підставу для задоволення позову, посилався на перебування на його утриманні нього ще двох дітей та дружини, які потребують належного матеріального забезпечення, а тому сплата аліментів у розмірі визначеному судовим наказом по справі №288/1236/18 є неможливим для нього. 26 квітня 2023 року між ОСОБА_1 було укладено шлюб із ОСОБА_4 (прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу змінилося на ОСОБА_5 ), про що Попільнянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) складено відповідний актовий запис №

57. У позивача та ОСОБА_8 зростають двоє спільних дітей: син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та донька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 24 лютого 2025 року по справі №288/125/25 судом вирішено: стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 , аліменти на утримання дітей: ОСОБА_11 та ОСОБА_9 , в розмірі 1/3 (однієї третини) частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи з 23 січня 2025 року і до досягнення дітьми повноліття; стягнути з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_8 на її утримання у розмірі 1/6 (однієї шостої) частки з усіх видів його заробітку (доходу), щомісяця, до досягнення дитиною - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , трьох років. Також судом встановлено, що ОСОБА_1 був солдатом за призовом з лютого 2023 року та проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 . ІНФОРМАЦІЯ_6 гарнізонною військово-лікарською комісією №2 військової частини НОМЕР_2 за розпорядженням начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 15.07.2024 №5/3967 було проведено медичний огляд позивача, за результатами якого видано свідоцтво про хворобу № 1565. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає. Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом. Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі №6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 підставою для зменшення розміру аліментів зазначав ту обставину, що у нього від моменту призначення аліментів, розмір яких він просить зменшити, відбулося погіршення матеріального становища, оскільки він має інших дітей на яких також стягнуто аліменти, також стягнути аліменти на дружини до досягнення дитиною трьох років, крім того було встановлено інвалідність та погіршився стан здоров`я. Переглядаючи справу, апеляційний суд враховує, що виховування дитини одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини, у зв`язку з чим певним чином з`являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обоє батьків для розвитку дитини, таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного з батьків, в даному випадку на матір. Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів, про це зазначив Верховний Суд у постанові від 14 грудня 2022 року у справі №727/1599/22. Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Апеляційним судом встановлено, що у другому шлюбі у ОСОБА_1 народивсясин ОСОБА_6 , 2018 року народження, та донька ОСОБА_7 , 2024 року народження. Зазначена обставина відповідно до положень статті 192 СК України є самостійною підставою для зміни розміру аліментів. Так, конструкція зазначеної статті визначає альтернативні підстави для застосування положень про зміну розміру аліментів. Це зокрема, зміна матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Отже, народження другої дитини спричинило зміну сімейного стану позивача та очевидно потребує додаткових фінансових витрат, що суд першої інстанції залишив поза увагою. Крім того, за рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 24 лютого 2025 року по справі №288/125/25 судом вирішено стягувати з нього на користь ОСОБА_8 , аліменти в розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи з 23 січня 2025 року і до досягнення дітьми повноліття. Цим же рішенням позивача зобов`язано сплачувати аліменти на користь ОСОБА_8 на її утримання у розмірі 1/6 (однієї шостої) частки з усіх видів його заробітку (доходу), щомісяця, до досягнення дитиною - ОСОБА_9 трьох років. Тому на даний час, загальний розмір аліментів, який з нього стягується, становить 3/4 (3/4 = 1/4 + 1/3 + 1/6) усіх видів його заробітку (доходу), або ж 75%. Враховуючи, що дані обставини його матеріальний стан уже суттєво погіршився. І для забезпечення власних потреб наразі залишається 1/4 (або ж 25%) від усіх видів його заробітку (доходу) Таким чином, у даній справі належними та допустимими доказами позивачем доведено наявність однієї самостійної підстави для зміни розміру аліментів - зміна сімейного стану, та іншої підстави а саме зміна майнового стану у зв`язку з стягненням аліментів на неповнолітніх у розмірі 1/3 частки від усіх доходів та ? усіх доходів на утримання матері до досягнення дитиною трьох років. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції не звернув увагу на наведене, а тому доводи апеляційної скарги про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та, у зв`язку з цим неправильне застосування норм матеріального права, частково знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду. Апеляційний суд, враховуючи інтереси дітей позивача, які мають право на належні умови для всебічного розвитку, освіти, виховання, на рівень життя, достатній для їх фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, вважає, що вимоги ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягають задоволенню. Разом з тим,, колегія судів зазначає, що відповідач не позбавлена можливості звернутись до суду з заявою про збільшення розміру стягнення аліментів у разі зміни майнового стану позивача та зміни обставин, що стали підставою для зменшення розміру стягнення аліментів. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За правилами п. 2 ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанцій не відповідає фактичним обставинам справи, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права і не може бути залишене без змін, а підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України апеляційний суд, в зв`язку з ухваленням нового судового рішення, змінює розподіл судових витрат. Ураховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції у розмірі 968,96 грн. та за розгляд справи судом апеляційної інстанції -1 162,76, а всього 2 131,71 грн. Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Витвицькою Олесю Романівною- задовольнити. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 січня 2026 року скасувати та ухвали нове судове рішення яким позов задовольнити. Зменшити розмір аліментів, що стягуються на підставі судового наказу Попільнянського районного суду Житомирської області у справі №288/1236/18 від 20 вересня 2018 року та стягнути із ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 (однієї шостої) частки заробітку (доходів) боржника, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до її повноліття. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 2 131,71 грн. Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення такого судового рішення лише з підстав, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Суддя-доповідач А. М. Стрижеус Судді: Л. Д. Поливач О. І. Шкоріна