Постанова 4812 № 482/201/17

17.03.21 22-ц/812/449/21 МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 482/201/17 Провадження № 22-ц/812/449/21 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 березня 2021 року Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах : головуючого Темнікової В.І., суддів Бондаренко Т.З., Крамаренко Т.В., із секретарем судового засідання Горенко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 16 вересня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Баранкевич В.О. в приміщенні того ж суду, за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- В С Т А Н О В И В : В лютому 2017 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 26294,50 грн за кредитним договором №б/н від 01.11.2011 року, а також про стягнення судових витрат у справі. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 01.11.2011 року, ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується його підписом у заяві. У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором у відповідача ОСОБА_1 станом на 31.12.2016 року утворилася заборгованість в сумі 26294,50 грн, яка складається з наступного: 974,21 грн - заборгованість за кредитом; 19713,47 грн заборгованість по процентам за користування кредитом; 3878,51 грн заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п. 2.2.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг - 500 грн штраф (фіксована частина), 1228,31 грн штраф ( процентна складова). На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 01.11.2011 року у розмірі 26294,50 грн, а також судові витрати. Заочним рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 19 квітня 2017 року позов банку задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором без номера від 01 листопада 2011 року станом на 31 грудня 2016 року в сумі 26 294,50 гривень, що складається з: заборгованості за кредитом 974,21 грн; заборгованості по процентам за користування кредитом 19 713,47 грн; заборгованості за пенею по комісією 3878,51 грн; штрафу (фіксована частина) 500 грн; штрафу (процентна складова) 1 228,31 грн, а також стягнуто сплачений при подачі позову судовий збір у розмірі 1600 гривень. Ухвалою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 16 березня 2020 року задоволено заяву представника відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення від 19.04.2017року у цивільній справі № 482/201/17 та скасовано заочне рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 19.04.2017року за позовом Публічного Акціонерного Товариства КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 16 вересня 2020 року задоволено частково позов АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором без номера від 01 листопада 2011 року, станом на 31 грудня 2016 року, в розмірі 974 грн 21 коп., а також 59 грн 28 коп. судових витрат. В решті вимог позивача - відмовлено. Не погодившись з зазначеним рішенням суду, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду в частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення відсотків за користування кредитом, пені та штрафів та ухвалити в цій частині нове рішення, задовольнивши позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» в цій частині в повному обсязі. В апеляційній скарзі зазначає, що відмовляючи у задоволені частини позовних вимог щодо стягнення заборгованості за відсотками, пенею та штрафами, суд першої інстанції виходив з відсутності передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві, а також з того, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не може вважатися складовою частиною спірного кредитного договору. Однак, позивач не погоджується із таким висновком суду оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивачем надана до суду копія анкети-заяви року, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки, зокрема і відсоткова ставка. Також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що відповідач висловив згоду про укладення договору та особистим підписом засвідчив це. Крім того, позичальник власноручно підписав довідку про Умови кредитування з використанням кредитки "Универсальная", в якій зазначено, базова відсоткова ставка за користування кредитом 1,7 %, розмір щомісячних платежів, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним, розмір комісії за зняття готівки та особистих коштів, безготівкових платежів, пеня за несвоєчасність погашення заборгованості, штрафи та комісійні. Тому на думку апелянта суд першої інстанції зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків по кредиту, допустивши грубе порушення норм цивільного права. Встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, суд першої інстанції не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту. Вказаним рішенням суд першої інстанції не тільки призводить до нехтування принципами платності кредитного договору, а ще і наносить істотну шкоду усім споживачам банківських послуг, банку та у цілому порушує стабільність функціонування фінансового сектору держави. Суд ігнорує, що важливою ознакою кредитної операції є те, що вона надається за рахунок залучених грошових коштів. Також зазначає, що у разі не згоди із розрахунком заборгованості, суд повинен був надати свій розрахунок, а оскільки, судом першої інстанції цього не було зроблено, вважає, що суд ухилився від своїх прямих обов`язків, зокрема, від здійснення правосудця. Незважаючи на дані положення чинного законодавства суд відмовив у стягненні процентів за користування кредитними коштами взагалі, чим порушив вимоги ст. 1046 та 1048 ЦК України. Учасники справи до судового засідання не з`явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні ( ст.263 ЦПК України). Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин ( ст. 264 ЦПК України). Рішення суду зазначеним вимогам закону в повній мірі не відповідає. Так, судом було встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк», (правонаступником якого є АТ КБ «Приват Банк»), з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву № б/н від 01 листопада 2011 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 500 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації. У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" "Універсальна, 30 днів пільгового періоду" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/. Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 31 грудня 2016 року становить 26294,50 грн., що складається з: 974,21 гривень заборгованості за кредитом, 19713,47 гривень заборгованості за відсотками за користування кредитом, 3878,51 гривень заборгованості за пенею та комісією, 500,00 гривень штрафу (фіксована частка), 1228,31 гривень штрафу (процентна складова). Також, приймаючи рішення у справі, суд виходив з того, що у заяві позичальника від 01 листопада 2011 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 01.11.2011 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" "Універсальна, 30 днів пільгового періоду" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" "Універсальна, 30 днів пільгового періоду" та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщеними на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку та інші умови. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суджу України від 11.03.2015 р. (провадження № 6-16цс15). За такого суд першої інстанції дійшов висновку, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" "Універсальна, 30 днів пільгового періоду", та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив. Також суд виходив з того, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 . Банк дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону N 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Зауважив суд також те, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Проаналізувавши зазначені обставини та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом задоволення позову частково, а саме стягнення з відповідача на користь позивача фактично отриманої суми кредитних коштів - заборгованості за кредитом у розмірі 974,21 грн. В решті вимог позивача слід відмовити. Проте, з таким висновком суду повністю погодитися не можна, виходячи з наступного. Так, приймаючи рішення суд виходив з того, що 01 листопада 2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, що складається з анкети-заяви позичальника, Умов та правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою та Тарифів банку, викладених на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, а також з того, що вказане підтверджується змістом заяви позичальника, в якій вказано, що він із вищезазначеними документами ознайомлений та погоджується, що ці документи разом із заявою складають кредитний договір. Проте Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як складову частину кредитного договору, укладеного між сторонами 01 листопада 2011 року шляхом підписання відповідачем заяви. Колегія суддів в цій частині погоджується з виводами суду першої інстанції. При цьому колегія суддів враховує правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Однак, позивачем було надано суду підписану відповідачем 01 листопада 2011 року довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», яка містить дані про базову процентну ставку у розмірі 1,7% в місяць на залишок заборгованості, розмір щомісячних платежів - 7% від заборгованості; строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним; розмір комісії; про пеню, яка складається із пені 1 та пені 2, де пеня 1 базова відсоткова ставка по договору, нараховується за кожний день прострочення кредиту; пеня 2 дорівнює 1 % від суми загальної заборгованості, але не менше 30 грн. нараховується 1 раз в місяць, при наявності прострочення по кредиту чи відсоткам 5 і більше днів при виникненні прострочення на суму більше 50 грн.; що штраф при порушенні строків платежів за будь-яким грошовим зобов`язанням, складає 500 грн. + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з врахуванням нарахованих та прострочених відсотків та комісій та інше. За такого посилання суду першої інстанції на те, що оскільки у заяві позичальника від 01 листопада 2011 року, підписаній сторонами, процентна ставка не зазначена, а також відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, то відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, не відповідають дійсності. В той же час матеріали справи свідчать про наявність між сторонами кредитних правовідносин на підставі кредитного договору № б/н від 01 листопада 2011 року у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту, який був укладений сторонами шляхом підписання ОСОБА_1 анкети-заяви. Для здійснення операцій з отримання та повернення кредиту відповідач на підставі названого договору отримав картку «Універсальна», якою згідно виписки про рух коштів за рахунком, активно користувався, здійснюючи дії як щодо отримання коштів, так і погашення їх. Таким чином, колегія суддів вважає, що матеріалами справи достовірно підтверджено, що між сторонами існують кредитні правовідносини на підставі кредитного договору № б/н від 01 листопада 2011 року у вигляді відновлювальної кредитної лінії, а також те, що для здійснення операцій з отримання та повернення кредиту за даним кредитним договором відповідач отримав картку № НОМЕР_1 зі строком дії до останнього дня квітня 2015 року. У зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором станом на 31 грудня 2016 року утворилась заборгованість, яка згідно розрахунку банку, наданого до позовної заяви становить 26294,50 грн та складається з наступного: 974,21 грн - заборгованість за кредитом; 19713,47 грн заборгованість по процентам за користування кредитом; 3878,51 грн заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п. 2.2.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг - 500 грн штраф (фіксована частина), 1228,31 грн штраф (процентна складова). Однак, повністю з таким розміром заборгованості за даним кредитним договором, колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного. Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Отже, оскільки відповідач уклав кредитний договір з позивачем та отримав кредитні кошти від банку, він зобов`язаний повернути їх та сплатити проценти за користування кредитними коштами. Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», яка підписана відповідачем, містить в собі дані про встановлений розмір процентів, а саме 1,7% в місяць, що становить 20,40% річних, а отже саме ця процентна ставка є погодженою сторонами. Як зазначено в розрахунку заборгованості, наданому до позову, банк розрахував заборгованість, виходячи як з первісної погодженої сторонами процентної ставки (20,40% річних) до серпня 2014р., так і за ставкою 34,80 відсотків річних з вересня 2014 року по березень 2015 року, а також з підвищеної відсоткової ставки 43,20 %, починаючи з квітня 2015 року. Проте належних та допустимих доказів погодження інших підвищених процентних ставок з позичальником позивачем суду надано не було, а тому у позивача були відсутні підстави для нарахування процентів за користування кредитними коштами за збільшеною процентною ставкою. Як убачається із розрахунку заборгованості за кредитом, наданим позивачем під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції та зробленим за первісною процентною ставкою (20,40% річних), і це підтверджується випискою руху коштів за рахунком, станом на 31 грудня 2016 року залишок заборгованості за тілом кредиту складав 974,21грн., залишок заборгованості за процентами складав 405,92 грн., а пеня, комісія та штрафи відсутні взагалі. При цьому розмір заборгованості по процентам визначений станом на час спливу строку кредитування, а саме на 30 квітня 2015р. За такого колегія суддів вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом станом на 31 грудня 2016 року у розмірі 1380,13 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 974,21грн. та заборгованості за процентами у розмірі 405,92 грн. Що стосується позовних вимог про стягнення пені та штрафів, то з урахуванням розрахунку заборгованості за кредитом, наданим позивачем під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, та зробленим за первісною процентною ставкою (20,40% річних), вони є необґрунтованими, а тому у їх задоволенні слід відмовити. Проаналізувавши зазначені вище обставини у справі у їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд зазначеним в тексті постанови обставинам належної правової оцінки не дав та не встановивши дійсні обставини по справі і не визначившись з характером спірних відносин та нормами матеріального права, що їх регулюють, помилково задовольнив позовні вимоги до відповідача тільки в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірів 974,21 грн. через не надання оцінки довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», а тому рішення суду слід скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом станом на 31 грудня 2016 року у розмірі 1380,13 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 974,21грн. та заборгованості за процентами у розмірі 405,92 грн. Доводи представника відповідача про пропущення строку позовної давності є необґрунтованими, виходячи з наступного. Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки ( стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої стаття 258 ЦК України)ю Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Початок перебігу позовної давності визначається ст. 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша ст. 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті). Відповідно до правил користування платіжною карткою, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору (правова позиція викладена в постанові ВСУ від 19 березня 2014р. справа № 6-14цс14). Строк дії отриманої за кредитним договором картки сплив 30 квітня 2015р. До суду з позовом банк звернувся в лютому 2017р., тобто в межах трирічного строку позовної давності. Крім того, оскільки безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 01 листопада 2011 року у вигляді підписаної сторонами заяви-анкети, не містить строку повернення кредиту (користування ним), то відповідно до вимоги частини другої ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. За такого посилання представника відповідача на те, що оскільки кредитний договір було укладено 01 листопада 2011р., то строк позовної давності сплив у 2014р., а тому позивач звернувшись до суду в 2017р. пропустив строк позовної давності, є помилковим. Інші доводи апеляційної скарги, крім тих, з якими погодилася колегія суддів, виходячи з конкретних обставин справи, не є підставою для задоволення апеляційної скарги та позову в повному обсязі. Згідно ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення чи ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За подачу позову позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1600 грн., за подачу апеляційної скарги було сплачено судовий збір у розмірі 2400 грн. Тому з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог (5 %) з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним витрати на сплату судового збору за подачу позову у розмірі 80,00 грн. та за подачу апеляційної скарги в розмірі 120,00 грн., а всього 200грн. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381 382 ЦПК України, судова колегія, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 16 вересня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_3 , МФО 305299) заборгованість за кредитним договором б/н від 01 листопада 2011 року станом на 31 грудня 2016 року у розмірі 1380,13 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 974,21грн. та заборгованості за процентами у розмірі 405,92 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 200 грн. 00 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання її повного тексту в порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий Судді Повний текст постанови складено 18 березня 2021 року.