Постанова 4812 № 482/740/21

20.10.21 22-ц/812/1951/21 МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 482/740/21 Провадження № 22-ц/812/1951/21 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 жовтня 2021 року Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах : головуючого Темнікової В.І., суддів Бондаренко Т.З., Крамаренко Т.В., із секретарем судового засідання Колосовою О.М., за участі відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 11 серпня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Демінської О.І. в приміщенні того ж суду, за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,- В С Т А Н О В И В : В червні 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості станом на 11.05.2021 року у розмірі 50410,07 грн за кредитним договором №б/н від 03.06.2011 року, а також про стягнення судових витрат у справі. В обґрунтування позовних вимог посилаються на те, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 03.06.2011 року. 14.06.2018 року відбулась державна реєстрація та змінено повне та скорочене найменування позивача з Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (ПАТ КБ «ПриватБанк») на Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (АТ КБ «ПриватБанк»). Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується його підписом у заяві. Відповідачу було відкрито картковий рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 35000 грн, що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. В редакції Умов та Правил, що почала діяти з 01.03.2019 року згідно до п. 2.1.1.2.12 сторони дійшли згоди, що в разі починаючи з 181 го дня з моменту порушення зобов`язань, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі : 86,4% - для картки «Універсальна», 84 % - для картки «Універсальна голд». У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості у відповідача ОСОБА_1 станом на 11.05.2021 року утворилася заборгованість в розмірі 50410,07 грн, яка складається з наступного: 43659,19 грн - заборгованість за тілом кредиту; 6750,88 грн заборгованість за простроченими відсотками. На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 03.06.2011 року у розмірі 50410,07 грн, а також судові витрати. Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 11 серпня 2021 року у задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено. Не погодившись з зазначеним рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 11 серпня 2021 року та ухвалити нове рішення, задовольнивши позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» в повному обсязі. В апеляційній скарзі зазначає, що відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції зазначив, що загальна сума використаних ним кредитних коштів за вищевказаний період становить 81693,95 грн, а сплачені ОСОБА_1 в рахунок погашення використаних кредитних коштів, дорівнюють 113450,54 грн., що значно перевищує розмір отриманих ним від банку кредитних грошових коштів. Порівнявши вказані суми (81693,95 грн. та 113450,54 грн.), суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що сума знятих відповідачем грошових коштів є в рази меншою від суми, яку останній сплатив, не будучи зобов`язаним до сплати на користь Банку будь-яких відсотків, платежів та комісій, існування та розмір яких сторонами Договору від 03.06.2011 року не погоджувався. Позивач не погоджується з таким висновком суду, оскільки до суду першої інстанції була надана копія заяви від 03.06.2011 р., в якій відповідач особистим підписом погодився з тим, що анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами, складають між ним та позивачем договір про надання банківських послуг; він ознайомився та згоден з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді, про що свідчить його підпис на вказаній заяві. Крім того, відповідач 03.06.2011 р. підписав довідку про умови кредитування з використанням платіжної карти "Кредитка Універсальна" 55 днів пільгового періоду)", в якій сторони визначили: тип кредитної лінії; базову відсоткову ставку за користування кредитом 2,5 % в місяць (30% на рік); розмір та строк внесення щомісячних платежів - до 25 числа місяця, наступного за звітним; розмір та порядок нарахування пені за несвоєчасне погашення заборгованості; розмір штрафу при порушенні строків платежів по грошовим зобов`язанням. Тобто, відповідач при укладенні Кредитного договору був належним чином повідомлений про умови кредитування, у тому числі щодо сплати відсотків та неустойки. Отже, відповідач не лише отримав кредитну картку, а й визнав укладення кредитного договору та погодився з його умовами, вчинивши дії, спрямовані на його виконання, зокрема, на погашення заборгованості. На підставі вищевказаної анкети-заяви відповідачеві відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку встановлено кредитний ліміт. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п. 2.1.1.2.5, 2.1.1.2.6 Договору, на підставі яких Відповідач при укладанні Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. В подальшому карта була перевипущена та відповідач отримав нові карти з подовженим строком дії. Під перевипуском карти розуміється випуск та приєднання карти з новим строком дії до раніше відкритого Клієнту карткового рахунку, а тому вся сума заборгованості за кредитним лімітом (якщо є заборгованість) буде відображатися та враховуватися в тому числі і на перевипущеній картці. Також апелянт звертає увагу, що відповідач після отримання перевипущених карт здійснив дії щодо проведення їх активації, користувався перевипущеними картами, а також отримував кредитні кошти. У виписці по руху коштів чітко прослідковується, що відповідач знімав кошти через банкомат, розраховувався кредитною картою за покупки в торгових точках, поповнював карту через термінали самообслуговування та інше. Всі ці операції підтверджують факт отримання кредитних карт та їх використання, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженим наказом Мін`юсту від 12.04.12 р. № 578/5 (далі - Перелік № 578/5). Таким чином, банком надані суду саме первинні бухгалтерські документи про видачу та сплату коштів за Кредитним договором. Надана виписка по карткових рахунках та розрахунок заборгованості є належними та допустимими доказами по справі. З виписки чітко вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами, знімав кошти в банкоматах, розраховувався за товари та послуги та ін. Крім цього, Відповідач частково погашав наявну заборгованість та продовжував користуватися кредитними коштами у вигляді кредитного ліміту на платіжній картці. Крім того апелянт зазначає, що відповідальність клієнта настає в момент використання кредитного ліміту - як тільки клієнт самостійно підтверджує проведення операції в рахунок ліміту шляхом введення ПІН-коду (в банкоматах) або підписанням чека (розрахунок через Р08-термінал торгової точки), саме в цей момент здійснюється перехід засобів у володіння позичальникові. Тобто, ключову роль відіграє заборгованість клієнта (сума фактично отриманих коштів і нарахована плата за користування ними), а не сума стартового кредитного ліміту по карті, чи зазначений мінімальний бажаний кредитний ліміт. Тому необхідно визначитися скільки клієнт фактично використав кредитних коштів. Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором відповідача має заборгованість за тілом кредиту: 00 грн- заборгованість за поточним тілом кредита; 43659 , 19 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита. Дана обставина підтверджується: випискою про рух коштів за картрахунками; розрахунком заборгованості відповідно до якого ("Витрати клієнтом кредитних коштів") позичальник використав кредитних коштів на загальну суму 54780.82 грн., (стовпчик сума коштів внесених клієнтом на погашення заборгованості) позичальник погасив кредитних коштів на загальну суму 42428.40 грн. що підтверджується й випискою по картрахунку. Тобто, позичальник фактично використав кредитних коштів більше, ніж здійснив погашення 54780,82-42428,40=12352,42 12352,42 грн. - це кредитні кошти які використав відповідач, що підтверджується випискою по картрахунку (без врахування процентів, неустойки). Враховуючи вищенаведене, позивач має право на задоволення вимог, що найменше, у розмірі 12352.42 грн, що складає фактично отримані, але не повернені кредитні кошти відповідачем. Отже, заборгованість відповідача за фактично використаними кредитними коштами підтверджується належними та допустимими доказами по справі. Крім того, зазначає, що суд першої інстанцій дійшов до висновку, що відповідач користувався кредитними коштами та здійснював погашення за наданим кредитом у тому числі нараховані відсотки (підтверджується випискою по картрахункам), при цьому суд в оскаржуваному рішенні не навів жодних правових підстав існування у відповідача права на користування коштами банку без сплати відсотків (безоплатно). Також апелянт зазначає, що встановивши, що банк надав відповідачу саме кредит, а відповідач його не повернув, суд першої інстанції не мав жодних підстав вважати, що кошти які відповідач вносив на рахунок платіжних карток слід вважати, як повернення саме кредитних коштів, а не сплату відсотків та комісії за їх користування, оскільки відповідач цього не заперечив, а своїми діями підтвердив сплату відсотків за користування коштами банку. Також апелянт вважає, що з розрахунку заборгованості та виписки з особового рахунку клієнта банку вбачається, що відповідач здійснював погашення кредитної заборгованості та відсотків, що свідчить про визнання ним боргу за кредитним договором і обов`язків, які виникли з цього договору, презумпція правомірності якого не спростована. Відповідач в судовому засіданні не визнав доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення суду без змін. При цьому не заперечував факт підписання ним анкети-заяви та довідки про умови кредитування, але вважає, що це є загальними умовами, а «класичного» кредитного договору між ним та банком підписано не було. Інші учасники процесу до судового засідання не з`явилися, про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні ( ст.263 ЦПК України). Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин ( ст. 264 ЦПК України). Рішення суду зазначеним вимогам закону в повній мірі не відповідає. Так, приймаючи рішення по справі, суд виходив з того, що згідно з Анкетою-заявою про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, яка містить підписи представника позивача та відповідача у справі ОСОБА_1 , між ними 03.06.2011 року укладено договір на отримання кредитних коштів від АТ КБ "ПриватБанк" у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У цій заяві йдеться про наявність згоди ОСОБА_1 з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, відомості щодо яких у вказаному договорі відсутні. У Анкеті-заяві позичальника від 03.06.2011 року процентна ставка за користування кредитними коштами не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про виплату процентів за користування кредитними коштами та наслідки порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Факт отримання кредитних коштів відповідачем підтверджено випискою по рахунку та довідкою про зміну умов кредитування, за даними якої кредитний ліміт кредитної картки, оформленої на відповідача змінювався. Максимальний розмір кредитного ліміту становив станом на 31.07.2020 р. 35000 грн. Відповідно до пунктів 1.1.2.5, 1.1.2.6 Умов надання банківських послуг ПАТ КБ "ПриватБанк" (далі - Умови), доданих до позовної заяви, позичальник зобов`язаний погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором. У разі невиконання зобов`язання за Договором, на вимогу Банку відповідач зобов`язався достроково виконати зобов`язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), і оплатити винагороду Банку . Згідно до положень п. 1.1.5.20 вказаних Умов, при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених Договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карток «Універсальна» (за їх різновидами) визначаються відсоткові ставки за користування кредитними коштами позичальниками Банку. Проте, як Умови надання банківських послуг, так і Тарифи обслуговування кредитних карток «Універсальна» (за їх різновидами) не містять підпису відповідача ОСОБА_1 , який би підтвердив погодження сторонами вказаних умов та положень. З дослідженого судом розрахунку заборгованості відповідача, наданим до суду позивачем, встановлено, що Банк нарахував заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит, з посиланням на Умови та правила надання банківських послуг. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 03.06.2011 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна ГОЛД» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку з посиланням на ресурс: розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, порядок та строк їх повернення, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років, та інші умови. Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме такі умовами, що містяться у Витягу з Тарифів та Витягу з Умов, розумів відповідач та ознайомився із ними, погодився із існуванням у нього внаслідок укладеного кредитного договору зобов`язанням із їх виконанням, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів нарахування на прострочений кредит та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Роздруківка із сайту позивача належним доказом укладення кредитного договору між сторонами на умовах, вказаних позивачем у позові, бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Також, в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини 1 статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (https://privatbank.ua/terms/) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом , тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин, та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування грошовими коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Оскільки Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна ГОЛД» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача ОСОБА_1 , тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 03.06.2011 року шляхом підписання анкети-заяви. У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не підписані Умови та Правила надання банківських послуг не можна розцінювати, як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання заяви-анкети. Як вбачається з виписки з особового рахунку відповідача за період з 06.06.2011 року по 01.05.2021 року, останній, активно користуючись отриманою ним кредитною карткою, строк дії якої на момент звернення до суду із позовом не сплинув, здійснював платіжні операції, направлені як на витрату кредитних коштів, так і на їх повернення та поповнення карткового рахунку. При цьому, загальна сума використаних ним кредитних коштів за вищевказаний період становить 81693,95 грн., а сплачені ОСОБА_1 в рахунок погашення використаних кредитних коштів, дорівнюють 113450,54 грн., що значно перевищує розмір отриманих ним від банку кредитних грошових коштів. Порівнявши вказані суми (81693,95 грн. та 113450,54 грн.), суд дійшов висновку, що сума знятих відповідачем грошових коштів є в рази меншою від суми, яку останній сплатив, не будучи зобов`язаним до оплати на користь Банку будь-яких відсотків, платежів та комісій, існування та розмір яких сторонами Договору від 03.06.2011 року не погоджувався. Доказів того, що відповідач прострочив виконання по сплаті отриманих ним від Банку коштів, суду не надано. Заборгованість за кредитним договором, укладеним між сторонами, на момент звернення до суду із позовом відсутня. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що підстави для стягнення заборгованості за простроченими відсотками, вказаних позивачем у розрахунку заборгованості відповідача, відсутні. Право їх нарахування у позивача на момент звернення до суду із позовом не виникало. Також суд першої інстанції, дійшов висновку що позивачем не доведено належними і допустимими доказами наявності зобов`язань у відповідача перед позивачем за кредитним договором по сплаті відсотків, а сплата по тілу кредиту здійснена ним у повному обсязі, тому позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором у обсязі, пред`явленому позивачем, не підлягають задоволенню. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного. Відповідно до частин 1 та 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти ( ч.1 ст. 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним ( ст. 1055 ЦК України). Згідно із ч.1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. ст. 633,634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із ч.1ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України. Приймаючи рішення суд виходив з того, що 03 червня 2011 року між позивачем та ОСОБА_1 був укладений договір на отримання кредитних коштів від АТ КБ "ПриватБанк" у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, що складається з анкети-заяви позичальника, Умов та правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою та Тарифів банку, викладених на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, а також з того, що вказане підтверджується змістом анкети-заяви позичальника, в якій вказано, що він із вищезазначеними документами ознайомлений та погоджується, що ці документи разом із заявою складають кредитний договір. Проте Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як складову частину кредитного договору, укладеного між сторонами 03 червня 2011 року шляхом підписання відповідачем анкети- заяви. Неможливо в даному випадку також застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (03 червня 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Не містять матеріали справи також доказів ознайомлення відповідачка зі змінами Умов та Правил з 01.03.2019р. За таких обстави Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Колегія суддів з висновками суду в цій частині погоджується. При цьому колегія суддів враховує правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги про не врахування судом того, що сторонами було укладено кредитний договір відповідно до вимог законодавства шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, що у заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця анкета-заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді, що заборгованість банком була визначена відповідно до зазначених Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, Тарифами та не спростована відповідачем, не є підставою для скасування чи зміни рішення суду, так як ці доводи є суб`єктивним тлумаченням позивача як обставин справи, так і законодавства, зазначеного в тексті рішення суду, яке регулює спірні правовідносини, та направлені на переоцінку доказів. Однак, під час розгляду справи позивачем до апеляційної скарги надано також підписану відповідачем 03 червня 2011 року довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка містить дані про базову процентну ставку у розмірі 2,5% в місяць на залишок заборгованості, розмір щомісячних платежів - 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості; пеню, яка складається складається із пені 1 та пені 2, де пеня 1 базова відсоткова ставка по договору/30 -нараховується за кожний день прострочення кредиту; пеня 2 дорівнює 1 % від заборгованості, але не менше 30 грн. в місяць нараховується 1 раз в місяць, при наявності прострочення по кредиту чи відсоткам 5 і більше днів при виникненні прострочення на суму більше 50 грн.; штраф при порушенні строків платежів за будь-яким грошовим зобов`язанням, складає 500 грн. + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з врахуванням нарахованих та прострочених відсотків та комісій та інше. За такого посилання суду на те, що, оскільки в анкеті-заяві позичальника від 03.06.2011 року, яка підписана сторонами, не зазначена процентна ставка за користування кредитними коштами, а також відсутні умови договору про виплату процентів за користування кредитними коштами та наслідки порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, то у позивача були відсутні підстави для нарахування процентів за користування кредитним коштами та штрафних санкцій за порушення умов договору не відповідають обставинам справи. Отже, матеріали справи свідчать про наявність між сторонами кредитних правовідносин на підставі кредитного договору № б/н від 03 червня 2011 року, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту, який був укладений сторонами шляхом підписання ОСОБА_1 анкети-заяви та довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду». Для здійснення операцій з отримання та повернення кредиту відповідач на підставі названого договору 03.06.2011р. отримав картку № НОМЕР_1 зі строком дії до останнього дня лютого 2015 року; 22.05.2014р. картку № НОМЕР_2 зі строком дії до останнього дня серпня 2017 року; 16.08.2017р. картку № НОМЕР_3 зі строком дії до останнього дня березня 2021 року. Відповідно до довідки про зміну умов кредитування кредитний ліміт декілька разів змінювався і станом на 31.07.2020р. становив 35000грн. Згідно виписки про рух коштів за рахунком, відповідач активно користувався карткою. Останній платіж по поповненню готівкою своєї карти в терміналі самообслуговування здійснено 24 лютого 2021р. на суму 4999,99 грн. Таким чином, колегія суддів вважає, що матеріалами справи достовірно підтверджено, що між сторонами існують кредитні правовідносини на підставі кредитного договору № б/н від 03 червня 2011 р року у вигляді відновлювальної кредитної лінії, а також те, що для здійснення операцій з отримання та повернення кредиту за даним кредитним договором відповідач отримав декілька карток, останню зі строком дії до останнього дня березня 2021 року. У зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором станом на 11 травня 2021 року утворилась заборгованість, яка згідно розрахунку банку, наданого до позовної заяви становить 50410,07 грн, та складається з наступного: 43659,19 грн - заборгованість за тілом кредиту; 6750,88 грн заборгованість за простроченими відсотками. Однак, повністю з таким розміром заборгованості за даним кредитним договором, колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного. Як уже зазначалося, згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Отже, оскільки відповідач уклав кредитний договір з позивачем та отримав кредитні кошти від банку, він зобов`язаний повернути їх та сплатити проценти за користування кредитними коштами. Анкета-заява позичальника, яка підписана відповідачем, містить в собі дані про встановлений розмір процентів, а саме 2,5% в місяць, що становить 30% річних. Доказів протилежного стосовно розміру погодженої сторонами процентної ставки відповідачем суду надано не було. Як зазначено в розрахунку заборгованості, наданому до позову, банк починаючи з травня 2014р. розрахував заборгованість, виходячи не з погодженої сторонами первісної процентної ставки (30% річних), а з 22.05.2014р. до 29.03. 2014 р.- у розмірі 27.6%, з 01.09.2014р. до 31.03.2015р.-32.4%, з 01.04.2015р. - 42%, а також з підвищеної відсоткової ставки 84%. Проте належних та допустимих доказів погодження інших процентних ставок в тому числі і підвищеної процентної(простроченої) ставки з позичальником позивачем суду надано не було, а тому у позивача були відсутні підстави для нарахування процентів за користування кредитними коштами за збільшеною процентною ставкою. Як убачається із розрахунку заборгованості за кредитом, наданим позивачем під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, та зробленим за первісною процентною ставкою (30% річних), і цей розрахунок підтверджується випискою руху коштів за рахунком, станом на 11 травня 2021 року залишок заборгованості за тілом кредиту складав 33864,93 грн., а залишок заборгованості за процентами складав 1663,75 грн. За такого колегія суддів вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом станом на 11 травня 2021 року у розмірі 35528,68 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 33864,93 грн. та заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 1663,75 грн. З урахуванням зазначених обставин суд помилково дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Згідно ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Оскільки судом встановлено фактичні обставин справи, однак неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права, колегія суддів вважає необхідним скасувати рішення суду першої інстанцій та ухвалити нове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом від 03.06.2011р. у розмірі 35528,68 грн. Інші доводи апеляційної скарги, крім тих, з якими погодилася колегія суддів, виходячи з конкретних обставин по справі, не є підставою для задоволення апеляційної скарги та позову в повному обсязі. Згідно ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення чи ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За подачу позову позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2270 грн. За подачу апеляційної скарги позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3405 грн. Позовні вимоги задоволені судом на 70%. Тому з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним витрати на сплату судового збору за подачу позову та апеляційної скарги у розмірі 3972,50 грн. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 11 серпня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_4 , місце проживання АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299, рахунок № НОМЕР_5 , місце знаходження- м. Київ, вул Грушевського, 1Д) заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 03 червня 2011 року у розмірі 35528 грн. 68 коп. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» судові витрати у сумі 3972 грн. 50 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання її повного тексту у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий Судді Повний текст постанови складено 21 жовтня 2021 року