Постанова Донецький апеляційний суд № 219/1159/21

Єдиний унікальний номер 219/1159/21 Номер провадження 22-ц/804/2791/21 Єдиний унікальний номер 219/1159/21 Головуючий у 1 інстанції Дубовик Р.Є. Номер провадження 22-ц/804/2791/21 Доповідач Агєєв О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 листопада 2021 року м. Бахмут Донецький апеляційний суд у складі: головуючого судді Агєєва О.В., суддів Канурної О.Д., Космачевської Т.В., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмут цивільну справу № 219/1159/21за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, з апеляційною скаргою позивачаАкціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк`на заочне рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 08 вересня 2021 року, ухвалене у складі судді Дубовика Р.Є., - ВСТАНОВИВ: У лютому 2021 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до Артемівського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_1 . В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 підписав анкету-заяву № б/н від 03 червня 2009 року, якою підтвердив згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами» складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Заявою відповідача підстверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані йому для ознайомлення у письмовій формі.Банк нараховує відсотки за користування кредитом у розмірі, встановленому «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 5.5 Правил користування платіжною карткою. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач, в порушення умов договору та вимог діючого законодавства, своєчасно не надав банку кошти для погашення заборгованості за кредитом та процентами, внаслідок чого станом на 13 січня 2021 року має заборгованість 16416,54 грн., яка складається з такого: 4800,29 грн. заборгованість за кредитом, 11616,25 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом, 0,00 грн. заборгованість за комісією, 0,00 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. Зазначені суми, а також 2270 грн. судового збору позивач просив стягнути з відповідача. Заочним рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 08 вересня 2021 року позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк`суму заборгованості за кредитним договором б/н від 03 червня 2009 року у розмірі 4342 грн. 11 коп., а також судовий збір у розмірі 600 грн. 41 коп.В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просивзаочне рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 02 вересня 2021 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування скарги позивач зазначив, що сума, заявлена до стягнення, підтверджується належними та допустимими доказами, зокрема детальним розрахунком заборгованості по кредиту. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростовано. Не надано доказів повної та своєчасної сплати заборгованості перед банком, відсутності заборгованості чи її наявності у розмірі, що відрізняється від запропонованої банком. Крім того, суд першої інстанції застосував позовну давність за своєю ініціативою, без заяви відповідача, що є грубим порушенням ст. 267 ЦК України. Зазначене призвело до невірного розрахунку заборгованості за відсотками лише за період з 01 травня 2014 року по 31 серпня 2017 року. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Частиною 3 ст.3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч.3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Ціна у позову у даній справі складає 16416,54 грн., що є меншим ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Таким чином дану справу слід розглядати без повідомлення учасників справи, оскільки ціна позову становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні з наступних підстав. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає. Судом встановлено, що відповідач та Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач, уклали кредитний договір у вигляді заяви № б/н від 03 червня 2009 року про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, яка підписана сторонами. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Із заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, вбачається, що відповідачем була отримана платіжна карта «Кредитка Універсальна», базова процентна ставка за якою становить 2,5% на місяць на залишок заборгованості. Відповідач був ознайомлений з фінансовими умовами надання платіжної карти «Кредитка Універсальна» що підтверджується його особистим підписом на вказаній заяві. До кредитного договору банк додав довідку про Умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка також підписана особисто відповідачем, та згідно якої », базова процентна ставка за якою становить 2,5% на місяць, що нараховується на залишок заборгованості виходячи з розрахунку 360 днів в році. Отже, відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку» складає між ним та Банком договір, що підтверджується його підписом у заяві, у зв`язку з чим суд приходить до переконання про укладення сторонами саме кредитного договору та отримання в зв`язку з цим відповідачем кредитної картки з відновлюваним типом кредитної лінії, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5% на місяць або 30% на рік, нарахованих на суму залишку заборгованості за тілом кредиту з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. На виконання умов договору на ім`я відповідача було випущено картку № НОМЕР_1 , яка відкрита 03.06.2009 року зі строком дії до грудня 2011 року, яка потім була перевидана. Строк дії останньої картки серпень 2017 року. Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано сторонами, позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав, видав позичальнику грошові кошти, проте відповідачем порушено умови погашення кредиту внаслідок чого виникла заборгованість. Згідно з наданим позивачем розрахунком, станом на 13 січня 2021 року відповідач має заборгованість 16416,54 грн., яка складається з: 4800,29 грн. заборгованість за кредитом, 11616,25 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом, 0,00 грн. заборгованість за комісією, 0,00 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. На час розгляду справи сума заборгованості не погашена. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції зазначив про те, що позовні вимоги щодо стягнення відсотків за користування кредитом підлягають стягненню у межах строку кредитування, тобто у межах строку дії картки. Крім того, суд застосував позовну давність, обмеживши період стягнення відсотків за кредитом трьома роками до моменту подання позовної заяви. Проте з зазначеним висновком суду не можна погодитися з наступних підстав. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Зміст правовідносин учасників договору повинен оцінюватись виходячи з дійсних намірів учасників договору та відповідно до всіх документів, підписаних сторонами при укладенні або виконанні цього договору. З матеріалів справи вбачається, що у даному випадку кредитний договір був укладений шляхом оформлення і підписання анкети-заяви від 03 червня 2009 року та довідки про умови кредитування від 03 червня 2009 року, у яких визначені умови щодо розміру та порядку нарахування процентів за користування кредитом, що є складовою частиною кредитного договору. Відповідач своїм підписом у анкеті-заяви підтвердив отримання кредитної картки, користувався кредитними коштами. Розрахунок відповідачем не було спростовано. За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що у зв`язку з порушенням умов кредитного договору № б/н від 03 червня 2009 року відповідачем, є підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення непогашеного тіла кредиту у розмірі 4800,29 грн. Вирішуючи справу по суті щодо розміру процентів, які підлягають стягненню з відповідача, апеляційний суд зазначає наступне. Після спливу визначеного договором строку кредитування, чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та неустойку за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. У даному випадку з умов договору вбачається, що відповідачем отримано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, а саме по серпень 2017 року, що підтверджується матеріалами справи та не спростовується сторонами. Таким чином, сторони погодили дату погашення кредиту, встановивши її як 31.08.2017 року. З огляду на те, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати процентів за кредитом, то після 31.08.2017 року позивач не мав права на їх нарахування. Зазначений правовий висновок узгоджується з правовою позицією яка викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі №444/9519/12. За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що після 01 вересня 2017 року позивач не мав права на нарахування відсотків за користування кредитом. Крім того, відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором № б/н від 03 червня 2009 року, проценти за користування грошовими коштами банк нараховував за ставкою 30% в період з 03.06.2009 року до 31.08.2014, за ставкою 34,8% - з 01.09.2014 року до 31.03.2015 року, за ставкою 43,2% - в період з 01.04.2015 року до 30.04.2020 року, а у подальшому за ставкою 42%. Згідно з п. п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов і правил надання банківських послуг клієнт надає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт надає право банку в любий момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Підписання договору є прямою та безумовною згодою клієнта відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, установленого банком. Відповідно до анкети-заяви, особа, яка її підписала, зобов`язана виконувати умови і правила надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПАТ КБ «ПриватБанк». Однак відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною. Відповідно до статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. (ч.3 ст.1056-1 ЦК України). У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника. (ч.4 ст.1056-1 ЦК України). З матеріалів справи вбачається, що при укладенні договору сторонами узгоджена базова процентна ставка на місяць у розмірі 2,5 % на місяць, тобто 30 % на рік, що підтверджується підписаною сторонами Довідкою про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка Універсальна». В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо належного повідомлення божника про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку. Звертаючись до суду з позовом щодо стягнення заборгованості та обґрунтовуючи свої вимоги щодо розміру відсотків позивач зазначав, що розміщення на сайті банківської установи відповідної інформації є належним повідомленням боржника відсоткової ставки. Проте це не є належним повідомленням боржника про збільшення відсоткової ставки у розумінні ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів». Отже, позивачем нараховувались проценти у розмірі більшому, ніж було визначено умовами договору, всупереч статті 1056-1 ЦК України щодо заборони збільшення банком процентної ставки в односторонньому порядку. Тобто, розрахунок суми процентів, що підлягають стягненню, необхідно проводити виходячи з узгодженої сторонами процентної ставки за весь час користування кредитом, а саме 30% річних, що загалом було враховано судом першої інстанції. Проте апеляційний суд не може погодитися з висновком суду першої інстанції щодо застосування позовної давності, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення. Тлумачення цієї норми, положення якої сформульоване зі словом «лише» (аналог «тільки», «виключно»), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, дає підстави для твердження, що із цього положення виплаває безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі позовна давність судом не застосовується. Отже, без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов`язана лише із наявністю про це заяви сторони. Суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність. Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній упостанові КЦС ВС від 21 жовтня 2020 року у справі № 509/3589/16-ц. Вбачається, що у справі ухвалене заочне рішення, відповідач участі у розгляді справи не приймав, також ним не було подано заяви щодо застосування строку позовної давності. За таких обставин обмеження періоду стягнення процентів за користування кредитом трьома роками перед зверненням позивача до суду є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Таким чином, виходячи з базової процентної ставки у 30% річних та кількості днів за період з 01.09.2014 року (дати підвищення відсоткової ставки за користування кредитом більш ніж 30% річних) по 31.08.2017 року (сплив строку кредитування), що становить 1096 днів, а також тіла кредиту у розмірі 4800,29 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом за спірний період дорівнює 4384,26 грн. з наступного розрахунку: 4800,29 х 30% / 360 днів (передбачених п.2.1.1.12.6 «Правил користування платіжною карткою» та довідкою про кредитування) х 1096 = 4384,26 грн.; Разом із заборгованістю за процентами станом на 01.09.2014 року (накопичувальним підсумком) у сумі 1033,28 грн., які нараховувалися за узгодженою сторонами ставкою, загальна сума заборгованості по процентам, що підлягає стягненню, становить 5384,54 грн. Також апеляційний суд не може погодитися зі зменшенням заборгованості, що підлягає стягненню, на суму у розмірі 5330,47 грн., оскільки з виписки за договором б/н, на яку посилався суд першої інстанції при визначенні розміру заборгованості, не вбачається, що дані суми були зараховані саме на погашення заборгованості за спірним договором. Крім того, висновок суду, що дана сума була стягнута саме за виконавчим написом нотаріуса №8482 від 09 вересня 2017 року, не підтверджується матеріалами справи. Також апеляційний суд зазначає, що розрахунок заборгованості був зроблений позивачем на основі наданої виписки, з урахуванням усіх сум, сплачених відповідачем на погашення заборгованості. З огляду на вищевказане, апеляційний суд доходить висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні, та з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за тілом кредиту у розмірі 4800,29 грн. та за процентами в розмірі 5384,54 грн., тобто усього в сумі 10184,83 грн. Згідно ч.13 ст.141 України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Задовольняючі апеляційну скаргу частково, апеляційний суд, з урахуванням вимог ст.141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1408,30 грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2112,46 грн., тобто всього у сумі 3520,76 грн. Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 16416,54грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись статтями 369, 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 08 вересня 2021 року задовольнити частково. Заочне рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 02 вересня 2021 року в частині сум заборгованості за кредитним договором б/н від 03 червня 2009 року, що підлягають стягненню, та розподілу судових витрат змінити. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1Д; код ЄДРПОУ 14360570) суму заборгованості за кредитним договором б/н від 03 червня 2009 року за тілом кредиту у розмірі 4800 (чотири тисячі вісімсот) грн. 29 грн. та за процентами за користування кредитом в розмірі 5384 (п`ять тисяч триста вісімдесят чотири) грн. 54 коп., а разом в сумі 10184 (десять тисяч сто вісімдесят чотири) грн. 83 коп. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1Д; код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1408 (тисяча чотириста вісім) грн. 30 коп. та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2112 (дві тисячі сто дванадцять) грн. 46 коп., тобто всього у сумі 3520 (три тисячі двадцять) грн. 76 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Судді: