Ухвала КАС ВС № 420/5498/20

УХВАЛА 25 лютого 2021 року Київ справа №420/5498/20 адміністративне провадження №К/9901/21639/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М., суддів - Жука А. В., Мартинюк Н. М., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання ОСОБА_1 про передачу на розгляд Великої Палати Верховного Суду адміністративної справи № 420/5498/20 за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Одеської області, Офісу Генерального прокурора, Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 (суддя - Корой С. М.) і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2020 (колегія суддів у складі: Єщенка О. В., Димерлія О. О., Танасогло Т. М.), УСТАНОВИВ: 25.06.2020 громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до прокуратури Одеської області, Офісу Генерального прокурора, Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо неповідомлення Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області про затримання у межах її територіальної юрисдикції громадина Російської Федерації ОСОБА_1 ; - визнати протиправною бездіяльність прокуратури Одеської області у вигляді негайного не прийняття рішення про звільнення ОСОБА_1 зі слідчого ізолятора, припинення тимчасового та екстрадиційного арештів; - визнати протиправними дії Офісу Генерального прокурора щодо прийняття до розгляду запиту Генеральної прокуратури Російської Федерації про видачу ОСОБА_1 до Російської Федерації для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 210.1 Кримінального кодексу РФ (зайняття вищого положення у злочинній ієрархії); - зобов`язати Офіс Генерального прокурора та прокуратуру Одеської області припинити екстрадиційну перевірку запиту Генеральної прокуратури Російської Федерації про видачу ОСОБА_1 до Російської Федерації для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 210.1 Кримінального кодексу РФ (зайняття вищого положення у злочинній ієрархії). Позовні вимоги мотивовано тим, що 31.03.2020 о 07 год 00 хв співробітниками Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України позивача затримано за адресою мешкання: АДРЕСА_1 , розшукуваного правоохоронними органами Російської Федерації з метою притягнення до кримінальної відповідальності за злочин, передбачений статтею 210.1 Кримінального кодексу РФ (зайняття вищого положення у злочинній ієрархії). Зазначені обставини свідчать про те, що подальше клопотання до слідчого судді щодо застосування тимчасового арешту затриманого мало бути реалізоване Іллічівською місцевою прокуратурою. Проте в результаті неповідомлення прокурора за місцем затримання позивача на території Овідіопольського району Одеської області та подальше запрошення позивача до Київського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області для встановлення особи затриманого відбулась штучна підміна фактичної адреси затримання громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 .. Разом з цим, позивач зазначає, що злочин, за який запитано видачу особи, не передбачає покарання у вигляді позбавлення волі за законом України, а тому, відповідно до приписів статті 589 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), статті 2 Європейської конвенції про видачу правопорушників, статті 56 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справ, стороною - держави, до якої адресовано запит, відмовляється іноземній державі у видачі відповідної особи. Зазначені обставини є підставою для вжиття прокуратурою Одеської області заходів щодо припинення екстрадиційної перевірки, негайного скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та негайного звільнення ОСОБА_1 . Аналогічно, вказані обставини свідчать і про протиправність дій Офісу Генерального прокурора України щодо екстрадиційної перевірки громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 . Наведене, на думку позивача, у сукупності свідчить про те, що відповідачами порушено право ОСОБА_1 на свободу та особисту недоторканність, а також про неправомірну бездіяльність суб`єктів владних повноважень щодо повідомлення місцевої прокуратури про затримання позивача у межах територіальної юрисдикції, прийняття рішення про звільнення позивача, припинення тимчасового та екстрадиційного арештів, у зв`язку із чим позивач вимушений звернутись до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 30.07.2020 залишив без змін ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30.06.2020. Позивач, не погодившись з ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 та постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2020, подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Крім того, обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги позивач, зокрема, зазначає, що касаційна скарга у справі № 420/5498/20 подається з підстав порушення правил предметної юрисдикції, оскільки, на його думку, процедура оскарження у кримінальному процесуальному порядку протиправних дій та бездіяльності державних органів, вчинених у рамках справи щодо видачі (екстрадиції) позивача не передбачена Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК України) та фактично неможлива. Вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що цей спір підлягає розгляду в порядку кримінального судочинства, просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Як на підстави, що зумовлюють необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду заявник також посилається на те, що дана адміністративна справа містить виключну правову проблему, адже існують остаточні судові рішення судів різних юрисдикцій (місцевих загальних судів, апеляційних судів з розгляду цивільних і кримінальних справ, місцевих адміністративних судів, апеляційних адміністративних судів), які суперечать один одному, містять взаємовиключні правові висновки, у зв`язку із чим на підставі частини п`ятої статті 346 КАС України, на думку скаржника, наявна підстава для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою забезпечення якісного розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики із зазначених в касаційній скарзі питань. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 14.09.2020 відкрив касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2020. Ухвалою Верховного Суду від 24.02.2021 зазначену адміністративну справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що ця справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі статті 346 КАС України, з огляду на таке. Відповідно до частини шостої статті 346 КАС України (у редакції Закону України від 02.10.2019 № 142-IX) справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах. Частинами першою та третьою статті 347 КАС України обумовлено, що питання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Питання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції. Як встановлено із матеріалів справи, позивач вважає, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки ним оскаржується бездіяльність суб`єктів владних повноважень, вчинених в межах екстрадиційної перевірки. Скаржник зазначає, що неможливість оскаржити відповідні дії (бездіяльність) вказаних органів в межах кримінального процесуального законодавства підтверджується відмовою відповідних судів у прийнятті до розгляду скарг, тому, на його думку, звернення із вказаним позовом є альтернативним способом захисту прав та інтересів позивача. Окрім того, скаржник в адміністративному позові та апеляційній скарзі посилався на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного суду від 23.01.2019 у справі № 802/1335/17, у контексті обґрунтування права на звернення за захистом своїх порушених прав саме у порядку адміністративного судочинства. Велика Палата Верховного Суду не викладала у своїй постанові висновок щодо визначення предметної юрисдикції щодо вирішення аналогічного спору. Посилання суду апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні на постанову Великої Палати Верховного суду від 29.04.2020 у справі № 826/2106/17 є помилковим, адже зазначена справа не є тотожною даній адміністративній справі. Так, у справі № 826/2106/17 позивач звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора з позовом про визнання протиправною відмову Генеральної прокуратури України надати інформацію та копії документів на підставі адвокатського запиту, а саме: про надання відомостей про слідчу процесуальну дію - про обшук у його помешканні, про результати обшуку, про майно, яке звідти було вилучено, стан майна після обшуку, його місце знаходження, документальні підтвердження того, як вилучене під час обшуку майно відповідно до вимог процесуального закону направлялось, як виконане, стороні, яка запитувала про надання міжнародної правової допомоги у кримінальному провадженні на території України. Спір у цій справі виник у зв`язку з протиправними, на переконання позивача, діями та бездіяльністю посадових та службових осіб органів прокуратури, вчинених або не вчинених останніми саме в рамках надання правової допомоги у кримінальних справах. Отже, адміністративний позов ОСОБА_1 у даній справі та позов у справі № 826/2106/17, на яку посилається суд апеляційної інстанції, мають різні підстави, предмет та вимоги. Ураховуючи, що позивач оскаржує судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції, колегія суддів дійшла висновку про необхідність передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 346 КАС України. Керуючись статтями 346, 347 КАС України, Верховний Суд, УХВАЛИВ: Клопотання ОСОБА_1 про передачу справи № 420/5498/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду задовольнити. Справу № 420/5498/20 за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Одеської області, Офісу Генерального прокурора, Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... Ж.М. Мельник-Томенко А.В. Жук , Н.М. Мартинюк Судді Верховного Суду