Постанова 4856 № 689/2089/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 689/2089/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шевчик О.М. Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П. 23 лютого 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Полотнянка Ю.П. суддів: Драчук Т. О. Ватаманюка Р.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 27 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ярмолинецького відділу поліції ГУ НП в Хмельницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії НК № 913766 від 25.10.2020 року, В С Т А Н О В И В : в листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом щодо скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії НК № 913766 від 25.10.2020, якою його визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.8 ст.121 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 8500 грн. Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 27.01.2021 у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що керування водієм транспортним засобом щодо якого порушено обмеження встановлені Митним кодексом України та цілей Закону України «Про дорожній рух» свідчить, що порушення вказаної заборони не посягає на безпеку дорожнього руху, отже адміністративне правопорушення передбачене ч.8 ст.121 КУпАП не є порушенням у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а є правопорушенням за порушення митних правил за що передбачене адміністративне правопорушення згідно ч.4 ст.469 Митного кодексу України. Таким чином, відповідач зобов`язаний був на виконання ч.5 ст.258 КУпАП скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.256 цього Кодексу та передати до органів Держмитслужби України згідно ст.491 Митного кодексу України. Також апелянт посилається на те, що листи Держмитслужби не є доказами порушення митних правил, оскільки в них відсутні посилання на конкретну адміністративну справу по даному факту чи постанову митного органу по цій справі. Висновку порушення в даних листах немає. Щодо відеозапису, то апелянт зазначає, що згідно відзиву на позовну заяву від 01.12.2020, який отримав позивач, значиться один диск з відеозаписом з портативного реєстратора, але він не був надісланий позивачу, чим порушено п.3, п.4 ст.162 КАС України. Сторони в судове засідання не з`явилися, повноважних представників не направили, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Згідно з ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, обмежені строки розгляду справи та жоден з учасників справи в судове засідання не з`явився, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п.2 ч.1 ст.311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Як встановлено судом першої інстанції, згідно постанови від 25 жовтня 2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом VW Golf, номерний знак НОМЕР_1 , 10 вересня 2020 року о 18 год. 57 хв. на автодорозі Т2321(Ярмолинці-Кам`янець-Подільський), порушив обмеження, встановлені Митним Кодексом України, не виконав вимогу ст.16 Закону України «Про дорожній рух», допустив керування транспортним засобом, який ввезено 10.12.2017 року громадянином Словаччини та порушено строки його тимчасового ввезення терміном до 1 року, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною восьмою статті 121 КУпАП. Позивач не погодився із постановою серії НК №913766 від 25.10.2020 та звернувся до суду. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова серії НК №913766 від 25.10.2020 відповідає передбаченим статтею 283 КУпАП вимогам, тому відсутні підстави для її скасування. Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що керування водієм транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, та цілей Закону України "Про дорожній рух", свідчить, що порушення вказаної заборони, посягає на безпеку дорожнього руху, отже адміністративне правопорушення передбачене ч.8 ст.121 КУпАП є правопорушенням у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Положеннями частини 1 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України "Про дорожній рух" №3353-XII. Статтею 1 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що цей закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання. Відповідно до статті 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані: - знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; - створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; - виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух; - не створювати перешкод для проїзду спеціалізованого санітарного транспорту бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, який рухається з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом; - у випадках, визначених Законом України "Про екстрену медичну допомогу", надавати необхідну домедичну допомогу та вживати всіх можливих заходів для забезпечення надання екстреної медичної допомоги, у тому числі потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних пригод. Відповідно до положень статті 16 Закону України "Про дорожній рух" водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту; транспортний засіб використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні; транспортний засіб передано у володіння, користування або розпорядження особі, яка не ввозила його на митну територію України або не поміщувала в митний режим транзиту. Положеннями частини 8 статті 121 КУпАП регламентовано, що керування водієм транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту; транспортний засіб використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні; транспортний засіб передано у володіння, користування або розпорядження особі, яка не ввозила його на митну територію України або не поміщувала в митний режим транзиту, - тягне за собою накладення штрафу на водія в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Системний аналіз вищезазначених положень дозволяє дійти висновку, що порушення вказаної заборони, посягає на безпеку дорожнього руху, отже адміністративне правопорушення передбачене частиною 8 статті 121 КУпАП є правопорушенням у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Так, відповідно до статті 1 Закону України "Про Національну поліцію" Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Статтею 23 Закону України "Про Національну поліцію" регламентовано, що поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення. До основних повноважень поліції входить, зокрема, регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Статтею 222 КУпАП зазначено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (ст. 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина 1 статті 44, стаття 89, частина 2 статті 106-1, частини 1-4 і 6 статті 109, стаття 110, частина 3 статті 114, частина 1 статті 115, стаття 116-2, частина 2 статті 117, частини 1-2 статті 119, частини 1, 2, 3, 5, 6, 8, 10 і 11 статті 121, статті 121-1, 121-2, частини 1, 2, 3, 4 і 6 статті 122, частина 1 статті 123, 124-1, 125, частини 1, 2 і 4 статті 126, частини 1, 2 і 3 статті 127, статті 128-129, частина 1 статті 132-1, частини 1, 2 та 5 статті 133, частини 3, 6, 8, 9, 10 і 11 статті 133-1, частина 2 статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини 1, 2 і 3 статті 140, статті 148, 151, частини 6, 7 і 8 статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини 1-2 статті 178, статті 180, 181-1, частина 1 статті 182, статті 183, 192, 194, 195). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Відповідно до 2 статті 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222 - 244-21 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи цих органів. Разом з цим, за приписами частин 2 та 3 статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. Відповідно до ч.5 ст.258 КУпАП якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення. Оскільки адміністративне правопорушення передбачене ч.8 ст.121 КУпАП є правопорушенням у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, колегія суддів відхиляє доводи позивача про обов`язкове складання протоколу про таке адміністративне правопорушення. Крім того, обов`язковою умовою для застосування ч.5 ст.258 КУпАП щодо констатації наявності в уповноваженої посадової особи обов`язку скласти протокол про адміністративне правопорушення є те, що особа оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення. Однак, позивачем не оспорювалось допущене порушення, оскільки на розгляд справи 25.10.2020 позивач не з`явився. Отже, станом на 10.09.2020 позивач не заперечував факт допущення порушення, передбаченого ч.8 ст.121 КУпАП, а відтак у відповідача не виникло обов`язку скласти протокол про адміністративне правопорушення навіть за умови тлумачення положень статей 222 та 258 КУпАП. З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що не складання відповідачем протоколу про адміністративне правопорушення (під час виявлення правовопорушення) є порушенням відповідачем порядку притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.8 ст.121 КУпАП. Колегія суддів зазначає, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.8 ст.121 КУпАП підтверджується відповідями Подільської митниці Держмитслужби №7.12-08-1/20/8.5/6911 від 15.09.2020, №7.12-08-1/20/8.5/7054 від 21.09.2020, згідно яких вищевказаний транспортний засіб ввезено на територію України 10.12.2017 громадянином Р.Словакія з метою особистого користування, в митному режимі «тимчасове ввезення» терміном до 1 року. Станом на 21.09.2020 в Подільської митниці Держмитслужби відсутня інформація про вивезення або поміщення в інший митний режим вказаного транспортного засобу. Суд апеляційної інстанції не бере до уваги посилання позивача на те, що ним не отримано додатків до відзиву на позов, а саме диск з відеозаписом з портативного реєстратора та листів Подільської митниці Держмитслужби, з огляду на таке. Відповідно до п.п.3,4 ст.162 КАС України копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. До відзиву додаються: 1) докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; 2) документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи. Слід зазначити, що згідно матеріалів справи, відповідачем вчасно, у строк, вказаний в ухвалі суду від 06.11.2020, а саме, до 03.12.2020 надано суду відзив на позов та докази, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, а також докази направлення позивачу відзиву з додатками. У відзиві на позов, надісланому відповідачем позивачу, зазначено зміст відповідей Подільської Митниці з посиланням на відповідні номери і дати цих відповідей. Відповідачем до відзиву на позов додано диск з відеозаписом, який судом оглянуто, однак, основним доказом винуватості позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.8 ст.121 КУпАП, є відповіді Подільської митниці Держмитслужби №7.12-08-1/20/8.5/6911 від 15.09.2020, №7.12-08-1/20/8.5/7054 від 21.09.2020. З огляду на зазначене, та враховуючи, що оскаржувана позивачем постанова серії НК №913766 від 25.10.2020 відповідає передбаченим статтею 283 КУпАП вимогам, колегія суддів дійшла висновку про відсутні підстави для її скасування. Таким чином, доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами. Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Таким чином, колегія суддів вважає, суд першої інстанції правиольно встановив обставини справи та дійшов правомірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315,316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 27 січня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття і не може бути оскаржена відповідно до частини 3 статті 272 КАС України. Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Драчук Т. О. Ватаманюк Р.В.