Постанова 4856 № 689/1793/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 689/1793/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шевчик О.М. Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М. 24 лютого 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Кузьмишина В.М. суддів: Сушка О.О. Сапальової Т.В. , за участю: секретаря судового засідання: Ременяк С.Я., представника позивача - Хорошенюк О.В., відповідача - Садовця Р.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 28 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до начальника сектору реагування патрульної поліції Ярмолинецького відділу поліції Головного управління національної поліції в Хмельницькій області Садовця Руслана Юрійовича про про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, В С Т А Н О В И В : Описова частина. Короткий зміст позовних вимог. У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до начальника сектору реагування патрульної поліції Ярмолинецького відділу поліції Головного управління національної поліції в Хмельницькій області Садовця Руслана Юрійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 651704 від 13.09.2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.8 ст.121 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 8500 грн., а справу закрити. Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції. Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 28 січня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду І інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги позивач посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору. Відзив/заперечення на апеляційну скаргу. Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Рух справи у суді апеляційної інстанції. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року відкрито апеляційне провадження у вищевказаній справі. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні. Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити та скасувати рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 28 січня 2021 року. Відповідач в судовому засіданні заперечував щодо задоволення апеляційної скарги та просив відмовити у її задоволенні, а рішення суду І інстанції залишити без змін. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції. Так, судом першої інстанції встановлено, що згідно з постановою серії БАА № 651704 від 13 вересня 2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Volkswagen Bora, номерний знак НОМЕР_1 , 17 серпня 2020 року об 11 год. 01 хв. на автодорозі Н-03 (Житомир-Чернівці) 217 км., не виконав вимогу ст.ст.16,31 Закону України «Про дорожній рух», ч.5 ст.380 МК України, допустив керування транспортним засобом, щодо якого порушено строки його тимчасового ввезення на митну територію України, а саме, ввезено 19.10.2018 року громадянином України в митному режимі «транзит», чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною восьмою статті 121 КУпАП. Позивач, вважаючи вказану вище постанову незаконною звернувся з даним позовом до суду.

Мотивувальна частина. Позиція Сьомого апеляційного адміністративного суду. Так, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України "Про дорожній рух". Відповідно до статті 1 Закону України "Про дорожній рух" цей закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання. Стаття 14 Закону України "Про дорожній рух" зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. При цьому, положеннями статті 16 Закону України "Про дорожній рух" встановлено, що водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту; транспортний засіб використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні; транспортний засіб передано у володіння, користування або розпорядження особі, яка не ввозила його на митну територію України або не поміщувала в митний режим транзиту. Частина 8 статті 121 КУпАП передбачає, що керування водієм транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту; транспортний засіб використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні; транспортний засіб передано у володіння, користування або розпорядження особі, яка не ввозила його на митну територію України або не поміщувала в митний режим транзиту, - тягне за собою накладення штрафу на водія в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Отже, системний аналіз наведених норм у сукупності та в контексті запровадження заборони керування водієм транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України та цілей Закону України "Про дорожній рух", свідчить, що порушення вказаної заборони, посягає на безпеку дорожнього руху, отже адміністративне правопорушення передбачене ч.8 ст.121 КУпАП є правопорушенням у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Відповідно до статті 23 Закону України "Про Національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення. До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Так, у відповідності до ст.222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 122, частина перша статті 123, 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Таким чином, до компетенції органів Національної поліції належить розгляд справ про порушення правил дорожнього руху, в тому числі за керування водієм транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, і накладати адміністративні стягнення. Відповідно до статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Як встановлено судом І інстанції та вбачається з матеріалів справи, 17 серпня 2020 року об 11:01 год. на автодорозі Н-03 (Житомир Чернівці), 217 км, позивач керував автомобілем Volkswagen Bora, номерний знак НОМЕР_1 . Згідно з листом Подільської митниці Держмитслужби України від 04.09.2020 року № 7.12-08-1/20/8.5/6629, згаданий вище транспортний засіб був ввезений на митну територію України 19.10.2018 громадянином України з метою особистого користування в митному режимі «транзит». Частиною першою статті 95 Митного кодексу України встановлено строк транзитного перевезення для автомобільного транспорту 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності одного митного органу - 5 діб). Таким чином, зазначені документи підтверджують встановлені відповідачем під час розгляду адміністративної справи обставини керування позивачем транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки його переміщення в митному режимі транзиту. Щодо доводів позивача про протиправність дій відповідача щодо нескладення протоколу про адміністративне правопорушення, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з частиною 2 статті 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222 - 244-21 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи цих органів. Разом з цим, за приписами частин 2 та 3 статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. Відповідно до частини 5 статті 258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення. Таким чином, обов`язковою умовою для застосування ч.5 ст.258 КУпАП щодо констатації наявності в уповноваженої посадової особи обов`язку скласти протокол про адміністративне правопорушення є те, що особа оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення. Однак, з матеріалів справи слідує, що позивач був належним чином повідомлений про час, місце та дату розгляду справи відносно вчиненого ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 8 ст. 121 КУпАП, про що свідчить його особистий підпис у повідомленні про запрошення до підрозділу поліції від 17.08.2020 №3812/125, згідно якого останнього повідомлено про необхідність з`явитися для розгляду справи 13.09.2020 о 09:00 год. до Ярмолинецького ВП. Проте, позивач не прибув до Ярмолинецького ВП для розгляду справи, у зв`язку з чим, 13.09.2020 о 09:15 год. відповідачем було розглянуто адміністративну справу відносно ОСОБА_1 та прийнято рішення про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у вигляду штрафу в розмірі 8500 грн., за скоєння ним правопорушення, передбаченого ч. 8 ст. 121 КУпАП. Таким чином, оскільки позивач не з`явився до підрозділу поліції для розгляду справи про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.8 ст.121 КУпАП, ним не оспорювалось допущене ним правопорушення, відтак у відповідача не виникло обов`язку скласти протокол про адміністративне правопорушення. Отже, доводи позивача про те, що не складання відповідачем протоколу про адміністративне правопорушення є порушенням відповідачем порядку притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.8 ст.121 КУпАП є необґрунтованими. З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду І інстанції, що оскаржувана постанова серії БАА № 651704 від 13.09.2020 року відповідає передбаченим статтею 283 КУпАП вимогам, тому підстави для її скасування відсутні. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. За даних обставин апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними доказами, які зібрані та досліджені судом під час розгляду даної адміністративної справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 28 січня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий Кузьмишин В.М. Судді Сушко О.О. Сапальова Т.В.