Ухвала КЦС ВС № 2-11/11

У х в а л а 23 лютого 2021 року м. Київ справа № 2-11/11 провадження № 61-2144 ск 21 Верховний Суд у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Ігнатенка В. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 28 серпня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 12 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Немирівської районної державної адміністрації Вінницької області, ОСОБА_3 , Ковалівської об`єднаної територіальної громади Немирівського району про визнання договору оренди землі недійсним, визнання права власності на спадкове майно, В с т а н о в и в: 09 лютого 2021 року представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_4 надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 28 серпня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 12 січня 2021 року. У касаційній скарзі заявники просять суд касаційної інстанції скасувати рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 28 серпня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 12 січня 2021 року в частині визнання за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у рівних частинах право власності на спадщину за законом і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в частині визнання права власності на земельну ділянку за правом спадкування. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями для розгляду справи визначено суддю-доповідача Ігнатенка В. М. Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, з огляду на наступне. У порушення вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі не зазначено чітко та належним чином підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Як убачається із касаційної скарги, заявники оскаржують рішення судів першої та апеляційної інстанцій, визначені в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України. У частині другій статті 389 ЦПК України зазначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні; у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 необхідно надати до суду належним чином оформлену касаційну скаргу із зазначенням у ній, чітко та належним чином підстави (підстав) касаційного оскарження, визначені в пунктах 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються її копії відповідно до кількості учасників справи. Крім того, у порушення вимог пункту третього частини четвертої статті 392 ЦПК України судовий збір сплачено за неналежними реквізитами. До матеріалів касаційного провадження додана квитанція від 09 лютого 2020 року № 35212946-1 на суму 3 055,00 грн, у якій неправильно зазначено «Код отримувача (код за ЄДРПОУ)». Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у Печерському районі м. Києва, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030102, номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007. Найменування податку, збору, платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Враховуючи наведене, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 необхідно сплатити судовий збір за вказаними вище реквізитами та надати належним чином оформлену за змістом касаційну скаргу, яка має бути подана до суду із доданими до неї копіями у відповідній кількості для інших учасників справи. Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату. Згідно з частиною другою статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Відповідно до частини першої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог цього Кодексу щодо форми і змісту, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 необхідно залишити без руху з наданням їм можливості усунути вищевказані недоліки. На підставі наведеного, керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, У х в а л и в: Залишити без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 28 серпня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 12 січня 2021 року, та надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 22 березня 2021 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Суддя В. М. Ігнатенко