Постанова КЦС ВС № 2-11/11

Постанова Іменем України 09 грудня 2020 року м. Київ справа № 2-11/11 провадження № 61-5497 св 19 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Синельникова Є. В., суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В., учасники справи: заявник (стягувач) - ОСОБА_1 ; заінтересовані особи: начальник Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гоцій Богдан Ігорович, старший державний виконавець Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Рибчинський Олександр Володимирович, Головне управління Пенсійного Фонду України в м. Києві, ОСОБА_2 ; розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 24 січня 2019 року у складі судді Юзькової О. Л. та постанову Київського апеляційного суду від 23 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на рішення, дії, бездіяльність начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гоція Б. І., старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі -Шевченківський РВ ДВС м. Київ ГТУЮ в м. Києві) Рибчинського О. В., заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного Фонду України в м. Києві, ОСОБА_2 . Скарга мотивована тим, що 18 жовтня 2017 року на прийомі у державного виконавця Рибчинського О. В. ОСОБА_3 (як представнику стягувача) стало відомо про те, що 19 червня 2017 року державним виконавцем в рамках виконавчого провадження № 48382123 здійснена така дія як передача виконавчого документу на виконання до Пенсійного фонду, оскільки винесено постанову про застосування такого заходу як звернення стягнення на підставі пункту 2 статті 10 Закону України «Про виконавче провадження». 07 серпня 2018 року державний виконавець Гречух О. Я., який не вжив заходів щодо примусового виконання рішення, передбачених пунктом 1 частини першої статті 32 Закону України «Про виконавче провадження», не здійснив після 07 серпня 2015 року та до 08 вересня 2015 року жодних виконавчих дій, постановою № 48382123 відкрив виконавче провадження про стягнення зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 25 тис. грн на відшкодування моральної шкоди, завданої багаторазовими залиттями житла (квартири), що мали місце більше 10 років назад. З вини начальника органу ДВС Хорішко О. О. з 08 вересня 2015 року по 07 жовтня 2015 року вказане виконавче провадження не перебувало на виконанні у жодного державного виконавця. У подальшому, державний виконавець Рибчинський О. В. прийняв виконавче провадження та 28 жовтня 2015 року ним було зроблено запити щодо боржника ОСОБА_2 . Проте, повної інформації щодо боржника отримано не було. Вихід за місцем проживання боржника до квартири АДРЕСА_1 державним виконавцем було здійснено лише один раз 08 грудня 2015 року. Стягувачем було надано державному виконавцю відомості про наявне у боржника майно, на яке може бути звернуто стягнення. Проте, державним виконавцем було винесено лише постанову про розшук автомобіля ВАЗ 2109, який належить боржнику. Рішення суду про відшкодування моральної шкоди боржником не виконано. Керівник органу ДВС Гоцій Б. І. допустив бездіяльність з 01 вересня 2009 року по 20 червня 2013 року в частині невиконання виконавчих листів № 2-23-1/09 про стягнення зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів за рішенням суду. Державним виконавцем Рибчинським О. В. передано виконавчий документ до органу Пенсійного фонду України на виконання рішення суду в порушення вимог закону, оскільки, як вважала заявник, мало бути здійснено відчуження майна боржника. При цьому, державний виконавець самостійно змінив порядок виконання судового рішення, оскільки не звертався у встановленому порядку до суду із заявою про зміну способу виконання. Державний виконавець фактично не розшукував майно боржника, умисно задавав такі критерії пошуку щоб отримувати недостовірну інформацію, а начальник служби проявив бездіяльність щодо відсутності контролю та скасування незаконних рішень державного виконавця. З урахуванням зазначеного, уточнивши вимоги скарги, ОСОБА_1 просила суд визнати постанову від 19 червня 2017 року № 48382123 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_2 , винесену державним виконавцем Шевченківського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ в м. Києві Рибчинським О. В. неправомірною та скасувати її; визнати неправомірною бездіяльність керівника Шевченківського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Гоція Б. І. щодо постанови від 19 червня 2017 року, щодо розпорядження від 25 вересня 2017 року за № 483822123, винесені державним виконавцем Рибчинським О. В.; визнати неправомірними дії державного виконавця Шевченківського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Рибчинського О. В. з передачі виконавчого документу на виконання до Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та дії щодо винесення постанови від 19 червня 2017 року № 483812123; зобов`язати державного виконавця Шевченківського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Рибчинського О. В. перевірити майновий стан боржника у квартирі АДРЕСА_1 та винести постанову про звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно, інше майно, що перебуває в інших осіб; визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Шевченківського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Рибчинського О. В., що тривала з 05 жовтня 2016 року по 14 року 2017 року та полягає у нездійсненні державним виконавцем Шевченківського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Рибчинським О. В. перевірки, передбаченої частиною восьмою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження». Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 24 січня 2019 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано дії державного виконавця Шевченківського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Рибчинського О. В. щодо винесення 19 червня 2017 року у виконавчому провадженні № 48382123 постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та передачі виконавчого листа на виконання Лівобережного об`єднане управління Пенсійного Фонду України в м. Києві неправомірними. Скасовано постанову, винесену державним виконавцем Шевченківського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Рибчинським О. В. 19 червня 2017 року у виконавчому провадженні № 48382123 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Зобов`язано державного виконавця Шевченківського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Рибчинського О. В. усунути порушення прав стягувача ОСОБА_1 та проводити виконавчі дії у виконавчому провадженні № 48382123 із дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження». У задоволенні іншої частини скарги відмовлено. Ухвала суд першої інстанції мотивована тим, що державним виконавцем не виконані усі необхідні та передбачені спеціальним законом дії щодо перевірки майнового стану боржника для стягнення з боржника на виконання судового рішення суми у розмірі 25 тис. грн. Представником скаржника подавалась державному виконавцю інформація про наявність у боржника нерухомого майна, яка не було перевірена виконавцем. Державним виконавцем належним чином не вчинялись дії щодо з`ясування наявності майна або його відсутності за місцем проживання боржника у даному виконавчому провадженні. Відтак, дії державного виконавця не відповідають положенню Закону України «Про виконавче провадження». Отже, наявні підстави для задоволення скарги ОСОБА_1 в частині визнання дій державного виконавця щодо винесення 19 червня 2017 року у виконавчому провадженні № 48382123 постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та передачі виконавчого листа на виконання до органу Пенсійного Фонду України неправомірними та скасування вказаної постанови державного виконавця. Також суд вважав за можливе захистити права стягувача шляхом зобов`язання державного виконавця усунути порушення прав стягувача ОСОБА_1 та проводити виконавчі дії у виконавчому провадженні № 48382123 із дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження». Беручи до уваги відсутність у суду можливості вчиняти дії, вчинення яких покладено законом безпосередньо на державного виконавця та зобов`язувати останнього прийняти рішення потрібне стороні виконавчого провадження, суд не вбачав підстав для задоволення скарги в частині зобов`язання державного виконавця прийняти певну постанову та провести перевірку, так як дії мають вчинятися державним виконавцем після здійснення положень Закону України «Про виконавче провадження» з метою виконання рішення суду. Відповідно до частини третьої статті 74 Закону України «про виконавче провадження» начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом. Суд вважав, що підстави для задоволення скарги в частині визнання бездіяльності начальника Шевченківського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Гоція Б. І. неправомірною відсутні, оскільки не реалізація керівником органу виконавчої служби його прав, передбачених законом, не є підставою вважати такі дії порушенням прав сторони виконавчого провадження. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Київського апеляційного суду від 23 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_3 задоволено частково. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 24 січня 2019 року в частині відмови у задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання постанови та бездіяльності державного виконавця неправомірними скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення. Визнано неправомірною постанову державного виконавця Шевченківського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Рибчинського О. В. від 19 червня 2017 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Шевченківського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Рибчинського О. В. у виконавчому провадженні № 48382123, що тривала з 05 жовтня 2016 року по 14 червня 2017 року щодо нездійснення перевірки майнового стану боржника, передбаченої частиною восьмою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження». Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 24 січня 2019 року в частині зобов`язання державного виконавця змінено, виклавши абзац 4 резолютивної частини ухвали в наступній редакції. Зобов`язано державного виконавця Шевченківського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Рибчинського О. В. перевірити майновий стан боржника ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 та при виявленні коштів цінних паперів, іншого майна, іншого майна, що перебуває в інших осіб винести постанову про звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно, інше майно, що перебуває в інших осіб. В іншій частині ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 24 січня 2019 року про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 залишено без змін. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що встановивши вірно, що державним виконавцем не виконані усі необхідні та передбачені спеціальним законом дії щодо перевірки майнового стану боржника, визнавши дії державного виконавця в цій частині неправомірними та скасувавши постанову державного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, суд першої інстанції помилково не визнав саме таке рішення державного виконавця (постанову від 09 червня 2017 року) неправомірним, а тому в цій частині вимоги скарги підлягають задоволенню. Встановивши, що державним виконавцем належним чином не вчинялись дії щодо з`ясування наявності майна або його відсутності, не проведено відповідну перевірку, передбачену частиною восьмою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції чинній на момент виникнення правовідносин), суд першої інстанції безпідставно не визнав таку бездіяльність державного виконавця неправомірною. Суд першої інстанції, зобов`язавши державного виконавця усунути допущені ним порушення та провадити виконавчі дії у відповідності з вимогами Закону України «Про виконавче провадження», не конкретизував, які саме дії повинен вчинити державний виконавець для захисту прав стягувача. Суд першої інстанції встановивши порушеними права стягувача повинен був зазначити, в який саме спосіб та яким саме чином такі права стягувача будуть відновлені. Відмовляючи у задоволенні вимог скарги, суд апеляційної інстанції зазначив, що винесення начальником відділу постанови про скасування процесуального документу державного виконавця винесеному у виконавчому провадженні та зобов`язання останнього провести виконавчі дії в порядку встановленому Законом України «Про виконавче провадження» є правом начальника відділу при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень, а не його обов`язком. Відтак, винесення начальником Шевченківського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Гоцієм Б. І. певної постанови та проведення ним відповідної перевірки (контролю) щодо здійснення державним виконавцем Рибчинським О. В. дій у виконавчому провадженні № 48382123, який перебуває у нього підпорядкуванні, було його правом, а не обов`язком. Таке своє право він міг використати на свій розсуд як керівник відділу. А тому у даному випадку начальником Шевченківського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Гоцієм Б. І. не було допущено бездіяльності та не було порушено вимог Закону України «Про виконавче провадження». Короткий зміст вимог касаційних скарг У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні вимог її скарги скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити її скаргу. Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 17 серпня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 2-11/11 з Шевченківського районного суду м. Києва. У січні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Аргументи учасників справи Доводи осіб, які подали касаційні скарги Касаційна скарга мотивована тим, що у порушення вимог частини третьої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» та посадових обов`язків, жодних дій, спрямованих на своєчасність, правильність та повноту виконання судового рішення державним виконавцем, забезпечення дієвого контролю за здійсненням виконавчих дій, в тому числі шляхом надання державному виконавцю доручень та вказівок, не вчинено Гоцієм Б. І. , що, на її думку, є підставою для визнання його бездіяльності протиправною. Закріплена у статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» при тлумаченні поняття «виконавче провадження» сукупність дій, що має бути спрямована на примусове виконання рішення, включає і дії керівника органу державної виконавчої служби, і дії підпорядкованого йому державного виконавця. Тобто обов`язкові дії начальника відділу із контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень є частиною тієї сукупності дій, а, отже, є частиною виконавчого провадження. Вважала помилковим висновок судів про те, що винесення начальником відділу Гоцієм Б. І. певної постанови та проведення ним відповідної перевірки (контролю) щодо здійснення державним виконавцем Рибчинським О. В. дій у виконавчому провадженні № 48382123, який перебуває у нього підпорядкуванні, було його правом, а не обов`язком. Відзив на касаційну скаргу не надійшов. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, тому в силу частини першої статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються. Фактичні обставини справи, встановлені судами 24 липня 2015 року Шевченківським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист № 2-11/11 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 25 тис. грн на відшкодування моральної шкоди. 07 серпня 2015 року головним державним виконавцем ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Гречухом О. Я. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 48382123. Копію постанови у той же день було направлено боржнику для виконання та запит № 587/29 з метою перевірки інформації про наявність майна та поточних рахунків боржника ОСОБА_2 . За дорученням начальника відділу ДВС Хорішко О. О. виконавче провадження № 48382123 було передано 12 жовтня 2015 року згідно з актом передачі від 08 вересня 2015 року іншому державному виконавцю Шевченківського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Рибчинському О. В. 12 жовтня 2015 року державним виконавцем Рибчинським О. В. було направлено постанову про відкриття виконавчого провадження № 48382123 від 07 серпня 2015 року боржнику ОСОБА_2 , яку він отримав 18 листопада 2015 року. 28 жовтня 2015 року державним виконавцем Рибчинським О. В. було зроблено електронні запити до Державної фіскальної служби України та Пенсійного фонду України. 29 жовтня 2015 року було отримано відповідь про відсутність відомостей щодо боржника ОСОБА_2 28 жовтня 2015 року постановою державного виконавця Рибчинського О. В. накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_2 у зв`язку із несплатою стягнутої суми на відшкодування моральної шкоди останнім у встановлений строк для добровільного виконання рішення суду. 04 грудня 2015 року державним виконавцем Рибчинським О. В. зроблено заяву про арешт рухомого майна боржника ОСОБА_2 07 грудня 2015 року державним виконавцем Рибчинським О. В. за результатами здійсненого виходу до квартири АДРЕСА_1 складено акт про те, що боржник за місцем проживання не знаходився, двері ніхто не відчинив. 08 грудня 2015 року боржником ОСОБА_2 було подано до Шевченківського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві заяву про те, що він не працює, а усе його майно підлягає конфіскації за вироком апеляційного суду м. Києва від 25 січня 2012 року. 08 грудня 2015 року стягувачем ОСОБА_1 подано клопотання разом з інформаційною довідкою про наявність у боржника ОСОБА_2 на праві власності 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 . Зазначене підтверджується листом комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації, надісланим у відповідь на запит державного виконавця від 04 грудня 2015 року № 587/29, згідно з яким станом на 23 травня 2015 року ОСОБА_2 на праві власності належить 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 . Згідно з повідомленням регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в м. Києві від 22 січня 2016 року за боржником ОСОБА_2 з 01 червня 1990 року зареєстрований легковий автомобіль марки ВАЗ 2109, реєстраційний номер НОМЕР_1 . 29 січня 2016 року постановою старшого державного виконавця Шевченківського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Рибчинського О. В. автомобіль марки ВАЗ 2109, реєстраційний номер НОМЕР_1 , належний ОСОБА_2 , оголошено у розшук. 14 червня 2017 року державним виконавцем Рибчинським О. В. було повторно здійснено запит до Пенсійного фонду України. Відповідно до відповіді Пенсійного фонду України від 16 червня 2017 року боржник ОСОБА_2 перебуває на обліку у Пенсійному фонді та отримує пенсію у розмірі 5 168 грн 93 коп. В межах даного виконавчого провадження старшим державним виконавцем Рибчинським О. В. 19 червня 2017 року було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, відповідно до якої з урахуванням положень статей 68, 69, 70 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець вирішив звернути стягнення на доходи боржника ОСОБА_2 у зв`язку із тим, що згідно відповіді Пенсійного фонду України боржник отримує пенсію в Лівобережному об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві. 12 вересня 2017 року державним виконавцем Рибчинським О. В. складено вимогу стягувачу про необхідність укладення із банківською установою договору про відкриття банківського рахунку, про що повідомити державного виконавця, з метою часткового перерахування боргу з примусового виконання судового рішення. Вказану вимогу було вручено стороні стягувача 22 вересня 2017 року, та у подальшому отримано поштою 21 жовтня 2017 року. 25 вересня 2017 року державним виконавцем Рибчинським О. В. видано розпорядження № 48382123 на підставі статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», яке було затверджено начальником Шевченківського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Гоцієм Б. І., про необхідність перерахувати стягувачу ОСОБА_1 1 680 грн 32 коп. на рахунок у ПАТ КБ «Приватбанк» у рахунок часткового погашення боргу з примусового виконання рішення суду у справі № 2-11/11. Таке перерахування коштів було здійснено 27 вересня 2017 року. 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують. За змістом положень статей 55 Конституції України кожен має право будь- якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. У частині першій статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Відповідно до статті 12 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» контроль за діяльністю державних виконавців та інших працівників органів державної виконавчої служби здійснюють органи примусового виконання рішень, визначені у статті 6 цього Закону, в порядку встановленому Міністерством юстиції України. Частиною третьою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня. Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини. Отже, законом передбачено право, а не обов`язок керівника вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону, дати доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім частини третьої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження». Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 19 грудня 2019 року у справі № 175/2171/18 (провадження № 61-10808св19). Дослідивши матеріали справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів про те, що винесення начальником Шевченківського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Гоцієм Б. І. певної постанови та проведення ним відповідної перевірки (контролю) щодо здійснення державним виконавцем Рибчинським О. В. дій у виконавчому провадженні № 48382123, який перебуває у нього підпорядкуванні, було його правом, а не обов`язком. Таке своє право він міг використати на свій розсуд як керівник відділу. Крім того, матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 зверталася до начальника відділу із скаргами на дії державного виконавця, не містить таких доводів і касаційна скарга. За таких обставин, висновок суду про те, що начальником Шевченківського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Гоцієм Б. І. не було допущено бездіяльності та не було порушено вимог Закону України «Про виконавче провадження», є законним та обґрунтованим, а, відтак, підстави для скасування судових рішень в цій частині відсутні. Таким чином, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявниками норм права, які регламентують дії начальника відділу під час здійснення виконавчого провадження. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах першої та апеляційної інстанції із наданням їм відповідної правової оцінки, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 24 січня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 вересня 2019 року в частині вирішення вимог скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірною бездіяльності керівника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гоція Богдана Ігоровича залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Є. В. Синельников Судді: О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович