Постанова Київський апеляційний суд № 2-11/11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110 факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Унікальний номер справи 2-11/11 Апеляційне провадження № 22-ц/824/12967/2020Головуючий у суді першої інстанції - Притула Н.Г. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 грудня 2020 року Київський апеляційний суд у складі: суддя-доповідач Оніщук М.І., судді Шебуєва В.А., Крижанівська Г.В., секретар Ющенко Я.М., за участю: представника заявника ОСОБА_1 , розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 28 липня 2020 року по цивільній справі за скаргою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: начальник Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гоцій Богдан Ігорович, начальник Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Нещадим Іван Сергійович про визнання бездіяльності неправомірною, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: У червні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду зі скаргою, в якій, з урахуванням заяви від 05.08.2019, просила: - визнати неправомірною виявлену 22.05.2019 з листа від 10.05.2019 триваючу з 16.08.2016 і до нині бездіяльність начальника Шевченківського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Гоцій Б.І. щодо обов`язку скасувати п. 2 доручення б/н «Щодо передачі виконавчих проваджень» від 08.09.2015 начальника ВДВС Хорішко О.О. та акт від 12.10.2015 державного виконавця Рибчинського О.В. «Прийому наявних виконавчих проваджень по дільниці № 29 станом на 29.10.2015» в частині щодо виконавчого провадження № 48382123, щодо обов`язку скасувати постанови державного виконавця Рибчинського О.В. за № 48382123 від 28.10.2015, 29.01.2016, 19.06.2017, 28.02.2019, 20.03.2019 та вимогу від 12.10.2017 державного виконавця Рибчинського О.В., у зв`язку з відсутністю у Рибчинського О.В. повноважень на прийняття виконавчого провадження № 48382123 згідно з явно незаконним п. 2 доручення б/н «Щодо передачі виконавчих проваджень» від 08.09.2015 начальника ВДВС Хорішко О.О.; - зобов`язати начальника Шевченківського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Гоцій Б.І. на виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Києва № 2-11/11 від 25.05.2018 з урахуванням постанови Київського апеляційного суду від 09.04.2019 скасувати п. 2 доручення б/н «Щодо передачі виконавчих проваджень» від 08.09.2015 начальника ВДВС Хорішко О.О. та акт від 12.10.2015 державного виконавця Рибчинського О.В. «Прийому наявних виконавчих проваджень по дільниці № 29 станом на 29.10.2015 року» в частині щодо виконавчого провадження № 48382123, скасувати рішення державного виконавця Рибчинського О.В. за № 48382123 (постанови) від 28.10.2015, 29.01.2016, 19.06.2017, 28.02.2019, 20.03.2019 та вимогу від 12.10.2017, у зв`язку з відсутністю у Рибчинського О.В. повноважень на прийняття виконавчого провадження № 48382123 згідно з явно незаконним п.2 доручення б/н «Щодо передачі виконавчих проваджень» від 08.09.2015 начальника ВДВС Хорішко О.О.; - зобов`язати начальника Шевченківського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Гоцій Б.І. на виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Києва № 2-11/11 від 25.05.2018 з урахуванням постанови Київського апеляційного суду від 09.04.2019 після скасування всіх рішень державного виконавця Рибчинського О.В. за № 48382123 передати виконавче провадження № 48382123 іншому державному виконавцю в порядку, визначеному розділом ІІІ Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 № 2432/5 і зареєстроване у Міністерстві юстиції України 12.08.2016 за № 1126/29256. В обґрунтування вимог скарги вказувала, що 22.05.2019 їй стало відомо про бездіяльність начальника Шевченківського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Гоцій Б.І. 08.09.2015 до переходу Гречух О.Я. , начальник ВДВС Хорішко О.О. видав і підписав доручення б/н «Щодо передачі виконавчих проваджень» за яким зобов`язав головного державного виконавця Гречух О.Я. підготувати матеріали виконавчих проваджень, що перебувають на виконанні та обліковуються по дільниці 29 для передачі іншому державному виконавцю; скласти акт приймання-передачі, а пунктом 2 зобов`язав Рибчинського О.В. у майбутньому прийняти виконавчі провадження, що перебувають на виконанні та обліковуються на дільниці

29. Актом прийому-передачі головний державний виконавець Гречух О.Я. 08.09.2015 передав, а державний виконавець Рибчинський О.В. 08.10.2015 прийняв виконавчі провадження по дільниці № 29 в якому міститься в тому числі і виконавче провадження № 48382123. Гоцій Б.І. має виконати судове рішення від 09.04.2019 яким визнано незаконним п. 2 доручення від 08.09.2015 б/н начальника ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Хорішко О.О. в частині виконавчого провадження № 48382123 та визнано дії начальника ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Хорішко О.О. щодо видачі даного доручення неправомірними; зобов`язано начальника ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві передати виконавче провадження № 48382123 в порядку, визначеному Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012. Зазначала також, що рішення має бути виконане так як виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.2020 у задоволенні скарги відмовлено (Т.3, а.с.238-244). В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просять скасувати ухвалу повністю та ухвалити нове рішення про задоволення скарги, а також вирішити питання розподілу судових витрат та винести окрему ухвалу, так як діяння Гоція Б.І. є кримінально караними. Вказують, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, необґрунтовано відмовив у прийнятті доказів, неправильно дослідив та оцінив наявні у справі докази, внаслідок чого дійшов неправомірного висновку про відмову у задоволенні скарги (Т.4, а.с.1-9). Ухвалою Київського апеляційного суду від 24.09.2020 поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження та надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу (Т.4, а.с.16,17). Відзиву на апеляційну скаргу у визначений судом строк не надійшло. Ухвалою Київського апеляційного суду від 09.10.2020 справу призначено до апеляційного розгляду (Т.4, а.с.22,23). В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просила її задовольнити. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, а тому суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України). Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представника заявника, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відмовляючи у задоволенні скарги суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду скарги в діях заінтересованої особи не встановлено порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження». Указаний висновок суду є законним і обґрунтованим, з огляду на наступне. З матеріалів справи вбачається та вірно встановлено судом першої інстанції, що на примусовому виконанні у ВДВС Шевченківського РУЮ у місті Києві перебувало виконавче провадження № 48382123 відкрите постановою головного державного виконавця Гречух О.Я. від 07.08.2015 з примусового виконання виконавчого листа № 2-11/11 виданого 24.07.2015 Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 25 000,00 грн. 08.09.2015 заступник начальника Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві - начальник відділу ДВС Хорішко О.О. підписав доручення б/н «Щодо передачі виконавчих проваджень» яким було зобов`язано головного державного виконавця Гречуха О.Я. підготувати матеріали виконавчих проваджень, що перебувають на виконанні та обліковуються на дільниці 29, для передачі іншому державному виконавцю та скласти акт приймання-передачі; державному виконавцю Рибчинському О.В. прийняти виконавчі провадження, що перебувають на виконанні та обліковуються на дільниці 29, з моменту призначення його на посаду державного виконавця; про прийняття виконавчих проваджень скласти акт. Начальником відділу ДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Хорішко О.О. було затверджено акт прийому наявних виконавчих проваджень по дільниці № 29 станом на 12.10.2015, які прийняв державний виконавець Рибчинський О.В. У зазначеному переліку виконавчих проваджень зазначено виконавче провадження № 48382123. Стягувач не погодилась із правомірністю передачі виконавчого провадження та звернулась до суду з відповідною скаргою. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 25.05.2018 (справа № 2-11/11, провадження № 4-с/761/4/2018) в задоволенні скарги відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 09.04.2019 ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 25.05.2018 скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення скарги, яким: - визнано п. 2 доручення від 08.09.2015 б/н начальника ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Хорішко О.О. в частині виконавчого провадження № 48382123 незаконним; - визнано дії начальника ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Хорішко О.О. щодо видачі даного доручення неправомірними; - зобов`язано начальника ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві передати виконавче провадження № 48382123 в порядку, визначеному Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012. При розгляді указаної вище скарги судом апеляційної інстанції відхилено доводи скарги ОСОБА_2 про вчинення головним державним виконавцем ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Гречухом О.Я. неправомірних дій щодо виконавчого провадження № 48382123, оскільки останнім було складено та підписано відповідний акт прийому-передачі на виконання вимог доручення начальника ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Хорішка О.О. в межах визначених цим дорученням повноважень. Вказаний акт прийому-передачі було складено на виконання розпорядження відповідної посадової особи, якою в подальшому він був погоджений та затверджений, що дає підстави вважати, що у діях головного державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Гречухи О.Я. були відсутні процесуальні порушення щодо порядку передачі ним відповідних виконавчих проваджень. Також, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання неправомірними дій державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Рибчинського О.В., оскільки останнім було підписано акт приймання-передачі виконавчих проваджень 08.10.2015, а саме після призначення його на посаду державного виконавця, а отже в межах його повноважень. Вище означена постанова Київського апеляційного суду від 09.04.2019 набрала законної сили і є обов`язковою для виконання, а встановлені в ній обставини не підлягають доказуванню. Державний виконавець Рибчинський О.В. прийнявши до свого провадження виконавче провадження № 48382123, постановою від 28.10.2015 наклав арешт на все майно боржника ОСОБА_7 . У подальшому постановою від 29.01.2016 державний виконавець оголосив розшук майна боржника - автомобіль «ВАЗ», д.н.з. НОМЕР_1 . Також постановою від 19.06.2017 державний виконавець звернув стягнення на доходи боржника ОСОБА_7 - пенсію, яку отримує боржник в Лівобережному ОУПФ України в м.Києві. Стягувач, не погодившись з постановою, знову звернулась до суду зі скаргою. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 24.01.2019 (справа № 2-11/11, провадження № 4-с/761/6/2019) скасовано постанову державного виконавця Шевченківського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Рибчинського О.В. від 19.06.2017 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Також у межах виконавчого провадження та після надходження коштів на депозитний рахунок ВДВС, старший державний виконавець Рибчинський О.В. 12.09.2017 звернувся до стягувача з вимогою якою зобов`язував останнього протягом трьох днів, з моменту отримання вимоги, надати до ВДВС інформацію щодо рахунку стягувача для перерахування коштів. За скаргою стягувача ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 19.03.2018 (справа № 2-11/11, провадження № 4-с/761/86/2018), яка набрала законної сили, визнано вимогу старшого державного виконавця Шевченківського РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві Рибчинського О.В. від 12.09.2017 неправомірною. Постановою від 28.02.2019 державний виконавець арештував кошти боржника відкриті в банківських установах. У подальшому, кошти, які надійшли від боржника на рахунок ДВС, були перераховані стягувачу. Постановою від 20.03.2019 державний виконавець закінчив виконавче провадження у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду. Указана постанова про закінчення виконавчого провадження оскаржується стягувачем у судовому порядку, у зв`язку з тим, що, як пояснила представник стягувача, останній вважає, що йому не було доплачено кілька десятків гривень. Судове рішення за скаргою наразі не ухвалене, розгляд справи триває. На звернення представника стягувача, начальник Шевченківського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Гоцій Б.І. листом від 10.05.2019 повідомив заявника про відсутність можливості виконати рішення Київського апеляційного суду від 09.04.2019 в частині передачі виконавчого провадження, так як воно було завершене 20.03.2019 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»; такої організації як відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві вже не існує та начальник відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Хорішко О.О. звільнений. Звертаючись до суду з даною скаргою заявниця фактично оскаржує бездіяльність начальника виконавчої служби, яка вже була предметом судового розгляду за результатом якого порушене право заявниці було поновлене відповідним судовим рішенням, яке набрало законної сили. У відповідності до вимог ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Згідно із ч. 3 ст. 450 ЦПК України, якщо суд встановить, що особа, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржується, звільнена з посади (не здійснює відповідну діяльність), він залучає до участі в справі посадову особу, до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушень права чи свободи заявника. Суд першої інстанції дотримуючись вище означеної норми залучив до участі у справі начальника Шевченківського РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Нещадима І.С. Частиною 2 ст. 451 ЦПК України визначено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Стаття 74 Закону України «Про виконавче провадження» надає право начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень - у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом. Як зазначалось вище, виконавче провадження № 48382123 закінчено у зв`язку з фактичним виконанням, а отже на даний час на виконанні не перебуває, що, за наявності не скасованої у встановленому законом порядку постанови про закінчення виконавчого провадження, позбавляє можливості вчиняти в межах даного виконавчого провадження будь-які процесуальні дії. При цьому, слід наголосити, що в порядку визначеному ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», яка надає право начальнику відділу, а не встановлює його обов`язок, постанова про закінчення виконавчого провадження не скасована. Стягувач скориставшись своїм правом оскаржив постанову до суду, а отже до ухвалення судом відповідного рішення, постанова про закінчення виконавчого провадження є чинною. Розділ VII ЦПК України встановлює порядок судового контролю за виконанням судових рішень і закріплює, що у разі встановлення судом обґрунтованості скарги, суд поновлює порушене право заявника. З урахуванням фактичних обставин даної справи, право заявника не є порушеним, оскільки судове рішення про стягнення з боржника на користь стягувача боргу виконано, а отже досягнуто мети судового контролю - право стягувача захищене та відновлене. Посилання заявника на невиконання, на її думку, постанови Київського апеляційного суду від 09.04.2019 і, як наслідок, допущення у зв`язку з цим бездіяльності начальником виконавчої служби, що й слугувало зверненням до суду з даною скаргою, є безпідставним, адже указаним судовим рішенням були поновлені порушені права стягувача. Дане рішення суду набрало законної сили і було враховано при подальшому вчиненні виконавчих дій в межах виконавчого провадження № 48382123, яке було закінчено належним виконанням. Відтак, процесуальні підстави для визнання неправомірною бездіяльність начальника відділу виконавчої служби в межах даного виконавчого провадження, відсутні, про що правомірно та обґрунтовано зазначено судом в оскаржуваному рішенні. З урахуванням вищенаведеного доводи апеляційної скарг є необґрунтованими і не впливають на законність ухвали суду При цьому, слід зазначити, що такі доводи були предметом дослідження судом першої інстанції, яким суд надав належну правову оцінку. Отже, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам і запереченням учасників справи належну правову оцінку, внаслідок чого ухвалив законне, правильне по суті і справедливе судове рішення. Таким чином, при апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування ухвали, в справі не виявлено. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду без змін. Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 28 липня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду. Повний текст постанови складений 07 грудня 2020 року. Суддя-доповідач М.І. Оніщук Судді В.А. Шебуєва Г.В. Крижанівська