Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/1385/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 лютого 2021 рокуЛьвівСправа № 500/1385/20 пров. № А/857/15246/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ільчишин Н.В., суддів Коваля Р.Й., Гуляка В.В., за участі секретаря судового засідання Стельмаха П.П., розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року (головуючого судді Осташа А.В., ухвалене у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження о 15 год. 11 хв. в м. Тернопіль повний текст рішення складено 21.10.2020) у справі №500/1385/20 за позовом Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: Відділ державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради 16.06.2020 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 в якому просить зобов`язати відповідача привести у попередній стан гараж за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу другого поверху. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року позов задоволено повністю. Не погоджуючись із вказаним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Вказує, що позивачем було неналежно оформлено результати перевірки щодо виконання/невиконання припису від 15.04.2019. Так, відповідно до пунктів 7 та 16 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 р. № 553, перевірка виконання суб`єктом містобудівної діяльності вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю є підставою для проведення позапланової перевірки, за результатами державного архітектурно- будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком. Однак матеріали справи № 500/1385/20 не містять доказів того, що за результатами позапланової перевірки, проведеної з метою перевірки виконання щодо припису від 15.04.2019 та було складено акт перевірки. У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим. Згідно із частинами 1, 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Представник відповідача Білецький Н.Т. подав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату через погіршення стану здоров`я та перебування на самоізоляції, що на думку колегії суддів є необґрунтованою підставою для відкладення розгляду апеляційної скарги, оскільки заявником таке клопотання подано повторно та на підтвердження вказаного не подано будь яких доказів щодо перебуванні на лікуванні. Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, хоча належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до частини 2 статті 313 КАС України, не перешкоджає судовому розгляду. Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. В порядку статті 230 КАС України секретарем судового засідання забезпечено ведення протоколу судового засідання. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що на підставі заяви гр. ОСОБА_2 від 26.03.2019 начальником відділу державного архітектурного-будівельного контролю Тернопільської міської ради видано наказ від 01.04.2017 №37 та направлення для проведення позапланового заходу від 01.04.2019 №38, у зв`язку із чим, головними спеціалістами-інспекторами відділу державного-архітектурного контролю Тернопільської міської ради проведено позапланову перевірку щодо дотримання суб`єктом містобудування законодавства об`єкті, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , зокрема в частині законності будівництва споруди. За результатами проведеного позапланового заходу державного нагляду щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності складено акт від 15.04.2019 №024-038. На підставі обставин встановлених під час проведення заходу контролю, складено протокол про адміністративне правопорушення від 15.04.2020, за ознаками вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Постановою по справі про адміністративне правопорушення від 17.04.2019 №7, ОСОБА_1 визнано винним у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною дванадцятою статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. Відділом державного архітектурного-будівельного контролю Тернопільської міської ради видано припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 15.04.2019, яким вимагалось вжити заходів щодо усунення наступних порушень: 1) до 26.04.2019 забезпечити авторський нагляд на об`єкті «Капітальний ремонт індивідуального гаража за адресою: АДРЕСА_1 », відповідно до вимог містобудівного законодавства; 2) до 26.04.2019 забезпечити технічний нагляд на об`єкті «Капітальний ремонт індивідуального гаража за адресою АДРЕСА_1 », відповідно до вимог містобудівного законодавства; 3) до 15.05.2019 об`єкт «Капітальний ремонт індивідуального гаража за адресою АДРЕСА_1 » привести до затверджених проєктних рішень та вимог містобудівного законодавства. Незгода ОСОБА_1 із вказаним приписом стана підставою для звернення до суду із позовом про скасування припису. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.09.2019 по справі №500/1010/19, яке залишено в силі постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування припису відмовлено. Законність судових рішень судів першої та апеляційної інстанції підтверджено постановою Верховного Суду від 14.05.2020. На підставі наказу начальника відділу державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради від 26.12.2019 №177, видано направлення від 26.12.2019 №188 для проведення позапланового заходу контролю на об`єкті «Капітальний ремонт індивідуального гаража за адресою АДРЕСА_1 » щодо дотримання суб`єктом містобудування, ОСОБА_1 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил. З метою проведення заходу позапланового контролю позивачем здійснено виїзд за адресою місця знаходження об`єкта містобудування ( АДРЕСА_1 ) під візуальним оглядом встановлено, що збудований другий поверх над гаражем не демонтовано та не приведено до вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, про що повідомлено начальника відділу державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради шляхом подання шляхом подання службової записки від 14.01.2020. Крім цього, в службовій записці головними спеціалістами-інспекторами відділу державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради акцентовано увагу на тому, що відповідно пункту 9 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється в присутності суб`єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об`єкт будівництва. У зв`язку із чим, запропоновано звернутись до правоохоронних органів для забезпечення присутності гр. ОСОБА_1 або уповноваженої ним особи під час проведення позапланової перевірки та складання матеріалів перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Наведе стало підставою для письмового звернення начальника відділу державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради до начальника Тернопільського відділу поліції ГУНП в Тернопільській області Гаврилюка С.В., щодо забезпечення присутності гр. ОСОБА_1 або уповноваженої особи для проведення позапланової перевірки та складання матеріалів перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Позивач звернувся до суду про приведення об`єкта будівництва у попередній стан, шляхом демонтажу другого поверху, відповіднл межах спірних правовідносин та предмету спору, суд повинен встановити факт та повноту виконання (невиконання) припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 15.04.2019. Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини 1 статті 41 Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VI (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон №3038-VI), Державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом. Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю. Підставою для проведення позапланової перевірки, серед іншого, є перевірка виконання суб`єктом містобудування вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю. Процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками, сертифікованими відповідальними виконавцями робіт, підприємствами, що надають технічні умови щодо інженерного забезпечення об`єкта будівництва, та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт, визначає Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553 (далі Порядок №553), який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин та зупинив свою дію згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2020 №219 «Про оптимізацію органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду». Пункт 3 частини третьої статті 6 Закону №3038-VI, визначає, що до органів державного архітектурно-будівельного контролю, зокрема, належать виконавчі органи міських рад. Відділ державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради (далі відділ ДАБК ТМР) створений рішенням сесії Тернопільської міської ради від 18.08.2015 та є виконавчим органом Тернопільської міської ради, який у своїй діяльності керується Положенням про відділ державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради №472 від 05.07.2017 (Положення №472). Відповідно до пункту 1.2 Положення №472, відділ ДАБК ТМР з питань здійснення повноважень, передбачених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» є підконтрольним Державній архітектурно-будівельній інспекції України. Основними завданнями відділу ДАБК ТМР є здійснення відповідно Закону державного архітектурно-будівельного контролю, виконання дозвільних та реєстраційних функцій у сфері містобудівної діяльності (пункт 2.1 Положення №472). За змістом пунктів 3.4, 3.5 Положення №472, відділ ДАБК ТМР, серед іншого, здійснює державний архітектурно-будівельний контроль за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, видає приписи та здійснює контроль за їх виконанням. Згідно із частиною 1 статті 38 Закону №3038-VI, у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням. Таким чином колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що в межах даного предмета спору суд перевіряє норми матеріального права, які визначають обов`язок органу державного архітектурно-будівельного контролю вживати активних дій до виконання припису суб`єкта містобудівної діяльності, надаючи йому, визначений обсяг прав, окреслений рамками приписів законодавчо визначених норм права та відповідний обов`язок ОСОБА_1 вчинити активні дії, спрямовані на виконання припису. Наведені норми права дають підстави для висновку, що в межах даних правовідносин, Позивач є законодавчо уповноваженим суб`єктом на проведення позапланової перевірки з метою встановлення факту, повноти виконання (невиконання) припису про усунення порушень у сфері містобудівної діяльності, Відповідачем, як суб`єктом містобудування. У випадку встановлення факту невиконання відповідачем вимог припису, позивач надіяється правом на звернення до суду з відповідною матеріально-правовою вимогою. Відповідно до матеріалів справи, відділ державного архітектурного-будівельного контролю Тернопільської міської ради видав припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 15.04.2019, яким вимагалось вжити заходів щодо усунення наступних порушень: 1) до 26.04.2019 забезпечити авторський нагляд на об`єкті «Капітальний ремонт індивідуального гаража за адресою: АДРЕСА_1 », відповідно до вимог містобудівного законодавства; 2) до 26.04.2019 забезпечити технічний нагляд на об`єкті «Капітальний ремонт індивідуального гаража за адресою АДРЕСА_1 », відповідно до вимог містобудівного законодавства; 3) до 15.05.2019 об`єкт «Капітальний ремонт індивідуального гаража за адресою АДРЕСА_1 » привести до затверджених проєктних рішень та вимог містобудівного законодавства. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.09.2019 по справі №500/1010/19, яке залишено в силі постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019 та постановою Верховного Суду від 14.05.2020, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування припису відмовлено. А тому, суд не досліджує обставини проведення позапланової перевірки, які стали підставою для винесення припису, процедуру її проведення, дії позивача на різних етапах проведення та, відповідно не ставить під сумнів законність припису, який винесений позивачем і є обов`язковим до виконання відповідачем, позаяк такі обставини вже являлись предметом судового розгляду. Стосовно юридичного значення обставин, встановлених у рішеннях судів, які вказані вище, суд звертає увагу на наступне. Преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню. Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною четвертою статті 78 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені. Тобто, за змістом частини четвертої статті 78 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені. Водночас, передбачене частиною четвертою статті 78 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ. Для спростування преюдиційних обставин учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 90 КАС України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12.10.2020 по справі №814/435/18 (провадження № К/9901/7273/19), даючи визначення інституту «преюдиції» та порядку його застосування під час судового розгляду. Відповідно до частин першої, четвертої та сьомої статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану. Апеляційний суд вважає, що з позовом про знесення самочинного будівництва звертається орган державного архітектурно-будівельного контролю та слід керуватися частиною 1 статті 38 Закону №3038-VI. Можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки. Така правова позиція сформована, в постановах Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №822/2149/18, від 27.08.2020 по справі № 821/3712/15-а, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору. Доводи апелянта щодо порушення Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 р. № 553 є спростованими, оскільки матеріали справи і апеляційні вимоги не містять підстав та дій апелянта щодо виконання припису із звернення до уповноважених органів чи приведення до попереднього стану другого поверху за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу другого поверху, а тому процедурні порушення позивача, який з метою проведення заходу позапланового контролю здійснив виїзд за адресою місця знаходження об`єкта містобудування ( АДРЕСА_1 ) під візуальним оглядом встановив, що збудований другий поверх над гаражем не демонтовано та не приведено до вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, про що повідомлено начальника відділу державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради шляхом подання шляхом подання службової записки від 14.01.2020, не можуть бути самостійною підставою для скасування правильного по суті рішення суду. Колегія суддів враховує, що припис, який винесений 15.04.2019 залишається невиконаним відповідачем, що ним не заперечується під час розгляду справи та ним не вживались активні дії спрямовані на його виконання (початок його виконання), а тому рішення суду першої інстанцій є законним, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин та повністю відображено обставини, що мають значення для справи, висновок суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують. У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року у справі №500/1385/20 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н.В. Ільчишин Судді Р.Й. Коваль В.В. Гуляк Повний текст постанови складено 08.02.2021