Постанова Запорізький апеляційний суд № 334/6166/20

Дата документу Справа № 334/6166/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 33/807/66/21 Головуючий в 1-й інстанції - Фетісов М.В. Єдиний унікальний № 334/6166/20 Доповідач в 2-й інстанції - Гріпас Ю.О. Категорія -ч.1 ст.130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 січня 2021 року м. Запоріжжя Суддя Запорізького апеляційного суду Гріпас Ю.О. за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Ями Д.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за апеляційною скаргою останнього, на постанову судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 грудня 2020 року, в с т а н о в и в: постановою судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 грудня 2020 року до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, притягнуто, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у сумі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок. Як зазначено в постанові, 12.10.2020 о 13.30 годині в м. Запоріжжі на Великому Пороховому пляжі водій ОСОБА_1 керував автомобілем ЗАЗ, реєстраційний № НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, млява мова. Від проходження огляду на стан сп`яніння за допомогою алкотестеру Drager 6820 та в медичному закладі у лікаря-нарколога відмовився в присутності двох свідків: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Вказаними діями ОСОБА_1 порушив п.2.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що постанова суду підлягає скасуванню. Вважає, що суд першої інстанції так і не визначився з тим яке саме правопорушення ним вчинено. Вказує, що доказів його відмови від проходження огляду на стан сп`яніння матеріали справи не містять. Пояснення свідка суд ОСОБА_2 суд виклад неправильно, а пояснення свідка ОСОБА_3 суд врахував без законних на те підстав. Протокол складено з грубим порушенням норм щодо непритомної особи, яка на той час взагалі не здатна була реагувати на будь-які звернення. Йому не роз`яснювались його права. Він не відмовлявся від проходження огляду, від надання пояснень, від підпису протоколу, від отримання копії протоколу. Вважає, що дії щодо складання протоколу поліція мала б відкласти, забезпечивши особі реалізацію її процесуальних прав. Заслухавши в судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та аргументи скарги, суд апеляційної інстанції доходить до наступних висновків. Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Зміст цього права полягає в тому, що кожен має право звернутись до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод (п.2 рішення Конституційного Суду України 25.12.1997 року по справі №9-зп). Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутись до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. У відповідності до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року судам слід враховувати на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності. З матеріалів справи вбачається, що суд допустив неповноту та однобічність розгляду справи, оскільки вказаних вимог закону не дотримався, так як обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, не з`ясував, та не перевірив правильність складання матеріалів адміністративної справи, в тому числі, і протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 . Виходячи з фактичних обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №031560 від 12.10.2020, 12.10.2020 о 13.30 годині в м. Запоріжжі на Великому Пороховому пляжі водій ОСОБА_1 керував автомобілем ЗАЗ, реєстраційний № НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, млява мова. Від проходження огляду на стан сп`яніння за допомогою алкотестеру Drager 6820 та в медичному закладі у лікаря-нарколога відмовився в присутності двох свідків: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Вказаними діями ОСОБА_1 порушив п.2.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. Ці обставини визнані судом першої інстанції доведеними і покладені в основу оскаржуваної постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП. Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, суддя як на докази вини останнього послався на протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 031560 від 12.10.2020, в якому зафіксований факт порушення ОСОБА_1 п.2.5 ПДР, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП, рапорт поліцейського Кравченка В. від 12.10.2020, згідно з яким на місце події для ОСОБА_1 було викликано ШМД, оскільки той перебував у безпорадному стані, його госпіталізовано після того, як той відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних засобів, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився від огляду на стан сп`яніння, направлення на огляд водія ТЗ з метою виявлення стану сп`яніння від 12.10.2020, згідно з яким ОСОБА_1 відмовився від огляду на стан сп`яніння у медичному закладі, письмові поясненням свідка ОСОБА_3 від 12.10.2020, відповідно до якого він був свідком при відмові ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом ЗАЗ реєстраційний № НОМЕР_2 , від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичній установі, довідку з бази даних підсистеми «Адмінпрактика», відповідно до якої ОСОБА_1 повторності за ст. 130 КУпАП не має та має посвідчення водія серії НОМЕР_3 від 29.04.1998, відеозапис правопорушення, на якому зафіксовані події, що відбувались по прибутті поліцейських на місце пригоди. Між тим, з такими висновками суду неможливо погодитися виходячи з наступного. Судом першої інстанції не враховано ряд обставин, які мали значення для правильного вирішення справи. Нормами ст.278 КУпАП на орган, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, покладений обов`язок на стадії підготовки справи для розгляду перевірити питання, перелічені у цьому законі. Одне з таких питань - це питання правильності складання протоколу та інших матеріалів справи. Ці норми закону судом першої інстанції дотримані не були. Відповідно до вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення розроблені та затверджені наказом МВС від 07.11.2015 за №1395 з реєстрацією в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/278853 «Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (далі по тексту Інструкція №1395), наказом МВС від 06.11.2015 за №1376 з реєстрацією в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2015 року за №1496/27942 «Інструкція з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції» (далі по тексту Інструкція №1376), спільним наказом МВС і МОЗ від 09.11.2015 за №1452/735 з реєстрацією в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за №1413/27858 «Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі по тексту Інструкція №1452/735) недотримання норм яких дає підстави для висновку про недопустимість доказів на підтвердження обставин подій та доведеності вини особи у вчиненні відповідного адміністративного правопорушення. Зміст протоколу про адміністративне правопорушення ДПР18 № 031560 від 12.10.2020 року містить вказівки на наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння. У відповідності з п.6,7 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №1452/735) огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров`я). Своєю постановою суд першої інстанції визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Як під час розгляду справи в суді першої інстанції так і під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 зазначав, що він не відмовлявся від проходження огляду, оскільки був непритомний, не чув та не знав, що відбувається навколо. Йому не роз`яснювали його права, а також наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння. Також ОСОБА_1 повідомив, що він 12.10.2020 не керував транспортного засобу, а за кермом перебував його товариш ОСОБА_4 , який після поломки автомобіля пішов за водою. Таким чином, не було відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, що утворює склад правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП. Натомість працівники поліції порушили вимоги КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» №1452/735, оскільки не забезпечено можливість пройти огляд на стан сп`яніння після повернення свідомості у ОСОБА_1 . Перераховані обставини у своїй сукупності свідчать, що під час оформлення матеріалів стосовно ОСОБА_1 , було порушено порядок його направлення і проведення огляду на стан сп`яніння. Зазначеним обставинам, які мають істотне значення, судом першої інстанції оцінка не дана. Відповідно до вимог діючого законодавства про адміністративні правопорушення, а саме ст.ст. 9, 245 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події та складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх належних доказів по справі. Згідно зі ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Виходячи, положень ст.8, 62 Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Таким чином, з огляду на зміст оскаржуваної постанови, суддею проведено судовий розгляд формально, без з`ясування всіх обставин справи. З матеріалів справи вбачається, що судом порушено вимоги щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування та дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, що мають значення для правильного вирішення справи. Не перевірено правильність складання протоколу та оформлення матеріалів справи. Відповідно до вимог діючого законодавства про адміністративні правопорушення, а саме ст.ст. 9, 245 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події та складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх належних доказів по справі. Згідно зі ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. За таких обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції під час розгляду справи були порушені вимоги процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права, а тому вважає за наслідками розгляду апеляційної скарги, відповідно до вимог п.2 ч.8 ст.294 КУпАП, скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі. В силу допущених порушень судом першої інстанції під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, не може бути визнана законною та обґрунтованою, тому вона підлягає скасуванню. Таким чином, сукупність наведених обставин свідчить про те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які безперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП поза розумним сумнівом, за таких обставин вважаю, що доводи особи, що притягається до адміністративної відповідальності та його захисника не спростовані належними доказами. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.130 КУпАП, а тому вважає необхідним постанову судді суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі відносно останнього на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП закрити. Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, п о с т а н о в и в: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 грудня 2020 року, якою ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, скасувати. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Постанова Запорізького апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду Ю.О. Гріпас