Постанова 4807 № 336/4092/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 33/807/210/21 Єдиний унікальний № 336/4092/20 Головуючий в 1-й інстанції Щаслива О.В. Категорія - ст. 130 ч.1 КУпАП Доповідач в 2-й інстанції Білоконев В.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 березня 2021 року м. Запоріжжя Суддя Запорізького апеляційного суду Білоконев В.М., за участі захисника Мухіна О.І., який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, матеріали про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Мухіна О.І. на постанову судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2020 року, в якій також порушено питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження вказаного судового рішення, в с т а н о в и в: постановою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2020 року до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП притягнуто ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , громадянина України, тимчасово не працюючого, проживаючого: АДРЕСА_1 , із застосуванням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10200 гривень та позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Також постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп. Як зазначено в постанові, 22.07.2020 року о 03 год. 06 хв. ОСОБА_1 біля будинку № 4 по вул. Пархоменка в м. Запоріжжі керував автомобілем «ЗАЗ 110557», д.н. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, згідно якого водій зобов`язаний на вимогу робітника поліції пройти у встановленому законом порядку медичний огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. В апеляційній скарзі захисник Мухін, який діє в інтересах ОСОБА_1 зауважує, що постанова суду винесена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, при цьому суд не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до вивчення обставин справи, що потягло за собою необґрунтоване застосування стягнення як вид покарання за адміністративне правопорушення, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому постанова суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконною та необґрунтованою. Зауважує, що матеріали справи не містять пояснень свідків та/або відео, що підтверджують факт керування ОСОБА_1 автомобілем «ЗАЗ 110557», д.н. НОМЕР_2 . Також в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 керував автомобілем та був зупинений працівниками поліції за порушення ПДР України. Матеріали справи не містять постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази не тільки порушення ОСОБА_1 ПДР, що були причиною зупинки автомобіля «ЗАЗ 110557», д.н. НОМЕР_3 , НОМЕР_4 і самого факту керування ним вищезазначеним автомобілем. Крім того, зауважує, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про розгляд справи про притягнення його до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що позбавило його можливості особисто надати свої пояснення щодо обставин складання посадовими особами органів поліції протоколу про адміністративне правопорушення від 26.07.2020 серії ДПР18 № 123101, а також права користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права. У зв`язку з неналежним повідомленням ОСОБА_1 про день та час розгляду справи просить поновити термін на оскарження вищевказаної постанови суду. Просить скасувати постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21.10.2020 про визнання ОСОБА_1 винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладення на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Провадження у справі №336/4092/20 закрити на підставі п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП. Заслухавши в судовому засіданні захисника Мухіна О.І., який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та аргументи скарги, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. У відповідності до вимог ст. ст. 289, 294 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Виходячи з п. 3 ч. 1 ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, зокрема чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду. Посилання захисника Мухіна О.І. про поважність пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді від 14.08.2020 року, через розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 та без належного сповіщення про час та місце її розгляду, є обґрунтованими. З матеріалів справи вбачається, що суд повідомляв ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи, але виконано це не належним чином, про що свідчить відсутність в цих матеріалах відповідних даних, з цього вбачається, що останній пропустив строк на апеляційне оскарження постанови від 21.10.2020 року з поважних причин, внаслідок чого цей строк підлягає поновленню. Разом з тим, необхідно зауважити, що доводи захисника щодо порушення прав ОСОБА_1 через належне повідомлення його про розгляд справи, що позбавило його можливості особисто надати свої пояснення щодо обставин складання протоколу про адміністративне правопорушення, а також права користуватися юридичною допомогою адвоката, є необґрунтованими, оскільки ці порушення не є такими, що впливають на законність та обґрунтованість судового рішення, в даному випадку не перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, оскільки на підставі ст. 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя повинен був це зробити в розумні строки, а на підставі ст. 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи. Як вбачається з матеріалів справи та з постанови суду, справа призначалася до судового розгляду на 05.08.2020 р., 26.08.2020 р., 14.09.2020 р. та 21.10.2020 р. У судове засідання 05.08.2020 р. ОСОБА_1 не з`явився, про день, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином співробітниками патрульної поліції, по що у протоколі про адміністративне правопорушення міститься його особистий підпис. Причину неявки суду не повідомив. У судові засідання 26.08.2020 р., 14.09.2020 р. та 21.10.2020 р. ОСОБА_1 , також, не з`явився, про день, час і місце розгляду повідомлявся у встановленому порядку шляхом направлення судових повісток за адресою, зазначеною у протоколі про адміністративне правопорушення: АДРЕСА_1 . Інформація про вручення судових повісток відсутня. Таким чином, з вищевказаного вбачається, що суд прийняв всі міри та заходи для того, щоб належним чином повідомити про дату, час і місце розгляду справи. А, крім того, з протоколу про адміністративне правопорушення та з матеріалів справи вбачається, що він був обізнаний щодо вищевказаної події, йому було повідомлено, у вчиненні якого адміністративного правопорушення йому висувається обвинувачення, зважаючи на це, він мав реальну нагоду хоча б поцікавитись після цього в Шевченківському районному суді м. Запоріжжя про стан та перебіг справи щодо нього або стежити за ходом справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду, щоб зберегти своє право як бути присутнім при розгляді справи так і на своєчасне оскарження постанови суду. Таким чином, суд першої інстанції використав всі процесуальні можливості щодо повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про розгляд справи, матеріали справи містять відомості про направлення трьох судових повісток на зазначену у протоколі про адміністративне правопорушення адресу, дві з яких повернулися до суду не врученими, у зв`язку з чим суддя дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутність особи відносно якої складено протокол, на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи. Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутньою на засіданні. Ця можливість випливає із об`єкта і цілі статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки здійснення прав, гарантованих статтею 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи. Отже, приймаючи до уваги, що законом передбачені певні строки притягнення до адміністративної відповідальності, суд обґрунтовано прийшов до висновку про розгляд справи за його відсутності. Законність та обґрунтованість такого висновку, підтверджується також постановою Верховного Суду (Велика Палата) від 23.08.2018 року. Верховний Суд, зокрема, відзначив про те, що суддям необхідно дотримуватися необхідного балансу між забезпеченням права особи на участь у розгляді справи та самим розглядом з дотриманням, як строків розгляду справи судом, так і строку можливого притягнення особи до адміністративної відповідальності. При цьому Верховний Суд звернув увагу на те, що право особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката встановлена ч.1 ст. 268 КУпАП, не є абсолютним. Крім того, під час перевірки законності постанови суду першої інстанції в порядку апеляційної процедури були досліджені всі матеріали справи, вивчені та перевірені усі заперечення апелянта стосовно обставин події адміністративного правопорушення. Більш того, апелянт не позбавлений права захисту своїх прав в апеляційному суді як особисто та і за допомогою захисника. При цьому в судовому засіданні апеляційної інстанції був присутній захисник Мухін О.І., який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , а тому права ОСОБА_1 , які були порушені в суді першої інстанції, були поновлені під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Статтею ст. 280 КУпАП визначено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясовується, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Згідно з диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП, адміністративна відповідальність настає в разі як керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та так само і за відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, коли особа відмовилася від проходження такого огляду. Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до п. п. 2, 3, 7 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року за№1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння-порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.(крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідно до п. п. 6, 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Огляд може також проводитися в спеціально обладнаних пересувних пунктах (автомобілях), що належать закладам охорони здоров`я і відповідають установленим МОЗ вимогам. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Так, незважаючи на невизнання ОСОБА_1 вини, вона підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення від 26.07.2020 року серії ДПР18 № 123101, який складений уповноваженою на те особою, а його зміст в повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки у протоколі зазначено дату і місце його складення, посаду, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків, інші відомості, необхідні для вирішення справи, тобто всі необхідні відомості, які визначені законом. Зокрема він складений за відмову ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції:; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КНП «ОКЗНПД» ЗОР від 22.07.2020 року, згідно якого огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці не проводився у зв`язку з його відмовою; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого огляд на місці не проводився у зв`язку з його відмовою в присутності двох свідків; поясненнями свідка ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , згідно з яким, вони були обидва свідками того, що ОСОБА_1 в їх присутності відмовився від проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці та в медзакладі, рапортом поліцейського. З матеріалів справи вбачається, що працівниками патрульної поліції було дотримано всіх вимог, визначених Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженого спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 року № 1452/735 та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції» затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2015 року № 1376. Всупереч твердженням апелянта, вважаю, що дослідивши в судовому засіданні наведені докази суддя суду першої інстанції згідно до вимог ст. 252 КУпАП надав їм належну оцінку, перевіривши відповідно до ст. 251 КУпАП їх на предмет належності та допустимості, у зв`язку з чим вірно встановив фактичні обставини справи щодо наявності в діях ОСОБА_1 ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. З огляду на встановлені суддею суду першої інстанції обставини справи, які викладені в оскаржуваній постанові, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення повністю знайшла своє підтвердження під час судового розгляду і є доведеною, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції. Доводи апелянта з приводу того, що матеріали справи не містять пояснень свідків та/або відео, що підтверджують факт керування ОСОБА_1 автомобілем «ЗАЗ 110557», д.н. НОМЕР_2 ; також в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 керував автомобілем та був зупинений працівниками поліції за порушення ПДР України і матеріали справи не містять постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України, не заслуговують на увагу, бо по-перше, поважними чи не поважними були причини зупинки автомобіля поліцейськими, це не є істотними порушеннями КУпАП, які є підставою для скасування постанови суду та не спростовують факту вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення, а по друге той зміст, який міститься на диску з нагрудної камери поліцейського є достатнім для того, щоб зробити висновок про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП, а саме порушення п.2.5 ПДР України, згідно якого водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Доводи апелянта з приводу того, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази не тільки порушення ОСОБА_1 ПДР, що були причиною зупинки автомобіля «ЗАЗ 110557», д.н. НОМЕР_3 , НОМЕР_4 і самого факту керування ним вищезазначеним автомобілем, є необґрунтованими, оскільки спростовується протоколом про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 (а.с.1); рапортом працівника поліції (а.с.9), а також показаннями самого ОСОБА_1 , який фактично підтвердив факт керуванням ним автомобілем (а.с.7). Не впливають на законність та обґрунтованість судового рішення і інші доводи апелянта, оскільки ці порушення не є істотними, тобто такими, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав, які б свідчили про незаконність постанови, а тому відповідно і до задоволення скарги захисника Мухіна О.І. Керуючись ст. 294 КУпАП суд п о с т а н о в и в: Поновити захиснику Мухіну О.І., який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 строк на оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2020 року у відношенні ОСОБА_1 . Апеляційну скаргу захисника Мухіна О.І. залишити без задоволення, а постанову судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, без змін. Постанова Запорізького апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду В.М. Білоконев Дата документу Справа № 336/4092/20