Постанова 4818 № 638/19993/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 638/19993/19 Головуючий суддя І інстанції Цвіра Д. М. Провадження № 33/818/400/20 Суддя доповідач Шабельніков С.К. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 9 вересня 2020 року суддя апеляційного суду Харківської областіШабельніков С.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою захисника Бідного С.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 лютого 2020 року, - в с т а н о в и в: Цією постановою ОСОБА_2 , 1968 року народження, громадянка України, директор Департаменту культури Харківської міської ради, мешканка м. Харкова, - визнана винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та піддана адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір в розмірі 420 грн. 40 коп. Постановою встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення 14 грудня 2019 року о 02:37 год. у м. Харкові по пр-т. Науки, 27, водій ОСОБА_2 керувала транспортним засобом Mini Cooper Clubman, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820 та в закладі охорони здоров`я КНП ХОР «ОНД» водій відмовилася у присутності двох свідків, чим порушила п. 2.5 ПДР України, що становить склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі, захисник Бідний С.В. просить постанову судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 лютого 2020 року скасувати, а провадження по справі закрити, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, посилаючись на те, що з наявних в матеріалах справи відеозаписів, які записані бодікамерою працівників поліції, неможна об`єктивно встановити послідовність подій за участю ОСОБА_2 , що обумовлює виклик в судове засідання працівників поліції. Вказує, що з запису неможливо встановити чому ОСОБА_2 відмовилась від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі. Вказує на письмові пояснення свідків, зазначаючи, що вони написані одним почерком та викликають сумніви. Суд не навів опис встановлених безпосередньо судом обставин правопорушення, тобто суд особисто не дослідив докази. Вказує, що розгляд справи проведено за відсутністю ОСОБА_2 , що свідчить про порушення її права на захист. Посилається на те, що судом першої інстанції не фіксувався судовий розгляд за допомогою звукозаписувального технічного засобу. В судові засідання в суді апеляційної інстанції, що призначені на 03.06.2020 року, 06.08.2020 року, 09.09.2020 року - захисник Бідний С.В., а також ОСОБА_2 не з`явилися, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялись належним чином, причин неявки суду не повідомили. Зокрема, в судове засідання, призначене на 03.06.2020 року, ОСОБА_1 та її захисник Бідний С.В. не з`явились, від захисника надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги, у зв`язку із перебуванням у відрядженні. Тобто, захисник Бідний С.В. був обізнаний про те, що в Харківському апеляційному в суді 3.06. 2020 р. о 12 год. 20 хв. буде розглядалась його апеляційна скарга, про що свідчить його клопотання від 02.06.2020 року про відкладення розгляду апеляційної скарги. Розгляд апеляційної скарги відкладено до 06.08.2020 року, про що адвокат Бідний С.В. та ОСОБА_1 повідомлялись належним чином. В судове засідання, призначене на 06.08.2020 року ОСОБА_1 та її захисник адвокат Бідний не з`явились, про час та місце розгляду апеляційної скарги захисника повідомлені належним чином, причин неявки суду не повідомили. Розгляд апеляційної скарги відкладено на 09.09.2020 року. Відповідно до поштового повідомлення вбачається, що ОСОБА_2 особисто 14.08.2020 року отримала судову повістку про виклик в судове засідання на 09.09.2020 року до 13:00 год. Захисник Бідний С.В. повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги шляхом передачі йому телефонограми. Судова повістка захиснику Бідному про виклик у судове засідання, призначене на 09.09.2020 року була направлена 07.08.2020 року, однак поштове повідомлення до суду не повернулось. Матеріали справи не містять будь-яких відомостей про те, що захисник Бідний С.В. дізнавався про стан розгляду його апеляційної скарги. Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини. Відповідно до Рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року в справі "Пономарьов проти України", наголошується, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків. Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи. Враховуючи наведене, а також дотримуючись вимог ст. 268 та ч.4 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу захисника Бідного С.В. без його участі та без участі ОСОБА_2 , які не з`явились в судове засідання 09.09.2020 року без поважних причин. Дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно вимог ст.ст. 245,251,252,280 КУпАП суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною дана особа в його вчиненні. Як вбачається з матеріалів справи, суд не порушив вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_2 в порушенні правил дорожнього руху. Переглядаючи оскаржувану постанову за апеляційними доводами захисника Бідного С.В., апеляційний суд дійшов висновку про її законність та обґрунтованість, враховуючи наявність доказів, які були досліджені судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Визнаючи ОСОБА_2 винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП суд першої інстанції послався на відомості, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення, письмові пояснення свідків, а також на відеозаписи з бодікамер працівників поліції. Зокрема, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 керувала транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатору Драгер та в закладі охорони здоров`я відмовилась в присутності двох свідків (арк.1). З відомостями, що містяться в цьому протоколі ОСОБА_2 була ознайомлена, про що свідчать її власноручні пояснення у цьому протоколі та її власноручний підпис і відсутність будь-яких пояснень чи заперечень з цього приводу в протоколі або у матеріалах справи. Протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою, а дії посадової особи що його складала в порядку передбаченому чинним законодавством ОСОБА_2 не оскаржувалися. За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення. Поряд з цим, відповідно до письмових пояснень свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вбачається, що в їх присутності водій ОСОБА_2 у якої виявлені ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови) відмовилась від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатору «Драгер» та погодилась пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я (арк. 6, 7). Відповідно до наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що ОСОБА_2 була дійсно зупинена працівниками поліції за порушення Правил дорожнього руху України та в під час спілкування у неї були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння. В присутності двох свідків ОСОБА_2 відмовилась від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці її зупинки, але погодилась пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я. Згідно письмових пояснень свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вбачається, що в їх присутності водій ОСОБА_2 відмовилась від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я (КНП ХОР «Обласний наркологічний диспансер» (арк. 5, 6). Відповідно до відеозапису, вбачається, що ОСОБА_2 дійсно прибула с працівниками поліції до медичного закладу для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Однак, перед проходженням огляду на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я відмовилась від цього огляду при двох свідках. Також, з цього відеозапису вбачається, що працівниками поліції ОСОБА_2 були роз`яснені її права, передбачені ст. 63 Конституції України, а також права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП, з чим вона погодилась та вказувала, що їй відомі її права та немає необхідності в їх роз`ясненні. Після відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі ОСОБА_2 беззаперечно підписала протокол про адміністративне правопорушення та власноручно зазначила, що просить направляти їй повідомлення за адресою її проживання: АДРЕСА_1 . Крім того, апелянт в своїй апеляційній скарзі не заперечує факту відмови ОСОБА_2 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння безпосередньо у медичному закладі (арк. 44 абз.2). Статтею 266 КУпАП визначений порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння. Огляд водія на стан алкогольного сп`яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Відповідно до п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 123.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, судам слід врахувати, що стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника відповідно до встановленого законом порядку, якщо водій ухиляється від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Аналізуючи послідовність дій працівників поліції, вбачається, що 14.12.2019 року був зупинений автомобіль під керуванням ОСОБА_2 , у якої було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння та в присутності двох свідків остання відмовилась від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та погодилась пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, а прибувши до медичного закладу відмовилась від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в цьому закладі в присутності свідків, що повністю відповідає вимогам ст. 266 КУпАП та положенням вищенаведеної Постанови Пленуму Верховного Суду України. Крім того, до твердження апелянта щодо недовіри письмовим поясненням свідків, апеляційний суд ставиться критично. Проаналізувавши ці пояснення вбачається, що письмові пояснення свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (арк. 4,5) заповнені однаковим почерком, а пояснення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заповнені іншим але теж однаковим між собою почерком (арк. 6,7). Проте, з відомостей цих пояснень вбачається, що вони заповнені працівниками поліції ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а відомості, які відображені в цих поясненнях надані безпосередньо свідками працівникам поліції усно, про що свідчить власноручний запис свідків у кожному поясненні про те, що з його слів записано вірно, ним прочитано. Отже, у апеляційного суду не виникає жодного сумніву щодо достовірності відомостей, наведених в цих поясненнях, оскільки окрім власноручних підписів з відеозапису вбачається, що ОСОБА_2 відмовлялась від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, а також в медичному закладі при свідках, які є сторонніми, не зацікавленими, особами, та були залучені працівниками поліції для проведення відповідного огляду випадково. Поряд з цим, відповідно до мотивувальної частини оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив матеріали справи, надав відповідну оцінку доказам у справі, вирішив низку заявлених захисником клопотань та встановив наявність в діях ОСОБА_2 порушень п. 2.5 ПДР України, а саме відмова водія на вимогу працівника поліції від проходження медичного освідоцтва для виявлення стану алкогольного сп`яніння за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП. Твердження апелянта щодо не наведення судом в оскаржуваній постанові опису встановлених обставин за результатами розгляду справи не відповідає дійсності, оскільки навівши у постанові зміст протоколу про адміністративне правопорушення суд першої інстанції мотивовано та обґрунтовано послався на докази винуватості ОСОБА_2 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а після цього встановив в діях ОСОБА_2 порушення п.2.5 ПДР України і кваліфікував її дії за ч.1 ст. 130 КУпАП, тобто відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Крім того, в апеляційній скарзі зазначено, що судовий розгляд в суді першої інстанції проведено без участі ОСОБА_2 , чим було порушено її право на захист. Однак це твердження апелянта є безпідставним, оскільки в судове засідання в суд першої інстанції ОСОБА_2 викликалась належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення, згідно яких об`єктивно вбачається, що ОСОБА_2 була повідомлена про час та місце розгляду справи про що свідчить зміст відомостей цього поштового повідомлення (арк.15). Разом з тим, адвокат Бідний С.В. захищав ОСОБА_2 відповідно до угоди про надання правової допомоги від 29.01.2020 року (арк. 23), який неодноразово звертався до суду першої інстанції із клопотаннями про перенесення судового засідання, оскільки йому не відома позиція ОСОБА_2 та він не знав чи винайняла остання іншого адвоката. Тобто, з урахуванням такої процесуальної поведінки захисника при розгляді справи судом першої інстанції вбачається, що ОСОБА_2 була особисто обізнана, що справа про адміністративне правопорушення стосовно неї розглядається в Дзержинському районному суді м. Харкова та належним чином повідомлялась судом про час та місце розгляду цієї справи, а наявність у неї захисника свідчить про те, що вона скористалась своїм правом на захист, однак нехтуючи та зловживаючи своїми обов`язками не з`являлась в судові засідання в суд першої інстанції. В судові засідання в суд апеляційної інстанції ОСОБА_2 також не з`явилась не скориставшись своїм правом на захист, причин неявки суду не повідомила, а тому суд апеляційної інстанції розцінює таку поведінку як затягування розгляду справи з метою уникнути відповідальності, а тому вважає цей довід захисника є необґрунтованим. Апеляційний суд зазначає, що чинним Кодексом України про адміністративне правопорушення не передбачене фіксування судового розгляду справ про адміністративне правопорушення технічними засобами аудіо- чи відеофіксування. Згідно з вимогами п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Поряд з цим, відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. Переглядаючи оскаржувану постанову в межах поданої апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вбачає, що захисник посилаючись на уявні процесуальні порушення, які, на його суб`єктивну думку, допущені судом першої інстанції, взагалі ігнорує фактичні обставини, які стали підставою для складання протоколу стосовно ОСОБА_2 , а суд першої інстанції обґрунтовано врахував їх при вирішенні питання щодо притягнення останньої до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Апеляційний суд дійшов висновку, що визнаючи ОСОБА_2 винною, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, які походять з офіційних джерел та надав ним належну правову оцінку. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_2 п.2.5 Правил дорожнього руху України та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності і посилання захисника на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними, а тому, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає. Керуючись ст. 294 КУпАП, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 адвоката Бідного С.В. залишити без задоволення, а постанову судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 лютого 2020 року щодо притягнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП залишити без змін. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя С.К. Шабельніков