Ухвала КАС ВС № 803/172/16

УХВАЛА 01 лютого 2021 року м. Київ справа № 803/172/16 адміністративне провадження № К/9901/3005/21 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Калашнікової О.В., перевіривши касаційну скаргу Державної митної служби України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року у справі №803/172/16 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ДФС України, Державної митної служби України, Департаменту податкових та митних експертиз ДФС, Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби про скасування наказу та зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИВ : До Верховного Суду надійшла касаційна Державної митної служби України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року у справі №803/172/16, предметом розгляду якої є: - визнання незаконним і скасування наказу Міністерства доходів і зборів України від 20 січня 2016 року № 3-о "Про звільнення ОСОБА_1 "; - поновлення його в Державній митній службі України на посаді першого заступника керівника Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби; - стягнення з Державної митної служби України середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 21 січня 2016 року до дня поновлення на посаді, виходячи із середньоденного заробітку в сумі 834,03 грн за один робочий день з вирахуванням заробітної плати, отриманої у Східноєвропейському національному університеті імені Лесі Українки в сумі 187 739,95 грн та по 18 348,66 грн за кожен повний місяць, починаючи з лютого 2016 року; - зобов`язання відповідачів проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади"; - стягнення з Державної митної служби України та Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби моральної шкоди в розмірі 500 000 грн., по 250 000 грн. з кожного з відповідачів; стягнення з Державної митної служби України та Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби витрат на правову допомогу адвоката в розмірі 25 000 грн, по 12 500 грн з кожного з відповідачів. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано наказ Міністерства доходів і зборів України від 20 січня 2016 року № 3-о "Про звільнення ОСОБА_1 ". Поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Департаменту податкових та митних експертиз Державної фіскальної служби України з 21 січня 2016 року. Стягнуто з Департаменту податкових та митних експертиз Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 645456,62 грн. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Департаменту податкових та митних експертиз Державної фіскальної служби України та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 16680,60 грн. підлягало до негайного виконання. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 12000 грн понесених витрат на правову допомогу адвоката. У поданій касаційній скарзі скаржник з посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку, натомість, скаржник просить переоцінити докази та фактичні обставини справи, які встановлені судами. В обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Суд звертає увагу на те, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, щодо якої саме норми права, застосованої судами першої та (або) апеляційної інстанцій, на його думку, неправильно відсутній правовий висновок Верховного Суду, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. Водночас, скаржник в касаційній скарзі зазначає про ухвалення судами попередніх інстанцій судових рішень з порушенням норм матеріального права, а саме статей 1, 3 Закону України «Про очищення влади» та частини другої статті 235 КЗпП України, а також порушенням норм процесуального права статей 9,72,73,242 КАС України. При цьому Суд вважає за необхідне зазначити, що формальне наведення в касаційній скарзі посилання на відсутність висновку Верховного Суду у взаємозв`язку з посиланням на неправильне застосування або тлумачення зазначених правових норм при ухваленні оскаржуваних судових рішень, не може свідчити про виконання скаржником вимог щодо форми і змісту касаційної скарги в частині належного викладення підстав касаційного оскарження судових рішень згідно пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, що свідчить про формальний підхід до її оформлення. Разом з цим, Суд зазначає, що касаційна скарга містить лише посилання на ряд нормативних актів, фактичні обставини справи і загальне твердження про порушення судами норм матеріального та процесуального права, без зазначення щодо якої саме норми права та відносно яких правовідносин відсутній висновок Верховного Суду, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної митної служби України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року у справі №803/172/16 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ДФС України, Державної митної служби України, Департаменту податкових та митних експертиз ДФС, Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби про скасування наказу та зобов`язання вчинити дії- повернути скаржнику.

2. Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

3. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. СуддяО.В. Калашнікова