Постанова 4818 № 610/460/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 січня 2021 року м. Харків справа №610/460/20 провадження №22-ц/818/482/21 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В., суддів: Кругової С.С., Пилипчук Н.П., за участю секретаря: Сізонової О.О. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідач: АТ КБ «ПриватБанк» розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання зобов`язань за кредитним договором перед банком виконаними, зобов`язання відповідача вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 28 липня 2020року у складі судді Тімонової В.М,,- в с т а н о в и в : 19 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного Товариства Комерційний Банк "ПриватБанк» (далі за текстом АТ КБ «ПриватБанк», Банк), в якому просив: - визнати його зобов`язання перед АТ КБ «ПриватБанк» по кредитному договору № б/н, укладеного 28.07.2008 між сторонами - виконаними; - зобов`язати відповідача розірвати всі угоди, які укладені між ним та АТ КБ «ПриватБанк»; - зобов`язати відповідача закрити всі рахунки, відкриті в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я позивача; - зобов`язати відповідача видалити відносно нього всі персональні дані з комплексу АТ КБ «ПриватБанк».; - зобов`язати відповідача видати довідку про закриття всіх рахунків та довідку про відсутність заборгованості перед АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я позивача; - стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на його користь суму у рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 000 грн без утримання податку з доходу фізичних осіб Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 28 липня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано зобов`язання ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк» по кредитному договору № б/н, укладеному 28.07.2008 між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк»- виконаними. Зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк» розірвати кредитний договір № б/н, укладений 28.07.2008 між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк». Розірвано договір банківського рахунку від 28.07.2008 року на банківській картці «Універсальна» між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк»; Зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк» видати довідку про закриття рахунку за кредитним договором №б/н від 28.07.2008 та довідку про відсутність заборгованості за цим договором перед АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 . В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3363,80 грн. В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права. просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позову ОСОБА_1 у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд дійшов помилкового висновку про виконання позивачем своїх обов`язків перед Банком за кредитним договором від 28.07.2008, оскільки позовні вимоги належними та допустимими доказами не доведено. Звертає увагу, що суд не надав належної оцінки тим обставинам, що право Банка щодо нарахування процентів та штрафних санкцій було втрачено лише 01.03.2018, оскільки відповідач звернувся у суд з позовом (використав право дострокової вимоги) 28.02.2018, а в позовній заяві ставилися вимоги про стягнення заборгованості станом на 12.02.2018. Відомості щодо нарахування процентів та пені за період з 13.02.2018 по 28.02.2018 містяться у виписці по особовому рахунку позичальника. Погашення заборгованості позивача перед Банком за рішенням суду проведено позивачем лише у травні 2019 року. Крім того, зазначає, що суд помилково відніс кредитний договір № б/н, укладений між сторонами 28.07.2008 , до договору поточного рахунку. Відзиву на апеляційну скаргу не надано. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. З апеляційної скарги вбачається, що рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 28 липня 2020 року оскаржується АТ КБ «Приватбанк» лише в частині задоволених позовних вимог. В іншій частині рішення суду учасниками справи не оскаржується та судом апеляційної інстанції не переглядається. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач довів обставини щодо повного виконання зобов`язання за кредитним договором № б/н, укладеного 28.07.2008 між ним та відповідачем. Крім того, оскільки ОСОБА_1 неодноразово звертався до Банку із заявами про розірвання кредитного договору №б/н, укладеного 28.07.2008 та про закриття банківського рахунку від 28.07.2008 на банківській картці «Універсальна», які були залишені без належного реагування, тому ці вимоги також підлягають задоволенню на підставі положень статті 1075 ЦК України. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону судове рішення в оскаржуваній частині не відповідає. Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 28.07.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1 шляхом приєднання (ч. 1 ст. 634 ЦК України) було укладено договір б/н, предметом якого стало надання кредиту у виді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 5000,00 гривень, зі сплатою відсотків за користування кредитом 3,0 % на міс. на залишок заборгованості та пені, в порядку та на умовах, визначених Договором заявою, Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку. Своїм підписом ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку становить між ним і банком договір про надання банківських послуг. ПАТ КБ «ПриватБанк» зверталося до Балаклійського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути заборгованість станом на 12.02.2018 . Із змісту заочного рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 04.05.2018 по справі №610/533/18 убачається, що позовна заява отримана судом 02.03.2018. Заочним рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 04.05.2018 у справі № 610/533/18 позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 суму заборгованості в розмірі 6499,52 грн., з яких: тіло кредиту 1290,07 грн.; відсотки за користування кредитом 3919,38 грн.; пеня 1290,07 грн. Крім того, було стягнуто витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 985,31 грн. Відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження від 27.05.2019 ВП №57028157, виконавче провадження з примусового виконання в/л №610/533/18, виданого 12.06.2018 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» суми боргу у розмірі 7484,83 грн. закінчено. Таким чином, встановлено, що рішення Балаклійського районного суду від 04.05.2018 ОСОБА_1 виконано в травні 2019 року. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно ч.1 ст. 626 та ч.1 ст. 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до абз. 2 ч.1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ч.1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Частиною 1 статті 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Згідно з ч.1 та 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такий самій сумі або речі, визначені родинними ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно з ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. За загальним правилом, відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно до ч. 2 вказаної статті договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). Суд першої інстанції, оцінюючи докази в їх сукупності, дійшов помилкового висновку, що позивач виконав свої кредитні зобов`язання у повному обсязі і, як наслідок, зобов`язав АТ КБ «ПриватБанк»: розірвати кредитний договір № б/н, укладений 28.07.2008 між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк»; розірвати договір банківського рахунку від 28.07.2008 на банківській картці «Універсальна» між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк»; видати довідку про закриття рахунку за кредитним договором №б/н від 28.07.2008 та довідку про відсутність заборгованості за цим договором перед АТ КБ «ПриватБанк», з огляду на наступне. Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. При цьому, право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України з дня наступним за днем пред`явлення відповідної вимоги. З матеріалів справи убачається, що Банк звернувся до суду з позовом, через засоби поштового зв`язку, (використав право дострокової вимоги) 27.02.2018 року (судом отримано 02.03.2020), при цьому в позовній заяві ставились вимоги про стягнення заборгованості станом на 12.02.2018. Тому, право нарахування процентів та штрафних санкції було припинено лише після пред`явлення вимоги. За період з 13.02.2018 по 28.02.2018 Банк мав право нараховувати проценти на залишок заборгованості та штрафні санкції, що підтверджується випискою по особовому рахунку позичальника. Доказів того, що за цей період заборгованість за процентами та неустойкою погашена, матеріали справи не містять, а отже зобов`язання за кредитним договором позичальником виконані не в повному обсязі. Тому, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо зобов`язання АТ КБ «ПриватБанк»: розірвати кредитний договір № б/н, укладений 28.07.2008 між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк»; розірвати договір банківського рахунку від 28.07.2008 на банківській картці «Універсальна» між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк»; видати довідку про закриття рахунку за кредитним договором №б/н від 28.07.2008 та довідку про відсутність заборгованості за цим договором перед АТ КБ «ПриватБанк» не підлягають задоволенню. За таких обставин колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову в оскаржуваній частині не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам у справі. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до положень статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, оскільки рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. І ст.374, п.п.2,3,4 ч. 1 ст.376, 381, 382-384, 389,390 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити. Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 28 липня 2020року скасувати і ухвалити нове. Відмовити у задоволені позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання зобов`язань за кредитним договором перед банком виконаними, зобов`язання відповідача вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: О.В. Маміна Судді: С.С. Кругова Н.П. Пилипчук