Постанова Харківський апеляційний суд № 632/1492/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А іменем України 03 березня 2020 року м. Харків справа № 632/1492/19 провадження № 22ц/818/1129/20 Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Котелевець А.В., суддів - Коваленко І.П., Піддубного Р.М., імена (найменування) сторін: позивач Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», відповідач ОСОБА_1 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін апеляційну скаргу Крилової Олени Леонідівни представника Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на заочне рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 14 листопада 2019 року в складі судді Библіва С.В., у с т а н о в и в: В вересні 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») в особі свого представника Савіхіної Анастасії Миколаївни звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що 08 серпня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № б/н, відповідно до умов якого остання отримала кредит в розмірі 3 600,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява-анкета разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. У порушення умов кредитного договору, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, чим порушила умови кредитного договору. Станом на 30 червня 2019 року утворилась заборгованість, яка з урахуванням процентів за користування кредитом, пені, комісії та штрафів, становить 37 166,57 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь. Заочним рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 14 листопада 2019 року позов АТ «КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 08 серпня 2008 року № б/н в розмірі 2 013,48 грн. та 104,12 грн судового збору. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено. Задовольняючи позов в частині стягнення тіла кредиту, суд першої інстанції послався на правову позицію, що міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, відповідно до якої Тарифи банку, Умови та правила надання банківських послуг, які не підписувались при заповненні заяви-анкети позичальником, не можуть вважатись складовою частиною кредитного договору, а встановлені цими документами відсоткова ставка, пеня та штрафи не можуть бути застосовані при визначенні кредитної заборгованості. 17 грудня 2019 року ОСОБА_2 представник АТ КБ «ПриватБанк» подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові та ухвалити в цій частині нову постанову про задоволення позову в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, суд першої інстанції не мав правових підстав для відмови в задоволенні позову в цій частині, оскільки банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув. При укладенні договору сторони погодили всі істотні умови, у тому числі щодо пені та штрафів. Посилання суду першої інстанції на правову позицію, що міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, є безпідставним, оскільки відповідач не заперечувала проти позову. Зазначає, що оскаржуване рішення призводить до нехтування принципами платності кредитного договору, наносить шкоду усім споживачам банківських послуг, банку та у цілому порушує стабільність функціонування фінансового сектору держави. Судом першої інстанції проігноровано, що важливішою ознакою кредитної операції є те, що вона надається за рахунок залучених грошових коштів. 03 лютого 2020 року ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити рішення суду першої інстанції без змін. Відзив мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права. Звертає увагу на те, що в заяві від 08 серпня 2008 року процентна ставка не зазначена, тому суд першої інстанції обгрунтовано застосував до спірних правовідносин правовий висновок, що міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункт 2 частини 1 статті 374 ЦПК України). Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України в межах доводів і вимог апеляційної скарги - судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в частині вирішення позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом, пені та штрафів не відповідає. Матеріали справи свідчать, що 08 серпня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № б/н, відповідно до умов якого остання отримала кредит в розмірі 3 600,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява-анкета разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. У порушення умов кредитного договору, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, чим порушила умови кредитного договору. Станом на 30 червня 2019 року утворилась заборгованість, яка з урахуванням процентів за користування кредитом, пені, комісії та штрафів, становить 37 166,57 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь. Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Позивач, обгрунтовуючи право вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 08 серпня 2008 року, посилався на довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», яка була підписана відповідачем. Указаною довідкою, з умовами якої погодилася відповідач, передбачена базова процентна ставка в місяць 3% на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту; розмір щомісячних платежів 7% від заборгованості, але не менше 50 грн і не більше залишку заборгованості; строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступним за звітним; порядок нарахування пені за несвоєчасне погашення заборгованості: пеня = пеня (базова ставка за договором)/30 - нараховується за кожен день прострочення кредиту) + пеня (1% від заборгованості, але не менше 10 грн в місяць, - нараховується раз в місяць за наявності прострочення по кредиту або процентам 5 і більше днів при виникненні прострочення на суму, більшу від 50 грн); розмір штрафів при порушенні термінів платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених договором, більше ніж 30 днів, а саме: 250 грн + 5% від суми позову. Тобто сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами, пені та штрафів. Термін дії картки № НОМЕР_1 31 вересня 2023 року. Останній платіж на погашення заборгованості ОСОБА_1 внесла 12 листопада 2016 року в сумі 200 грн. З указаним позовом банк звернувся у вересні 2019 року. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Із письмових пояснень Полфьорової ОСОБА_3 представника АТ КБ «ПриватБанк», наданих суду апеляційної інстанції, вбачається, що станом на 15 листопада 2015 року заборгованість за відсотками визначалась за відсотковою ставкою, зазначеною в довідці, а саме 36% на рік (3% на місяць) та склала суму в розмірі 249,76 грн. Проценти за користування кредитом за період з 15 листопада 2015 року по 30 червня 2016 року складають суму в розмірі 2 665,84 грн із розрахунку: 2 013,48 грн х 0,1% (відсотки за день) : 100 х 1 324 дні. Таким чином розмірі заборгованості за процентами за користування кредитом станом на 30 червня 2019 року складає 2 665,84 грн, який відповідачем не спростовано. Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 ЦК України). За період з 28 лютого 2018 року по 30 червня 2019 року пеня становить суму в розмірі 170,00 грн із розрахунку: 10 грн на місяць х 17 місяців, що також відповідачем не спростовано. Щодо вирішення позовних вимог про стягнення штрафів, судова колегія керується таким. Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу). Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина 2 статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України). За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Пунктом 6.6. Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що у разі невиконання зобов`язань за договором, на вимогу банку клієнт зобов`язаний виконати зобов`язання по поверненню кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплаті винагороди банку. Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення. З огляду на викладене, правових підстав для відмови в задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за процентами за користування кредитом за договором від 08 серпня 2018 року № б/н в розмірі 2 665,84 грн, пені в розмірі 170,00 грн та штрафу (фіксованої частини) в розмірі 250,00 грн у суду першої інстанції не було. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України). Враховуючи викладене, позов АТ КБ «Приват Банк» в частині вирішення позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі 2 665,84 грн, пені в розмірі 170,00 грн та штрафу (фіксованої частини) в розмірі 250 грн підлягає задоволенню. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За правилами пунктів «б», «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Судові витрати, понесені відповідачем, документально підтверджуються: за подачу позовної заяви в розмірі 1 921,00 грн, за подачу апеляційної скарги в розмірі 2 881,50 грн (а. с. 2, 50). Оскільки апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню судовий збір в загальному розмірі 443,85 грн із розрахунку: 31 445,16 + 1 700,00 грн + 250,00 грн = 33 395,16 грн (заявлені вимоги) : 2 665,84 грн + 170,00 грн + 250,00 грн = 3 085,84 (задоволені позовні вимоги) = 10,82; 1 921,00 грн : 10.82 = 177,54 грн; 2 881,50 : 10,82 = 266,31 грн; 177,54 грн + 266,31 грн. Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, 376, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Крилової Олени Леонідівни представника Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Заочне рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 14 листопада 2019 року в частині вирішення позову про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом, пені та штрафу (фіксованої частини) скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову. Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом та пені задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за процентами за користування кредитом в розмірі 2 665,84 грн (дві тисячі шістсот шістдесят п`ять грн 84 коп.), пеню в розмірі 170,00 грн (сто сімдесят грн 00 коп.) та штраф (фіксовану частину) в розмірі 250,00 грн (двісті п`ятдесят п`ять грн 00 коп.). Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 443,85 грн (чотириста сорок три грн 85 коп.) судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повне судове рішення складено 06 березня 2020 року. Головуючий А.В.Котелевець Судді І.П.Коваленко Р.М.Піддубний