Ухвала КЦС ВС № 610/460/20

УХВАЛА 05 квітня 2021 року м. Київ справа № 610/460/20 провадження № 61-4119ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Калараша А. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 22 січня 2021 року та додаткову постанову Харківського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» про визнання зобов`язань за кредитним договором перед банком виконаними, зобов`язання відповідача вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), в якому просив: визнати його зобов`язання перед АТ КБ «ПриватБанк» по кредитному договору № б/н від 28 липня 2008року виконаним; зобов`язати відповідача розірвати всі угоди, які укладені між ним та АТ КБ «ПриватБанк»; зобов`язати відповідача закрити всі рахунки, відкриті в АТ КБ «ПриватБанк» на його ім`я; зобов`язати відповідача видалити відносно нього всі персональні дані з комплексу АТ КБ «ПриватБанк»; зобов`язати відповідача видати довідку про закриття всіх рахунків та довідку про відсутність заборгованості перед АТ КБ «ПриватБанк» на його ім`я та стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на його користь суму у рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 000,00 грн без утримання податку з доходу фізичних осіб. Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 28 липня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано зобов`язання ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк» по кредитному договору № б/н, укладеному 28 липня 2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» виконаними. Зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк» розірвати кредитний договір № б/н, укладений 28 липня 2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк». Розірвано договір банківського рахунку від 28 липня 2008 року на банківській картці «Універсальна» між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк». Зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк» видати довідку про закриття рахунку за кредитним договором № б/н від 28 липня 2008 року та довідку про відсутність заборгованості за цим договором перед АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 . В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Постановою Харківського апеляційного суду від 22 січня 2021 року рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 28 липня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову. Додатковою постановою Харківського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір, сплачений за перегляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 7 147,70 грн. 11 березня 2021 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 22 січня 2021 року та додаткову постанову Харківського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року, в якій просить скасувати постанови апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції. Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. До касаційної скарги додано клопотання про звільнення від сплати судового, яке обґрунтоване скрутним матеріальним становищем заявника та відсутністю у нього коштів для сплати судового збору за подачу касаційної скарги. На підтвердження вказаних обставин заявником надано відомості з Державного реєстру фізичних осіб -платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 10 лютого 2021 року. Відповідно до статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у зв`язку з цим обставини, зазначені вище, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від сплати судового збору, що відповідає статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу, а тому у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору слід відмовити. Згідно з частинами першою, третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати. Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з положеннями статті 12 ЦПК України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. Звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов`язком суду, який, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони, що є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується клопотання. Звільнення від сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин, враховуючи, що статтею 129 Конституції України закріплено один із основоположних принципів правосуддя - рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Європейський суд з прав людини також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення у справі «Креуз проти Польщі», від 19 червня 2001 року). Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення у справах «Княт проти Польщі», «Єдамскі та Єдамска проти Польщі», від 26 липня 2005 року). Надані заявником відомості з Державного реєстру фізичних осіб -платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 10 лютого 2021 року за період за 1 квартал по 2 квартал 2020 року не є беззаперечними і достатніми доказами його скрутного майнового стану та не підтверджують достовірність тієї обставини, що він не може сплатити судовий збір, оскільки заявник не надав доказів про наявність чи відсутність інших доходів, рухомого або нерухомого майна та їх обсягу, цінних паперів, можливості розпоряджатися ними. Тому скаржнику необхідно надати належні докази, що можуть бути підставою для перевірки обставин, зазначених у клопотанні про звільнення від сплати судового збору (зокрема, довідку органу фіскальної служби про доходи за 2020 рік). Враховуючи встановлений законом обов`язок сплатити судовий збір та відсутність у ОСОБА_1 пільг щодо його оплати, можна зробити висновок про те, що належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справи та інтересами заявника щодо можливості звернення до суду касаційної інстанції (за умови виконання вимог закону щодо оплати касаційної скарги судовим збором) у цій справі дотримано, а тому у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору слід відмовити. Таким чином, заявнику необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду. Разом з цим, відмова у задоволенні клопотанні про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору не позбавляє можливості останнього звернутися до суду з клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення, або зменшення його розміру. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено, що з 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2 102,00 грн. Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду фізичною особою або фізичною особою - підприємцем позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У випадку коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Відповідно до підпункту сьомого пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду справляється у розмірі, що становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. Ураховуючи вищевикладене, судовий збір за подання касаційної скарги становить 10 089,60 грн (840,80 х 6 х 200%). Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печерському районі/Печерський район/22030102, код ЄДРПОУ: 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд.055)». На підтвердження сплати судового збору необхідно надати суду оригінал документу, що підтверджує його сплату, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. За правилами частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. З урахуванням вищенаведеного касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням строку на усунення вищевказаних недоліків. Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України, суд УХВАЛИВ : Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 22 січня 2021 року та додаткову постанову Харківського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику. Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя А. А. Калараш