Постанова 4851 № 520/8695/2020

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 січня 2021 р. Справа № 520/8695/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Спаскіна О.А. , Перцової Т.С. , за участю секретаря судового засідання Медяник А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за апеляційними скаргами Міністерства юстиції України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2020 та ОСОБА_1 на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2020: головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В., м. Харків, по справі № 520/8695/2020 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивач, заявник) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України (далі та текстом також - відповідач), в якому просив: 1) визнати незаконними дії Міністерства юстиції України з приводу відмови у задоволенні запиту № 1 на отримання публічної інформації (відмову у наданні інформації) від 11.06.2020; 2) зобов`язати Міністерство юстиції України надати відповідь на запит № 1 ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 11.06.2020, а саме: надіслати поштою та електронною поштою копії рішень, оформлених протоколом Дисциплінарної комісії приватних виконавців за період 01.01.2019-31.01.2019. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправною викладену у листі Міністерства юстиції України від 23.06.2020 за № 6187/ПІ-Ю-2098/20.5.1 відмову у доступі до публічної інформації. Зобов`язано Міністерство юстиції України повторно розглянути по суті запит ОСОБА_1 про доступ до публічної інформації від 11.06.2020 з урахуванням висновків суду у цій справі. Позов у решті вимог залишено без задоволення. Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2020 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України стягнуто на користь ОСОБА_1 500,00 грн у якості компенсації видатків на професійну правничу допомогу. Решту судових витрат покладено на позивача. Не погодившись з прийнятими рішенням в частині задоволених позовних вимог та додатковим рішенням у частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, Міністерство юстиції України та ОСОБА_1 подали апеляційні скарги. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2020 апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишено без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2020 року по справі № 520/8695/2020 залишено без змін. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Змінено абзац 2 резолютивної частини додаткового рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2020 року по справі № 520/8695/2020, виклавши його в такій редакції: "Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (код - 00015622, місцезнаходження - 01001, м. Київ, вул. Городецького, буд. 13) на користь ОСОБА_1 (код - НОМЕР_1 ; місцезнаходження - АДРЕСА_1 ) 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. у якості компенсації видатків на професійну правничу допомогу. В іншій частині додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2020 по справі № 520/8695/2020 залишено без змін. 18.12.2020 (відповідно до штемпеля на конверті) представником ОСОБА_1 подано до суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення у цій справі щодо судових витрат на професійну правничу допомогу. Від відповідача на адресу суду апеляційної інстанції надійшли заперечення на вказану заяву, в обґрунтування яких зазначено, що відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Заява розглядається у судовому засіданні відповідно до приписів ст. 229 КАС України. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи заяви приходить до висновку, що її вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого. Відповідно до статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; судом не вирішено питання про судові витрати. Відповідно до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Приписами ч. 3 ст. 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Згідно з положеннями ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно з ч. 6 ст. 135 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 135 КАС України). Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями дійсності та співмірності необхідних і достатніх витрат, а також розумності їх розміру. Суд також зазначає, що на підтвердження витрат на правову допомогу повинні бути надані: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо). Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Відповідно до ч. 2 ст. 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Частиною 1 статті 94 КАС України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, про що зазначено в постанові Верховного Суду від 22.05.2018 р. по справі № 826/8107/16 (провадження № К/9901/26989/18). Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності). Згідно із п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом. Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. З огляду на викладене вище, до правової допомоги належать консультації та роз`яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Слід зазначити, що питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження). Відповідно до правової позиції Верховного суду, викладеної у постанові від 23.10.2018 по справі № 826/9047/16, ст. 134 КАС України, не передбачено імперативної вказівки щодо форми документа про детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Натомість, усталена судова практика свідчить про те, що для підтвердження складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, належними доказами можуть бути саме договір про надання правової допомоги та акти приймання-передачі до договору. Як вбачається з матеріалів справи, 03.07.2020 між позивачем та АБ «Сергія Нелюби» укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги (далі - Договір). Відповідно до калькуляції-рахунку № 1 від 14.12.2020, яка в силу пп. 2.2.2. 3.1 Договору є невід`ємною частиною Договору від 03.07.2020, загальна вартість наданої професійної правничої допомоги у суді апеляційної інстанції у вказаній справі складає 3 000 (три тисячі) гривень. Відповідно до додаткового договору від 17.12.2020 до Договору від 03.07.2020 позивач та його представник погодили означений розмір гонорару представника позивача. Отже, сума гонорару адвоката є фіксованою та не залежить від витрат часу, обсягу підготовлених та поданих документів чи ухвалення судом рішення на користь Клієнта, а тому ці обставини не впливають на вартість наданої професійної правничої допомоги та, відповідно, на розмір судових витрат. Такий порядок визначення гонорару узгоджується з вимогами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", яка передбачає можливість встановлення фіксованої суми гонорару, що обчислюється з урахуванням складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката, фінансового стану клієнта та інших істотних обставин. 17 грудня 2020 року між адвокатом Нелюбою С. А. та ОСОБА_1 підписано Акт виконаних робіт, відповідно до якого позивач прийняв юридичні послуги у формі складання тексту відзиву на апеляційну скаргу по справі № 520/8695/2020, відповідно до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 03.07.2020. Вищевказаними документами підтверджено, що адвокат Нелюба С. А. надав позивачу послуги з професійної правничої допомоги. За домовленістю сторін на підтвердження сплати позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано суду копію відповідної банківської квитанції № 0.0.1946222914.1 від 17.12.2020, а на підтвердження зарахування вказаних грошових коштів на рахунок АБ «Сергія Нелюби» - копію меморіального ордера № @2PL273353 від 17.12.2020. Як наслідок, суми, які заявлені до відшкодування позивачу за надання послуг та виконання робіт з правової (правничої) допомоги, є належним чином обґрунтовані на предмет їх розміру, який визначений в поданій заяві. Вищезазначене спростовує посилання відповідача на відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат. З огляду на надання представником позивача належних та допустимих доказів на підтвердження витрат, понесених у зв`язку з вчиненням окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, з урахуванням тривалості розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн., понесених при розгляді апеляційних скарг. Окрім того, на думку колегії суддів, витрати на оплату послуг адвоката Нелюби С. А. у розмірі 3000 гривень 00 копійок є співмірними із значенням справи № 520/8695/2020 для ОСОБА_1 та іншими обставинами, що встановлені частиною 5 статті 134 КАС України. Доводи відповідача про те, що представник позивача не вперше представляє інтереси клієнтів по аналогічним справам, з одних і тих же підстав, з таким же самим предметом, які містять однакові обґрунтування, а тому є певні сумніви у кількості витрачених годин на складання відзивів та аналіз практики Верховного Суду з боку представника позивача, є суб`єктивною оцінкою відповідача та спростовується матеріалами справи, з яких убачається, що представник позивача надав фактичні (реальні) правові послуги у судовій справі № 520/8695/2020 під час апеляційного провадження. Колегія суддів зауважує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин. Зазначені висновки викладено в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 у справі № 360/3764/18. З огляду на викладене, розмір понесених позивачем витрат у загальній сумі 3000 гривень 00 копійок підтверджується належними та допустимими в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України доказами. Крім того, такий розмір є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг, а також ціною позову та (або) значенням справи для сторони. З висновками Верховного Суду, сформованими у постановах, на які посилається відповідач у запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення, висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються та їм не протирічать. Керуючись ст. ст. 243, 252, 292, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Заяву про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити. Прийняти додаткову постанову, якою стягнути на користь ОСОБА_1 (код - НОМЕР_1 ; місцезнаходження - АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (код - 00015622, місцезнаходження - 01001, м. Київ, вул. Городецького, буд. 13) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі гривень) 00 коп. Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя П`янова Я.В. Судді Спаскін О.А. Перцова Т.С. Повний текст додаткової постанови виготовлений 12.01.2021 року