Постанова Харківський апеляційний суд № 624/476/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 624/476/20 Головуючий суддя І інстанції Куст Н. М. Провадження № 22-ц/818/5787/20 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 грудня 2020 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Яцина В.Б. (суддя-доповідач), суддів - Бурлака І.В., Хорошевського О.М., за участю секретаря : Семикрас О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків (Вольф) Тетяна Леонідівна на рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 06 серпня 2020 року, ухвалене у складі головуючого судді Куст Н.М., по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків (Вольф) Тетяна Леонідівна, третя особа: акціонерне товариство «Банк Форвард» про зняття арешту з коштів боржника, встановив: 08 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків (Вольф) Тетяна Леонідівна, третя особа: акціонерне товариство «Банк Форвард» про зняття арешту з коштів боржника. Позовна заява мотивована тим, що на виконанні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л. знаходиться виконавче провадження №59829362 по виконанню виконавчого напису №1202 виданого 16 липня 2019 року приватним нотаріусом ІМНО Київської області Кондратюк В.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості у сумі 36797 грн 29 коп. Зазначив, що 21 серпня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л. було винесено постанову про арешт на грошові кошти боржника, що містяться на всіх його відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом та належать боржнику, в результаті чого було арештовано його рахунок на ім`я ОСОБА_1 IBAN НОМЕР_1 , карта для виплат НОМЕР_2 , який відкритий в АТ КБ «Приватбанк» для зарахування заробітної плати. В зв`язку з чим, позивач з початку вересня 2019 року не може отримувати належну йому заробітну плату, яка являється єдиним джерелом його існування, а також не має можливості оплачувати комунальні платежі та далі виплачувати борг, який має намір відшкодувати в повному обсязі перед відповідачем. З метою забезпечення своїх прав, позивач звернувся в усному порядку до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л. в частині накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться у вигляді заробітної плати на його рахунку для виплат, але під час телефонної розмови отримав відповідь про те, що арешт може бути знятий лише за рішенням суду. З 17 жовтня 2017 року ОСОБА_1 , офіційно працює на посаді апаратником оброблення зерна у ТОВ «Кегичівське хлібоприймальне підприємство» на вищевказаний рахунок йому зараховується належна заробітна плата, з якої бухгалтерією підприємства попередньо вираховується 20 відсотків на користь стягувача. Інших видів доходу він не має. На підставі вищевикладеного, ОСОБА_1 просив суд постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Вольф Т.Л. про арешт майна боржника від 27 листопада 2019 року, ВП №59829362 скасувати в частині накладення арешту на грошові кошти, що надходять на рахунок на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , IBAN НОМЕР_1 , карта для виплат НОМЕР_4 , який відкритий в АТ КБ «Приватбанк», як заробітна плата. Рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 06 серпня 2020 року позовну заяву задоволено. Скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Вольф (Павелків) Тетяни Леонідівни про арешт майна боржника від 27 листопада 2019 року, ВП №59829362 в частині накладення арешту на грошові кошти, що надходять на рахунок на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , IBAN НОМЕР_1 , карта для виплат НОМЕР_4 , який відкритий в АТ КБ «Приватбанк», як заробітна плата. В апеляційній скарзі приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків Т.Л. просить рішення скасувати та закрити провадження у справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Вважає його таким, що винесене з грубим порушенням норм процесуального права. Позовна заява ОСОБА_1 не підлягала розгляду в порядку цивільного судочинства законодавством України. Суд першої інстанції безпідставно та з грубим порушенням норм процесуального законодавства, зокрема підвідомчості даної категорії справ, вирішив питання про скасування постанови приватного виконавця про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на рахунок № НОМЕР_1 в рамках виконавчого провадження відкритого на підставі виконавчого напису нотаріуса. Судом не було в повному обсязі досліджено обставини справи та не враховано той факт, що виконавчий документ, що перебуває на виконанні у приватного виконавця, виданий приватним нотаріусом, а не судом, а тому справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. ОСОБА_1 повинен звертатися до суду відповідно до ст.447 ЦПК України із скаргою на дії виконавця, а не із позовом про зняття арешту. Зазначила, що для оскарження дій приватного виконавця Павелків Т.Л. щодо винесення постанови про арешт коштів боржника та зняття арешту з рахунків, ОСОБА_1 необхідно звертатись до суду у порядку встановленому ст. 287 КАС України, тобто до адміністративного суду. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи. Перевіривши матеріали справи в межах доводів скарги та розглянутого судом позову, вислухавши доповідь судді-доповідача, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Вказаним вимогам оскаржене рішення суду у повній мірі не відповідає. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України та ст.4 ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, свобод чи інтересів у спосіб, передбачений законом або договором. Захист цивільних прав це передбачені законом або договором способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав треба розуміти закріпленні законом матеріально правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів вказаний у ст.16 ЦК України, який не є вичерпним та застосовується судом, залежно від змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушено, а також наслідків, що спричиненні цим порушенням. У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо примусового виконання судового рішення, а також у позовному провадженні щодо захисту цивільного права. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що підлягає захисту конституційне право власності позивача, яке було порушено накладенням арешту на зарплатний рахунок боржника IBAN НОМЕР_1 , карта для виплат НОМЕР_4 , який відкритий в АТ КБ «Приватбанк», призначений для виплати заробітної плати, унеможливило своєчасну виплату і отримання заробітної плати. Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду. Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л. знаходиться виконавче провадження №59829362 по виконанню виконавчого напису №1202 виданого 16 липня 2019 року приватним нотаріусом ІМНО Київської області Кондратюк В.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості у сумі 36797 грн 29 коп. (а.с.5). 27 листопада 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л. було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а.с.6). 21 серпня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л. було винесено постанову про арешт на грошові кошти боржника, що містяться на всіх його відкритих рахунках (а.с.4). Згідно наданої позивачем виписці по картці/рахунку № НОМЕР_4 за період з 01 січня 2019 року по 27 лютого 2020 року виданої АТ КБ «Приватбанк» вказаний рахунок використовується для зарахування заробітної плати позивача від ТОВ «Кегичівське ХПП» (а.с.11-14). Із наданої позивачем довідки від 19 травня 2020 №53 вбачається, що він є працівником вказаного товариства з 17 жовтня 2017 року по даний час. Згідно постанови ВП №59829362 від 27.11.2019 року здійснюється відрахування з заробітної плати в розмірі 20 відсотків (а.с.8). Колегія суддів не погоджується з тим, що у даному випадку виник спір про право цивільне, оскільки законодавством України передбачений інший порядок розгляду даної категорії справ. Для оскарження дій приватного виконавця щодо винесення постанови про арешт коштів боржника та зняття арешту з рахунків у даному випадку необхідно звертатись до суду у порядку встановленому ст. 287 КАС України, оскільки на примусовому виконанні приватного виконавця перебував виконавчий напис нотаріуса, а не рішення суду, а позивач у позові не заявив вимогу про визнання права власності на грошові кошти, які були арештовані на його зарплатному рахунку. Позивач по суті оскаржував дії (процесуальне рішення) приватного виконавця по реалізації покладеного на неї Законом України «Про виконавче провадження» обов`язкові для виконання публічні владні повноваження по примусовому виконанню у даному випадку виконавчого напису нотаріуса. Згідно ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Відповідно до ч. 2 ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. На рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби стороною виконавчого провадження може бути подана скарга, яка підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України (судовий контроль за виконанням судових рішень). Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Той факт, що внаслідок таких дій відбувається примусове вилучення майна позивача не свідчить про наявність цивільного спору, оскільки підставою та предметом позову є законність владних дій приватного виконавця. Належність грошових коштів позивачу, їх стягнення на користь позивача чи відшкодування шкоди у даному випадку не є предметом позову. Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Суд першої інстанції вказаних обставин та норм права не врахував, внаслідок чого помилково вважав, що у позові не йдеться про оскарження дій приватного виконавця в розумінні ст.74 ЗУ "Про виконавче провадження", а поданий позов стосується захисту прав позивача щодо розпорядження заробітною платою. Оскільки у даному випадку оскаржуються дії (процесуальні рішення) приватного виконавця по примусовому виконанні виконавчого напису, а не судового рішення, тому дана справа повинна розглядатися в порядку не цивільного, а адміністративного судочинства. За правилами адміністративного судочинства оскаржуються рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, вчинені під час виконання ухвалених в адміністративній справі судових рішень, а також виконавчих документів, виданих іншими, ніж суд, органами та посадовими особами, оскільки закон не встановлює для такого оскарження іншого порядку судового оскарження. Тому спори щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів ДВС з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Саме такий висновок щодо застосування вказаних норм права був викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № №161/15523/17. Близьких за змістом висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у постанові від 14 березня 2018 року (справа № 213/2012/16). Таким чином, оскільки розглянутий судом спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, тому відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦПК України оскаржене рішення суду підлягає скасуванню повністю з закриттям провадження у справі. Цей спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Керуючись ст.ст. 259, п. 3 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376,377, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції постановив: Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків (Вольф) Тетяна Леонідівна задовольнити. Рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 06 серпня 2020 року скасувати. Провадження по справі за позовом ОСОБА_1 - закрити. Роз`яснити позивачеві, що справа має розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 24 грудня 2020 року. Головуючий В.Б. Яцина. Судді І.В.Бурлака. О.М.Хорошевський.