LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Київський апеляційний суд369/4900/20

від 28.01.2021НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 січня 2021 року місто Київ єдиний унікальний номер справи: 369/4900/20 номер провадження: 22-ц/824/618/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач), суддів: Мережко М.В., Савченка С.І., за участю секретаря - Орел П.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Гладкого Руслана Вікторовича на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 липня 2020 року у складі судді Дубас Т.В., у справі за скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Гладкого Руслана Вікторовича на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонька Миколи Миколайовича, заінтересована особа: товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», В С Т А Н О В И В: У квітні 2017 року представник ОСОБА_1 - адвокат Гладкий Р.В. звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонька М.М., заінтересована особа: товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна»). Скарга мотивована тим, що у провадженні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонька М.М. перебуває виконавче провадження №61161975 з примусового виконання виконавчого листа Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 січня 2015 року № 2-2948/2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором від 04 квітня 2006 року № ML-009/225/2006 у розмірі 3 310 122 грн 72 коп. 06 лютого 2020 року у межах даного виконавчого провадження №61161975 приватним виконавцем було прийнято постанову про арешт коштів боржника. Вказував, що вказана постанова приватного виконавця про арешт коштів боржника від 06 лютого 2020 року в частині накладення арешту на грошові кошти, що розміщені на банківському рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в акціонерному товаристві «УкрСиббанк» (далі - АТ «УкрСиббанк»), є протиправною, оскільки гроші, які надходять на цей рахунок боржника є зарплатою та єдиним засобом для її існування, що суперечить вимогам Закону України «Про виконавче провадження». Вказував, що на час звернення до суду з указаною скаргою, Києво-Святошинським районними відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі - Києво-Святошинський РВ ДВС ГТУЮ у Київській області) з ОСОБА_1 утримується допустимий розмір відрахувань, передбачений Законом України «Про виконавче провадження» (ВП №52669074), а залишок коштів із заробітної плати, надходив на банківський зарплатний рахунок, на який накладено арешт оскаржуваною постановою приватного виконавця від 06 липня 2020 року в межах виконавчого провадження №61161975. Зазначав, що 18 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернулась до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонька М.М. із скаргою, у якій просила скасувати постанову про арешт коштів боржника від 06 лютого 2020 року в частині накладення арешту на банківський рахунок № НОМЕР_1 , посилаючись на те, що це є її зарплатний рахунок, однак приватний виконавець вказану вище постанову не скасував. Також 19 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернулась до дисциплінарної комісії приватних виконавців при Міністерстві юстиції України щодо незаконних дій приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонька М.М. 14 квітня 2020 року вона отримала відповідь про відсутність порушень закону в діях приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонька М.М. З урахуванням наведеного, представник ОСОБА_1 - адвокат Гладкий Р.В. просив визнати протиправними дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонька М.М. щодо накладення арешту на зарплатний рахунок в АТ «УкрСиббанк», код ЄДРПОУ - 09807750, номер рахунку НОМЕР_1 та зобов`язати приватного виконавця скасувати постанову про арешт коштів боржника від 06 лютого 2020 року у виконавчому провадженні №61161975 в частині накладення арешту на банківський рахунок НОМЕР_1 , відкритий в АТ «УкрСиббанк», код ЄДРПОУ 09807750. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 липня 2020 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 14 вересня 2020 року про виправлення описки, у задоволенні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Гладкого Р.В. відмовлено. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Гладкий Р.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити скаргу ОСОБА_1 повністю, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що накладений оскаржуваною постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонька М.М. від 06 липня 2020 року арешт на зарплатний рахунок ОСОБА_1 порушує її права та чинить їй перешкоди в розпоряджанні коштами, що надходять на її зарплатний рахунок, які є єдиним засобом для її існування. Вважає помилковим висновок суду про те, що наявність у боржника великої кількості рахунків в інших банківських установах свідчить про наявність у неї інших засобів для існування. Вказує, що наявність у божника інших рахунків, відкритих в різних банківських установах, викликано тим, що ОСОБА_1 не може отримувати заробітну плату на арештований зарплатний рахунок, а тому вона змушена постійно відкривати рахунки в різних банківських установах, так як це наразі єдиний спосіб для отримання нею заробітної плати щодо свого існування. Учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили. Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно з положеннями ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції не відповідає. Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що банківський рахунок № НОМЕР_1 , який відкритий в АТ «УкрСиббанк», не є рахунком зі спеціальним статусом, а тому суд дійшов висновку про необґрунтованість скарги на дії приватного виконавця. Також суд першої інстанції визнав необґрунтованими доводи скарги про те, що кошти, які розміщені на рахунку № НОМЕР_1 є єдиним засобом існування скаржника, оскільки в матеріалах виконавчого провадження містяться докази про існування у скаржника великої кількості рахунків та наявності на них грошових коштів, а тому вона не позбавлена можливості отримувати заробітну плату з інших банківських рахунків. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що приватний виконавець прийняв постанову про накладення арешту на грошові кошти боржника відповідно до вимог законодавства та межах своїх повноважень. Однак із вказаними висновками суду першої інстанції погодитись не можна з таких підстав. Відповідно до ч.1 ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонька М.М. від 04 лютого 2020 року відкрито виконавче провадження № 61161975 з примусового виконання виконавчого листа №2-2948/2012, виданого 29 січня 2015 року Києво-Святошинським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором від 04 квітня 2006 року № ML-009/225/2006 у розмірі 3 310 122 грн 72 коп. (а.с.21, 50). 06 лютого 2020 рокув межах даного виконавчого провадження приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Солоньком М.М. прийнято постанову про арешт майна боржника, згідно з якою накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_1 , що містяться, зокрема, на банківському рахунку № НОМЕР_1 , відкритого у АТ «УкрСиббанк», код ЄДРПОУ 09807750 (а.с.4, 53). За змістом ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Відповідно до ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Положеннями ч.1 ст.18 ЦПК України також визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою, - і за її межами. За змістом ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження»). Згідно з п.7 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей. Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Відповідно до ч.2 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до ст.15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до ст.19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до ст.26-1 Закону України «Про теплопостачання», ст.18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Частиною 1 ст.43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Частиною 1 ст.68 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності у боржника кошів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. Розмір відрахувань із заробітної плати визначено ст.70 Закону України «Про виконавче провадження». Розмір відрахувань із заробітної плати встановлюється у постанові виконавця про звернення стягнення на заробітну плату (пункт 1 розділу Х Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5). Відповідно до ч.3 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Згідно з абз.2 ч.2 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому п.10 ч.1 ст.34 цього Закону. Відповідно до п.3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок - це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України. Зі змісту наведених норм права слідує, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, оскільки законом можуть бути визначені й кошти на інших рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено. Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до ч.3 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, на які заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження». Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження»). Аналогічний правовий висновок сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20). У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З матеріалів справи вбачається, що 18 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернулась до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонька М.М. із скаргою, у якій просила скасувати постанову про арешт коштів боржника від 06 лютого 2020 року в частині накладення арешту на банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «УкрСиббанк», код ЄДРПОУ 09807750, посилаючись на те, що це є її зарплатний рахунок. Також зазначала, що на виконанні у Києво-Святошинському РВ ДВС ГТУЮ у Київській області перебуває виконавче провадження №52669074 з примусового виконання виконавчого листа №2-2723/2012, виданого 09 квітня 2013 року Києво-Святошинським районним судом Київської області про стягнення з неї на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості у розмірі 881 929 грн 62 коп. У межах виконавчого провадження №52669074 16 грудня 2019 року державним виконавцем звернуто стягнення на її доходи, які вона отримує у дочірньому підприємстві Міжнародних експрес-перевезень «Юкрейнвєн Парсел Сервіс», як заробітну плату. Вказана обставина підтверджується наявною у матеріалах справи копією постанови старшого державного виконавця Києво-Святошинського РВ ДВС ГТУЮ Добровського Р.А. від 16 грудня 2019 року про звернення стягнення на заробітну плату боржника (а.с.13). Згідно з довідкою дочірнього підприємства Міжнародних експрес-перевезень «Юкрейнвєн Парсел Сервіс» №456/2 від 16 квітня 2020 року ОСОБА_1 з 03 грудня 2019 року працює на підприємстві на посаді фахівця з методів розширення збуту. Заробітна плата перераховується на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «УкрСиббанк» (а.с.5). Також з виписки за картковим рахунком № НОМЕР_1 , який відкритий ОСОБА_1 в АТ «УкрСиббанк», вбачається, що у період з 20 грудня 2019 року по 05 лютого 2020 року на вказаний вище рахунок щомісячно зараховувалась заробітна плата та виплати прирівняні до неї (а.с.6). Таким чином станом на час звернення ОСОБА_1 до суду із указаною скаргою приватному виконавцю виконавчого округу Київської області Солоньку М.М. на підставі наданих скаржником документів було достеменно відомо, що оскаржуваною постановою від 06 лютого 2020 року було накладено арешт на грошові кошти скаржника, що містяться, зокрема, на банківському рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в АТ «УкрСиббанк», код ЄДРПОУ 09807750, на який зараховується заробітна плата ОСОБА_1 від дочірнього підприємства Міжнародних експрес-перевезень «Юкрейнвєн Парсел Сервіс», а також те, що в межах виконавчого провадження №52669074 постановою державного виконавця від 16 грудня 2019 року звернуто стягнення на доходи ОСОБА_1 , яка отримує дохід у дочірньому підприємстві Міжнародних експрес-перевезень «Юкрейнвєн Парсел Сервіс». Разом з тим звернення стягнення на заробітну плату має здійснюватись виконавцем у відповідності до положень ст.ст. 68-70 Закону України «Про виконавче провадження» та інших нормативно-правових актів, не повинно унеможливлювати своєчасну виплату боржнику заробітної плати. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що після звернення ОСОБА_1 зі скаргою на дії приватного виконавця та надання приватному виконавцю документів на підтвердження того, що оскаржуваною постановою приватного виконавця від 06 лютого 2020 рокунакладено арешт на грошові кошти, що містяться, зокрема, на банківському рахунку № НОМЕР_1 , відкритого у АТ «УкрСиббанк», на який їй зараховується заробітна плата, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Солонько М.М. мав усі передбачені законом підстави для зняття арешту із цього рахунку. Однак, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Солонько М.М. після отримання від ОСОБА_1 вказаних вище документів у порядку, передбаченому ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» не скасував постанову від 06 лютого 2020 року в частині накладення арешту на вказаний вище зарплатний рахунок, що призвело до унеможливлення своєчасної виплати скаржнику заробітної плати, що свідчить про порушення приватним виконавцем положень ст.ст.68-70 Закону України «Про виконавче провадження». Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08 жовтня 2020 року у справі № 755/14912/19 (провадження № 61-10723св20). Однак суд першої інстанції у порушення вимог ст.263 ЦПК України наведених вище вимог закону, правових висновків Верховного Суду та обставин справи належним чином не врахував, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про те, що банківський рахунок № НОМЕР_1 , який відкритий на ім`я ОСОБА_1 в АТ «УкрСиббанк», код ЄДРПОУ 09807750, не є рахунком зі спеціальним статусом, та, відповідно, помилково відмовив у задоволенні скарги за її необґрунтованістю. Що стосується посилання суду на те, що в матеріалах виконавчого провадження містяться докази про існування у скаржника великої кількості рахунків та наявності на них грошових коштів, а тому ОСОБА_1 не позбавлена можливості отримувати заробітну плату із інших банківських рахунків, то колегія суддів вважає, що ці обставини не є підставою для відмови у задоволенні скарги, оскільки вони не спростовують наведених вище висновків апеляційного суду про те, що приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Солонько М.М. мав усі передбачені законом підстави для зняття арешту із рахунку, на який скаржнику зараховується заробітна плата, після отримання від скаржника відповідних підтверджуючих документів, однак цього не зробив. Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення скарги, що в силу ст.376 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Гладкого Р.В. на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонька М.М., заінтересована особа: товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», з наведених вище підстав. Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Скаржник ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги сплатила судовий збір у загальному розмірі 480 грн 20 коп. (а.с.204).Оскільки колегія суддів ухвалює нове рішення і задовольняє скаргу, то понесені скаржником витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонька М.М. на її користь у розмірі 480 грн 20 коп. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гладкого Руслана Вікторовича - задовольнити. Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 липня 2020 рокускасувати та ухвалити нове рішення. Скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гладкого Руслана Вікторовича на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонька Миколи Миколайовича, заінтересована особа: товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» - задовольнити. Визнати протиправними дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонько Миколи Миколайовича щодо накладення арешту на зарплатний рахунок в банківській установі - акціонерному товаристві «УкрСиббанк», код в Єдиному державному реєстру підприємств та організацій України - 09807750, номер рахунку UA463510050000026202808343625. Зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонька Миколу Миколайовича скасувати постанову про арешт коштів боржника від 06 лютого 2020 року у виконавчому провадженні №61161975 в частині накладення арешту на банківський рахунок номер НОМЕР_1 , відкритий в банківській установі - акціонерному товариство «УкрСиббанк», код в Єдиному державному реєстру підприємств та організацій України 09807750. Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонька Миколи Миколайовича на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 480 грн 20 коп. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий Судді:

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»