Постанова 4823 № 751/4551/19
від 15.01.2020 ·ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 15 січня 2020 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 751/4551/19 Головуючий у першій інстанції - Яременко І. В. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/92/20 ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі: головуючого-судді: Онищенко О.І. суддів: Іванової Г.П., Харечко Л.К. секретар: Поклад Д.В. Заявник: ОСОБА_1 Суб`єкт оскарження: приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Палігін Олександр Петрович Особа, яка подала апеляційну скаргу: приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Палігін Олександр Петрович Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 28 жовтня 2019 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення, дії приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Палігіна Олександра Петровича, заінтересовані особи - стягувач - ОСОБА_2 , Акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» (суддя Яременко І.В.), постановлену о 14 год. 54 хв. у м.Чернігів, повний текст ухвали складено 01 листопада 2019 року, В С Т А Н О В И В: У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою, в якій просив визнати дії приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Палігіна О.П. при винесенні постанови про арешт коштів боржника від 07.06.2019 року по виконавчому провадженню №54764391 з виконання виконавчого листа №751/5769/16-ц, виданого 28.08.2017 року Новозаводським районним судом м.Чернігова, в частині накладення арешту на розрахунковий (картковий) рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 (UAH) в АТ «Креді Агріколь Банк» неправомірними та скасувати вказану постанову про арешт коштів боржника. Скаргу мотивовано тим, що в рамках виконавчого провадження №54764391, приєднаного до зведеного виконавчого провадження №54767003, винесено постанови: про накладення арешту на 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 квартал; про арешт на деяке майно боржника ОСОБА_1 , яке передано стягувачу в рахунок погашення боргу; на три транспортні засоби; про арешт грошових коштів, що мітяться на рахунку в ПАТ «ПриватБанк»; про накладення арешту на автомобіль ВАЗ 21013, а також на грошові кошти, що мітяться на рахунках у філії АТ «Ощадбанк» та рахунку в ПАТ «ПриватБанк»; накладено арешт на земельну ділянку; про звернення стягнення на дохід ОСОБА_1 у розмірі 20%. 30 травня 2018 року приватним виконавцем Палігіним О.П. виведено виконавче провадження №54764391 із зведеного виконавчого провадження. Заявник вказував, що 22.03.2019 року, 14.05.2019 року, 07.06.2019 року приватним виконавцем винесено постанови про накладення арешту на грошові кошти на рахунках відповідно в АТ «Укргазбанк», в АТ «ОТП Банк», в АТ «Креді Агріколь Банк». ОСОБА_1 вважає, що накладених раніше арештів на майно та грошові кошти достатньо для виконання рішення суду, а тому потреби в накладенні арешту на картковий рахунок в АТ «Креді Агріколь Банк», який використовується для нарахування заробітної плати, не вбачається та заборонено нормами діючого законодавства. Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 28 жовтня 2019 року скаргу задоволено; визнано неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Палігіна О.П. по накладенню арешту на розрахунковий (картковий) рахунок № НОМЕР_1 (UAH) в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614, відкритий на ім`я ОСОБА_1 , у виконавчому провадженні № 54764391 з виконання виконавчого листа № 751/5769/16-ц, виданого 28.08.2017 року Новозаводським районним судом м.Чернігова; скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Палігіна О.П. про арешт коштів боржника від 07.06.2019 року у виконавчому провадженні № 54764391 з виконання виконавчого листа № 751/5769/16-ц, виданого 28.08.2017 року Новозаводським районним судом м.Чернігова; стягнуто з приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Палігіна О.П. на користь ОСОБА_1 витрати, понесені на оплату правничої допомоги в сумі 4000 грн. Ухвалу суду мотивовано тим, що постановою про арешт коштів боржника від 07.06.2019 року фактично накладено арешт на отримувану скаржником заробітну плату, отже дії приватного виконавця, спрямовані на винесення оскаржуваної постанови, як і сама постанова у цьому провадженні, є неправомірними, як такі, що не відповідають вимогам ст.ст. 56, 70 Закону України «Про виконавче провадження». В апеляційній скарзі приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Палігін О.П. просить скасувати зазначену ухвалу суду і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 . Апеляційна скарга мотивована тим, що положення ч.10 ст.56 та ч.2 ст.70 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягали застосуванню, оскільки приватний виконавець не звертав стягнення та не накладав арештів на кошти дебіторів заявника. За доводами особи, яка подає апеляційну скаргу, суд мав застосувати ч.2 -4 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки приватний виконавець, виявивши поточний рахунок заявника, наклав арешти на кошти, що на ньому знаходяться, керуючись вищевказаними положеннями Закону. Також приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Палігін О.П. вказує, що він правомірно наклав арешт на кошти, що містяться на рахунку, оскільки він є поточним, а не спеціальним, на нього можуть зараховуватись будь-які інші кошти, а не лише заробітна плата. Крім того, посилається, що ОСОБА_1 не був обмежений у можливості отримувати заробітну плату через касу підприємства-роботодавця. Особа, яка подає апеляційну скаргу, вважає неправомірним посилання суду на те, що фактично арешт був накладений на кошти заробітної плати, оскільки у резолютивній частині постанови чітко зазначено обмеження розповсюдження арешту - окрім тих рахунків, звернення стягнення на які заборонено законом. Крім того, приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Палігін О.П. посилається, що договір №65 про надання правової допомоги разом з квитанцією до прибуткового касового ордеру не є належними доказами для визначення розміру та факту оплати гонорару саме за роботу адвоката Кушнеренка Є.Ю. у цій цивільній справі, оскільки свідчать про погодження виконання та оплати інших робіт, ніж фактично надані адвокатом заявника. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить у задоволенні апеляційної скарги приватного виконавця відмовити в повному обсязі; стягнути з особи, дії або бездіяльність якої оскаржуються, на користь заявника всі понесені процесуальні витрати, в тому числі витрати на правничу допомогу у розмірі 2500 грн. Заявник посилається на неправомірність застосування ст.48 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки його рахунок в АТ «Креді Агріколь Банк» є не просто поточним рахунком, а призначеним для виплати заробітної плати. ОСОБА_1 вважає недоречним зазнавати незручностей і змінювати встановлений роботодавцем порядок нарахування та виплати йому заробітної плати на картковий рахунок. За доводами заявника, після звернення до суду приватний виконавець Палігін О.П. зняв арешт з карткового рахунку боржника в АТ «Креді Агріколь Банк», чим по суті визнав свої неправомірні дії. ОСОБА_1 вважає безпідставними доводи особи, яка подає апеляційну скаргу, щодо відсутності підстав для стягнення витрат на правову допомогу, оскільки в рамках даної справи було здійснено збір документів шляхом подання адвокатських запитів, а також звернення до суду зі скаргою на дії приватного виконавця та представництво інтересів заявника в суді. У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Креді Агріколь Банк» вказує, що рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби. Заінтересована особа посилається, що саме державний/приватний виконавець зобов`язаний пересвідчитись у відсутності обмежень та заборон щодо коштів, які перебувають на рахунках боржника. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ. Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначеним вимогам закону відповідає судове рішення суду першої інстанції. Висновок місцевого суду підтверджується матеріалами справи, яким суд дав вірну оцінку, і не суперечить нормам матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини. По справі встановлено, що постановою приватного виконавця Палігіна О.П. від 21 вересня 2017 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №751/5769/16-ц, виданого 28.08.2017 року Новозаводським районним судом м.Чернігова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошової компенсації за 1/2 частину виділеного майна в сумі 227676 грн 99 коп. (а.с.5-6). Відповідно до інформації, наданої АТ «Креді Агріколь Банк» на вимогу приватного виконавця Палігіна О.П. від 10.05.2019 року, ОСОБА_1 має в установі банку відкритий картковий рахунок в національній валюті № НОМЕР_1 , залишок коштів станом на 20 травня 2019 року становить 0,00 грн (а.с.31). 07 червня 2019 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Палігіним О.П. накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку № НОМЕР_1 (UAH) в АТ «Креді Агріколь Банк» та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 135770,58 грн (а.с.9). Згідно з довідкою ТОВ «Автомобільна компанія «Сівер-Авто» від 19 червня 2019 року товариство використовує картковий рахунок НОМЕР_1 для виплати заробітної плати (а.с.7). Після звернення ОСОБА_1 до суду із скаргою на дії приватного виконавця, останній направив до АТ «Креді Агріколь Банк» вимогу про надання інформації щодо рахунку боржника (а.с.57), яку банком залишено без виконання у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не клієнт банку (а.с.58). В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 пояснював. Що він і на день розгляду справи в апеляційному суді має та користується карткою АТ «Креді Агріколь Банк» та є клієнтом банку, але рахунок відкривався підприємством в якому він працює, тому таку відповідь і було надано. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Палігіна О.П. від 23 серпня 2019 року знято арешт з коштів заробітної плати, що перебувають та будуть надходити на рахунок № НОМЕР_1 в АТ «Креді Агріколь Банк», на які накладено арешт постановою про арешт коштів боржника від 07.06.2019, що належать боржнику ОСОБА_1 (а.с.55). Вирішуючи питання наявності підстав для визнання дій приватного виконавця в частині накладення арешту на розрахунковий зарплатний (картковий) рахунок ОСОБА_1 неправомірними і скасування оскаржуваної постанови, колегія суддів апеляційного суду враховує наступне. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Пунктом 7 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей. Відповідно до ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» метою накладення арешту є забезпечення реального виконання рішення суду. Згідно із ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Пунктом 8 розділу VIII «Інструкції з організації примусового виконання рішень», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5, визначено, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів. Частиною 3 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. Тобто, рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби. Вказаний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 916/73/19 та від 10 жовтня 2019 року у справі № 916/1572/19, який в силу положень ч.4 ст.263 ЦПК України повинен враховуватися судом при виборі і застосуванні норми права. Враховуючи, що приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Палігіним О.П. було фактично накладено арешт на отримувану боржником ОСОБА_1 заробітну плату, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що такі дії приватного виконавця, як і сама постанова, є неправомірними. При цьому вбачається, що суд першої інстанції посилається на невідповідність дій приватного виконавця і оскаржуваної постанови вимогам, зокрема ст.56 Закону України «Про виконавче провадження», яка регулює питання арешту і вилучення майна (коштів) боржника, а тому посилання в тексті судового рішення на частину 10 вказаної статті не призвело до неправильного вирішення справи. Посилання суду на статтю 70 Закону України «Про виконавче провадження», яка встановлює розмір відрахувань, зокрема із заробітної плати боржника, не може бути визнано неправомірним, враховуючи, що оскаржуваною постановою приватного виконавця накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на зарплатному картрахунку боржника. Посилання суб`єкта оскарження щодо наявності у заявника можливості отримувати заробітну плату у готівковому вигляді через касу підприємства-роботодавця не можуть бути прийняті судом до уваги з таких підстав. Так, довідкою ТОВ «Автомобільна компанія «Сівер-Авто» підтверджується встановлений товариством - роботодавцем порядок виплати заробітної плати - на картковий рахунок працівників, в тому числі заявника ОСОБА_1 . Зміна встановленого порядку, пов`язана лише з незаконним накладенням арешту всупереч вимогам Закону України «Про виконавче провадження» і яка може вимагати додаткових витрат підприємства на організацію виплати зарплати через касу підприємства, не може бути визнана необхідною у даному випадку. Крім того, приватний виконавець фактично визнав неправомірність своїх дій щодо накладення арешту на кошти заробітної плати, знявши своєю постановою від 23 серпня 2019 року такий арешт. Посилання приватного виконавця на те, що саме фінансова установа зобов`язана контролювати, щоб арешт не був накладений на кошти на рахунках із спеціальним режимом використання або арешт яких заборонено законом, грунтуються на невірному тлумаченні норм права, які регулюють спірні правовідносини. Доводи суб`єкта оскарження, що на рахунок, на який було накладено арешт, можуть зараховуватися будь-які інші кошти, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні вимог про визнання неправомірними дій приватного виконавця і скасування постанови, оскільки відповідно до довідки АТ «Креді Агріколь Банк» від 13 серпня 2019 року рахунок НОМЕР_2 було відкрито ОСОБА_1 саме з метою отримання заробітної плати, враховуючи також відсутність доказів зарахування на вказаний рахунок інших коштів. Колегія суддів апеляційного суду вважає правомірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для компенсування витрат заявника на оплату правничої допомоги. Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. З матеріалів справи вбачається, що 19 червня 2019 року між ОСОБА_1 і адвокатом Кушнеренком Є.Ю. укладено договір №65 про надання правової допомоги, відповідно до умов якого ОСОБА_1 уповноважив адвоката Кушнеренка Є.Ю. представляти його інтереси, зокрема у судових органах України будь-якої ланки у справі з приводу визнання дій приватного виконавця протиправними (а.с.13). Адвокат бере на себе зобов`язання у встановленому Кримінально-процесуальним та Цивільним процесуальним кодексами України та чинним законодавством порядку надавати правову допомогу при розгляді справи в суді і на стадії досудового слідства. Відповідно до абзацу 4 договору заявник бере на себе зобов`язання сплатити адвокату гонорар за дії по наданню правової допомоги. Гонорар (оплата) за надану правову допомогу (представництво, захист інтересів) заявника за цією угодою, обчислюється виходячи з фактичних затрат робочого часу адвоката на надання правової допомоги в справі та складає 500 грн за підготовку та збір документів та в разі звернення з позовом до суду та ведення справи в суді ще 3500 грн. На підставі вказаного договору 26 червня 2019 року адвокатом видано ордер на надання правової допомоги (а.с.17). Відповідно до Акту виконаних робіт від 27 червня 2019 року сторони засвідчили, що правові послуги за договором №65 від 19.06.2019 року виконано в повному обсязі, за що ОСОБА_1 сплачено адвокату 4000 грн (а.с 15). Зазначена сума обчислена виходячи з фактичних затрат робочого часу адвоката на надання правової допомоги в справі, підготовки та складання документів, необхідних для розгляду справи в суді, консультації, вивчення та аналізу судової практики і враховує участь в розгляді справи судом першої інстанції. Об`єм виконаних робіт: консультування заявника щодо підстав та порядку оскарження дій приватного виконавця; складання та подання адвокатського запиту; складання скарги на дії правитного виконавця, в тому числі виготовлення копій документів. Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордера №65 від 19 червня 2019 року ОСОБА_1 сплатив адвокату Кушнеренку Є.Ю. 4000 грн (а.с.16). По справі встановлено, що укладення договору про надання правової допомоги передувало поданню скарги на дії приватного виконавця, яка була підписана адвокатом Кушнеренком Є.Ю. і подана ним 27 червня 2019 року. Також вбачається, що адвокат направляв приватному виконавцю виконавчого округу Чернігівської області Палігіну О.П. адвокатський запит про витребування документів, складав додаткові пояснення з направленням їх копій всім учасникам справи, брав участь в судових засіданнях 10 липня, 20 вересня, 09 і 28 жовтня 2019 року. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що понесені заявником витрати на професійну правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню за рахунок приватного виконавця, дії якого оскаржуються, визначені судом згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, є співмірними із складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт та наданих послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт та значенням справи для учасника справи. Доводи приватного виконавця, що в матеріалах справи відсутні докази, що адвокат здійснював підготовку та збір документів, а також підготовку позовної заяви та судове представництво заявника за позовом, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки звернення до суду із скаргою, а не з позовом, є однією із форм звернення особи за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Посилання суб`єкта оскарження, що в матеріалах справи відсутні докази погодження оплати та обов`язку адвоката складати скаргу на дії приватного виконавця та підтримувати її в суді, є необгрунтованими, враховуючи, що абзацом 2 договору №65 про надання правової допомоги адвокату надано усі права, які надані законодавством йому, як захиснику, представнику, стороні, третій особі чи іншій особі, що бере участь, зокрема в цивільному процесі. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просив стягнути з особи, дії або бездіяльність якої оскаржуються, на користь заявника всі понесені процесуальні витрати, в тому числі витрати за правничу допомогу - 2500 грн. До відзиву додано договір №113 про надання правової допомоги від 23 грудня 2019 року, Акт виконаних робіт від 10 січня 2020 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копію ордеру на надання правової допомоги, а також квитанцію до прибуткового касового ордера №113 на суму 2500 грн. Проте, оскільки у квитанції відсутня дата її складання, а в акті виконаних робіт зазначено про виконання робіт у майбутньому, а тому в судовому засіданні до судових дебатів представник заявника заявив про надання відповідних належних доказів понесення заявником витрат на правову допомогу протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення, як то передбачено положеннями абзацу 2 ч.8 ст.141 ЦПК України. У зв`язку з викладеним, судом апеляційної інстанції питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції може бути вирішено після надходження належних доказів. Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Палігіна Олександра Петровича залишити без задоволення, а ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 28 жовтня 2019 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 17 січня 2020 року. Головуючий: Судді: