Ухвала КАС ВС № 826/19820/15

УХВАЛА 21 грудня 2020 року Київ справа №826/19820/15 адміністративне провадження №Зі/9901/182/20 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід суддів: ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у справі № 826/19820/15 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Кабінету Міністрів України, третя особа: ОСОБА_3 , про визнання бездіяльності протиправною, визнання незаконними та нечинними постанов, в с т а н о в и в : У вересні 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), Кабінету Міністрів України, в якому просили: - визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо недотримання постанов НКРЕКП від 31 березня 2015 року № 970 і №1171 та установленого пунктом 7 частини першої статті 30 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" принципу державного регулювання цін/тарифів, як випередження зростання доходів населення над зростанням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги; - визнати незаконними і нечинними з моменту прийняття постанову НКРЕКП "Про встановлення тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем) ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" від 31 березня 2015 року №970 та підпункти 94 і 95 пункту 1 постанови НКРЕКП "Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб`єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг" від 31 березня 2015 року №1171. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2020 року заяви ОСОБА_2 щодо уточнення позовних вимог від 12 грудня 2016 року, від 15 грудня 2016 року та 05 березня 2017 року повернуто без розгляду. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2020 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено. 14 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2020 року, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2020 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2020 року у справі №826/19820/15. Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2020 року, прийнятою у складі колегії суддів: головуючий суддя - Мартинюк Н.М, судді - ОСОБА_4, ОСОБА_6, відмовлено у відкритті касаційного провадження на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2020 року у справі №826/19820/15, касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2020 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2020 року у справі №826/19820/15 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 332 КАС України у зв`язку з тим, що заявником в порушення вимог пункту 4 частини другої цієї статті не зазначено передбачені статтею 328 КАС України підстави касаційного оскарження. Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2020 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2020 року у справі №826/19820/15 повернуто особі, яка її подала, оскільки скаржником вимоги ухвали Верховного Суду від 21 вересня 2020 року не виконано. 14 грудня 2020 року ОСОБА_1 через підсистему "Електронний суд" звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення та ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2020 року. Протоколом передачі справи раніше визначеному складу суду від 16 грудня 2020 року для розгляду вказаної касаційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - ОСОБА_4, судді - Мартинюк Н.М, ОСОБА_6 У касаційній скарзі ОСОБА_1 заявлено відвід суддям ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , з підстав, передбачених пунктами 2 та 4 частини першої статті 36 КАС України, а саме: наявність прямої чи опосередкованої заінтересованості судді в результаті розгляду справи, та наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. Заява мотивована незгодою заявника із раніше прийнятими ухвалами Верховного Суду від 21 вересня 2020 року та від 02 листопада 2020 року у цій справі, постановленими у складі колегії суддів: головуючий суддя - ОСОБА_5, судді - ОСОБА_4, ОСОБА_6, з підстави передбаченої пунктом 4 частини першої статті 36 КАС України, а саме: наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності суддів. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 грудня 2020 року визнано відвід необґрунтованим, а заяву про відвід суддів: ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 передано до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає цю справу, в порядку, передбаченому КАС України, для розгляду заяви. Згідно із протоколом автоматизованого розподілу від 18 грудня 2020 року, заяву про відвід суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у справі № 826/19820/15 розподілено на суддю Кашпур О.В. Відповідно до частини восьмої статті 40 КАС України суддя, якому передано заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. Подана заява про відвід суддів ОСОБА_4, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 обґрунтована незгодою позивача з ухвалами Верховного Суду від 21 вересня 2020 року про залишення його касаційної скарги без руху та від 02 листопада 2020 року про її повернення. На думку заявника, вказані ухвали є невмотивованими та не відповідають нормам чинного процесуального законодавства, оскільки колегією суддів у складі ОСОБА_5 (суддя-доповідач), суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_6 у цій справі не було відкрито касаційне провадження, незважаючи на наявність для цього підстав, визначених пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України. Позивач вважає, що такими діями судді ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обмежують його право на належний судовий захист і ці обставини є такими, що викликають сумнів у неупередженості та об`єктивності зазначених суддів Верховного Суду, що є підставою, на його думку, для їхнього відводу. Положення частин першої, другої статті 36 КАС України передбачають випадки, коли суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме: 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи. Частиною другою статті 6 КАС України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Перевіряючи мотиви, викладені позивачем у заяві про відвід колегії суддів, Верховний Суд зазначає, що надаючи оцінку об`єктивності судді під час вчинення ним процесуальних дій у цій справі, необхідно виходити з таких критеріїв: чи вільний суддя під час виконання ним своїх обов`язків від будь-яких заходів впливу; чи сприяє його поведінка у судовому процесі та за стінами суду підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі; чи вчинялись суддею дії, які можуть стати приводом для позбавлення його права брати участь у судовому засіданні та приймати рішення у справах. Перед розглядом справи суддя повинен утриматись від будь-яких коментарів, які можуть вплинути на перебіг цієї справи чи поставити під сумнів справедливе ведення процесу. Суддя утримується від публічних та інших коментарів, оскільки це може перешкодити неупередженому розгляду справи стосовно певної особи чи питання. При об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою але не вирішальною. Верховний Суд вказує про те, що суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Наведені ОСОБА_1 у заяві доводи не є обґрунтованими, оскільки базуються на припущеннях і суб`єктивній оцінці заявника а у її тексті містяться образливі висловлювання суб`єктивного характеру, що свідчить про зловживання заявником процесуальними правами. Втім, висловлені заявником сумніви щодо необ`єктивності та посилання на невідповідність колегії суддів принципам неупередженості не підтверджуються фактичними обставинами та доказами про упередженість та безсторонність суддів у цій адміністративній справі. При цьому відсутні інші підстави, передбачені статтями 36, 37 КАС України, які б унеможливлювали участь у розгляді справи колегії суддів і викликали необхідність їх відводу. З урахуванням зазначеного, заява ОСОБА_1 про відвід колегії суддів ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у справі № 826/19820/15 не підлягає задоволенню. Керуючись статтями 36, 40 КАС України, у х в а л и в: Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у справі № 826/19820/15 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Кабінету Міністрів України, третя особа: ОСОБА_3 , про визнання бездіяльності протиправною, визнання незаконними та нечинними постанов. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не оскаржується. Суддя : О.В. Кашпур