Ухвала КАС ВС № 826/19820/15

УХВАЛА 21 вересня 2020 року Київ справа №826/19820/15 адміністративне провадження №К/9901/20463/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Мартинюк Н.М., суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2020 року, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2020 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2020 року у справі №826/19820/15 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Кабінету Міністрів України, третя особа - ОСОБА_3 , про визнання бездіяльності протиправною, визнання незаконними та нечинними постанов, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, в якому просили: - визнати протиправною бездіяльність КМУ та НКРЕКП у зв`язку з недотриманням під час прийняття постанови НКРЕКП №970 від 31 березня 2015 року та №1171 від 31 березня 2015 року встановленого пунктом 7 частини першої статті 30 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" такого принципу державного регулювання цін/тарифів, як випередження зростання доходів населення над зростанням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги; - визнати незаконними і нечинними з моменту прийняття постанову НКРЕКП "Про встановлення тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем) ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" від 31 березня 2015 року №970 та підпункти 94 і 95 пункту 1 постанови НКРЕКП "Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб`єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг" від 31 березня 2015 року №1171. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2020 року заяви ОСОБА_2 про уточнення позовних вимог від 12 грудня 2016 року, 15 грудня 2016 року та 5 березня 2017 року повернуто без розгляду. Окружний адміністративний суд міста Києва своїм рішенням від 27 березня 2020 року, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2020 року, у задоволенні позову відмовив. У своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2020 року, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2020 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2020 року у справі №826/19820/15. Також скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження. Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14 серпня 2020 року визначено склад колегії суддів: Коваленко Н.В. (суддя-доповідач), Берназюк Я.О., Шарапа В.М. 13 серпня 2020 року суддями заявлено самовідводи від участі у розгляді касаційної скарги, які обґрунтовано порушенням порядку визначення суддів для розгляду справи. Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2020 року задоволено заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Коваленко Н.В. (суддя-доповідач), Берназюка Я.О. та про самовідвід судді Шарапи В.М., у зв`язку з порушенням порядку визначення суддів для розгляду справи, встановленого статтею 31 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме, без урахування спеціалізації. За результатами повторного автоматизованого розподілу, касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартинюк Н.М.(судді-доповідача), суддів Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М., про що складено протокол від 1 вересня 2020 року. Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України. Згідно з частинами першою та другою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. У касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З огляду на те, що оскаржувана ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2020 року не переглядалася в апеляційному порядку, суд приходить до висновку, що у відкритті касаційного провадження в частині оскарження цієї ухвали слід відмовити. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги в частині оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції, Верховний Суд зазначає таке. Згідно статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу. Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду була ухвалена 7 липня 2020 року. Однак, скаржник подав касаційну скаргу 18 серпня 2020 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження. У касаційній скарзі вказує, що повний текст постанови суду апеляційної інстанції було надіслано йому поштовим зв`язком 14 липня 2020 року і отримано ним 15 липня 2020 року, на підтвердження чого додає копію конверту апеляційного суду. Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження належить задовольнити. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 КАС України, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає порушення норм процесуального права чи неправильне застосування процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Окрім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом встановлено, що скаржник вказує підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3 ,4 частини четвертої статті 328 КАС України. Однак, посилання скаржника на правові висновки Верховного Суду у справах №9901/988/18, 9901/798/18, 9901/331/19 не можуть бути застосовані при вирішенні питання про відкриття провадження у цій справі, оскільки зазначені справи мають різні спірні правовідносини та обставини справи не є тотожними. Отже, скарга не відповідає вимогам статті 330 КАС України, оскільки у порушення вимог пункту 4 частини другої цієї статті у ній не зазначено передбачені статтею 328 цього Кодексу підстави, а аргументи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, з посиланням на неповне з`ясування обставин справи судами попередніх інстанцій. Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Отже, касаційна скарга не відповідає вимогам статті 330 КАС України, а тому відповідно до частини другої статті 332 КАС України суд дійшов висновку про залишення її без руху зі встановленням особі, яка її подала, строку для усунення недоліків, а саме надання: 1) уточненої касаційної скарги із зазначенням підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав) та викладенням відповідних обґрунтувань, і наданням її копій з додатками відповідно до кількості учасників справи. Керуючись статтями 169, 248, 328, 330, 332 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2020 року у справі №826/19820/15. Визнати поважними підстави пропуску строку ОСОБА_1 на касаційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2020 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2020 року у справі №826/19820/15 і поновити його. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2020 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2020 року у справі №826/19820/15 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Кабінету Міністрів України, третя особа - ОСОБА_3 , про визнання бездіяльності протиправною, визнання незаконними та нечинними постанов залишити без руху. Надати особі, яка подала касаційну скаргу, строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали. Роз`яснити, що невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк є підставою для повернення касаційної скарги скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена. ........................... ........................... ........................... Н.М. Мартинюк, А.В. Жук Ж.М. Мельник-Томенко, Судді Верховного Суду