Ухвала КАС ВС № 826/19820/15

УХВАЛА 06 січня 2021 року Київ справа №826/19820/15 адміністративне провадження №К/9901/34756/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Жука А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2020 року у справі №826/19820/15 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Кабінету Міністрів України, третя особа - ОСОБА_3 , про визнання бездіяльності протиправною, визнання незаконними та нечинними постанов, ВСТАНОВИВ: 14 грудня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення та ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2020 року у справі №826/19820/15. Протоколом передачі справи раніше визначеному складу суду від 16 грудня 2020 року для розгляду вказаної касаційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Жук А.В., судді - Мартинюк Н.М, Мельник-Томенко Ж.М. В касаційній скарзі ОСОБА_1 заявлено відвід суддям Жуку А.В. , Мартинюк Н.М. , Мельник-Томенко Ж.М. з підстав, передбачених пунктами 2 та 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме - наявність прямої чи опосередкованої заінтересованості судді в результаті розгляду справи, та наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2020 року заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Жука А.В. , Мартинюк Н.М. , Мельник-Томенко Ж.М. у справі №826/19820/15 (провадження №К/9901/34755/20) визнано необґрунтованою та передати вказану заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Жука А.В., Мартинюк Н.М. , Мельник-Томенко Ж.М. до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, для розгляду заяви. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 грудня 2020 року визначено головуючого суддю Уханенко С.А. для розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Жука А.В., Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М. у справі №826/19820/15. Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Жука Андрія Володимировича, Мартинюк Наталії Миколаївни та Мельник-Томенко Жанни Миколаївни у справі №826/19820/15 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Кабінету Міністрів України, за участю третьої особи - ОСОБА_3 , про визнання бездіяльності протиправною, визнання незаконними та нечинними постанов. Ухвалою Верховного Суду від 06 січня 2021 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2020 року у справі №826/19820/15. Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що касаційна скарга підлягає залишенню без руху з огляду на наступне. Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. В касаційній скарзі позивач зазначає, що судами попередніх інстанцій повністю проігноровано висновки , які викладено в постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі №826/25373/15, неврахування яких , на думку, скаржника, є підставою для касаційного оскарження згідно пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Водночас, ОСОБА_1 лише зроблено вказівку на постанову Верховного Суду без будь-якого правового обґрунтування подібності правовідносин із загальним посиланням на ухвалення судами попередніх інстанцій рішень з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 1 цієї правової норми. Наведені скаржником мотиви стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а посилання скаржника на приписи статті 242 КАС України та частини третьої статті 7 КАС України, не підміняє визначення таких підстав касаційного оскарження. Також, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає, що втрата чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність із Конституцією України» і застосування таким чином редакції статті 11 Закону України «Про природні монополії», що з 13 березня 2014 року втратила чинність, є підставою відступлення від правового висновку постанови Верховного Суду від 21 грудня 2019 року у справі №826/9907/15. При цьому Суд звертає увагу на те, у разі подання касаційної скарги на підставі зазначеного пункту частини четвертої статті 328 КАС України скаржник має належно вмотивувати не тільки необхідність відступлення від відповідного правового висновку, а і обґрунтувати подібність обставин та правових відносин у наведених ним прикладах. Водночас, ОСОБА_1 лише зазначено про існування нагальної необхідності відступлення від правового висновку постанови Верховного Суду від 21 грудня 2019 року у справі №826/9907/15 (про застосування статті 11 Закону України «Про природні монополії»), тому що цей висновок не ґрунтується на чинній редакції статті 11 цього Закону, проте мотивує вказану необхідність лише відмінністю фактичних обставин в даній справі, а нормативно-правового обґрунтування відступлення від правового висновку застосованого до спірних правовідносин не наводить. Натомість, доводи заявника про потребу відступлення під час розгляду даної справи №280/918/20 від правового висновку, викладеного Верховним Судом у його постанові від 21 грудня 2019 року у справі №826/9907/15, є необґрунтованими з огляду на неоднаковість фактичних обставин цих справ та відмінність предметів позовних вимог, заявлених у названих справах. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Зокрема, обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень зводиться до викладення обставин даної справи, цитування нормативно-правових актів та зазначення позивачем, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Натомість, в касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на пункт 3 вказаної правової норми, вказує лише на те, що в даній справі правильність застосування статті 11 Закону України «Про природні монополії» підлягає дослідженню через приписи статті 19 Конституції України, статті 2 КАС України, оскільки в постановах Верховного Суду у справах від 19 березня 2019 року у справі №826/16994/15 та від 07 жовтня 2019 року у справі №826/15733/15 відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (оскарження нормативно-правового акту НКРЕКП через незаконність утворення останньої як «органу влади»), однак при цьому скаржник не вказує, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також не обґрунтовує у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідної норми права, а доводи ОСОБА_1 зводяться до його незгоди із застосованим судами тлумаченням інших норм національного матеріального права і неповного з`ясування обставин справи, що виключає можливість перегляду оскаржуваних судових рішень з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України. При цьому Суд вважає за необхідне зазначити, що наведення в касаційній скарзі посилання на відсутність висновку Верховного Суду без взаємозв`язку з посиланням на неправильне застосування або тлумачення зазначених правових норм при ухваленні оскаржуваних судових рішень, не може свідчити про виконання скаржником вимог щодо форми і змісту касаційної скарги в частині належного викладення підстав касаційного оскарження судових рішень згідно пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, що свідчить про формальний підхід до її оформлення. Таким чином, оскільки пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України є нормою, який може бути підставою для відкриття касаційного провадження лише у взаємозв`язку із викладенням в касаційні скарзі відповідних аргументів та певних обґрунтувань, Верховний Суд також наголошує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України треба зазначати, щодо яких саме правовідносин Верховний Суд ще не сформував правового висновку, а не абстрактно на це посилатися. Також, у разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. При цьому, пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про недослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу. Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Крім того, як на підставу до відкриття касаційного провадження у цій справі скаржник наводить пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судами порушено норми процесуального права, а саме встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів. Однак, щодо посилань скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права при ухвалені оскаржуваних судових рішень, то варто зауважити, що ОСОБА_1 зазначає лише те, що суди попередніх інстанцій вирішили справу на підставі недопустимих доказів. Колегія суддів вважає, що такі обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення не є достатніми для відкриття касаційного провадження у цій справі, а із тексту касаційної скарги не є зрозумілим, які саме «недопустимі докази» мав на увазі скаржник. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині 4 статті 328 КАС України, є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими підставами, викладеними у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. Наслідком відсутності зазначення у касаційній скарзі підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України є залишення такої скарги без руху. Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом встановлено, що скарга не відповідає вимогам статті 330 КАС України, оскільки у порушення вимог пункту 4 частини другої цієї статті, у ній не зазначено, передбачені статтею 328 цього Кодексу підстави, в зв`язку з чим скаржнику слід оформити касаційну скаргу відповідно до вимог статті 330 КАС України. Відповідно до частини другої статті 332 КАС України, до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Згідно положень частини першої та другої статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Крім цього, відповідно до інформації з автоматизованої системи «Діловодство спеціалізованого суду» (ДСС) ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» були подані дві аналогічні (ідентичні за змістом та обсягом) касаційні скарги ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2020 року у справі №826/19820/15, які зареєстровані протоколами передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16 грудня 2020 року (касаційні провадження К/9901/34755/20 та К/9901/34756/20). З огляду на викладене, Верховний Суд звертає увагу, скаржника щодо необхідності визначитись, яку з двох касаційних скарг слід вважати такою, що подана ОСОБА_1 що відповідно до пункту третього статті 337 КАС України, особа, яка подала касаційну скаргу, має право відкликати її до постановлення ухвали про відкриття касаційного провадження. На підставі вищенаведеного та керуючись статями 169, 330, 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2020 року у справі №826/19820/15 - залишити без руху.

2. Надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали, для усунення недоліків касаційної скарги, які зазначені в мотивувальній частині ухвали.

3. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційну скаргу буде повернуто скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. ........................... ........................... ........................... А.В. Жук Н.М. Мартинюк Ж.М. Мельник-Томенко Судді Верховного Суду