Ухвала КАС ВС № 826/11688/17

УХВАЛА 10 березня 2020 року Київ справа №826/11688/17 адміністративне провадження №К/9901/4672/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Мартинюк Н.М., суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 3 жовтня 2019 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року у справі №826/11688/17 за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Державної міграційної служби України, в якому просив суд: - визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у розгляді поданої 8 серпня 2017 року заяви громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання особою, яка потребує додаткового захисту; - зобов`язати відповідача прийняти до розгляду подану 8 серпня 2017 року заяву громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання особою, яка потребує додаткового захисту у відповідності до вимог Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту"; наказу МВС України №649 від 7 вересня 2011 року, яким затверджено Правила розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Окружний адміністративний суд міста Києва своїм рішенням від 3 жовтня 2019 року, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року, відмовив в задоволенні позову. 19 лютого 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 3 жовтня 2019 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року у справі №826/11688/17. За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України") провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким внесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду. Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими підставами, викладеними у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. Наслідком відсутності зазначення у касаційній скарзі підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України є залишення такої скарги без руху. Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом встановлено, що скарга не відповідає вимогам статті 330 КАС України, оскільки у порушення вимог пункту 4 частини другої цієї статті, у ній не зазначено, передбачені статтею 328 цього Кодексу підстави, а аргументи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, з посиланням на неповне з`ясування обставин справи судами попередніх інстанцій. Крім того, текст касаційної скарги і її копій є частково нечитабельним, оскільки надрукований текст (фарба) частково не відображаються, що є суттєвим недоліком і фактично позбавляє Суд можливості дослідити в повній мірі її обґрунтування і зміст вимог. Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Отже, скаржнику потрібно усунути зазначені недоліки шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги приведеної у відповідність переліченим вище вимогам КАС України, а саме слід зазначити підставу для касаційного оскарження судового рішення, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження з викладенням доводів на їх підтвердження і надати її копії з додатками відповідно до кількості учасників справи з належним відображенням тексту. Керуючись статтями 169, 248, 328, 330, 332 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 3 жовтня 2019 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року у справі №826/11688/17 залишити без руху. Надати особі, яка подала касаційну скаргу, строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали. Роз`яснити, що невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк є підставою для повернення касаційної скарги скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена. ……………………………. ……………………………. ……………………………. Н.М. Мартинюк А.В. Жук Ж.М. Мельник-Томенко, Судді Верховного Суду